ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. < поле для ввода - № кабинета >
РІШЕННЯ
Іменем України
05.12.2011Справа №5002-9/4778-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна", (юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203 (літера 2-А)) в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна" в м.Сімферополь, (юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 120, корп.1; фактична адреса: 95047, м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16)
До Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 4" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація", (юридична адреса: 97551, АРК, Сімферопольський р-н, с. Кольчугине, вул. Революції, буд. 23)
Про стягнення 12030,94 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1., представник, дов. пост. № 115/МП/С від 15.11.2011 року.
Від відповідача – Сафарова М.Р., керівник
Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 12030,94 грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі – 11199 грн., пеню – 831,53 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав позивні вимоги у частині стягнення 8699,41 грн. основного боргу, 831,53 грн. пені, у частині стягнення з відповідача боргу у розміру 2500 грн. позивач просить провадження по справі припинити відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку зі сплатою.
Відповідач у судовому засіданні суму основного боргу у розміру 8699,41грн. признав, просить суд зменшити розмір пені, посилаючись на важке фінансове становище підприємства і на те, що часткове сума боргу ім погашена.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд –
В с т а н о в и в:
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
01 березня 2011 року між сторонами був укладений договір поставки товарів №103.
Згідно п.1.1. Договору позивач зобов'язався передавати відповідачу, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати, товар в строки, визначені Договором. Асортимент, одиниця виміру, і вартість товару, який поставляється по Договору, визначається видатковими накладними, які є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що право власності на товар переходить до відповідача в момент отримання товару відповідачем.
Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що ціна договору складається із сум усіх видаткових накладних, по яких буде проданий товар за час дії Договору.
Розділом 2 Договору сторони обумовили умови поставки та розрахунків за товар, зокрема згідно п.2.3. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату поставлених товарі на протязі 30 (тридцять) календарних днів з дня поставки товару.
На виконання умов Договору позивачем за період з 17.03.2011р. по 11.05.2011р. була здійснена поставка товару, що підтверджується видатковими накладними №7/МРН10396 від 17.03.11р., №7/МРН10397 від 17.03.11р., №7/МРН10432 від 18.03.11р., №7/МРН10623 від 25.03.11р., №7/МРН10624 від 25.03.11р., №7/МРН10743 від 30.03.11р., №7/МРН10744 від 30.03.11р., №7/МРН10804 від 04.04.11р., №7/МРН11133 від 14.04.11р., №7/МРН11136 від 14.04.11р., №7/МРН11139 від 14.04.11р., №7/МРН11140 від 14.04.11р., №7/МРН11141 від 14.04.11р., №7/МРН11143 від 14.04.11р., №7/МРН11144 від 14.04.11р., №7/МРН11146 від 14.04.11р., №7/МРН11130 від 14.04.11р., №7/МРН11131 від 14.04.11р., №7/МРН11132 від 14.04.11р., №7/МРН11187 від 15.04.11р., №7/МРН11188 від 15.04.11р., №7/МРН11562 від 28.04.11р., №7/МРН11869 від 11.05.11р., №7/МРН11918 від 11.05.11р., №7/МРН11870 від 11.05.11р. на загальну суму 11199 грн. 41 коп.
Вказані накладні, узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств.
За отриманий товар відповідач своєчасно розрахунки не провів.
29.07.2011р. відповідачу була вручена Претензія №88 від 27.07.2011р. з вимогою про перерахування суми заборгованості, яка встановлена відповідачем без відповіді та задоволення.
Також між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2011р. по 26.07.2011р. та відповідачем визнаний борг в сумі 11199,41 грн., проте в порушення умов договору відповідач своє грошове зобов'язання не виконав, повністю не розрахувався за товар і не повернув його позивачу.
Крім того, 20.10.2011р. відповідачу була вручена Претензія №112 від 18.10.2011р. з вимогою перерахування суми заборгованості в розмірі 11199,41 грн. до 25.10.2011р або повернення отриманого товару. Зазначена претензія залишена без відповіді та задоволення.
Позивач свої договірні зобов’язання виконав належним чином, однак, відповідач орендну плату не сплачував за період з 01.03.2010р. по 28.02.2011р., у зв'язку з чим, станом на 30.06.2011р., за ним виникла заборгованість у розмірі 11199,41 грн.
Позивачем на адресу відповідача спрямована претензія по оплаті боргу вих. № 09/543 від 02.08.2011р., яка встановлена відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку
Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.
На день розгляду справи, відповідач погасив основний борг у розміру 2500 грн., що підтверджується банківськими виписками від 02.12.11р., від 30.11.11р., від 29.11.11р., від 22.11.11р., а також двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами 05.12.2011р.
При таких обставинах, у частині стягнення з відповідача боргу у розміру 2500 грн. провадження по справі підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розміру 8699,41 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи, у тому числі двостороннім актом звірки розрахунків, підписаним сторонами, за станом на 05.12.2011р.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 853,86 грн. пені (згідно розрахунку позивача)
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно п.3.4 договору у випадку прострочення оплати за товар позивач в односторонньому порядку нараховує на суму боргу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення оплати товари.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими засобами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996р. передбачене, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.
Відповідачем заявлене у судовому засіданні клопотання про зменшення розміру пені. Суд приймає до увазі, що відповідачем часткове сума боргу погашена, відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим зменшити розмір стягуваємої пені.
Позовні вимоги позивача в частині|частці| стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 200 грн.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по оплаті держмита і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні 05.12.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 07.12.2011 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 4" Товариства з обмеженою відповідальністю Республіканської компанії "Крим-Фармація", (юридична адреса: 97551, АРК, Сімферопольський р-н, с. Кольчугине, вул. Революції, буд. 23, р/р 26009048245300 в AT «Укрсиббанк» м.Сімферополь МФО 351005, Код ЄДРПОУ 01978080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна", (юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1; фактична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203 (літера 2-А)) в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Медком Маркетинг і Продаж Україна" в м.Сімферополь, (юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-кт 40-річчя Жовтня, 120, корп.1; фактична адреса: 95047, м. Сімферополь, провулок Елеваторний, 16, р/р 26002000089349 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код ЄДРПОУ 36058998) основного боргу у розмірі 8699,41 грн., пеню – 200 грн., 120,31 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.
3. В частині стягнення з відповідача боргу у розміру 2500 грн. провадження по справі припинити відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
4. В іншої частині позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Пєтухова Н.С.