Справа № 2-7252/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"09" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд м.Києва у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарях Акулової Г.В., Римарчуку С.А., за участю позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника відповідачки ОСОБА_3,   розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Просто-страхування» про поділ сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, суд,-

                                                               ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2  про поділ спільного майна подружжя, шляхом визнання за ним права на 50% страхового відшкодування, що належить до виплати відповідачці згідно до умов договору від 11.01.2011 року № 2081414 добровільного страхування транспортного засобу-автомобіля Lexus IS 250  д.н.НОМЕР_1, укаледного між ОСОБА_2 та ПАТ «Просто-страхування».

            Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано. Під час перебування у шлюбі ними  був придбаний за кредитні кошти автомобіль Lexus IS 250 д.н.НОМЕР_1. Відповідачкою спірний автомобіль був застрахований у ПАТ «Просто-страхування». У зв»язку зі знищенням автомобіля та настанням страхового випадку відповідачці належить до виплати за умовами договору добровільного страхування визначена  сума страхового відшкодування. Посилаючись на те, що автомобіль є спільним майном подружжя, є таким що знищено, просив визнати за ним право на отримання 50% страхового відшкодування.

            Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, подала зустрічний позов, в якому просила визнати за нею право на 100% страхового відшкодування в розмірі 166 120,40 грн, належного до виплати від ПАТ «Просто-страхування»за договором від 11.01.2011 року № 208414 добровільного страхування транспортного засобу –автомобіля  Lexus IS 250 д.н.НОМЕР_1, виділити ОСОБА_1 легковий автомобіль Subaru Forester д.н.НОМЕР_2 вартістю 114815,38 грн.

            Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтувала тим, що в період шлюбу ними було придбано автомобіль Subaru Forester д.н. НОМЕР_2, що залишився у користуванні позивача. Зазначила, що спірний автомобіль Lexus IS 250 д.н.НОМЕР_1  також був придбаний у період шлюбу за ціною 48013,13 дол.США. Однак, для придбання автомобіля вона уклала кредитний договір на суму 28 029,55 дол. США, сплативши самостійно у період фактичного припинення шлюбних стосунків 21673,00 дол. США., що становить 45% вартості автомобіля та не підлягає поділу.

         Зазначила, що після припинення шлюбних стосунків за взаємним погодженням у користуванні позивача залишився автомобіль Subaru Forester, вартість якого складає 114 815,38 грн. В її користуванні був залишений автомобіль Lexus IS 250 д.н.НОМЕР_1, який 11.01.2011 року був застрахований в ПАТ «Просто-страхування»та в наступному знищений шляхом підпалу, що визнано страховим випадком. Наголошувала на тому, що вартість автомобіля Subaru Forester є більшою, ніж частка страхового відшкодування у розмірі 45683,11 грн., що може належати позивачу, вважала за можливе виділити їй 100% належного до сплати страхового відшкодування, залишивши у користуванні позивача автомобіль Subaru Forester.

        У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги  позовної заяви, заперечував проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на те, що спірні автомобілі були придбані у період шлюбу, за його особисті кошти.

         Наголошував на тому, що фактично шлюбні стосунки були припинені у січні 2010 року, а виплата коштів за кредитом здійснювалась відповідачкою за рахунок сімейного бюджету, що складався з його особистих доходів.  

          Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, уточнені вимоги зустрічної позовної заяви підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

           Представник третьої особи –АТ «Просто-страхування» до суду не з»явився, надав письмові пояснення в яких підтвердив, що відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір страхування  автомобіля Lexus IS 250, на виконання умов якого останній належить до виплати сума страхового відшкодування у розмірі 166 120,40 грн., яка буде виплачена після постановлення судового рішення.  

          Суд,  заслухавши позивача ОСОБА_1, відповідачку ОСОБА_5, представника відповідача , свідків, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обстави та правовідносини.  

          Сторони уклали шлюб 08.08.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції в м.Києві 08.08.2002 року, про що зроблено актовий запис № 1035 (а.с.9), який було розірвано відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 29 грудня 2009 року (а.с.11-12).

           Вказаним рішенням встановлено, що сторони протягом року (2009) не підтримують подружні стосунки, спільного господарства не ведуть, не мають спільного бюджету.

            Відповідно до п.3 ст.61 ЦПК України  обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ти ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

           Під час сумісного проживання сторони придбали наступне спірне майно: автомобіль Subaru Forester та автомобіль Lexus IS 250, що підтверджується договорами купівлі-продажу № 526/07 від 15.08.2007 року та № 9642/07/08 від 24.07.2008 року відповідно (а.с.33-37, 66-69).

             Згідно до  ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          З роз»ясень викладених у п.23 та 24 постанови Пленуму Верховного Суду України   «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. за № 11 вбачається, що  вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

              До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

             Не належить до спільної сумісної власності, майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

           З даних договору добровільного страхування транспортного засобу, яким був застрахований автомобіль Lexus IS 250 вбачаєься, що останній був укладений відповідачкою ОСОБА_2 11.01.2011 року, тобто після розірвання шлюбу.

           21.01.2011 року спірний автомобіль Lexus IS 250 було знищено шляхом підпалу, що підтверджується довідкою від 04.02.2001 року № 6/281 виданої відділом Державного пожежного нагляду з обслуговування Шевченківського району м.Києва (а.с.39), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 01.04.2001 року винесеної ДІМ Солом»янського РУ ГУМВС України в м.Києві (а.с.41), поясненнями сторін, даними ними в ході судового засідання.

           Як підтвердив представник третьої особи АТ «Просто-Страхування»у письмовому поясненні знищення автомобіля визнано страховим випадком, до виплати ОСОБА_2 у відповідності до розрахунку належить 166 120,40 грн (а.с.57), зазначене сторонами не оспорюється.

          Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

          Статтею 323 ЦК України визначено, що ризик випадкового знищення та пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Таким чином, оскільки знищення майна сталося не в наслідок винних дій відповідачки, а спірний автомобіль входив до складу спільної сумісної власності подружжя, тому співвласники мають нести спільний ризик випадкового знищення майна.

         Позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, сукупність яких свідчила б про те, що укладення договору страхування спірного транспортного засобу здійснювалась за рахунок спільник коштів подружжя.

          Враховуючи наведене, а також інші обставини, а саме, що укладення договору добровільного страхування транспортного засобу відбувалось відповідачкою після розірвання шлюбу, договір укладався від її імені, страховий внесок здійснювався за рахунок її власних коштів, тому підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 щодо поділу майна шляхом визнання за ним права власності на 50% страхового відшкодування суд не вбачає.

           Оскільки у задоволенні первинного позову суд відмовив, з врахуванням меж  зустрічних позовних вимог, а також його правової природи, суд також вважає за доцільне відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.

            Слід зазначити, що між відповідачкою ОСОБА_2 та АТ «Просто-страхування»у наслідок укладення договору добровільного страхування транспортного засобу від 11.01.2011 року № 208414 виникли договірні зобов»язання, які повинні виконуватися у відповідності до вимог договору та закону, зокрема і в частині виплати страхового відшкодування у розмірі 166 120,40 грн, оскільки зазначений договір є діючим.

            Доводи позивача ОСОБА_6 щодо часу припинення шлюбних відносин суд не приймає до уваги, оскільки зазначене спростовується рішенням суду від 29.12.2009 року яким встановлений час припинення подружніх стосунків. З цих же підстав суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_7

            Також судом не приймаються до уваги показання свідка ОСОБА_8, щодо наявності у подружжя боргових зобов»язань у розмірі 10 000 дол.США, оскільки зазначене має бути встановлене на підставі належних письмових доказів.    

              Інші доводи сторін судом також не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновків суду.

              Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 169, 179, 208, 209, 212 - 215  ЦПК України; на підставі ст. ст. 57, 60, 61 Сімейного кодексу України, ст.. 323-349 ЦК України,  п. 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21 грудня 2007 р. за № 11, суд -

                                                                           В И Р І Ш И В:

              У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Просто-страхування»про поділ спільного майна подружжя шляхом визнання права на 50%: страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів від 11.01.2011 року № 20814 – відмовити.

               У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

               Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги яка подається до апеляційного суду м.Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва.

               Суддя: