ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 червня 2006 р.

№ 36/74

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників відповідача А. поповського (дов. від 13.05.05) та Ю. Сердюченка (дов. від 11.04.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “САВІ” на рішення від 6 квітня 2006 року господарського суду Донецької області у справі № 36/74 за позовом закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” до відкритого акціонерного товариства “Державна холдингова компанія “Донбасвуглезбагачення” в особі дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська” та товариства з обмеженою відповідальністю “САВІ” про стягнення 1 290 грн. 60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2006 року закрите акціонерне товариство “Макіївкокс” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Державна холдингова компанія “Донбасвуглезбагачення” в особі дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська” та товариства з обмеженою відповідальністю “САВІ” і просило стягнути з належного відповідача шкоду в розмірі 1 290 грн. 60 коп., завданої недостачею вугільного концентрату.

Рішенням від 6 квітня 2006 року  господарського суду Донецької області (суддя Н. Будко) позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “САВІ”  1 290 грн. 60 коп. та судові витрати.

Рішення мотивовано не виконанням контрагентом умов договору від 18 серпня 2003 року № 1678/3 купівлі-продажу вугільної продукції , порядком її постачання та приймання, звільненням іншого відповідача від відповідальності.

Товариство з обмеженою відповідальністю “САВІ” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення скасувати з підстав неправильного застосування судом статей 306 і 307 Господарського кодексу України, статей 528, 618, 909, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 6, 24, 37 Статуту залізниць, пунктів 5 Правил видачі вантажів та Правил перевезення вантажів та ухвалити нове рішення про відшкодування шкоди іншим відповідачем - відкритим акціонерним товариством “Державна холдингова компанія “Донбасвуглезбагачення” в особі дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська”.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте закрите акціонерне товариство “Макіївкокс” та відкрите акціонерне товариство “Державна холдингова компанія “Донбасвуглезбагачення” в особі дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська” право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з’явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню  частково.

До господарського суду подано позов про відшкодування шкоди як з підстав неналежного виконання зобов’язання, яке виникло з договору поставки, так і делікту, і судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2003 року № 1678/3, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “САВІ”, 9 березня 2005 року на адресу позивача зі станції “Родинська” Донецької залізниці надійшов вантаж - 800 000 кг вугільного концентрату марки “Г” за залізничною накладною на групу вагонів № 51276227. Вантажовідправником зазначеного вантажу є відкрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська”, дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства “Державна холдингова компанія “Донбасвуглезбагачення”.

У зв’язку з відсутністю ознак втрати, залізниця видала вантаж одержувачу на підставі статті 52 Статуту залізниць України, про що персоналом станції Ясинувата Донецької залізниці зроблений відповідний напис у графі 2 “Відмітки про видачу вантажу” залізничної накладної № 51276227.

При прийманні вантажу за кількістю, позивачем виявлена недостача 9 000 кг концентрату, про що складено акт від 9 березня 2005 року № 361/п.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цими Кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами),  іншими нормативно-правовими актами.

На перевезення залізничним транспортом вантажів, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування, поширюються норми Статуту залізниць України.

Надавши накладну і вантаж для перевезення, відповідач в силу вимог пункту 2 статті 307 Господарського кодексу України та пункту 3 статті 909 Цивільного кодексу України уклав із залізницею відповідну угоду.

За змістом статті 37 Статуту залізниць України у накладній зазначається маса вантажу, яка визначається відправником, який, відповідно до вимог статті 24 цього Статуту несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній.

Товариство з обмеженою відповідальністю “САВІ” не є вантажовідправником,  а отже не може відповідати за достовірність даних, зазначених у накладній.

Невірним визначенням вантажовідправником маси вантажу у накладній, позивачеві заподіяно шкоди, але господарський суд цього не врахував, у зв’язку з чим дійшов помилкового висновку щодо неможливості покладення на відкрите акціонерне товариство “Державна холдингова компанія “Донбасвуглезбагачення” в особі дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська” відповідальності за заподіяння шкоди позивачу.

Водночас поза увагою суду залишився  наявний у матеріалах справи лист від 10 березня 2005 року цієї сторони, адресований позивачеві, в якому визнається факт недовантаження концентрату та зобов’язання його відшкодувати у майбутньому.

Відповідно до положень статті 1166 Цивільного кодексу України підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка її завдала; причинний зв’язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

При цьому, доказування заподіяння майнової шкоди покладається на позивача. Водночас, тягар доказування відсутності вини у її заподіянні на особі, яка її завдала.

Дійшовши висновків про наявність в діях відкритого акціонерного товариства “Державна холдингова компанія “Донбасвуглезбагачення” в особі дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Октябрська” вини у недопоставці вугільного концентрату, господарський суд, звільнив цю особу від відповідальності, поклавши її на товариство з обмеженою відповідальністю “САВІ”, не встановивши відносно цієї особи наявність складу цивільно-правової відповідальності.

Крім того, господарський суд не звернув уваги на той факт, що додатковою угодою від 1 березня 2005 року № 21 до договору від 18 серпня 2003 року № 1678 продавець зобов’язався здійснити поставку товару на умовах СРТ станція покупця (Інкотермс 2000 року) і зазначена обставина зумовлює встановлення судом меж відповідальності сторін у спірному правовідношенні: відповідно до статей А.4 і А.5 Розділу СРТ Інкотермс 2000 року продавець зобов’язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, у відповідності зі статтею А.3,  для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду. Продавець зобов’язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені  ним, вирішувати  питання про  достовірність  того чи іншого доказу,  про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Неправильне застосування господарським судом статей 525, 610, 614, 1166 Цивільного кодексу Української РСР є підставою для скасування рішення в даній справі та передачі її на новий розгляд, при якому суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “САВІ” задовольнити частково.

Рішення від 6 квітня 2006 року господарського суду Донецької області у справі № 36/74 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий, суддя

М. В. Кузьменко

Суддя

І. М. Васищак

Суддя

В. М. Палій