ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/12/25 Справа № 695/1382/20 Категорія: ч. 4 ст. 187 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисників – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,

обвинувачених – ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 і обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Черкаського райсуду Черкаської обл. від 13.12.2021 р. у кримінальному провадженні № 12019250150001206 від 23.12.2019 р., -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеним вироком ОСОБА_9 , який народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Домантове Золотоніського р-ну

Черкаської обл., українець, громадянин України,

має базову загальну середню освіту, неодружений,

не працює, раніше судимий:

- 8.12.2011 р. Золотоніським міськрайсудом Черка-

ської обл. за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років поз-

бавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звіль-

нений від відбування покарання, іспитовий строк

2 роки; постановою Золотоніського міськрайсуду

Черкаської обл. від 21.08.2012 р. на підставі ч. 2

ст. 78 КК України скасовано випробувальний тер-

мін і направлено у місця позбавлення волі строком

на 3 роки; постановою Полтавського райсуду Пол-

тавської обл. від 21.07.2014 р. згідно ЗУ «Про ам-

ністію у 2014 році» звільнений від відбуття пока-

рання;

- 24.12.2014 р. Золотоніським міськрайсудом Черка-

ської обл. за ч. 1 ст. 121 КК України до5 років поз-

бавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звіль-

нений від відбування покарання, іспитовий строк

2 роки;

- 5.10.2015 р. Золотоніським міськрайсудом Черка-

ської обл. за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 304, 71

КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі,

проживає

АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін та продовжено строк його дії до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня набрання вироком суду законної сили, зарахувавши йому у загальний строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23.12.2019 р. по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

ОСОБА_10 , який на-

родився 28.10.1999 р. в с. Домантове Золотоні-

ського р-ну Черкаської обл., українець, громадя-

нин України, має базову загальну середню освіту,

не одружений, раніше не судимий, не працює,

проживає

АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна в дохід держави.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін та продовжено строк його дії до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з дня набрання вироком суду законної сили, зарахувавши йому у загальний строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23.12.2019 р. по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Стягнуто з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь держави витрати на проведення судових експертиз у загальному розмірі 31 564,17 грн., у рівних частках по 15 782,09 грн. з кожного.

Вирішено долю речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно вироку суду, 22.12.2019 р. приблизно о 22:40 год. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за попередньою змовою між собою, з метою вчинення розбійного нападу, через незамкнені вхідні двері проникли до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає потерпіла ОСОБА_11 , де, із застосуванням до останньої фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я, що проявилося у спричиненні тілесних ушкоджень, а саме: травми грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнилась гемопневмотораксом; травми голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя; саден кистей; які згідно висновку судово-медичного експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_11 , а саме: грошовими коштами у сумі 150 грн. та ТВ-тюнером з пультом дистанційного керування, ринкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 10/313 від 27.02.2020 р. становить 336,28 грн.

Дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд кваліфікував за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_12 , захисник обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_7 , прокурор Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_13 , обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.

Проте, в подальшому, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 8.11.2024 р. апеляційне провадження за апеляційними скаргами: прокурора Золотоніської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_10 закрите у зв`язку з відмовою апелянтів від апеляційних скарг.

Таким чином, в апеляційному порядку переглядалися апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 просить вирок стосовно ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначив, що в протоколі огляду місця події від 23.12.2019 р., який був проведений за участю ОСОБА_9 , він не був вказаний, при цьому працівники поліції цілеспрямовано не здійснювали відеофіксацію цієї слідчої дії, що свідчить про фальсифікацію досудового розслідування.

Зазначає, що огляд місця події від 23.12.2019 р. проведений у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_11 фактично є обшуком. Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема у постанові від 07.06.2018 р. (справа № 740/5066/15-к провадження № 51-3331км18), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст. 233 КПК України, ч. 2 ст. 234 КПК України.

Відсутність запису у протоколі огляду місця події від 23.12.2019 р. про те, що огляд проведений на підставі заяви власника домоволодіння ОСОБА_11 , (сама заява ОСОБА_11 , у матеріалах кримінального провадження відсутня), не можна брати до уваги як підставу для проникнення до житла без ухвали слідчого судді.

Крім того, в матеріалах судової справи відсутня заява потерпілої ОСОБА_11 , про добровільну згоду на проведення огляду її домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , а тому апелянт вважає, що протокол огляду місця події від 23.12.2019 р. є недопустимим доказом.

Вважає, що в основу обвинувачення ОСОБА_9 та в основу оскаржуваного вироку покладено недопустимий доказ, а саме: висновок експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. Так, будь-якого супровідного листа від КПН «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» про надання/направлення слідчому медичної картки стаціонарного хворого № 9857 на ім`я ОСОБА_14 , 1941 р.н., у матеріалах справи немає.

Крім того, стороною обвинувачення не відкривалися захиснику ОСОБА_15 (адвокат ОСОБА_9 , на досудовому розслідуванні та в суді першої інстанції) матеріали медичної картки стаціонарного хворого № 9857 на ім`я ОСОБА_14 , 1941 р.н. в матеріалах судової справи така документація теж відсутня.

У висновку експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. - інформація та дані прізвища та рік народження вказані не потерпілої в рамках даної справи.

Відповідно і головуючий суддя в суді першої інстанції розуміючи, що органом досудового розслідування зроблено грубе порушення, легалізовує вказані порушення, шляхом виправлення у оскаржуваному вироку суду прізвища потерпілої в частині викладення описової та резолютивної частини висновку експерта № 05-8-01/30 від 10.02. 2020 р.

Вилучатися медична документація стаціонарного хворого в будь-якому випадку має на підставі ухвали слідчого судді, що узгоджується з позицією Верховного Суду (ухвала від 07.08.2019 р. у справі № 555/456/18, постанови від 06.02.2020 р. у справі № 336/1667/16-к, від 27.01.2020 р. у справі № 754/14281/17). Однак матеріали справи не містять даних, які б свідчили про те, що слідчий звертався до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до медичної документації потерпілої ОСОБА_11 . Крім того, вважає, що під час досудового розслідування ОСОБА_11 давала суперечливі покази, що свідчить про їх недопустимість, тому вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваного вироку.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 , вважаючи вирок щодо нього несправедливим, просить його скасувати, а справу направити на досудове розслідування.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_9 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушенні він не визнає. Під час досудового розслідування даного кримінального провадження, працівниками поліції на нього чинився фізичний тиск, про що свідчить довідка з ІТТ від 23.12.2019 р. Вказує, що потерпіла ОСОБА_11 під час досудового розслідування неодноразово змінювала свої покази, а на його клопотання про повторний її допит в судовому засіданні йому було судом відмовлено. При цьому суд не допитав свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а при допиті свідка ОСОБА_18 суд не надав йому можливості поставити йому запитання по даній справі.

Апелянт висловив свою незгоду з твердженням прокурора про те, що він за місцем свого проживання характеризується негативно. Вважає, що стороною обвинувачення не було доведено та обґрунтовано той факт, що даний злочин було скоєно з метою наживи, так як при обшуку у нього не було нічого вилучено, крім грошових купюр 100 та 50 грн., як на грошових купюрах опинилася кров потерпілої він не знає, вважає, що докази проти нього зі сторони обвинувачення ґрунтуються на припущеннях. При цьому, апелянт просить суд звернути увагу на те, що йому не було надано своєчасно захисника, чим було порушено його право на захист, і в подальшому його захисник не був присутній в судовому засіданні при оголошенні вироку, чим було грубо порушено його права.

3.10.2022 р. до Черкаського апеляційного суду від обвинуваченого ОСОБА_9 надійшла заява про уточнення його апеляційних вимог, в якій він зазначив, що просить оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції (т. 4, а. пр. 236-237).

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які підтримали подані, кожним з них, апеляційні скарги та просили їх задовольнити із вказаних у них підстав, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення обох апеляційних скарг, вважаючи вирок місцевого суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, провівши часткове судове слідство, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вищезазначених вимог закону при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, особі, яка зазнала нападу (розбій), вчиненим за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням у житло та кваліфікація їх дій за ч. 4 ст. 187 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням дійсних обставин події та ґрунтуються на зібраних у справі доказах, які детально досліджені в судовому засіданні в їх сукупності та взаємозв`язку, яким у вироку дана правильна юридична оцінка.

Висновки суду про винуватість обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на доказах, які досліджені і належним чином оцінені судом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обох обвинувачених саме за ч. 4 ст. 187 КК України, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння.

Апеляційний суд виходить з тих обставин, що сторона захисту ОСОБА_10 та сам обвинувачений відмовились від своїх апеляційних скарг і таким чином висловили свою згоду з обставинами, які встановлені вироком суду, та кваліфікацією дій цього обвинуваченого, тому ці обставини стосовно дій ОСОБА_10 не перевіряються і апеляційний суд вважає їх доведеними, а тому посилається на них.

Так, обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав повністю та надав показання про те, що 22.12.2019 р. приблизно о 9 год. вечора він зі своїм батьком прийшов у центр с. Домантове до магазину «Повна скриня», де вони ще з двома хлопцями сіли, випили пива. Згодом йому зателефонувала батькова дружина ОСОБА_19 та повідомила, що бабусі немає вдома. Він ( ОСОБА_9 ) пішов шукати бабусю. Це було приблизно о 21:30 год. – 22:00 год. Спочатку прийшов додому до колишньої батькової дружини ОСОБА_20 , де ОСОБА_21 повідомив йому, що бабусі у них не було. Потім пішов додому до ОСОБА_11 , так як бабуся могла бути у неї. Зайшовши, побачив кров на підлозі та дверях. Речі були перевернуті, все догори дригом. Коли побачив ОСОБА_11 , остання повзла у його бік, щось кричала нерозбірливо. Біля неї валялася банка з чимось. Була та банка ціла чи розбита, не пам`ятає. Обличчя потерпілої було закривавлене, фактично його не було. Злякавшись за свою бабусю, він почав шукати її по всьому будинку: у кімнаті, у веранді. Потім почув, як хтось кричить, і втік, тому що боявся, що у всьому звинуватять його. Переліз через паркан, вийшов на дорогу, до перехрестя, де на якийсь час, хвилину чи навіть менше, зупинився. Бачив, як у двір зайшли двоє чоловіків, які прийшли з боку центру села. Вважає, що саме вони надали допомогу потерпілій та викликали їй швидку. Потім попрямував до домоволодіння своєї бабусі. На дверях висів замок. Він злякався і пішов до себе додому на АДРЕСА_3 . Вважає, що це було приблизно о 22 год. вечора, але точний час не пам`ятає. Затримали його працівники поліції о 22:40 год. у той час, коли він ішов вулицею, що поруч з центром села, після чого відвезли на місце злочину. Там, біля дерева у дворі, працівники поліції його побили, розбили губу і ніс. Потім повезли у райвідділ поліції. Винним вважає себе лише у тому, що не викликав швидку допомогу потерпілій та поліцію. Наявність плям крові на вилучених у нього грошових коштах пояснює тим, що давав гроші працівникам поліції, аби вони придбали йому сигарети. Щодо плям крові на вилучених у нього речах, зазначає, що він підходив до потерпілої, торкався її і у якийсь момент ОСОБА_11 доторкнулася рукою до його кросівка. У судових дебатах та в останньому слові обвинувачений ОСОБА_9 наголошував на своїй невинуватості, зазначав, що на місці події був «розп`ятий» працівниками поліції до синіх дверей, які були в крові потерпілої, що пояснює походження плям крові потерпілої на його речах, та запевняв, що ніколи б не підняв руку на жінку.

Обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення спочатку визнав частково та будучи допитаним у судовому засіданні 12.03.2021 р. надав показання про те, що визнає вину частково у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та кається у вчиненому. При цьому, пояснив суду, що 22.12.2019 р. приблизно о 9 год. вечора в центрі с. Домантове зустрів ОСОБА_9 . Останній запропонував йому піти до ОСОБА_11 та викрасти у неї гроші. Він погодився та пішов із ним. ОСОБА_9 сказав, що «натисне» на потерпілу, аби вона віддала гроші. Як саме він це зробить, ОСОБА_10 не знав. Коли прийшли на місце, через вікно побачили у хаті двох жінок. Стали чекати. Хвилин через 10 жінки вийшли та пішли у бік школи. Потерпілу він не знав, а в іншій жінці впізнав бабу ОСОБА_9 . Хата була відкрита. Вони з ОСОБА_9 зайшли у хату. Там він побачив ТВ-тюнер Т2 та сховав його за пазуху. Потім вони з ОСОБА_9 побачили через вікно, як по двору ідуть потерпіла та баба ОСОБА_9 . Він заховався в іншій кімнаті, а коли жінки зайшли до хати - вибіг з будинку. В цей час через інші двері вибігла баба ОСОБА_9 . Він побіг за нею. Баба ОСОБА_9 повернула направо, а він - наліво. Вона не бачила його. Він ( ОСОБА_10 ) вибіг на город. Потім почув, як голосно кричить потерпіла. Що робив з нею ОСОБА_9 він не знає. Постоявши хвилину-дві, повернувся до будинку, щоб ОСОБА_9 не вбив бабу. Забіг у першу кімнату і звідти крикнув йому: «Не чіпай її!». ОСОБА_9 послухався, вони зібрались і пішли звідти. Світло було вимкнене, крові він не бачив. Вийшли на город, перелізли через паркан, розійшлись біля закинутої хати. Там він залишив ТВ-тюнер Т2. Затримали його відразу, кілька чоловіків забігли у квартиру його баби, де він проживає. Це було приблизно о 1 год. ночі, а від будинку потерпілої вони пішли приблизно о 22:00 год. чи о 22:30 год. Після затримання його привезли до будинку потерпілої, одягнули кайданки, завели в хату, на одній нозі зняли взуття та завели у веранду в одному кросівку, а через хвилин дві вивели. Питань не ставили, окрім як: «Де ТВ-тюнер Т2?» ОСОБА_9 це чув і сказав: «Віддай». Він був у хаті, пристебнутий до дверей.

Вказав, що під час проведення слідчого експерименту говорив не правду, а те, що казали йому говорити працівники поліції, тому показання, надані ним у судовому засіданні, відрізняються від тих показань, які він надавав під час проведення слідчого експерименту. При цьому зауважив, що працівники поліції йому не погрожували, фізичну силу не застосовували, а «радили». Звідки взялася кров потерпілої на його штанях, не знає. Від ОСОБА_11 він ОСОБА_9 не відтягував, але тягнув його через паркан. На ОСОБА_9 була біла кофта, а на ній - кров. Він розумів, що ОСОБА_9 «натисне» на потерпілу фізично, але не міг уявити, як саме. Вони це не обговорювали, а ОСОБА_9 не уточнював. Спочатку ОСОБА_9 пропонував чинити тиск на потерпілу, але він не погодився на це. Був впевнений, що таємно викрадатиме. Лише домовились, що у випадку, коли потерпіла не погодиться віддати гроші, він мав сказати до ОСОБА_9 : «Кінчай її».

На останок додав, що розповів усе, як було, зазначив, що щиро кається, просив вибачення та вказав, що не хотів цього робити та не хотів, щоб ОСОБА_9 побив потерпілу.

У подальшому, у судовому засіданні 7.04.2021 р. обвинувачений ОСОБА_10 просив надати йому можливість дати правдиві показання та заявив, що ввів суд в оману.

Оскільки відразу після цього за клопотанням прокурора у вказаному судовому засіданні було оголошено перерву, то у наступному судовому засіданні 30.04.2021 р. суд запропонував обвинуваченому ОСОБА_10 надати правдиві показання, проте останній змінив свою позицію та відмовився від раніше заявленого клопотання і надання показань.

Разом з тим, у судовому засіданні 22.06.2021 р. обвинувачений ОСОБА_10 знову просив надати йому можливість змінити показання, однак, з огляду на встановлений порядок дослідження доказів у справі, у вказаному клопотанні йому було відмовлено та роз`яснено можливість надати показання після допиту потерпілої та свідків, згідно встановленого порядку.

У судовому засіданні 13.10.2021 р. обвинувачений ОСОБА_10 від дачі показань відмовився, а також відмовився від показань, які він надав суду 12.03.2021 р.

У судових дебатах та в останньому слові обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав у повному обсязі та просив суд його виправдати.

Проте винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 , не зважаючи на те, що він свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, не визнав повністю, доведена зібраними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку, зокрема:

- даними показань потерпілої ОСОБА_11 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України в судовому засіданні Золотоніським міськрайсудом Черкаської обл., та відповідно до протоколу допиту потерпілої від 15.03.2020 р. з відеозаписом до нього, який був досліджений судом, потерпіла надала показання про те, що до неї весь час ходила «гулять» баба ОСОБА_9 , так як у неї немає телевізора, а в ОСОБА_11 є телевізор і приставка, вони живуть поруч. Посидить години до 9 вечора і йде додому. Багато разів ночувала. Вона прийшла до неї у той вечір, сиділа, мовчала, якась не така була. О 9 годині вечора потерпіла її вирядила. Баба ОСОБА_9 пішла додому, а ОСОБА_11 повернулася назад у хату. Тільки відкрила двері у веранду та зайшла, як ОСОБА_9 «бахнув її по голові». Вона відразу втратила свідомість і не знає, що було далі. Вони її «по тих хатах усіх тягали» і що там їй робили, не відомо. Кров скрізь була. Вони знали, що у неї є паї, перевернули все в хаті. Все з кров`ю змішали. Їй дівчата розказували, що вони її били кругом, кров лилася скрізь. А вже після того баба ОСОБА_9 прибігла. Ніколи не поверталась, а то вернулась. Побачила, що вона без свідомості лежить та побігла до хлопців, до сусідів і вони поприходили, поліцію і швидку викликали. Як розповідали їй дівчата, коли приїхала швидка допомога, її кололи у веранді та відвезли у лікарню. До свідомості вона прийшла у лікарні. Після лікарні з місяць у своїх родичів лежала, на двір не виходила, не могла встати, їжу їй підносили. А тоді вже почала потрошки ходити. Побили її так, що скрізь шви, на ребрах шви, калікою стала. Пропало трохи грошей, скільки точно не знає, у неї були трохи заховані і де вони поділися не відомо. Від телевізора приставку забрали. Котрий із них забрав, не знає. У відповідь на запитання прокурора ОСОБА_11 повідомила, що одного разу до неї прийшов ОСОБА_9 , знав, що баба до неї ходить. Запитав, чи його баба у неї, а потім сказав, що його баба її гукає і каже, щоб вона прийшла і взяла із собою гроші. ОСОБА_11 взяла 200 грн. у кишеню і пішла із ним. Коли дійшли до хати, побачила, що висить замок, баби і дома немає. ОСОБА_9 сказав: «Давайте гроші, пішли до магазину, вона в магазині». Коли підходили до магазину, побачили бабу ОСОБА_9 , яка йшла із якоюсь подружкою. Вона і не знала, що ОСОБА_9 до неї ( ОСОБА_11 ) приходив. ОСОБА_11 стала вимагати гроші назад. Він спочатку сотню витяг віддав, а потім покрутився і віддав другу. Після того вона ОСОБА_9 не бачила. У відповідь на запитання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_15 потерпіла відповіла, що вона бачила тільки ОСОБА_9 , другого парубка не бачила. Скільки ударів ОСОБА_9 їй наніс, не пам`ятає, він раз її ударив і вона відразу впала (т. 1, а. пр. 203-205, т. 2 а. пр. 98).

Крім того, у підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 30.09.2020 р. захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_12 подав до суду заяву потерпілої ОСОБА_11 наступного змісту: «Прошу суворо не карати ОСОБА_10 у зв`язку з тим, що шкода відшкодована у повному обсязі, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_10 не має. Останній тілесних ушкоджень не наносив та не був присутній, коли мене бив ОСОБА_9 . З ОСОБА_10 ми примирилися. Повідомляю, що побої наносив ОСОБА_9 , якого прошу судити відповідно до закону». Справжність підпису ОСОБА_11 на вказаній заяві засвідчено секретарем Домантівської сільради ОСОБА_22 (т. 2, а. пр. 129).

- даними показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_18 , який надав показання про те, що вночі, в кінці грудня 2019 р. приблизно о 12 год. ночі у нього відбулася телефонна розмова з ОСОБА_10 . Останній повідомив йому, що іде додому, що щось сталося з ОСОБА_23 , що той побив бабу, а він втік звідти, злякався, не знає, що з нею, не знає, що робити. Забрали якісь гроші, ніби 100 грн. ОСОБА_10 говорив незрозуміло, а він ( ОСОБА_18 ) не розпитував. Сказав йому зателефонувати в поліцію чи ще куди-небудь та закінчив розмову. З того часу з ним не бачився. Того ж дня, через 1,5-2 год. після цієї розмови, приблизно о 2 год. ночі, до нього додому приїхали працівники поліції, тому що хтось їм розповів, що викрадені речі знаходяться у нього та повезли його до будинку ОСОБА_11 . У хаті, на порозі, він побачив ОСОБА_24 в кайданках, який був пристебнутий до двох дверей. Як він стояв та в чому був одягнений, не пам`ятає. Обличчя у нього було опухле. ОСОБА_10 в цей час був у машині працівників поліції. Це було приблизно о 2- 3 год. ночі;

- допитана в судовому засіданні у режимі відеоконференції свідок ОСОБА_25 пояснила, що вона є бабою обвинуваченого ОСОБА_9 , у зв`язку з чим відмовилася давати показання. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дані показань свідка ОСОБА_25 не мають доказового значення і не приймаються судом до уваги, з чим повністю погоджується суд апеляційної інстанції.

Від допиту свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , які вказані в обвинувальному акті в якості свідків (т. 1, а. пр. 20-21) сторона обвинувачення відмовилась.

Від клопотання про допит у судовому засіданні свідка ОСОБА_27 обвинувачений ОСОБА_9 відмовився у судовому засіданні, яке відбулось 19.07.2021 р. (т. 3, а. пр. 178).

Крім того, суд першої інстанції безпосередньо дослідив письмові докази у даному кримінальному провадженні, якими також підтверджується доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 в інкримінованому йому діянні, зокрема:

- даними витягу з ЄРДР № 12019250150001206 від 23.12.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_9 за попередньою змовою із ОСОБА_10 22 грудня 2019 року приблизно 22 год. 40 хв. з метою вчинення розбійного нападу, тобто відкритого заволодіння чужим майном, через незамкнені вхідні двері проникли до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , у якому проживає потерпіла ОСОБА_11 , де із застосуванням до останньої фізичної сили, що проявилося у нанесенні тілесних ушкоджень, а саме: травми грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнилась гемопневмотораксом; травми голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя; саден кистей; які згідно висновку судово-медичного експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_11 , а саме: грошовими коштами у сумі 150 гривень та ТВ-тюнером, ринкова вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 10/313 від 27.02.2020 р. становить 336 грн. 28 коп. (т. 1, а. пр. 95);

- даними рапорту помічника чергового СРПП № 4 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_29 від 23.12.2019 р., згідно з яким 22.12.2019 р. о 22 год. 54 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.12.2019 р. о 22 год. 53 хв. перехожий ОСОБА_30 повідомив, що за адресою: АДРЕСА_4 , на вулиці побили жінку, вся в крові, більше інформації не надав, обставин події не знає. На місце події виїхала слідчо-оперативна група. Було проведено огляд місця події, в ході якого вилучено два сліди низу взуття, змиви бурого кольору, потерпіла доставлена до Золотоніської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями. Крім того, було вилучено ТВ-тюнер, а також грошові кошти в сумі 150 грн. До правопорушення причетні: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с. Домантове (т. 1, а. пр. 96-97);

- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.12.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_11 заявила, що 22.12.2019 р. невідомі особи, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинили розбійний напад на неї (т. 1, а. пр. 98);

- даними довідки КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» Золотоніської районної ради № 1649 від 23.12.2019 р., з якої вбачається, що в 00 год. 10 хв. 23.12.2019 р. до приймального відділення доставлено хвору ОСОБА_11 , 1941 року народження. Після огляду та деяких обстежень їй встановлено попередній діагноз: політравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом ребер справа, рвана рана підборіддя та нижньої повіки справа, гематома та садна обличчя, ретроградна амнезія (т. 1, а. пр. 99);

- даними протоколу огляду місяця події від 23.12.2019 р. з таблицею зображень до нього, який проведений слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_31 у присутності понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , яким зафіксовано, що місцем події являється домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . На момент огляду вхідні дерев`яні двері в домоволодіння, синього кольору, зі вставками шибок скла, які знаходяться з тильної сторони та ведуть через прибудовану будівлю до будинку, відчинені, не пошкоджені. У приміщенні веранди, розміром близько 2,5х3 м, де знаходяться зліва та справа полімерні мішки із пшеницею, вкриті покривалом, на одному з яких мається речовина бурого кольору; вішалка з одягом; стіл, на якому знаходиться тканинний фартух білого кольору з речовиною бурого кольору. Від вхідних дверей на відстані близько 2,5 м знаходиться коридор розміром близько 2х1,6 м. По прямій, по коридору мається прохід до кухні, розміром близько 3х3,2 м, де обстановка порушена, а саме: на тумбі клейонка розгорнута догори (піднята), витягнута шухляда, розкритий гаманець, який порожній, під ліжком лежить розбита скляна банка та на підлозі наявна речовина бурого кольору, по центру лежить у перевернутому положенні на спинку дерев`яний стілець, поряд з яким – жіночий плащ блакитного кольору, хустка, полімерні пакети та полімерна мотузка, яка була вилучена та поміщена до паперового конверту, опечатана в передбаченому законом порядку. Також, у даній кухні, на відстані близько 1,5 м від правої стіни та на відстані близько 2,5 м від дальньої стіни на підлозі (під ліжком) було вилучено на марлевий тампон змиви бурого кольору, поміщено до паперового конверту, опечатано в передбаченому законом порядку. При вході до кухні, по ліву сторону, знаходяться двополовинчаті дерев`яні двері бежевого кольору, на яких в нижній частині наявна речовина бурого кольору, тобто на одній половині зліва наявна зі сторони кухні, а інша – зі сторони кімнати № 1, саме з поверхні якої було вилучено на марлевий тампон змиви бурого кольору, поміщено до паперового конверту, опечатано в передбаченому законом порядку. Кімната № 1 розміром близько 3х3,2 м, на момент огляду обстановка порушена, а саме: відчинені шухляди в серванті, на шкільному столі загорнута скатертина, зняте покривало з дивану, зі стіни знята церковна ікона та знаходиться на столі за телевізором. Шляхом візуального огляду підлоги в кімнаті № 1, під овальним столом, а саме близько 1 м від дальньої стіни та близько 35 см від стіни зліва, був виявлений слід нашарування низу взуття, який був зафіксований на фотокамеру «Sony», за правилами масштабної фотозйомки. Також на місці події, в кухні на підлозі, було виявлено шматок тканини з речовиною бурого кольору, яку вилучено та поміщено до паперового конверту, опечатано в передбаченому законом порядку (т. 1, а. пр. 100-107-г);

- даними постанови про визнання речових доказів від 23.12.2019 р., якою полімерну мотузку, поміщену до паперового конверту; змиви слідів бурого кольору, зроблені за допомогою марлевого тампона, поміщені до двох паперових конвертів; шматок тканини зі слідами речовини бурого кольору, поміщений до паперового конверта визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 (т. 1, а. пр. 108);

- даними довідки Домантівської сільради № 783 від 23.12.2019 р., з якої вбачається, що гр. ОСОБА_11 , 1940 року народження, зареєстрована і проживає у власному будинку за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. пр. 109);

- даними протоколу огляду місця події від 23.12.2019 р. з відеозаписом до нього, який був проведений слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_31 у присутності понятих ОСОБА_34 та ОСОБА_35 , яким зафіксовано, що місцем події являється вул. Перемоги в с. Домантове Золотоніського р-ну Черкаської обл., де навпроти буд. № 52 розташований нежилий, неогороджений, недоглянутий будинок, зарослий кущами та деревами. На відстані близько 2 м від краю дороги, на ґрунті між кущами, лежить ТВ-тюнер та пульт до нього. Під час огляду місця події був присутній ОСОБА_10 , який показав, де він викинув зазначені вище речі, що у подальшому були знайдені у вказаному ним місці, вилучені та поміщені до сейф-пакету № 7038648 (т. 1, а. пр. 110-111, т. 2, а. пр. 99 диск);

- даними постанови про визнання речових доказів від 23.12.2019 р., якою ТВ -тюнер та пульт до нього, поміщені до сейф-пакету № 7038648, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 (т. 1, а. пр. 112);

- даними постанови про визнання речових доказів від 24.12.2019 р., якою диск стандарту DVD-R 4,7 GB, 120 MIN № MAP638XE06052194, з оглядом місця події за участю ОСОБА_10 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019250150001206 (т. 1, а. пр. 113);

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23.12.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_10 був фактично затриманий працівниками поліції 23.12.2019 р. о 07 год. 05 хв. у приміщенні Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. ОСОБА_10 роз`яснено права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України. Про затримання ОСОБА_10 о 08 год. 03 хв. повідомлено органу (установі), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги ( ОСОБА_36 ) Ознайомившись з підставами затримання та правами затриманого, підозрюваний ОСОБА_10 пояснив, що із затриманням згідний. В ході проведення особистого обшуку у ОСОБА_10 з правої кишені куртки було вилучено мобільний телефон Samsung GT-E100i та мобільний телефон Samsung SGH-х160, які поміщено до сейф-пакету № 7038661. Крім того, було вилучено одяг, а саме: куртку синього кольору та штани сірого кольору, які поміщено до сейф-пакету № INZ 4004831, а також пару взуття, які поміщено до сейф-пакету № INZ 4004832. Заяв та зауважень до даного протоколу від ОСОБА_10 не надходило (т. 1, а. пр. 114-117);

- даними постанови про визнання речовими доказами від 23.12.2019 р., якою одяг (куртку і штани), поміщені до сейф-пакету № INZ 4004831, взуття, поміщене до сейф-пакету № INZ 4004832, та мобільні телефони Samsung GT-E100i та Samsung SGH-х160, які поміщено до сейф-пакету № 7038661, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 (т. 1, а. пр. 118);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.12.2019 р. із відеозаписом до нього, який був проведений слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_37 у присутності понятих ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , за участі підозрюваного ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_15 , в ході проведення якого підозрюваний ОСОБА_10 розповів, що 22.12.2019 р. приблизно о 22-30 год. він разом із ОСОБА_40 прийшли на вул. Шкільна, де проживає ОСОБА_11 , з метою заволодіння грошовими коштами останньої. Йшли з боку школи. Прибувши на місце, побачили, що у веранді горіло світло, говорили 2 жінки, тому обійшли будинок з боку провулку та стали чекати. Згодом з будинку вийшла власниця та баба ОСОБА_9 . Коли останні зайшли за ріг, вони з ОСОБА_9 пішли у будинок. ОСОБА_9 зайшов перший, а ОСОБА_10 – за ним. Пішли у кімнату, де ОСОБА_9 «перевертав стіл», а ОСОБА_10 взяв тюнер і заховав його за пазуху. В цей час у будинок повернулися власниця та баба ОСОБА_9 , тому вони перейшли в останню кімнату і заховалися там. Власниця сказала: «Тут хтось є». Коли вона заглянула у кімнату, де ховалися обвинувачені, ОСОБА_10 вибіг на вулицю. Перед ним вибігла баба ОСОБА_9 , якій він повідомив, що ОСОБА_41 у будинку. У відповідь баба ОСОБА_9 наказала йому тікати. При цьому вона побігла направо, а він – наліво. У домі залишились ОСОБА_42 та власниця будинку. Він у цей час поклав тюнер за сараєм. Просидівши близько 10 хвилин, почув крик власниці та повернувся до хати, де на підлозі в кухні, на лівому боці, лежала власниця будинку, обличчя якої було в крові. Побачивши це, він крикнув ОСОБА_9 : «Не чіпай її». Разом з ним вони вийшли на город. Там ОСОБА_10 переліз через сітку, а ОСОБА_9 перелізти не зміг і вийшов далі, через хвіртку. Через хвилину-півтори вони розійшлись. ОСОБА_10 пішов додому. При цьому, ОСОБА_10 зазначив, що він мав «стояти на шухері», а ОСОБА_9 мав зайти, взяти гроші. Вони розуміли, що там буде знаходитись людина, але ОСОБА_9 запевнив його, що він ( ОСОБА_10 ) нічого робити не буде. Однак, ОСОБА_10 знав про те, що ОСОБА_43 буде погрожувати, знущатись. У випадку якщо власниця не погодиться віддати гроші, ОСОБА_10 мав сказати до ОСОБА_9 : «Кінчай її». У потерпілої ОСОБА_9 забрав 100 з гаком гривень, а говорив, що їй привезли 47 000 грн. При цьому на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_10 показував та пояснював, звідки, коли і куди вони з ОСОБА_9 прийшли, як зайшли у будинок, у якій кімнаті були, де саме він взяв тюнер, де ховались від потерпілої, коли остання повернулася додому, як він вибіг з будинку, де був, коли почув крик потерпілої, як повернувся у дім, де і в якій позі лежала потерпіла, коли він її побачив, як і в якому місці переліз через паркан. Заяви та зауваження сторони захисту у протоколі проведення слідчого експерименту відсутні (т. 1, а. пр. 119-127, т. 2, а. пр. 97 диск);

- даними постанови про визнання речовими доказами від 24.12.2019 р., якою диск стандарту DVD-R 4,7 GB, 120 MIN № PSP330X013105552 із відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019250150001206 (т. 1, а. пр. 128);

- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 23.12.2019 р., відповідно до якого ОСОБА_9 був фактично затриманий працівниками поліції 23.12.2019 р. о 07 год. 10 хв. у приміщенні службового кабінету № 307 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Січова, 3, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. ОСОБА_9 роз`яснено права, передбачені ч. 3 ст. 42 КПК України. В ході проведення особистого обшуку в лівій кишені спортивних штанів у ОСОБА_9 було вилучено грошові купюри, на яких знаходяться плями бурого кольору, а саме: номіналом 100 грн. УЖ9646123 та номіналом 50 грн. СК8620403, які упаковано до сейф-пакету № 7038660. Крім того, було вилучено одяг, а саме: куртку зеленого кольору, яку упаковано до сейф-пакету № INZ 4004599, спортивні штани темного кольору, які упаковано до сейф-пакету № INZ 4004597, кросівки та носки білого кольору, які упаковано до сейф-пакету № INZ 4004596; спортивну кофту білого кольору, яку упаковано до сейф-пакету № INZ 4004598. Протокол складено у присутності захисника ОСОБА_15 та підписано обвинуваченим, захисником і понятими (т. 1, а. пр. 129-132) із зазначенням зауваження ОСОБА_9 про те, що він не згоден із часом його затримання;

- даними постанови про визнання речовими доказами від 23.12.2019 р., якою грошові кошти в сумі 150 грн. зі слідами бурого кольору, поміщені до сейф-пакету № 7038660; одяг: куртку зеленого кольору, поміщену до сейф-пакету № INZ 4004599, спортивні штани темного кольору, поміщені до сейф-пакету № INZ 4004597, кросівки та носки білого кольору, поміщені до сейф-пакету № INZ 4004596, спортивну кофту, поміщену до сейф-пакету № INZ 4004598, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019250150001206 (т. 1, а. пр. 133);

- даними постанови про відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_9 для проведення експертизи від 3.01.2020 р. (т. 1, а. пр. 134);

- даними протоколу освідування ОСОБА_9 від 11.01.2020 р., згідно якого у ОСОБА_9 у ході освідування було відібрано зразки крові з використанням медичного шприца, який поміщено до паперового конверта разом зі зразками крові та опечатано у передбаченому законом порядку (т. 1, а. пр. 135-136);

- даними постанови про відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_10 для проведення експертизи від 3.01.2020 р. (т. 1, а. пр. 137);

- даними протоколу освідування ОСОБА_10 від 11.01.2020 р., згідно якого у ОСОБА_10 у ході освідування було відібрано зразки крові з використанням медичного шприца, який поміщено до паперового конверта разом зі зразками крові та опечатано у передбаченому законом порядку (т. 1, а. пр. 138-139);

- даними постанови про відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_11 для проведення експертизи від 10.01.2020 р. (т. 1, а. пр. 140);

- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 15.01.2020 р., згідно якого у ОСОБА_11 було відібрано зразки крові із використанням медичного шприца, які поміщено до прозорої колби, яку, у свою чергу, поміщено до паперового конверта (т. 1, а. пр. 141);

- даними висновку експерта № 10/10 від 10.01.2020 р., відповідно до якого слід низу взуття розмірами 90х85 мм на зображенні DSC03679 та слід низу взуття розмірами 200х100 мм на зображенні DSC03729, залишені не взуттям, вилученим у ОСОБА_10 (т. 1, а. пр. 144-152);

- даними висновку експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р., відповідно до якого у ОСОБА_11 виявлено тілесні ушкодження: травма грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнились гемопневмотораксом; травма голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя; садна кистей. Вказані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено в термін та при обставинах, вказаних у постанові, відносяться: травма грудної клітки з саднами та переломами 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнились гемопневмотораксом, у зв`язку з небезпекою для життя – до категорії тяжких тілесних ушкоджень; травма голови зі струсом головного мозку, забійними ранами, синцями та саднами обличчя – до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; садна кистей – до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 1, а. пр. 162-163);

- даними висновку експерта № 05-1-09/69 від 28.01.2020 р., згідно якого кров ОСОБА_11 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО (т. 1, а. пр. 164-165);

- даними висновку експерта № 05-1-09/68 від 28.01.2020 р., згідно якого кров ОСОБА_9 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО (т. 1, а. пр. 166-167);

- даними висновку експерта № 05-1-09/66 від 28.01.2020 р., згідно якого кров ОСОБА_10 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО (т. 1, а. пр. 168-169);

- даними висновку експерта № 05-5-06/27 від 18.02.2020 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям коричневого кольору на куртці (об. 1-3, 5-9) та штанах (об. 12,13), крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям та помарок бурого кольору на куртці (об. 4) та штанах (об. 10,11) виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку з недостатньою кількістю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається; даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_10 не отримано (т. 1, а. пр. 170-172);

- даними висновку експерта № 05-5-06/31 від 18.02.2020 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям коричневого кольору на куртці (об. 7,9), крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на куртці (об. 1-6,8) виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку з малою кількістю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО, походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_9 не виключається, якщо на момент скоєння злочину в нього була зовнішня кровотеча (т. 1, а. пр. 173-175);

- даними висновку експерта № 05-5-06/29 від 18.02.2020 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на штанах (об. 1-6) виявлено кров людини, в об. 1,2 що, можливо, належить особі жіночої генетичної статі; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_9 в об. 3-6 не виключається, в об. 1,2 не виключається у вигляді домішки (т. 1, а. пр. 176-177);

- даними висновку експерта № 05-5-06/30 від 18.02.2020 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі плями коричневого кольору на спортивній кофті (об. 1) крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на спортивній кофті (об. 2-7) виявлено кров людини, в об. 5,7 що, можливо, належить особі жіночої генетичної статі, в об. 2-4,6 статеву приналежність встановити неможливо у зв`язку з малою кількістю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_9 в об. 2-4,6 не виключається, в об. 5,7 не виключається у вигляді домішки (т. 1, а. пр. 178-180);

- даними висновку експерта № 05-5-06/28 від 18.02.2020 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі плям коричневого кольору на підошві шкарпетки (об. 2) крові не виявлено; при судово-медичній експертизі плям бурого кольору на шкарпетках (об. 1,3) та кросівках (об. 4-9) виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку з відсутністю клітинних елементів крові; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_9 не виключається (т. 1, а. пр. 181-183);

- даними висновку експерта № 05-5-06/26 від 18.02.2020 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі змивів з банкнот, наданих на дослідження (об. 1,2) виявлено кров людини, що можливо належить особі жіночої генетичної статі; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається; походження крові від підозрюваного ОСОБА_9 не виключається лише у вигляді домішки (т. 1, а. пр. 184-185);

- даними висновку експерта № 05-5-06/25 від 18.02.2020 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі двох змивів (об. 1,2), наданих на дослідження, виявлено кров людини, в об. 2 що, можливо, належить особі жіночої генетичної статі, в об. 1 статеву приналежність встановити неможливо у зв`язку зі значним бактеріальним забрудненням; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається (т. 1, а. пр. 186-187);

- даними висновку експерта № 05-5-06/24 від 18.02.2020 р., відповідно до якого при судово-медичній експертизі мотузки (об. 3,4) крові не виявлено; при судово-медичній експертизі тканини (об. 1,2) та мотузки (об. 5), наданих на дослідження, виявлено кров людини, статеву приналежність якої встановити неможливо у зв`язку зі значним бактеріальним забрудненням; при серологічному дослідженні даної крові виявлено антиген Н ізосерологічної системи АВО; походження крові від потерпілої ОСОБА_11 не виключається (т. 1, а. пр. 188-189);

- даними висновку експерта № 10/313 від 27.02.2020 р. з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що ринкова вартість наданого на експертизу ТВ-тюнера DVB-T2 з пультом дистанційного керування станом на 22.12.2019 р. при умові, що він перебував у справному стані, могла становити 336,28 грн. (т. 1, а. пр. 192-197);

- даними протоколу огляду предмету – ТВ-тюнера DVB-T2 з пультом дистанційного керування, чорного кольору, від 1.03.2020 р., який був проведений у присутності потерпілої ОСОБА_11 , під час якого потерпіла ОСОБА_11 зазначила, що впізнає ТВ-тюнер за такими ознаками: кольором, маркою та моделлю, які вказані на самому тюнері (т. 1, а. пр. 198);

- даними розписки ОСОБА_11 про отримання на зберігання ТВ - тюнера (т. 1, а. пр. 199);

- даними постанови про уточнення анкетних даних від 1.03.2020 р., відповідно до якої ухвалено у всіх процесуальних документах кримінального провадження № 12019250150001206 вважати правильним прізвище потерпілої ОСОБА_11 та рік народження 1940 (т. 1, а. пр. 200);

- даними постанови про визнання речовими доказами від 10.03.2020 р., якою диск стандарту CD-R № 1292105152229 із записом допиту потерпілої ОСОБА_11 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019250150001206 (т. 1, а. пр. 202);

- даними висновку судово-психіатричного експерта № 38 від 22.01.2020 р., яким встановлено, що ОСОБА_10 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждав на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, збереженість у нього процесів мислення, пам`яті, інтелекту, вольового контролю свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними. На період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки, в його поведінці не відображалося психопатологічної симптоматики – що свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_10 хронічним психічним захворюванням, тимчасовим розладом психічної діяльності, недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає, збереженість у нього процесів мислення, пам`яті, інтелекту, вольового контролю – свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, приймати участь при проведенні слідчих дій і при розгляді справи в суді. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_10 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. ОСОБА_10 на момент скоєння інкримінованого йому діяння не перебував в стані фізіологічного афекту або в іншому вираженому емоційному стані, котрий міг би суттєво вплинути на його свідомість та поведінку (т. 1, а. пр. 153-156);

- даними висновку судово-психіатричного експерта № 96 від 7.05.2020 р. (стаціонарного), відповідно до якого ОСОБА_9 на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. У період інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1, а. пр. 206-208);

- даними висновку експерта № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020 р. з фото-таблицями до нього, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на шкарпетках (об`єкти №№ 4,5), збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 (об`єкт № 1) і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваних ОСОБА_10 (об`єкт № 2) та ОСОБА_9 (об`єкт № 3). Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на кросівках (об`єкти №№ 6,9), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 (об`єкт № 1) і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваних ОСОБА_10 (об`єкт № 2) та ОСОБА_9 (об`єкт № 3). Походження слідів крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єктах №№ 4,5,6,9 від ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на кросівках (об`єкти №№ 7,10), є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілями, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 (об`єкт № 1) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваних ОСОБА_10 (об`єкт № 2) та ОСОБА_9 (об`єкт № 3). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілої ОСОБА_11 та в об`єктах №№ 4,5,6,9, складає 1,06х10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47х1036 осіб. Походження слідів крові та клітин, виявлених в об`єктах №№ 7,10, від ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виключається (т. 1, а. пр. 211-230);

- даними висновку експерта № 19/10/1-292/СЕ/20 від 18.05.2020 р. з фототаблицею до нього, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на купюрах, номіналом 100 грн. (об`єкт № 1) та 50 грн. (об`єкт № 2), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених на купюрах, номіналом 100 грн. (об`єкт № 1) та 50 грн. (об`єкт № 2), та у зразку крові потерпілої ОСОБА_11 складає 1,06х10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47х1036 осіб. Походження слідів крові та клітин, виявлених в об`єктах №№ 1, 2 від ОСОБА_9 виключається (т. 1, а. пр. 233-241);

- даними висновку експерта № 19/10/1-286/СЕ/20 від 13.05.2020 р., яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкт № 3) є змішаними та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК -профілем, який зберігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_11 та не збігається з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_10 . Походження слідів крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єкті № 3, від ОСОБА_10 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на куртці (об`єкти №№ 1, 2), збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_11 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_10 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку букального епітелію ОСОБА_11 та об`єктах №№ 1,2, складає 1,06х10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47х1036 осіб. Походження слідів крові та клітин в об`єктах №№ 1, 2 від ОСОБА_10 виключається (т. 1, а. пр. 244-247 – т. 2, а. пр. 1-6);

- даними висновку експерта № 19/10/1-288/СЕ/20 від 18.05.2020 р. з фото-таблицею до нього, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на куртці (об`єкти № № 1, 3, 4, 7), є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме зразка крові ОСОБА_11 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 р. № 19/10/1-291/СЕ/20) і зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 р. № 19/10/1-291/СЕ/20). Генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на куртці (об`єкти № № 2, 5, 6), збігаються між собою і збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 р. № 19/10/1-291/СЕ/20) і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 р. № 19/10/1-291/СЕ/20). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_11 та в об`єктах № № 2, 5, 6, складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин в об`єктах № № 2, 5, 6 від підозрюваного ОСОБА_9 виключається (т. 2, а. пр. 9-16);

- даними висновку експерта № 19/10/1-289/СЕ/20 від 15.05.2020 р. з фото-таблицею до нього, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на спортивній кофті (об`єкт № 1), є змішаними, містять генетичні ознаки двох осіб, а саме зразка крові ОСОБА_11 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 р. № 19/10/1-291/СЕ/20) і зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 р. № 19/10/1-291/СЕ/20). Генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених на спортивній кофті (об`єкти №№ 2-6) збігаються між собою і збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 р. № 19/10/1-291/СЕ/20) і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС від 12.05.2020 № 19/10/1-291/СЕ/20). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_11 та в об`єктах № № 2-6 складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин в об`єктах № № 2-6 від підозрюваного ОСОБА_9 виключається (т. 2, а. пр. 19-26);

- даними висновку експерта № 19/10/1-290/СЕ/20 від 18.05.2020 р. з фото-таблицею до нього, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкт № 3), збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020 р.) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020 р.). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у слідах крові та клітин, виявлених по краям вирізок із маркуванням: «3» (об`єкт № 3) та у зразку крові потерпілої ОСОБА_11 , складає 1,06 х 10-37. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 9,47 х 1036 осіб. Походження слідів крові та клітин, виявлених в об`єкті № 3, від ОСОБА_9 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкти №№ 1, 6), є змішаними, та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючими ДНК-профілями, які збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_11 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020 р.) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020 р.). Походження слідів крові та клітин, генетичні ознаки яких домінують в об`єктах № № 1, 6 від ОСОБА_9 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на штанах (об`єкт № 5), є змішаними та містять генетичні ознаки двох осіб, а саме: потерпілої ОСОБА_11 (об`єкт № 1 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020 р.) та підозрюваного ОСОБА_9 (об`єкт № 3 у висновку експерта ДНДЕКЦ МВС № 19/10/1-291/СЕ/20 від 12.05.2020 р.) (т. 2, а. пр. 29-38);

- даними висновку експерта № 10/942 від 24.06.2020 р., згідно якого слід низу взуття, розмірами 200х100 мм, міг бути залишений як кросівком на ліву ногу пари кросівок, вилучених у ОСОБА_9 , так і іншим взуттям на ліву ногу з подібним рельєфним малюнком підошви та розмірними характеристиками елементів малюнку (т. 2, а. пр. 46-54).

Крім того, у судовому засіданні судом були дослідженні докази, які характеризують особи обвинувачених.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення доведене та вони обґрунтовано засуджені за ч. 4 ст. 187 КК України.

На переконання апеляційного суду, зазначені та проаналізовані місцевим судом письмові докази у справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, є допустимими і належними та такими, що безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяння, інкримінованого їм стороною обвинувачення, відповідають показанням потерпілої, свідка.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що письмові докази у кримінальному провадженні разом з даними показань потерпілої, свідка вказують про неможливість формування штучних доказів, однобічність проведення досудового розслідування.

Тобто, сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про достатність законних підстав для прийняття відповідного процесуального рішення про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їм діяння повністю доведена.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Фактичні обставини справи встановлено повно та правильно оцінено докази. Окрім того, у судовому рішенні наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що наданий стороною обвинувачення висновок судово-психіатричного експерта № 51 від 29.01.2020 р. (т. 1, а. пр. 157-161), відповідно до якого вирішення питання щодо експертно-психологічної оцінки емоційного стану ОСОБА_9 на період дії часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому правопорушення, можливе лише після з`ясування його психологічного стану в ході стаціонарної судово-психіатричної експертизи, судом не взятий до уваги, оскільки він і не підтверджує, і не спростовує обставини, що підлягають доказуванню у межах даного кримінального провадження.

Також, апеляційний суд вважає вірним та обґрунтованим висновок місцевого суду та погоджується з ним, що дані показань потерпілої ОСОБА_11 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України, а також свідка ОСОБА_18 , які попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів спростовують показання обвинувачених про непричетність до скоєного злочину.

З протоколу допиту потерпілої, проведеному в порядку ст. 225 КПК України від 15.03.2020 р. (т. 1, а. пр. 203-205), вбачається, що ОСОБА_11 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів та приведена до присяги, чітко і впевнено зазначила, що як тільки відкрила двері у веранду та зайшла, саме ОСОБА_9 вдарив її по голові, від чого вона втратила свідомість і не знає, що було далі. При цьому, потерпіла не стверджувала про те, що швидку допомогу їй викликала баба ОСОБА_9 , а зазначила, що остання повернулась, побачила її без свідомості та побігла до сусідів, які прийшли і зателефонували до поліції та швидкої медичної допомоги.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки ОСОБА_11 втратила свідомість після першого удару ОСОБА_9 , то природно, що вона не змогла пояснити, скільки ударів та в які частини тіла їй було нанесено в подальшому, що не змінює суті події злочину. Апеляційний суд погоджується з такою оцінкою показань потерпілої місцевим судом, який дійшов висновку, що доводи сторони захисту щодо непослідовності показів потерпілої не заслуговують на увагу. Показання потерпілої ОСОБА_11 місцевий суд вважав достовірними, а тому взяв їх до уваги. Будь-яких підстав оговорювати потерпілою обвинуваченого ОСОБА_9 не встановлено. З такою оцінкою доказів повністю погоджується апеляційний суд, оскільки вона є переконливою та до того ж заснована на письмових матеріалах провадження. Судом апеляційної інстанції також не здобуто будь-яких даних про те, що потерпіла ОСОБА_11 могла оговорити саме обвинуваченого ОСОБА_9 . При розгляді провадження судом апеляційної інстанції таких доказів також не було представлено суду.

Крім того, апеляційний суд погоджується і з висновком місцевого суду, що запис у медичній довідці «ретроградна амнезія» зазначений як попередній діагноз потерпілої, даних про її обстеження лікарем психіатром та/або психологом суду не надано. У той же час, дійсно слід врахувати стан, у якому перебувала потерпіла внаслідок отриманих травм, у тому числі і можливість тимчасового розладу пам`яті, враховуючи при цьому ще й вік потерпілої, якій, на момент вчинення злочину, було більше 79 років. Проте, як вбачається із відеозапису її допиту слідчим суддею, якихось надуманих показань ОСОБА_11 не надала, сумнівів у їх достовірності у суду немає, всі викладені нею обставини повністю підтверджені зібраними на слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами. З цим висновком погоджується апеляційний суд, оскільки дані показань потерпілої ОСОБА_11 в цілому узгоджуються з іншими доказами у провадженні, в тому числі, письмовими доказами, та не протирічать ним.

Суд першої інстанції критично поставився до показань свідка ОСОБА_18 в частині зазначення останнім, що у будинку потерпілої, на порозі, він бачив ОСОБА_9 з опухлим обличчям та у кайданках, якими він був пристебнутий до двох дверей, оскільки вони не відповідають дійсності та не узгоджуються з іншими зібраними у даному кримінальному провадженні доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 23.12.2019 р. (т. 1, а. пр. 100-107-г), відповідно до якого, вказаний огляд місця події у будинку потерпілої був проведений 23.12.2019 р. у період часу з 00:40 год. до 05:00 год. слідчим СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. лейтенантом поліції ОСОБА_31 за участі понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_44 . Відомості про інших учасників даної слідчої дії у протоколі огляду місця події відсутні. Заяв та зауважень до вказаного протоколу, зокрема, щодо складу учасників, не надходило. Інших достовірних даних про перебування обвинуваченого ОСОБА_9 23.12.2019 р. у будинку потерпілої під час проведення огляду місяця події у матеріалах кримінального провадження немає. Відтак, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 не був учасником даної слідчої дії.

Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду обґрунтованим та переконливим із зазначенням причин, чому суд дійшов такого висновку.

Крім того, апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що беззаперечних об`єктивних доказів можливого перебування ОСОБА_9 у будинку потерпілої, на порозі, з опухлим обличчям та у кайданках, який був пристебнутий до двох дверей, у даному кримінальному провадженні не здобуто, також дане твердження суперечить даним інших доказів, а відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновком з цього приводу місцевого суду, вважаючи його обґрунтованим та переконливим.

В решті дані показань свідка ОСОБА_18 , на думку місцевого суду відповідають дійсності, тому взяті судом до уваги і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки дані показань свідка ОСОБА_18 , окрім зазначених, підтверджуються іншими доказами, а тому апеляційний суд також вважає їх такими, що відповідають дійсності та бере їх до уваги при оцінці доказів про доведеність вини обох обвинувачених у інкримінованому їм діянні, вважаючи їх (дані показань потерпілої ОСОБА_11 , допитаної у порядку ст. 225 КПК України, та свідка ОСОБА_18 ) у тій частині, яка приймається судом, допустимими, об`єктивними, логічними, послідовними і правдивими.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що як вбачається з даних рапорту помічника чергового СРПП № 4 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_29 від 23.12.2019 р., у даному документі місцем вчинення злочину вказано наступну адресу: АДРЕСА_4 , замість вірної: АДРЕСА_2 , але наявність зазначеної описки, у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, не перешкодила місцевому суду встановити дійсне місце вчинення кримінального правопорушення та не є порушенням вимог КПК України, яке в силу вимог ст. 412 КПК України, є істотним і таким, що перешкоджає чи може перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 23.12.2019 р. у вказаній слідчій дії брав участь ОСОБА_10 , процесуальний статус якого на момент проведення даної слідчої дії офіційно встановлений не був, проте ОСОБА_10 повідомив відомості про фактичні обставини, що мають значення для кримінального провадження, зокрема, інформацію про місцезнаходження викрадених речей, яка у подальшому знайшла своє підтвердження, так як у вказаному ним місці було виявлено та вилучено викрадене майно, яке було надалі визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Вказана слідча дія, відповідає вимогам ст. 237 КПК України, оскільки вона була проведена як наслідок розшукових дій з метою виявлення речових доказів у кримінальному провадженні і її мета була досягнута.

На той момент працівники поліції не мали достатньо даних для затримання ОСОБА_10 , проте це не перешкоджало його участі у проведенні слідчої дії, як особи, якій були відомі обставини вчинення злочину. ОСОБА_10 мав право робити заяви під час огляду місця події, зокрема, про відомі йому обставини, що і було зафіксовано у відповідному протоколі, а тому інформацію, повідомлену ним під час проведення даної слідчої дії, місцевий суд обґрунтовано розцінив саме як заяву, а не як покази ОСОБА_10 , оскільки процесуального статусу на той час він не мав.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду та таким обґрунтуванням, оскільки за змістом ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.

Що стосується заявленого захисником ОСОБА_12 усного клопотання про визнання протоколу огляду місяця події від 23.12.2019 р., проведеного за участю його підзахисного (т. 1, а. пр. 110-111), недопустимим доказом, оскільки під час проведення даної слідчої дії було порушено право ОСОБА_10 на захист, здійснено його допит у відсутності захисника та фактично проведено з ним слідчий експеримент, то, на переконання апеляційного суду, місцевий суд правильно оцінив як безпідставні доводи захисника, оскільки зі змісту протоколу огляду місяця події вбачається, що у вказаній слідчій дії дійсно брав участь ОСОБА_10 , процесуальний статус якого на момент проведення даної слідчої дії офіційно встановлений не був, проте ОСОБА_10 повідомив відомості про фактичні обставини, що мають значення для кримінального провадження, зокрема, інформацію про місцезнаходження викрадених речей, яка у подальшому знайшла своє підтвердження, так як у вказаному ним місці виявлено та вилучено викрадене майно, яке було визнано речовим доказом та долучено до кримінального провадження.

При цьому необхідно зазначити, що оскільки ОСОБА_10 на час проведення протоколу огляду місяця події від 23.12.2019 р. не мав ніякого процесуального статусу, зокрема підозрюваного, тому суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами захисника ОСОБА_12 про те, що замість протоколу огляду місяця події фактично був проведений із ОСОБА_10 слідчий експеримент, тому що відповідно до ч. 3 ст. 240 КПК України, до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник, тобто особи з визначеним процесуальним статусом.

Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду щодо необґрунтованості твердження захисника ОСОБА_12 про необхідність визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, так як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 23.12.2019 р. із відеозаписом до нього, проведеного за участю ОСОБА_10 на місці вчинення злочину, підозрюваний ОСОБА_10 не лише розповідав про обставини вчинення злочину, але і демонстрував, звідки, коли і куди вони з ОСОБА_9 прийшли, як зайшли у будинок, у якій кімнаті перебували, де саме він взяв ТВ-тюнер, де ховались від потерпілої, коли остання повернулася, як він вибіг з будинку, де був, коли почув крик потерпілої, як повернувся у дім, де і в якій позі лежала потерпіла, коли він її побачив, як і в якому місці переліз через паркан.

При цьому, належним чином місцевим судом було враховано, що вказану слідчу дію було проведено за добровільною згодою підозрюваного ОСОБА_10 і за участю захисника, а заяви та зауваження зі сторони захисту до порядку її проведення у протоколі проведення слідчого експерименту відсутні (т. 1, а. пр. 119-127, т. 2, а. пр. 97).

Ті обставини, що в судовому засіданні ОСОБА_10 спочатку змінив свої показання, а потім відмовився від дачі показань, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 17.03.2021 р. в справі № 761/10306/15-к.

Із таким висновком та таким обґрунтуванням, чому протокол слідчого експерименту від 23.12.2019 р. з відеозаписом до нього, проведеного за участю ОСОБА_10 , слід визнати допустимим доказом, погоджується і суд апеляційної інстанції, вважаючи його цілком обґрунтованим.

Доводи захисниці обвинуваченого ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_15 про те, що суд не може взяти до уваги показання потерпілої ОСОБА_11 , допитаної Золотоніським міськрайсудом Черкаської обл. в порядку ст. 225 КПК України, тому що остання, згідно з довідкою КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» Золотоніської районної ради № 1649 від 23.12.2019 р., має діагноз: ретроградна амнезія (т. 1, а. пр. 99); відповідно до інформації, зазначеної у висновку експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р., не пам`ятає, хто і коли її побив (т. 1, а. пр. 162-163); однак у своїх показаннях стверджує, що її вдарив саме ОСОБА_9 , при цьому надає суперечливі показання, вказуючи, що не знає, хто викликав швидку медичну допомогу, а потім зазначає, що її викликала баба ОСОБА_9 , не може пояснити, скільки ударів і як саме їй наносились та надає показання з чужих слів; суд першої інстанції відхилив з наступних підстав.

Як вбачається із протоколу допиту потерпілої в порядку ст. 225 КПК України від 15.03.2020 р. (т. 1, а. пр. 203-205), ОСОБА_11 , була попереджена про кримінальну відповідальність та приведена до присяги, чітко і впевнено зазначила, що як тільки відкрила двері у веранду та зайшла саме ОСОБА_9 вдарив її по голові, від чого вона втратила свідомість і не знає, що було далі. При цьому, потерпіла не стверджувала про те, що швидку допомогу їй викликала баба ОСОБА_9 , а зазначала, що остання повернулась, побачила її без свідомості та побігла до сусідів, які прийшли і зателефонували до поліції та швидкої медичної допомоги. Оскільки ОСОБА_11 втратила свідомість після першого удару ОСОБА_9 , природно, що вона не може пояснити, скільки ударів, в які частини тіла та у який спосіб їй було нанесено в подальшому, що не змінює суті події злочину. У зв`язку з цим доводи сторони захисту щодо непослідовності показань потерпілої не заслуговують на увагу. Показання потерпілої ОСОБА_11 суд вважав достовірними, а тому прийняв їх до уваги. Будь-яких підстав оговорювати потерпілою обвинуваченого ОСОБА_9 не встановлено.

Крім того, суд врахував, що у медичній довідці «ретроградна амнезія» зазначена як попередній діагноз потерпілої, даних про її обстеження лікарем психіатром та/або психологом суду не надано. У той же час, слід врахувати стан, у якому перебувала потерпіла внаслідок отриманих травм, у тому числі і можливість тимчасового розладу пам`яті. Проте, як вбачається з відеозапису її допиту слідчим суддею, якихось надуманих показань ОСОБА_11 не надала, сумнівів в їх достовірності у суду немає, всі викладені нею обставини повністю підтверджені зібраними на слідстві та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Посилання захисниці на протокол допиту потерпілої від 23.12.2019 р. були обґрунтовано відхилені судом, оскільки даний документ не був предметом дослідження суду.

З такою оцінкою даних доводів повністю погодився і апеляційний суд, оскільки вона є обґрунтованою та заснованою на матеріалах даного кримінального провадження.

На думку апеляційного суду, місцевий суд вірно та обґрунтовано не взяв до уваги доводи захисниці обвинуваченого ОСОБА_9 -адвоката ОСОБА_15 про те, що наявність плям крові потерпілої на одязі та взутті ОСОБА_9 пояснюється тим, що останній того дня був у домі потерпілої, підходив до неї, а також тим, що він був затриманий та під час проведення огляду місця події перебував у будинку ОСОБА_11 , де і міг забруднитися, оскільки такі доводи спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 23.12.2019 р. (т. 1, а. пр. 100-107-г), відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_9 не був учасником вказаної слідчої дії.

Крім того, відповідно до протоколу допиту потерпілої в порядку ст. 225 КПК України від 15.03.2020 р., потерпіла ОСОБА_11 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, не стверджувала, що в день нападу на неї або ще раніше до його вчинення, до неї додому приходив ОСОБА_9 .

Дані показань обвинуваченого ОСОБА_45 про те, що він був прикутий працівниками поліції до вхідних дверей будинку потерпілої, синього кольору, на яких була свіжа кров останньої, не узгоджуються зі дослідженими у справі доказами, а також змістом протоколу огляду місяця події від 23.12.2019 р. (т. 1, а. пр. 100-107-г), відповідно до якого на вхідних дерев`яних дверях у домоволодінні, синього (у протоколі - блакитного) кольору, на момент огляду, слідів речовини бурого кольору не зафіксовано. Речовина бурого кольору була виявлена на двополовинчатих дерев`яних дверях бежевого кольору, які знаходяться при вході до кухні, на одній половині зліва, в нижній її частині.

Апеляційний суд вважає вірним даний висновок, який до того ж заснований на письмових доказах у даному кримінальному провадженні, є обґрунтованим і таким, що повністю спростовує версію сторони захисту письмовими матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою Черкаського райсуду Черкаської обл. від 30.09.2020 року від обвинуваченого ОСОБА_9 прийнято заяву про застосування до нього насильства з боку працівників поліції Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. під час його затримання, здійсненого 23.12.2019 р., а також під час допиту у приміщенні вказаного відділу поліції та доручено прокурору провести дослідження фактів, викладених у заяві обвинуваченого.

У подальшому, судом було здійснено відповідні запити до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, та до ГУНП в Черкаській обл.

16.03.2021 р. у відповідь на запит суду надійшов лист ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, за № 11-4884/02-21 від 10.03.2021 р., яким повідомлено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_9 щодо можливих неправомірних дій працівників Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл., відомості до ЄРДР не вносились, про що повідомлено заявника 20.10.2020 р. за № К-10332/03-2020вих (т. 3, а. пр. 50).

2.04.2021 р. від ГУНП в Черкаській обл. до суду надійшов лист № 2243/24/21/11-21 від 10.03.2021 р., яким поінформовано, що 11.11.2020 р. СУ ГУНП в Черкаській обл., в межах компетенції, за викладеними у зверненні фактами проведено перевірку, в результаті якої порушень чинного законодавства України з боку працівників слідчого відділення Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. не встановлено. Про результати розгляду заяви ОСОБА_9 11.11.2020 р. повідомлено Золотоніську місцеву прокуратуру за № 24/К-268, а також, за цим же вихідним номером, до Черкаського СІЗО направлено відповідь для повідомлення автору клопотання та рекомендовано йому на підставі ст. 5 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», у разі необхідності, звернутися до зазначеного органу (т. 3, а. пр. 60).

Як було встановлено місцевим судом у судовому засіданні, обвинувачений та його захисник, невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_9 не оскаржували.

З огляду на це, суд дійшов висновку про те, що заява обвинуваченого ОСОБА_9 про застосування до нього недозволених методів слідства є надуманою та безпідставною і розцінив її як форму захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.

Під час розгляду даного кримінального провадження в суді апеляційної інстанції на підставі рапорту прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_46 № 22-109вн-22 від 13.07.2022 р. були внесені дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022250000000048 від 14.07.2022 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 4.01.2024 р. кримінальне провадження № 42022250000000048 від 14.07.2022 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (т. 6, а. пр. 4-8).

Ухвалою слідчого судді Соснівського райсуду м. Черкаси від 26.02.2024 р. скаргу захисника ОСОБА_7 задоволено та скасовано постанову слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) ТУ ДБР ОСОБА_47 від 4.01.2024 р. про закриття кримінального провадження № 42022250000000048 від 14.07.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

У подальшому, постановою слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) ТУ ДБР ОСОБА_48 від 6.06.2024 р. прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42022250000000048 від 14.07.2022 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

4.11.2024 р. ухвалою слідчого судді Соснівського райсуду м. Черкаси у справі № 712/10504/24 у задоволенні скарги ОСОБА_9 на постанову слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) ТУ ДБР про закриття кримінального провадження № 42022250000000048 від 14.07.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, відмовлено.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20.11.2024 р. поновлено захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу слідчого судді Соснівського райсуду м. Черкаси від 4.11.2024 р. залишено без змін.

Таким чином, за результатами оскарження стороною захисту постанов ТУ ДБР про закриття кримінальних проваджень за фактами можливих кримінальних правопорушень, вчинених працівниками поліції при проведенні досудового розслідування стосовно ОСОБА_9 , ці доводи про можливі порушення та можливий фізичний вплив свого об`єктивного підтвердження не знайшли.

За таких підстав, на переконання апеляційного суду, переконливих доказів про можливе застосування з боку працівників поліції Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. до обвинуваченого ОСОБА_9 недозволених методів досудового розслідування під час його затримання, здійсненого 23.12.2019 р., а також під час допиту у приміщенні вказаного відділу поліції, не здобуто, а тому ці доводи не підлягають до задоволення, оскільки вони іншими об`єктивними доказами не підтверджені.

На переконання апеляційного суду будь-яких протиріч у досліджених доказах, що мають істотне значення для висновків суду, не встановлено. Докази є послідовними, логічними, такими, що не суперечать один одному та органічно поєднуються між собою.

Апеляційний суд переконаний у тому, що вина обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України доведена поза розумним сумнівом.

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 23.12.2019 р. з відеозаписом до нього, проведеного за участю ОСОБА_10 (т. 1, а. пр. 119-127, т. 2 а. пр. 97) при його проведенні не було допущено яких-небудь істотних порушень прав і свобод ОСОБА_10 , які б дали підстави визнати цей протокол недопустимим доказом.

Так, вказана слідча дія була проведена за добровільною згодою ОСОБА_10 і за участю захисниці ОСОБА_15 , яким були роз`яснені їхні права, про це вони розписались у протоколі. Протокол проведення слідчого експерименту від 23.12.2019 р. за участі ОСОБА_10 був проведений та складений за участі двох понятих: ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , яким також були роз`яснені їхні права, і які також засвідчили свою участь у його проведенні та не висловили ніяких зауважень при його проведенні.

Що стосується даних протоколу проведення слідчого експерименту від 23.12.2019 р. за участі ОСОБА_10 , то як з нього вбачається, що на місці вчинення злочину підозрюваний ОСОБА_10 не лише розповідав про обставини вчинення злочину, але і демонстрував, звідки, коли і куди вони з ОСОБА_9 прийшли, як зайшли у будинок, у якій кімнаті перебували, де саме він узяв тюнер, де ховались від потерпілої, коли остання повернулася, як він вибіг з будинку, де був, коли почув крик потерпілої, як повернувся у дім, де і в якій позі лежала потерпіла, коли він її побачив, як і в якому місці переліз через паркан, тобто повідомив про обставини, про які, якщо б він не був безпосереднім їх учасником та виконавцем, не знав.

Таким чином, на думку апеляційного суду, протокол проведення слідчого експерименту від 23.12.2019 р. за участі ОСОБА_10 відповідає вимогам КПК України.

Також, суд апеляційної інстанції вважає необхідним наголосити на тому, що пояснення які давав ОСОБА_10 під час проведення слідчого експерименту не покладені в основу обвинувального вироку, тобто не використані проти нього.

Про наявність єдиного умислу у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 в матеріалах справи зібрано достатньо доказів, які доводять наявність єдиного умислу у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на вчинення розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_11 , зокрема дані показань: потерпілої ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_18 , дані протоколу огляду місця події від 23.12.2019 р. з відеозаписом до нього, яким зафіксовано, що місцем події являється АДРЕСА_1 , де навпроти домоволодіння № 52 розташований нежилий, неогороджений, недоглянутий будинок, зарослий кущами та деревами. На відстані близько 2 м від краю дороги, на ґрунті між кущами, лежить ТВ-тюнер та пульт до нього. Під час огляду місця події був присутній ОСОБА_10 , який показав, де він викинув зазначені речі, які у подальшому були знайдені у вказаному ним місці, вилучені та поміщені до сейф-пакету (т. 1, а. пр. 110-111, т. 2 а. пр. 99 диск) та іншими письмовими доказами.

Крім того, апеляційний суд вважає необхідним зазначити про те, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності», злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один з її учасників застосував або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб – відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.

Як вбачається з матеріалів провадження, місцевим судом було достовірно встановлено факт застосування обвинуваченим ОСОБА_9 до потерпілої ОСОБА_11 насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я, яке проявилося у заподіянні тілесних ушкоджень, зокрема переломи 5-го, 6-го, 7-го ребер справа, що ускладнилась гемопневмотораксом, які згідно висновку СМЕ № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Обвинувачений ОСОБА_10 , незважаючи на те, що безпосередньо не наносив потерпілій ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, скористався застосованим ОСОБА_9 насильством для заволодіння майном потерпілої ОСОБА_11 і протиправно заволодів ТВ-тюнером та пультом до нього, а тому відсутні підстави стверджувати, що немає доказів про наявність єдиного умислу у діях ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК України та, що дії ОСОБА_10 необхідно кваліфікувати за іншою статтею кримінального закону.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до змісту протоколу проведення слідчого експерименту від 23.12.2019 р. та відеозапису до нього, досліджених під час апеляційного перегляду, встановлено, що обвинувачені по дорозі до місця проживання потерпілої заздалегідь домовилися про спільне вчинення злочину та розподілили функції: ОСОБА_10 мав «стояти на шухері», а ОСОБА_9 безпосередньо зайти до будинку і забрати грошові кошти, а в разі якщо потерпіла не буде їх віддавати, то застосувати до неї фізичну силу. У випадку, коли потерпіла не погодилась би віддати гроші, ОСОБА_10 повинен був сказати до ОСОБА_9 : «Кінчай її».

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов переконливого та цілком обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_10 були об`єднані з діями ОСОБА_9 єдиним умислом та він був обізнаний про план дій останнього.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , що в протоколі огляду місця події від 23.12.2019 р., який був проведений за участю ОСОБА_9 , але він у ньому не був вказаний, працівники поліції цілеспрямовано не здійснювали відеофіксацію цієї слідчої дії, що свідчить про фальсифікацію досудового розслідування, то такі доводи до задоволення не підлягають, тому що як встановлено з матеріалів провадження, під час огляду місця події 23.12.2019 р. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_9 участі не брав (т. 1, а. пр. 100-107 г), його дані до протоколу не занесені. Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 1, а. пр. 129-132) ОСОБА_9 був затриманий о 7:10 год. 23.12.2019 р., тобто після проведення огляду місця події, який був проведений з 00:40 год. до 5:00 год. 23.12.2019 р. Таким чином, на час проведення огляду місця події ОСОБА_9 не мав процесуального статусу підозрюваного, незважаючи на те, що він у протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.12.2019 р. (т. 1, а. пр. 129-132) зазначив, що не погоджується з часом його затримання, але незаконність, на його думку, затримання об`єктивними доказами не встановлена. Згідно ч. 3 ст. 237 КПК України, така слідча дія як огляд місця події може бути проведена і без участі підозрюваного та захисника. Виключно особа, яка проводить огляд місця події вирішує питання про коло осіб, які необхідно і достатньо залучити для його проведення. Таким чином, апеляційний суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_9 при проведенні даної слідчої дії. Крім того, питання про необхідність застосування чи не застосування засобів відеозапису покладено на розсуд тієї посадової особи, яка проводить слідчу дію і не є обов`язковою.

За таких обставин доводи захисника ОСОБА_7 , що такі дії працівників поліції свідчать про фальсифікацію досудового розслідування є необґрунтованими, оскільки винуватість обох обвинувачених доведена в цілому всією сукупністю зібраних доказів у своєму взаємозв`язку із зазначенням того, на підставі чого місцевий суд дійшов висновку про допустимість доказів і з цим погоджується апеляційний суд.

Щодо того, що огляд місця події від 23.12.2019 р. проведений у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_11 фактично був обшуком. Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема у постанові від 07.06.2018 р. (справа № 740/5066/15-к провадження № 51-3331км18), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст. 233 КПК України, ч. 2 ст. 234 КПК України, то апеляційний суд відхиляє такі доводи апеляційної скарги з наступних підстав.

Так, дійсно з матеріалів провадження вбачається, що в них відсутня заява потерпілої ОСОБА_11 про дозвіл на проведення слідчих дій у її будинку.

Проте апеляційний суд вважає, що лише це саме по собі ще не може бути підставою для визнання протоколу огляду місця події від 23.12.2019 р. недопустимим доказом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Апеляційний суд встановив наступні обставини: на час проведення огляду місця події 23.12.2019 р. з 00:40 год. до 5:00 год. потерпіла ОСОБА_11 після нападу на неї була госпіталізована до лікарні і не могла надати згоду на огляд її домоволодіння, що підтверджується даними рапорту помічника чергового СРПП № 4 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_29 , в якому зазначено, що потерпіла доставлена до Золотоніської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями. Крім того, це також підтверджується даними довідки КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» Золотоніської районної ради № 1649 від 23.12.2019 р., з якої вбачається, що в 00:10 год. 23.12.2019 р. до приймального відділення доставлено хвору ОСОБА_11 , 1941 р. н. Після огляду та деяких обстежень їй встановлено попередній діагноз: політравма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом ребер справа, рвана рана підборіддя та нижньої повіки справа, гематома та садна обличчя, ретроградна амнезія (т. 1, а. пр. 99). Крім того, потерпіла ОСОБА_11 , будучи допитаною у порядку ст. 225 КПК України в судовому засіданні, в якості потерпілої, відповідно до протоколу допиту від 15.03.2020 р. з відеозаписом до нього, встановлено, що потерпіла ОСОБА_11 не заявляла про порушення недоторканості її житла, скарг з цього приводу не подавала і зауважень до цієї слідчої дії не мала.

Таким чином, оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що під час проведення огляду місця події були допущені суттєві порушення і що необхідно вказаний протокол визнати недопустимим доказом, то апеляційний суд не погоджується з таким твердженням захисника, вважаючи, що в цілому не було допущено істотного порушення прав та свобод людини, в даному випадку прав ОСОБА_9 або інших осіб, щоб цього було достатньо для того щоб визнати цю слідчу дію недопустимим доказом.

При цьому апеляційний суд також вважає необхідним зазначити, що така слідча дія як огляд місця події – найчастіше одна з першочергових слідчих дій, яка в даному випадку, підтвердила та зафіксувала лише дані про те, що: місцем події являється домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; у кухні та кімнаті обстановка порушена, зокрема у кухні на тумбі клейонка розгорнута догори (піднята), витягнута шухляда, розкритий гаманець, який пустий, на підлозі наявна речовина бурого кольору; при вході до кухні, по ліву сторону, знаходяться двополовинчаті дерев`яні двері бежевого кольору, на яких в нижній частині наявна речовина бурого кольору, тобто на одній половині зліва наявна зі сторони кухні, а інша – зі сторони кімнати № 1. Також, в кухні на підлозі, було виявлено шматок тканини з речовиною бурого кольору, яку вилучено та поміщено до паперового конверту, опечатано в передбаченому законом порядку. Таким чином на час проведення огляду місця події обґрунтованих доказів чиєїсь причетності до цього ще не було, а тому дана слідча дія носила більше інформативний характер та підтверджує, що така подія - вчинення злочину відбулась і саме за вказаною адресою. І лише коли у справі були здобуті безспірні докази причетності до вказаної події ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , то тоді суд оцінив усі докази у сукупності та своєму взаємозв`язку, у т.ч. і дані протоколу огляду місця події.

Отже, що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про недопустимість, як доказу протоколу огляду місця події від 23.12.2019 р., оскільки судом не надано відповідного дозволу для проведення вказаної слідчої дії, то, на переконання апеляційного суду, вони не підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол огляду місця події від 23.12.2019 р. є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було дозволу суду на огляд житла є неспроможними, оскільки ця слідча дія проведена у відповідності до вимог закону, тому що проводився саме огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину, а не огляд житла, як на це вказує захисник ОСОБА_7 . Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у Постанові від 1.02.2018 р. (справа № 752/17016/16-к провадження № 51-230 км 18).

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що в основу оскаржуваного вироку стосовно ОСОБА_9 покладено недопустимий доказ - висновок експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р., оскільки будь-якого супровідного листа від КПН «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» про надання/направлення слідчому медичної картки стаціонарного хворого № 9857 на ім`я ОСОБА_14 , 1941 р.н., у матеріалах справи немає, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки згідно постанови про призначення експертизи від 3.01.2020 р. в резолютивній частині постанови у п. 3 слідчим зазначено, що для дослідження експерту надати: постанову про призначення експертизи, копію історії хвороби ОСОБА_11 (т. 7, а. пр. 88-89).

Крім того, ст. слідчим Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_49 від 8.01.2020 р. за Вих. № 133/65-20, адресованому директору КНП «Золотоніська районна багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради, створений та направлений запит про надання, належним чином завіреної, копії історії хвороби ОСОБА_14 , яка перебувала у вказаній установі на лікуванні.

Вказаною медичною установою, відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції, 9.01.2020 р. за № 22 отримано вказаний запит від слідчого (т. 7, а. пр. 90), на виконання якого, медична документація (картка) була направлена до експертної установи разом з постановою про призначення судово-медичної експертизи, що також зазначила експерт ОСОБА_50 у своєму висновку, згідно якого на судово-медичну експертизу надано медичну картку стаціонарного хворого № 9857 на ім`я ОСОБА_14 (т. 1, а. пр. 162).

Враховуючи, що витребування такої документації слідчим узгоджується з нормами КПК України, то на думку апеляційного суду, підстав вважати, що вказані медичні документи отримані не у визначеному законом порядок, відсутні, а тому доводи про недопустимість доказу - висновку експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. є неспроможними та до задоволення не підлягають.

Що стосується того, що стороною обвинувачення не відкривалися захисниці ОСОБА_15 матеріали медичної картки потерпілої, в матеріалах судової справи така документація теж відсутня, то апеляційний суд виходить з того, що і під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції не ініціювала питання про дослідження цієї медичної документації, тобто не вважала їх такими, що можуть вплинути на судовий розгляд.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що у висновку експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. інформація про прізвище та рік народження вказані не потерпілої в рамках даної справи, відповідно головуючий суддя в суді першої інстанції розуміючи, що органом досудового розслідування зроблено грубе порушення, «легалізував» вказані порушення, шляхом виправлення у вироку суду прізвища потерпілої в частині викладення описової та резолютивної частини висновку експерта, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки з постанови слідчого про уточнення анкетних даних від 1.03.2020 р. (т. 1, а. пр. 200-201) вбачається, що була допущена описка у написанні прізвища потерпілої та року її народження, і у вказаній постанові зазначені правильне прізвище потерпілої - ОСОБА_11 та правильний рік народження - 1940 та долучено завірену світлокопію сторінки з анкетними даними паспорту потерпілої ОСОБА_11 . Дія цієї постанови поширюється на всі матеріали досудового розслідування.

Крім того, з досліджених матеріалів кримінального провадження та досліджених доказів достовірно встановлено, що у цьому кримінальному провадженні є тільки одна потерпіла, обставини справи стосуються вчинення злочину лише щодо неї, а тому апеляційний суд не погоджується з доводами захисника ОСОБА_7 та вважає, що суд першої інстанції не вчиняв неправильних дій, а навпаки усунув всі неточності в написанні прізвища потерпілої, оскільки мова йде саме про одну й ту ж потерпілу особу, а не про дві різні особи.

Стосовно доводів апеляції, що вилучатися медична документація стаціонарного хворого в будь-якому випадку має на підставі ухвали слідчого судді, однак матеріали справи не містять даних, які б свідчили про те, що слідчий звертався до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до медичної документації потерпілої ОСОБА_11 , то суд апеляційної інстанції вважає ці доводи такими, що не підлягають до задоволення, оскільки сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, відомостей, висновків експертів тощо.

Отже, виходячи із законодавчих норм, сторона обвинувачення наділена правом витребування та одержання від певних осіб документів на підтвердження фактів, які стосуються даного кримінального провадження. Якщо ж особа, яка має в своєму розпорядженні зазначені документи, не згодна надати їх, для отримання дозволу на тимчасовий доступ до них слідчий, застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, звертається до суду за правилами Глави 15 Розділу II КПК України.

Відповідно до ст. 56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Виходячи із законодавчих норм, потерпілий наділений правом безпосередньо надавати слідчому медичні документи на підтвердження фактів, які стосуються завданої злочином шкоди його здоров`ю, а слідчий зобов`язаний прийняти ці документи для виконання завдань кримінального провадження та з`ясування всіх обставин, які згідно зі ст. 91 КПК України належать до предмета доказування, у тому числі шляхом призначення судово-медичної експертизи за медичною документацією. У такому випадку разом із відповідною постановою слідчий скеровує до експертної установи медичні документи, які є об`єктом експертного дослідження.

Із матеріалів провадження слідує, що висновок експерта № 05-8-01/30 від 10.02.2020 р. був складений на підставі постанови ст. слідчого СВ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській обл. ОСОБА_51 про призначення експертизи і для проведення цієї експертизи було надано медичну документацію на ім`я ОСОБА_11 , зокрема медичну карту стаціонарного хворого № 9857 на ім`я ОСОБА_14 . Будь-яких заперечень з приводу надання медичної документації для проведення експертизи потерпіла не висловлювала. Тому, на думку суду апеляційної інстанції, порушень вимог КПК України не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 про необхідність скасування, на його думку, несправедливого вироку, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки він свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає. Під час досудового розслідування даного кримінального провадження, працівниками поліції на нього чинився фізичний тиск, про що свідчить довідка з ІТТ від 23.12.2019 р. Вказує, що потерпіла ОСОБА_11 під час досудового розслідування неодноразово змінювала свої показання, а на його клопотання про повторний її допит в судовому засіданні йому було судом відмовлено. При цьому суд не допитав свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а при допиті свідка ОСОБА_18 суд не надав йому можливості поставити йому запитання по даній справі, то дані доводи не підлягають до задоволення, оскільки з приводу того, що на нього чинився фізичний тиск і можливе застосування недозволених методів, то уповноваженим правоохоронним органом було проведене досудове розслідування, яке ці доводи не підтвердило. Що стосується того, що потерпіла ОСОБА_11 під час досудового розслідування неодноразово змінювала свої покази, то в цьому апеляційний суд порушень не вбачає, оскільки це її право. Суд першої інстанції врахував її вік та стан здоров`я після отримання тяжких тілесних ушкоджень, через це було відмовлено у її повторному допиті в суді першої інстанції, крім того учасники процесу, а саме обвинувачені та захисники могли задавати питання потерпілій, які стосуються обставин справи, під час її допиту 15.03.2020 р. слідчим суддею (т. 1, а. пр. 203-205).

Стосовно того, що стороною обвинувачення, на думку обвинуваченого ОСОБА_9 , не було доведено, що цей злочин був вчинений з метою наживи, так як при обшуку у нього не було нічого вилучено, крім грошових купюр 100 та 50 грн., як на грошових купюрах опинилася кров потерпілої він не знає, вважає, що докази проти нього зі сторони обвинувачення ґрунтуються на припущеннях, то ці доводи до задоволення не підлягають, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України доведена всією сукупністю доказів у своєму взаємозв`язку та органічному поєднанні між собою, в тому числі, корисливий мотив скоєння злочину.

При цьому, апелянт просить суд звернути увагу на те, що йому не було надано своєчасно захисника, чим було порушено його право на захист, і в подальшому його захисник не був присутній в судовому засіданні при оголошенні вироку, чим було грубо порушено його права, то ці доводи не підлягають до задоволення, оскільки як вбачається з матеріалів провадження захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_9 здійснювала захисниця ОСОБА_15 , яка брала участь на досудовому слідстві і під час розгляду провадження судом першої інстанції.

Таким чином, під час судового розгляду були встановлені і досліджені всі обставини, з`ясування яких мало значення для правильного вирішення провадження, тобто характеризуючі об`єктивну та суб`єктивну сторону кримінального правопорушення, допитані всі особи, показання яких мають значення для провадження, а тому висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і з достатньою повнотою досліджених судом першої інстанції.

На переконання апеляційного суду, місцевим судом при розгляді даного кримінального провадження, не допущено таких істотних порушень норм кримінального або кримінально-процесуального законів, які б давали підстави для зміни або скасування вироку суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягають задоволенню, а вирок суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407 та 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Вирок Черкаського райсуду Черкаської обл. від 13.12.2021 р. стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , яким вони визнані винними у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України – залишити без змін.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_9 – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції, а засудженими які утримуються під вартою – в той самий строк з моменту вручення їм ухвали суду.

Головуючий

Судді