Справа № 161/2942/25 Провадження №33/802/190/25 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.

Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2025 року                                                                 місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши її апеляційну скаргу на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року щодо неї,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п`ятнадцять) діб.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 11 лютого 2025 року, о 19.20 годин, перебуваючи в громадському місці, а саме за адресою проспект Волі, 1, в місті Луцьк, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, висловлювалася нецензурною лайкою та образливо чіплялась до громадянки ОСОБА_3 ..

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді необґрунтованою. Вказує на те, що відносно неї внесено відомості в ЄРДР та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, тому обрання запобіжного заходу відносно неї робить неможливим негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту. Посилається на те, що повністю усвідомила усю глибину перший раз вчиненого нею порушення та щиро розкаялась у його вчиненні. Просить постанову судді скасувати та звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , яка підтримувала апеляційну скаргу і просила скасувати постанову судді і звільнити її від адміністративної відповідальності, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.

Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладаючи на неї відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст.ст.245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, і ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.

Статтею 173 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 210884 від 26 лютого 2025 року, який підписаний правопорушницею (а.с.1); заявою ОСОБА_3 від 11.02.2025 (а.с.2); поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 11.02.2025 (а.с.3,4); постановою ЕГА №1687770 (а.с.5); рапортом (а.с.6).

В апеляційній скарзі доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться їй у провину, не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, на підставі ст.22 КУпАП, апеляційний суд вважає необґрунтованими з таких підстав.

Апеляційний суд звертає особливу увагу, що в ході спровокованого нею конфлікту, ОСОБА_1 допустила висловлювання, якими демонструвала позитивне (схвальне) ставлення до країни-агресора – російської федерації, висловлювала публічну підтримку країні-агресору.

За вищевказаних обставин, ОСОБА_1 , в час та місці, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, відкрито та публічно висловлюючи свою любов до країни-агресора, відкрито демонструючи позитивне (схвальне) ставлення до країни-агресора, порушила громадський порядок і спокій громадян та вчинила дії, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство – це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст.173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, непристойні висловлювання.

Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов`язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв`язній манері.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме – громадське місце.

Громадським місцем визначається – вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

З суб`єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, особа усвідомлює, що її дії, протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.173 КУпАП є формальним, коли діяння становить склад проступку незалежно від настання шкідливих наслідків, характеризується зухвалою поведінкою громадян, неповагою до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття.

Тому, апеляційний суд в даному конкретному випадку не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо можливості звільнення її від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого правопорушення, оскільки метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами та вважає недоцільним звільнення останньої від адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, а призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення, місцевий суд відповідно до положень ст.33 КУпАП врахував характер вчиненого правопорушення, фактичні обставини справи, дані про особу порушниці, відсутність обставин, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_1  та обставини, які обтяжують відповідальність – вчинення правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та, приймаючи до уваги всі фактичні обставини – вчинення правопорушення за інших надзвичайних обставин, а саме – в умовах воєнного стану, тому обґрунтовано застосував щодо неї адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту в межах санкції закону, за яким вона притягується до відповідальності.

Підстав для скасування постанови судді та звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2025 року щодо неї – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду                                                                 В.П. Денісов