Справа № 275/156/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       10 квітня 2025 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Миколайчука П.В.,

зі секретарем судових засідань – Довгаленко О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

       Короткий зміст позовних вимог

17.02.2025 до суду надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 21.06.2024-100001496 від 21.06.2024 в розмірі 19 920 грн..

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.06.2024 ТОВ «Споживчий центр» та  ОСОБА_1  уклали кредитний договір (оферти) № 21.06.2024-100001496. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит в розмірі 6 000 грн. строком на 124 дні, зі сплатою процентів за ставкою «Стандарт» у розмірі 1,5% за день та за ставкою «Економ» у розмірі 1% за день. За надання кредиту одноразово нараховується комісія в розмірі 540 грн.. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540 грн. сплачується у 2 періодах. За кожен день невиконання кожного зобов`язання нараховується неустойка в розмірі 60 грн.. Договір укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором.  Кошти були надані позичальнику шляхом перерахування на картковий рахунок, зазначений ОСОБА_1 при реєстрації в особистому кабінеті. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 22.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 19 920 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн., по процентам в розмірі 9 300 грн., за комісією в розмірі 540 грн., за додатковою комісією в розмірі 1 080 грн., неустойка – 3 000 грн. У зв`язку з порушенням прав та інтересів ТОВ «Споживчий центр», позивач просив стягнути вказану заборгованість з відповідача.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 18.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. У прохальній частині позовної заяви зазначене прохання розглядати справу за його відсутності, просив заявлені вимоги задовольнити, не заперечив проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження та судових повісток на зареєстровану адресу проживання, номери мобільного зв`язку, вважається повідомлений належними чином на підставі п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до статті 280 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

08.04.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомив про оголошення повного заочного рішення 10.04.2025.

       Фактичні обставини, встановлені судом

З`ясувавши обставини, дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.06.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 21.06.2024-100001496. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит в розмірі 6 000 грн. строком на строком на 124 дні, зі сплатою процентів за ставкою «Стандарт» у розмірі 1,5% за день та за ставкою «Економ» у розмірі 1% за день. За надання кредиту одноразово нараховується комісія в розмірі 540 грн.. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 540 грн. сплачується у 2 періодах. За кожен день невиконання кожного зобов`язання нараховується неустойка в розмірі 60 грн.. Згідно договору, сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною оферти. Договір підписано позичальником електронним підписом – одноразовим ідентифікатором Е874 (а.с. 12-18).

Реєстраційною формою підтверджується внесення ОСОБА_1 при реєстрації персональних даних в особистому кабінеті: прізвища, імені, імені по-батькові, дати народження, РНОКПП, паспортних даних, даних про фактичне та зареєстроване місце проживання (а.с.21)

21.06.2024 позивач через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 000 грн. на картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №60-1002 від 10.02.2025, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі (а.с. 20).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 21.06.2024-100001496 від 21.06.2024, за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 19 920 грн, яка складається: з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн., по процентам в розмірі 9 300 грн., за комісією в розмірі 540 грн., за додатковою комісією в розмірі 1 080 грн., неустойка – 3 000 грн (а.с. 9).

Інших доказів суду не надано.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Укладення ТОВ «Споживчий центр» з ОСОБА_1 договору № 21.06.2024-100001496 від 21.06.2024 узгоджується з письмовими доказами по справі.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір позики, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

Суд визнає доведеним перерахування ТОВ «Споживчий центр» коштів в сумі 6 000 грн. ОСОБА_1 за договором № 21.06.2024-100001496 від 21.06.2024, оскільки це підтверджується довідкою №60-1002 від 10.02.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про перерахував відповідачу кредитних коштів на картку НОМЕР_1 , яка зазначена відповідачем у реєстраційній формі при укладенні договору.

У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За кредитним договором № 21.06.2024-100001496 від 21.06.2024 в п.3 встановлено строк кредиту 124 дні (з 21.06.2024 по 22.10.2024), в п.5 визначено періоди користування кредитом – кожні наступні 31 день з дня надання кредиту. За п.7,8 договору передбачено нарахування в перших двох періодах (2 х 31 = 62 дні) стандартної процентної ставки – 1,5% в день (6 000 / 100 х 1,5 х 62 = 5 580 грн.), в наступних двох періодах (62 дні) процентної ставки «Економ» - 1% в день (6 000 / 100 х 1 х 62 = 3 720 грн.). Таким чином, за весь період користування з відповідача підлягає стягненню 9 300 грн. процентів.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Пунктами 11,12 та 13 Договору передбачено нарахування комісії в день видачі кредиту за надання кредиту в розмірі 540 грн. (сплачується в останній день першого чергового періоду) та комісії за обслуговування кредитної заборгованості 540 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим періодом (сплачується в останній день кожного з 2 періодів) – 540 х 2 = 1 080 грн.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши нарахування неустойки за період з 21.06.2024 22.10.2024, з урахуванням вимог п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України дійшов висновку, що у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Суд погоджується з таким розрахунком в частині заборгованості за тілом кредиту – 6 000 грн., процентами – 9 300 грн., комісією за надання кредиту – 540 грн., комісією за обслуговування кредитної заборгованості – 1 080 грн.. В частині стягнення неустойки 3 000 грн. слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 057,58 грн. (16 920 грн. * 2 422,40 грн. / 19 920 грн., де 16 920 грн. – сума задоволених судом вимог до стягнення, 2 422,40 грн. – сума сплаченого судового збору, 19 920 грн. – сума заявлених позовних вимог).

Заяв про розподіл інших витрат – не надійшло.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 514, 526, 536, 611, 625, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 141, 280-284, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 21.06.2024-100001496 від 21.06.2024 в сумі 16 920 (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, з яких 6 000,00 гривень – основний борг, 9 300,00 гривень – заборгованість за відсотками, 540,00 гривень – комісія за надання кредиту, 1 080,00 гривень – комісія за обслуговування кредитної заборгованості .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" понесені витрати на сплати судового збору у розмірі 2 057 (дві тисячі п`ятдесят сім) гривень 58 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Брусилівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне судове рішення складено 10.04.2025.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»: код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

                                         Суддя П.В. Миколайчук