ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
27.10.11 р. Справа № 41/142пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Гончарова С.А.
При секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Торез
до відповідача: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Торез
про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: літ. „А-н” – будівля кафе з літнім майданчиком загальною площею 191,2 кв.м., основною площею: 118,7 кв.м.; № 1 – огорожу площею 43,0 м/п; 1 – замощення площею 288,1 кв.м.; літ. „а, а1” – ганки цегляні площею 10,1 кв.м
При участі представників:
від позивача: ОСОБА_3 – довіреність від 13.0.2011 року
від відповідач: ОСОБА_4– довіреність від 13.10.2011 року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: літ. „А-н” – будівля кафе з літнім майданчиком загальною площею 191,2 кв.м., основною площею: 118,7 кв.м.; № 1 – огорожу площею 43,0 м/п; 1 – замощення площею 288,1 кв.м.; літ. „а, а1” – ганки цегляні площею 10,1 кв.м
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним, на земельній ділянці, користування якою відбувається згідно договору оренди, було за рахунок власних коштів, з дотримання будівельних норм та правил самочинно побудовано спірне майно. Позивачем зазначено, що відповідач відмовився від укладання договору купівлі-продажу спірного майна, посилаючись на відсутність у позивача права власності на нього, що свідчить про оспорювання відповідачем такого права власності.
Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у відповідача відсутні документи, що підтверджують його право власності на спірне нерухоме майно, а право власності на нерухоме майно як вид речового права не зареєстровано у КП БТІ.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
12.03.2002 року між Торезькою міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_5 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Торезької міської ради надає, а орендар приймає в строкове платне володіння користування земельну ділянку площею 0,0682 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
Пунктом 2.1. наведеного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для розміщення та обслуговування кафе з літнім майданчиком для здійснення підприємницької діяльності.
Договір укладено на термін 10 років, починаючи з дати його реєстрації (п. 2.2. договору оренди).
Наведений договір оренди земельної ділянки 12.03.2002 року посвідчений приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за № 1118.
18.03.2002 року ОСОБА_5, землекористувачем земельної ділянки площею 682 кв.м. на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого 12.03.2002 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого за № 1118, з метою реалізації своїх прав, передбачених положеннями ст. 95 Земельного кодексу України, надано згоду своїй дружині ОСОБА_1 на господарювання на вказаній земельній ділянці, спорудження виробничих та інших будівель і споруд, вчинення будь-яких інших не заборонених чинним законодавством дій в цілях використання її відповідно до мети оренди та цільового призначення.
З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,0682 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1, та така земельна ділянка надавалась в оренду для розміщення та обслуговування кафе з літнім майданчиком для здійснення підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, на наведеній земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1, було побудовано нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м..
За результатами технічної інвентаризації, Комунальним підприємством „Торезьке бюро технічної інвентаризації м. Донецька” станом на 02.06.2009р. складено технічний паспорт, в якому відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого позивачем майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Так, згідно наведеного технічного паспорту, збудоване на зазначеній земельній ділянці майно являє собою: нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: літ. „А-н” – будівля кафе з літнім майданчиком загальною площею 191,2 кв.м., основною площею: 118,7 кв.м.; № 1 – огорожу площею 43,0 м/п; 1 – замощення площею 288,1 кв.м.; літ. „а, а1” – ганки цегляні площею 10,1 кв.м.
Як вбачається з матеріалів справи позивач мала намір укласти з відповідачем договір купівлі-продажу спірного майна.
Листом від 15.09.2011 року відповідачем було повідомлено позивача про відмову від укладання договору купівлі-продажу. Таку відмову було вмотивовано тим, що з Технічного паспорту на громадський будинок – нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком АДРЕСА_1, виготовленого станом на 02.06.2009 року не вбачається можливим встановити, що саме ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, щодо якого планувалось укладання договору купівлі-продажу; надані документи свідчать про самочинне будівництво і не підтверджують право власності на нежитлову будівлю як на нерухоме майно.
Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: літ. „А-н” – будівля кафе з літнім майданчиком загальною площею 191,2 кв.м., основною площею: 118,7 кв.м.; № 1 – огорожу площею 43,0 м/п; 1 – замощення площею 288,1 кв.м.; літ. „а, а1” – ганки цегляні площею 10,1 кв.м.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.
Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Оскільки роботи з будівництва спірного нерухомого майна, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйовані об’єкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов’язані з самочинним будівництвом об’єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з’ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.
Судом встановлено, що земельна ділянка, на якій побудовано спірне майно, надавалась у користування ОСОБА_5 згідно з договором оренди земельної ділянки від 12.03.2002 року, та 18.03.2002 року ОСОБА_5 було надано письмову згоду своїй дружині ОСОБА_1 на господарювання на вказаній земельній ділянці, спорудження виробничих та інших будівель і споруд, вчинення будь-яких інших не заборонених чинним законодавством дій в цілях використання її відповідно до мети оренди та цільового призначення.
Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об’єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов’язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
До моменту розгляду справи Торезька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об’єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.
Як вбачається з матеріалів справи, АТЗТ Проектно-Виробниче підприємство „Донбасреконструкція” (ліцензія АБ № 102862) було здійснено обстеження технічного стану нежитлової будівлі кафе з літньою площадкою по АДРЕСА_1.
Згідно технічного висновку № 3-10-195/09 ТЗ, складеного за результатами проведення наведеного дослідження, АТЗТ Проектно-Виробниче підприємство „Донбасреконструкція” встановлено, що будівництво обстежуваної будівлі виконано без порушення діючих нормативних документів МРРиСУ, подальше використання будівлі за призначенням можливо та доцільно.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірних об’єктів.
Судом встановлено, що існування спірного об’єкту нерухомого майна не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.
Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З таких обставин, суд робить висновок про те, що позивачем набуто право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: літ. „А-н” – будівля кафе з літнім майданчиком загальною площею 191,2 кв.м., основною площею: 118,7 кв.м.; № 1 – огорожу площею 43,0 м/п; 1 – замощення площею 288,1 кв.м.; літ. „а, а1” – ганки цегляні площею 10,1 кв.м.
За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як зазначалось, відповідач стверджує про відсутність у позивача права власності на спірне майно.
Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.
Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ
Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: літ. „А-н” – будівля кафе з літнім майданчиком загальною площею 191,2 кв.м., основною площею: 118,7 кв.м.; № 1 – огорожу площею 43,0 м/п; 1 – замощення площею 288,1 кв.м.; літ. „а, а1” – ганки цегляні площею 10,1 кв.м. – задовольнити.
Визнати за Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю кафе з літнім майданчиком площею 238,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі: літ. „А-н” – будівля кафе з літнім майданчиком загальною площею 191,2 кв.м., основною площею: 118,7 кв.м.; № 1 – огорожу площею 43,0 м/п; 1 – замощення площею 288,1 кв.м.; літ. „а, а1” – ганки цегляні площею 10,1 кв.м
Суддя Гончаров С.А.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >