ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19 червня 2006 р. | № 11/54-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: | Кравчука Г.А. Мачульського Г.М. Шаргало В.І., |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Приватного підприємства “Торгівельний Будинок Аркада” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду |
від 17.05.2006р. |
у справі господарського суду | № 11/54-06 Харківської області |
за позовом | Приватного підприємства “Торгівельний Будинок Аркада” |
до | 1). Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американського підприємства “Веда-Холдінг” 2). Акціонерного Східно-Українського банку “Грант” |
про | визнання договору недійсним, - |
В С Т А Н О В И В :
Касаційна скарга Приватного підприємства “Торгівельний Будинок Аркада” не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Так, до касаційної скарги позивача доданий примірник платіжного доручення №583 від 26.05.2006р. про сплату 42, 50 грн. державного мита з касаційної скарги на рахунок УДК в м. Києві, однак держмито сплачено не у встановленому розмірі, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи №11/54-06, позов заявлений про визнання договору недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину. Предметом вказаного договору є нерухоме майно, передане відповідно до умов вказаного договору відповідачем-1 відповідачу-2.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до п. 18 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” позови про визнання недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.
Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п. 36 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.
Відповідно до ст.3 п.2 пп. пп. “б”, “в” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.
Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Враховуючи, що позов містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру, державне мито з касаційної скарги належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Зважаючи на викладене, а також те, що державне мито з касаційної скарги Приватного підприємства “Торгівельний Будинок Аркада” сплачено не у встановленому розмірі, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що вказана касаційна скарга підлягає поверненню згідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Торгівельний Будинок Аркада” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2006р. у справі №11/54-06 Господарського суду Харківської області повернути особі, що її подала, а справу №11/54-06 направити до місцевого господарського суду.
Головуючий Г. Кравчук
Судді Г. Мачульський
В. Шаргало