ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.11.11 р.                                                                                 Справа № 7/102                               

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Е.В. Сгара, суддів Н.В. Величко, М.О. Лейби

при секретарі судового засідання О.В.Чеботарьовій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз”, м. Краматорськ.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99», м.Костянтинівка

Третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз”, м. Донецьк

Третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю „Альфа-Інгаз”, м. Київ

Третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство „Укргаз-Енерго”, м. Київ

Третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”, м. Київ

Предмет спору: стягнення 661, 44 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. – довір.

від відповідача: не прибув

від третіх осіб – 1, 2, 3, 4: не прибули.

СУТЬ СПОРУ:                                     

Дочірня компанія „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз” м.Краматорськ звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристалл-99» м. Костянтинівка про стягнення 661, 44 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору №283-Кон від 29.12.2007р. в частині сплати вартості транспортування природного газу, отриманого відповідачем у квітні 2008р. У судових засіданнях позивач вимоги підтримав, зазначив, що у спірний період (квітень 2008р.) відповідачем споживався газ виключно з ресурсів НАК „Нафтогаз України”, а не з ресурсів ЗАТ „Укргаз-Енерго”, що є підставою для оплати вартості спожитого газу саме на користь позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що газ у квітні 2008р. ним отримано та сплачено за іншим договором, укладеним з ВАТ „Донецькоблгаз”.

Ухвалою суду від 25.05.2011р., в порядку ст.27 ГПК України, у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ „Донецькоблгаз”.

Третя особа у судовому засіданні підтвердила факт надання відповідачу та сплати останнім послуг з поставки та транспортування природного газу у квітні 2008р. Повідомила, про державну реєстрацію перейменування Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” (ЄДРПОУ 03361075) на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” (ЄДРПОУ 03361075).

З огляду на викладене та правоустановчі документи третьої особи-1, враховуючи приписи ст.25 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність здійснити заміну третьої особи ВАТ „Донецькоблгаз” на Публічне акціонерне товариство „Донецькоблгаз”.

Ухвалою суду від 07.06.2011р., в порядку ст.27 ГПК України, у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ „Альфа-Інгаз” та ЗАТ „Укргаз-Енерго”.

Зазначені треті особи у жодне судове засідання не прибули, пояснень по суті спору не надали.

Ухвалою суду від 14.09.2011р., порядку ст.27 ГПК України, у справу залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – НАК „Нафтогаз Україна”.

Третя особа – НАК „Нафтогаз Україна” представника у судове засідання не направила, в письмових поясненнях від 18.10.2011р. зазначила, що у квітні 2008р. відповідач отримував природний газ мережами ВАТ „Донецькоблгаз” з ресурсу ЗАТ „Укргаз-Енерго”, в підтвердження чого надала реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу мережами ВАТ „Донецькоблгаз” підприємствам, що уклали договори на постачання природного газу з ВАТ „Донецькоблгаз” з ресурсу імпортованого газу через ТОВ „Альфа-Інгаз” у квітні 2008р., підписаний ВАТ „Донецькоблгаз”, ТОВ „Альфа-Інгаз” та ЗАТ „Укргаз-Енерго”, а також акт прийому-передачі природного газу від 30.04.2008р., підписаний ТОВ „Альфа-Інгаз” та ЗАТ „Укргаз-Енерго”.

07.06.2011р. господарським судом було здійснено запит до Кабінету Міністрів України та Міністерства палива та енергетики України про надання інформації стосовно наступних питань:

1) з яких ресурсів (з ресурсів якого підприємства ЗАТ „Укргаз-Енерго” чи будь-якого іншого) було здійснено транспортування природного газу споживачам на території України (Донецької області) у квітні 2008р.?

2) хто має право на отримання коштів за транспортування природного газу у квітні 2008р. – ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” чи ВАТ „Донецькоблгаз”?

На вказаний запит Міністерство палива та енергетики України направило на адресу господарського суду Донецької області разом із супровідним листом від 21.07.2011р. №04/31-2481 відповідь із зазначених питань, які були підготовлені фахівцями НАК „Нафтогаз України”. Згідно вказаної відповіді, НАК „Нафтогаз України” у квітні 2008р. поставки природного газу відповідачу по справі не здійснювало, а ЗАТ „Укргаз-Енерго” в цей період не імпортувало газ в Україну.

Згідно відповіді Міністерства палива та енергетики України від 09.08.2011р., у квітні 2008р. поставки природного газу підприємствам Донецької області НАК „Нафтогаз Україна” не здійснювалось, а ЗАТ „Укргаз-Енерго” в цей період не імпортувало газ в Україну.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Склад господарського суду під час розгляду даної справи неодноразово змінювався. Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 24.10.2011р. призначено колегіальний розгляд даної справи у складі: головуючий суддя Е.В.Сгара, судді Н.В.Величко, М.О.Лейба.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №283-Кон від 29.12.2007р. (далі по тексту Договір). Строк дії Договору встановлено до 31.12.2008р. (п.9.1 Договору).

Відповідно до р.1 Договору, предметом договору є надання оплачуваних послуг з транспортування природного газу замовника магістральними трубопроводами в обсягах, визначених цим договором.

Пункт 1.4. Договору визначає, що виконавець здійснює транспортування імпортованого газу (не із ресурсів ЗАТ Укргаз-Енерго), газу, видобутого на території України, газу, відібраного із підземних сховищ, газу, з ресурсів постачальників, які не мають з ДК “Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” договорів на транспортування газу.

За умовами п.4.1 Договору, тариф на транспортування газу встановлюється згідно Постанови НКРЕ України №775 від 21.06.2007р. „Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу” та складає 58, 92 грн. з ПДВ. за 1000 м.куб. Тариф на транспортування газу може змінюватись НКРЕ України. У разі зміни новий тариф є обов’язковим для сторін за цим договором з моменту введення його в дію постановою НКРЕ без укладення додаткової угоди (п.4.2. Договору).

За умовами п.п. 5.2 – 5.3 Договору, замовник здійснює оплату виконавцю за послуги з транспортування природного газу до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно рахунку виконавця. Якщо до 15 числа місяця, в якому повинна здійснюватись оплата замовник з будь-яких причин не отримав рахунок від виконавця, він зобов’язаний прийняти всі заходи для його отримання та здійснення оплати. Неотримання замовником рахунку не є підставою для несплати або затримки оплати послуг виконавця.

Відповідно до п. 5.4 Договору надання послуг з транспортування газу щомісячно оформлюються актами надання послуг з транспортування газу.

Акт надання послуг з транспортування природного газу за квітень 2008 року відповідачем не підписаний.

За п.5.6 Договору, підставою для нарахування суми, яка підлягає оплаті за послуги з транспортування природного газу є реєстри обсягів реалізації газу за відповідний період, надані Виконавцю міськгазом (газорозподільним підприємством), а також акти надання послуг з транспортування природного газу, складені замовником та виконавцем.

З наявних в матеріалах справи реєстрів обсягів реалізації газу за відповідний період, неможливо встановити походження газу для конкретних споживачів у квітні 2008 року, у тому числі й для відповідача по справі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Листом від 16.03.2011р. №21-314 позивач повідомив відповідача про той факт, що починаючи з 01.03.2011р. єдиним власником ресурсів імпортованого газу на території України є НАК „Нафтогаз України”, яка реалізує цей газ споживачам особисто або через ДК “Газ України”, а також повідомив відповідача, що отриманий ним у квітні 2008р. природний газ був не з ресурсів ЗАТ “Укргаз-Енерго”, а з ресурсів НАК “Нафтогаз України”, на підставі чого послуги з транспортування магістральними трубопроводами вказаного газу у квітні 2008р. надавались саме позивачем у виконання умов Договору. Разом із листом відповідачу були направлені два примірники актів прийому-передачі газу за квітень 2008р., які позивач просив оформити, підписати та оплатити відповідні послуги за таким актом. В обґрунтування даних вимог, в листі позивач послався на постанову КМУ від 05.03.2008р. №163 „Про реалізацію імпортованого природного газу на території України”, постанову КМУ від 27.12.2001р. №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом” позивач зазначав, що з 01.01.2008 р. єдиним постачальником природного газу на території України є НАК „Нафтогаз України” та її дочірня компанія „Газ України”.

В підтвердження факту направлення вказаного вище листа позивач надав повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про отримання 23.03.2011р.

Листом №21-528 від 22.04.2011р. позивач вимагав від відповідача оплати рахунку на суму 661, 44 грн. за послуги з транспортування природного газу у квітні 2008р., у відповідь на який, відповідач повідомив про сплату послуг з транспортування природного газу за цей період на користь ВАТ „Донецькоблгаз” згідно відповідного договору з останнім та виставленого ним рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2007р. між ВАТ „Донецькоблгаз”, правонаступником якого є ПАТ „Донецькоблгаз” (постачальник природного газу, третя особа-1) та відповідачем (покупцем) укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу №07/4/Т, за умовами якого постачальник зобов’язався надати відповідачу по спрві послуги з транспортування природного газу.

Копія вказаного договору №07/4/Т міститься в матеріалах справи.

05.05.2008р. між ВАТ „Донецькоблгаз” та відповідачем підписано акт прийому-передачі природного газу, згідно якого третя особа-1 передала, а відповідач прийняв у квітні 2008 року природний газ у кількості 11,226 тис.куб.м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008р. №112 “Деякі питання забезпечення  проведення  розрахунків  споживачів  за  природний  газ  у 2008 році”, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, обов’язок з укладання договорів на постачання природного газу суб'єктам господарювання у межах узгоджених обсягів  природного  газу на  2008  рік  покладено  на  НАК “Нафтогаз України” і її Дочірню компанію “Газ України”.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р. №163 “Про реалізацію імпортованого природного газу на території України”  (в редакції, чинній станом на квітень 2008 р.) також було передбачено, що з 01 січня 2008 року центрально- та середньоазіатський природний газ, який надходить в газотранспортну систему України від компанії  “РосУкрЕнерго АГ”, використовується  виключно для задоволення  потреб споживачів України в обсягах відповідно до балансу надходження та розподілу природного газу на 2008 рік, затвердженого  розпорядженням  Кабінету Міністрів України  від  09.01.2008  року  №57, а реалізація з 01.03.2008 р. імпортованого природного газу в Україні здійснюється НАК “Нафтогаз України” і ДК “Газ України” НАК „Нафтогаз України”.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729 “Про забезпечення споживачів природним газом”  та “Порядку забезпечення споживачів природним газом”, затвердженого цією постановою, надходження та розподіл природного газу в Україні здійснюється за балансом, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. За Прогнозним балансом надходження та розподілу природного газу на 2008 рік, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 р. № 57-р (в останній  редакції від 06.02.2008 р.).

Згідно пояснень позивача про фактичне отримання НАК “Нафтогаз України” імпортованого природного газу на кордоні з Росією у квітні 2008р. свідчить наявний у справі акт №4 від 19.05.2008р. приймання-передачі природного газу, складений між ВАТ “Газпромом” та НАК “Нафтогаз України”.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні належні докази (первинні документи) в підтвердження факту транспортування позивачем у квітні 2008р. природного газу відповідачу по даній справі саме з ресурсів НАК „Нафтогаз України”.

З урахуванням вищевикладених обставин, при розгляді вимог про стягнення з відповідача вартості протранспортованого газу у квітні 2008р., господарському суду необхідно з’ясувати наявність чи відсутність підстав для сплати відповідачем послуг по Договору на користь позивача, тобто встановити походження природного газу, який було поставлено (протранспортовано) відповідачу по справі у квітні 2008р.

Існування права позивача на отримання стягуваної суми заборгованості передбачає обов’язкову доведеність факту транспортування газу відповідачу саме у виконання умов Договору.

При цьому, згідно умов Договору у позивача виникає право на отримання від відповідача сплати за транспортування природного газу лише у випадку, якщо цей газ – з ресурсів НАК „Нафтогаз України”.

Згідно відповідей Міністерства палива та енергетики України від 21.07.2011р. та від 09.08.2011р., направлених на адресу суду за відповідними запитами, у квітні 2008р. поставки природного газу підприємствам Донецької області НАК „Нафтогаз Україна” не здійснювалось.

Відповідно до письмових пояснень НАК „Нафтогаз Україна” від 18.10.2011р. у квітні 2008р. відповідач отримував природний газ мережами ВАТ „Донецькоблгаз” з ресурсу ЗАТ „Укргаз-Енерго”. В підтвердження наведеного в матеріалах справи містяться Реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу мережами ВАТ „Донецькоблгаз” підприємствам, що уклали договори на постачання природного газу з ВАТ „Донецькоблгаз” з ресурсу імпортованого газу через ТОВ „Альфа-Інгаз” у квітні 2008р., підписаний ВАТ „Донецькоблгаз”, ТОВ „Альфа-Інгаз” та ЗАТ „Укргаз-Енерго”, а також акт прийому-передачі природного газу від 30.04.2008р., підписаний ТОВ „Альфа-Інгаз” та ЗАТ „Укргаз-Енерго”.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на всі наявні у справі документи, заслухавши учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що у спірний період відповідачу було поставлено (про транспортовано) природний газ саме з ресурсів НАК „Нафтогаз України”, тобто не довів виникнення у відповідача зобов’язання по сплаті послуг з транспортування природного газу саме на користь позивача по справі.

За наведених вище обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв’язку з їх недоведеністю.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст.67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 2-1, 4-2, 4-3, 4-6, 22, 27, 33, 34, 43, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” в особі Краматорського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів „Донбастрансгаз”, м.Краматорськ відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.11.2011р.

Головуючий суддя                                                               Сгара Е.В.           

Суддя                                                                  Лейба М.О.     

Суддя                                                                  Величко Н.В.    

< Текст >