Справа № 2-а-36/2008 року

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 

08 квітня 2008 року                                                             Канівський міськрайонний суд

                                                                                              Черкаської області

в складі : головуючого-судді    Штих К.М.

  при секретарі             Десятник О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Канів, Черкаської області  справу за адміністратвиним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до відповідача про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2001-2007 роки посилаючись на те, що вона має статус постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1-ша категорія і їй встановлено 3-групу інвалідності, у зв'язку з чим їй повинна бути виплачена щорічна допомога на оздоровлення за період 2001-2007 роки по 4 мінімальні зарплати на момент виплати = 2001 року (118 грн. мінімальна заробітна плата х 4 = 472 грн.), а виплачено - 00,00 грн. недоплати - 472,00 грн.; 2002 року (165 грн. мінімальна заробітна плата х 4 = 660 грн.), а виплачено - 26,70 грн. недоплати - 633,30 грн.; 2003 року (205 грн. мінімальна заробітна плата х 4 = 820 грн.), а виплачено - 00,00 грн. недоплати - 820,00 грн.; 2004 року (205 грн. мінімальна заробітна плата х 4 = 820 грн.), а виплачено - 21,50 грн. недоплати - 798,50 грн.; 2005 року (332 грн. мінімальна заробітна плата х 4 = 1328 грн.), а виплачено - 21,50 грн. недоплати - 1306,50 грн.; за 2006 р.(400 грн. мінімальна заробітна плата х 4 = 1600 грн.), а виплачено - 90 грн. недоплати - 1510 грн.; за 2007 р. (460 грн. мінімальна заробітна плата х 4 = 1840 грн.), а виплачено - 90 грн. недоплати - 1750 грн., а також просить стягнути одноразову компенсацію в розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, як інваліду 3 групи.

Відповідач в добровільному порядку не бажає виплатити їй недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення, а тому при таких обставинах вона і змушена була звернутися до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що в 2001 р. та 2003 р. через свою необізнаність вона не зверталась до УПСЗН Канівської міськради з заявою про виплату компенсації на оздоровлення, тому в ці роки проплати не було, також ОСОБА_1 змінила позовні вимоги, посилаючись на те, що в позові було допущено арефметичну помилку розміру мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги, а тому просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на її користь суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії за період 2001-2007 р.р. в сумі 5395,50 грн. та одноразової компенсації, як потерпілій від наслідків аварії на ЧАЕС, що стала інвалідом ІІІ групи, в розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат на момент встановлення групи інвалідності в сумі 3540 грн., а також звільнити її від сплати судового збору як особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.  

Представник відповідача Управління праці і соціального захисту населення Канівської міської ради  позовні вимоги не визнала та пояснила, що  згідно ст.67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи” визначено Порядок підвищення розміру доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом - «Конкретні розміри всіх доплат, пенсій, компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати».  З 1996 року в законах, що визначали розмір мінімальної заробітної плати, встановлювалася норма, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, де для розрахунків застосовується мінімальна зарплата, Кабінету Міністрів України застосувати ці норми, виходячи з реальних можливостей держбюджету. Статтею 109 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2006 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім цього, оскільки Кабінетом Міністрів України надалі жодних рішень із цих питань не приймалося, а Верховна Рада України своїми рішеннями призупиняла Закони України «Про Державний бюджет» на відповідні роки дію положень соціальних статей щодо відповідних виплат, то управління праці не мало права та законних підстав виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за вказаний період відповідно до положень ст. 48 Закону України Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи”. Крім того, позивачка неправильно порахувала недоплачену, на її погляд, суму так як у 2001 р. та 2003 р. вона не зверталася із заявою на виплату допомоги, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Стосовно одноразової компенсації як інваліду 3 групи, то вона виплачується лише учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а позивачка ОСОБА_1 до цих категорій осіб не відноситься, відповідно іправа на отримання такої компенсації не має. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в зв'язку з тим, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністратвиного суду.

Суд заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

В судому засіданні з достовірністю встановлено, що позивачка дійсно являється постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ої категорії, що підтверджується посвідчення НОМЕР_1 від 05.10.2001р. (а.с. 6) і відповідно до ст.48 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачка має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати відповідно до ч.4 ст.48 вищезазначеного закону визначається на момент виплати. Враховуючи те, що мінімальна заробітна плата на момент проведення позивачу виплат в грудні 2002 року становила 165 грн., в червні 2004р. - 205 грн., в травні 2005 року - 290 грн., в травні 2006 року становила 350 гривень, в березні 2007 року становила 400 гривень, що стверджується довідкою відділу статистики в м. Канів (а.с.10), то провівши відповідні розрахунки в 2002 році - 165х4=660 гривень, в 2004 році - 205х4=820 гривень,  в 2005 році - 290х4=1160 гривень, в 2006 році - 350х4=1400 гривень, в 2007 році - 400х4=1600 гривень, а всього 5640 гривень, таку саме суму щорічної допомоги на оздоровлення повинен був виплати позивачу відповідач за вищевказаний період часу, однак за даний період відповідачем було виплачено в 2002 році - 21,50 гривень, в 2004 році - 21,50 гривень, в 2005 році - 21,50 гривень, в 2006 році - 90 гривень, в 2007 році - 90 гривень, а всього було виплачено 244,50 гривень, що стверджується довідками (а.с. 4) тобто недоплачена сума щорічної допомоги на оздоровлення за вищевказаний період часу складає 5640-244,50=5395,50 гривень.

            Посилання представника відповідача на те, що Закон України «Про Державний бюджет України» є пріоритетним відносно чинних Законів і тому виплати проводились відносно даного Закону не ґрунтується на ч.2 ст.152 Конституції України де зазначено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. А відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні, ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «ОСОБА_2 проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату боргу браком бюджетних коштів, тому посилання представника відповідача на відсутність коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

В рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається.

Крім того, інших доказів правомірності свого рішення, як в період підготовки справи до розгляду так і під час судового розгляду представник відповідача до суду не надав. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення одноразової компенсації як інваліду ІІІ групи в розмірі 30-ти мінімальних заробітних плат, оскільки згідно ч. 1 ст. 48 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дана компенсація передбачена для учасників ліквідаціїї наслідків аварії на ЧАЕС які стали інвалідами.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2001р. та 2003р., оскільки ОСОБА_1 було порушено процедуру передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якої виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг проводиться з дня подання громадянином заяви.

А тому, враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне позовні вимоги позивачки задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивачки  недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період часу з 2002 року по 2007 рік, як компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, яка стала інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 5395,50 гривень.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на пропуск позивачем річного строку звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки, вважає, що процесуальний строк слід рахувати з 09.07.2007 року, тобто, з дня прийняття рішення Конституційного суду України.

Крім того, суд вважає, що при прийнятті рішення про відшкодуваня щорічної допомоги на оздоровлення слід застосовувати поняття аналогії права згідно ст. 46 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” згідно з якою, якщо виплати здійснені неправильно по вині органу, який призначив і виплачує ці виплати, то вони виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. 

Від сплати судових витрат сторони звільнені.           

               Керуючись ст.ст. 8, 12, 22, 48, 152 Закону України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28.02.91 р. №796-ХІІ,  рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.04 року № 20-рп, Закону України „Про Державний Бюджет” на 2005-2007 роки, Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.11.2004 року „ОСОБА_2 проти України”, правових позицій Вищого Адміністративного Суду України, ст.ст. 2, 4, 6, 9, 11, 17, 19, 71, 159, 160-163 КАС України, суд -

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за період часу з 2002 року по 2007 рік, як компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, яка стала інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі 5395 грн. 50 коп. (п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень 50 коп.), в іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Від сплати судових витрат сторони звільнені.

На постанову суду може бути подана заява про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Канівський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через міськрайсуд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                                К.М. Штих