донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.11.2011 р.           справа №37/203

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

головуючого:          Азарової З.П.

суддів:Малашкевича С.А.

Склярук О.І.

При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.

за участю  

представників сторін:   

від позивача:ОСОБА_1 –представник за дов.

від відповідача: ОСОБА_2 –представник за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк

на ухвалу

господарського суду Донецької області

від22 вересня 2011р.

у справі№ 37/203 (суддя Лейба М.О.)

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал" м.Костянтинівка

про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 2 320 107,19грн. та нарахованої пені у розмірі  69 913,29грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.09.2011р. у справі № 37/203 (суддя Лейба М.О.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка про визнання наказів господарського суду Донецької області по справі № 37/203 від 21.09.2010р. такими, що не підлягають виконанню, а саме:

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка, в доход  Державного бюджету України заборгованість з орендних платежів у сумі 4 045 574,10 грн.

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка, в  доход  Державного бюджету України державного мита у сумі 24 029,23грн.

- про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка, в  доход  Державного бюджету України витрат на інофрмаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 111,19грн.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та зупинити провадження у справі № 37/203 у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення по суті справи № 38/226пд.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення  судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки нормами діючого законодавства передбачена можливість зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи. Крім того, скаржник зазначає, що господарський суд помилково не залучив до участі у справі третіх осіб: Головне управління Державного казначейства України у  Донецькій області та відповідний місцевий орган державної податкової служби. Цей факт, на думку скаржника, спричинив прийняття ухвали, яка впливає на права осіб, які не були залучені до участі у справі, що є підставою для скасування ухвали.

Скаржник зазначає, що господарський суд не врахував приписи ч.2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено право орендодавця тільки при припиненні договору оренди відшкодовувати вартість здійснених поліпшень. Тому до відносин що склалися між сторонами не можливо застосовувати норми ст. 358 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку норми ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є спеціальними.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що ухвала господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому такою, що не підлягає скасуванню.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулося 18.10.2011р. була оголошена перерва до 02.11.2011р. з продовженням строку її розгляду за клопотанням сторін згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. У наступному судовому засіданні сторонами надані додаткові пояснення.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка звернулось до господарського суду Донецької області з заявою про визнання наказів по справі №37/203 від 21.09.2010р. такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що грошове зобов’язання відносно виконання рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. у справі №37/203 повністю припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тому  накази є такими, що не підлягають виконанню.

При розгляді справи було встановлено, що 10.10.2000р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельна Компанія „Кристал” і Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області укладено договір оренди № 665 відповідно до умов якого відповідачу було передано в строкове платне володіння і користування державне майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3. що входить до балансу ОП „Костянтинівський завод скловиробів”.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. по справі №37/203 задоволені частково позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” м.Костянтинівка, Донецька область та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Кристал” заборгованість з орендної плати за вказаним договором у сумі 4 045 574,10грн., державне мито - 24 029,23грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -111,19грн.

21.09.2010р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2010р. по справі №37/203 господарським судом Донецької області були видані відповідні  накази щодо стягнення суми основного боргу та судових витрат.

Пунктом 5 вказаного договору оренди був встановлений обов'язок Орендаря (відповідача) своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт орендованих основних фондів за згодою Орендодавця. Відповідно до пункту 6 Договору Орендар має право з дозволу Орендодавця вносити зміни в склад орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне оснащення, що забезпечить підвищення його вартості.

18.04.2001р. відповідачем на виконання вказаних положень договору на адресу позивача було направлено лист №65/8 про намір проведення „Холодного ремонту” орендованого майна, на що листом № 06-4243 від 01.06.2001 р. позивач надав згоду, тому відповідач на скловарених печах № 1, 2, 3 провів заміну зношених конструктивних елементів, без яких неможлива експлуатація, та був проведений капітальний ремонт на склоформуючих автоматах, таким чином, здійснив поліпшення орендованого майна.

Висновком комплексної судової будівельної та економічної експертизи № 2253/33-58/24-6893/25 від 17.05.2010 р., проведеної при розгляді господарським судом Донецької області справи № 12/503в встановлено, що загальна вартість зроблених ТОВ „ТК „Кристал” поліпшень на орендованих скловарених печах № 1, 2, 3 і скловареному обладнанні складає 5 165 502,01 грн.

Додатковою угодою від 18.12.2002р. до зазначеного договору оренди у пункті 2.1 сторони визначили, що орендар є власником невід'ємної частки майна цілісного майнового комплексу розташованого за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, яке складається з скловарених печей № 1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9 810 509,65 грн.”

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.02.2010 р. у справі № 37/300пн (залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2010р.) при аналізі вказаної додаткової угоди встановлено виникнення за домовленістю сторін в межах орендних правовідносин спільної часткової власності Орендаря та держави у розумінні ст. 112 Цивільного кодексу УРСР та ч. 2 ст. З Закону України „Про власність”, що діяли на момент укладання зазначеної додаткової угоди.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю „ТК „Кристал”, діючи в рамках укладеного Договору, за згодою Орендодавця здійснило невід'ємні поліпшення орендованого майна загальною вартістю 5 165 502,01 грн., у зв'язку із чим набуло право спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, що входить до балансу ОП «Костянтинівський завод скловиробів». У зв'язку з неможливістю виділу в натурі вищевказаної частки 05.09.2011р. товариство направило позивачу вимогу № 105/1-11 щодо сплати матеріальної компенсації у сумі 5 165 502,01 грн.

Зазначена у вимозі компенсація сплачена не була, тому виникла заборгованість Фонду перед Товариством і 13.09.2011р. відповідач направив Фонду заяву № 21/8-11 про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 784 885,52 грн. (чотири мільйони сімсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень п'ятдесят дві копійки), яка складається з заборгованості по справам № 37/203 та № 44/40. Вказана заява позивачем отримана 13.09.2011р., тому відповідач звернувся з заявою про визнання наказів по справі № 37/203 такими, що не підлягають виконанню. Вказана заява судом задоволена.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду у справі №37/203 від 22.09.2011р. підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

          Частиною 4 статті 117 ГПК України визначено, якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.  

Заявник (боржник) на підставі вищезазначеного звернувся з заявою про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, оскільки заборгованість з орендної плати, яка виникла за договором оренди, була зарахована заліком зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, виходячи із статті 601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Чинне законодавство України не встановлює обмежень та особливого порядку щодо зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Згідно з абзацами 2, 3 частини 22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 за № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»за змістом статті 601 ЦК України згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Відповідач на адресу позивача і Головного Управління Державного казначейства України у Донецькій області надіслав первинний документ - заяву № 21/8-11 від 13.09.2011р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 784 885,52 грн.

Зарахування взаємної заборгованості платників є формою безготівкових розрахунків, що регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 з наступними змінами та доповненнями (глава 9).

Відповідно до ст.9 Бюджетного кодексу України, що визначає класифікацію доходів бюджету, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансфери.

До неподаткових надходжень віднесено, зокрема, доходи від власності.

Згідно ч.2 ст.50 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін, така заява є первинним документом, на підставі якого здійснюється господарська операція.

Відповідач в рахунок погашення заборгованості по матеріальній компенсації (згідно вимоги № 105/1-11 від 05.09.2011 р.) зарахував: повне виконання ТОВ „ТК „Кристал” і припинення грошових зобов'язань, що випливають із рішення господарського суду Донецької області від 30.06.2010 р. у справі № 37/203.

Відповідно до ст. 358 Цивільного Кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Через неподільність речі (цілісного майнового комплексу), ТОВ „ТК „Кристал” не може повноцінно здійснювати право власності часткою у спільному майні на власний розсуд. Так, здійснені поліпшення не можуть бути відокремлені в натурі, демонтовані, продані, або надані в володіння і користування за межами орендованого цілісного майнового комплексу іншим особам.

У зв'язку із тим, що виділ в натурі належної ТОВ „ТК „Кристал” частини спільного майна є неможливим (про що свідчить Висновок комплексної судової будівельної та економічної експертизи № 2253/33-58/24-6893/25 від 17.05.2010 р.), відповідач згідно ч. 3 ст. 358 ЦК України має право на отримання відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Як зазначалось вище, додатковою угодою від 18.12.2002р. сторони виклали пункт 2.1. договору оренди у наступній редакції: "Орендар є власником невід'ємної частки майна цілісного майнового комплексу розташованого за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3, яке складається з скловарених печей № 1, 2, 3, придбаного Орендарем на загальну суму 9 810 509,65 грн., при умові розірвання договору Оренди з ініціативи Орендодавця, або приватизації в порядку передбаченому діючим законодавством України".

Таким чином, вказаною додатковою угодою сторони змінили передбачені ч.2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного так комунального майна" наслідки припинення договору оренди. Сторони визначили, що кошти за поліпшення майна компенсуються позивачем не в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, а в чіткому узгодженому сторонами порядку. При цьому, судова колегія дійшла до висновку, що при укладанні угод відповідач не відмовлявся від інших законодавчих гарантій, пов'язаних з захистом прав спільної часткової власності, в тому числі від передбаченого ст. 358 ЦК України права на компенсацію. Нормами вказаної статті не встановлено строку виконання обов'язку щодо перерахування суми компенсації.

Скаржник оспорює таке право відповідача, оскільки це протерічить ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однак вказаною статтею Закону врегульовано наслідки припинення або розірвання договору оренди, серед яких є компенсація вартості поліпшень орендованого майна.

З огляду на наведені норми законодавства відповідачем була направлена позивачу вимога № 105/1-11 від 05.09.2011 р. щодо сплати матеріальної компенсації в сумі 5 165 502,01 грн. у зв'язку із неможливістю виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 3.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк виконання вказаної вимоги товариства настав 13.09.2011р., тому Держава в особі позивача набула статусу боржника відносно відповідача на суму 5 165 502,01 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що господарський суд правомірно дійшов висновку, що грошове зобов'язання, яке випливає із рішення господарського суду Донецької від 30.06.2010 р. у справі № 37/203 на суму 4 069 714,52 грн., припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та має наслідком визнання наказів господарського суду Донецької області від 21.09.2010р. у справі № 37/203 такими, що не підлягають виконанню. Проте, господарський суд помилково визнав такими, що не підлягають виконанню накази в частині зарахування сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки судові витрати не можуть вважатись грошовим зобов'язанням ТОВ ТК "Кристал" перед Регіональним відділення фонду державного майна України по Донецькій області.

Державне мито —це плата за дії (послуги) уповноважених органів, що стягується з метою покриття витрат, які виникають у зв'язку з цим. Головна особливість державного мита —його індивідуальна відплатність. Сплачуючи державне мито, платник переслідує певні інтереси, пов'язані зі здійсненням на його користь дій публічно-правового характеру. З іншого боку, метою стягування державного мита є покриття витрат державного або іншого органу, у зв'язку з його діяльністю.

Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за здійснення в їх інтересах дій та видачу документів уповноваженими на те органами.

Особливості застосування механізму державного мита на час прийняття рішення у справі та покладення на відповідача обов'язку по сплаті державного мита регулювались Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про державне мито», а деталізує його застосування Інструкція про порядок обчислення і стягування державного мита, затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. №15.

Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ затверджений Постановою кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005р.

Вказаний порядок визначає механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ. Так, вказані витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду, зокрема, з позовними  заявами. З метою  перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається
"Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування  суду,  до якого особа звертається з позовною заявою.

Виходячи з системного аналізу чинного законодавства, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є судовими витратами, пов'язаними з розглядом позовної заяви у суді першої інстанції, та не можуть бути зараховані, як зустрічні однорідні вимоги.

Відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене, колегія  суддів вважає, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не оцінив докази в їх сукупності, порушив та неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню у частині визнання такими, що не підлягають виконанню наказу від 21.09.2010р. по справі № 37/203  про стягнення в доход Державного бюджету України державного мита в розмірі 24 029 грн. 23 коп. та наказу від 21.09.2010 по справі № 37/203 про стягнення в доход державного бюджету України суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 111 грн. 19 коп.

Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки скаржником не було вказано будь-яких обставин, які б давали підстави дійти до висновку, що наявність спору у господарській справі № 38/226пд виключає можливість на підставі наявних доказів розглянути заяву у справі № 37/203.

В резолютивній частині апеляційної скарги заявник просить скасувати ухвалу господарського суду та зупинити провадження у даній справі у зв'язку з неможливістю її розгляду до вирішення по суті справи № 38/226пд. Однак, вказане клопотання не може бути задоволено, оскільки нормами діючого процесуального законодавства не передбачено можливості апеляційної інстанції одночасно скасувати оспорювану ухвалу та зупинити провадження у справі. Відповідно до норм ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція має право скасувати рішення/ухвалу повністю або частково і прийняти нове рішення по справі. Тобто, судова колегія апеляційної інстанції не має повноважень для передання справи на новий розгляд або зупинення провадження по справі після скасування спірної ухвали.

Клопотання про зупинення апеляційного провадження від Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області не надходило, та відповідні документи не надавались.

Враховуючи викладене, мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставами для її часткового задоволення, а ухвала господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99,101,102,103,104,105,106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк, на ухвалу господарського суду Донецької області від 22.09.2011року у справі №37/203 –задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 22.09.2011року у справі №37/203- скасувати частково.

Відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал" м.Костянтинівка в частині визнання такими, що не підлягають виконанню наказу від 21.09.2010р. по справі № 37/203  про стягнення в доход Державного бюджету України державного мита в розмірі 24 029 грн. 23 коп. та наказу від 21.09.2010 по справі № 37/203 про стягнення в доход державного бюджету України суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмір 111 грн. 19 коп.

В іншій частині ухвалу господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку.

Головуючий                                                                                                      З.П.Азарова

Суддя                                                                                                                 С.А.Малашкевич

Суддя                                                                                                                 О.І.Склярук       

Надруковано:  6  прим.

                                                                                                    1 прим.  - позивачу

                                                                                                    1 прим.  –відповідачу

                                                                                                    1 прим. - у справу

                                                                                                    2 прим. - апеляційному суду

                                                                                                    1 прим. –ГСДО