УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "06" грудня 2011 р. Справа № 5/5007/66/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Ляхевич А.А.
при секретарі Нагорній М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 08.09.2011 р.,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 23.03.2011 р. (приймала участь в судовому засіданні 29.11.2011 р.),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агакс" (м.Світловодськ, Кіровоградська область)
до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир)
про стягнення 27063,90 грн. (згідно уточнених позовних вимог),
з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно ст.77 ГПК України
з 29.11.2011 р. до 06.12.2011 р.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агакс" звернулось до господарського суду Житомирської області з вимогою про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" 29316,98 грн., з яких 26265,50 грн. заборгованості за договором поставки №0000004 від 01.04.2011 р., 26,27 грн. інфляційних, 125,21 грн. 3% річних, 2900,00 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості в розмірі 50 грн. за кожен день прострочення.
06.12.2011р. позивач надав суду докази на підтвердження здійснених відповідачем розрахунків та, з урахуванням призначення вказаних платежів, уточнив суму основного боргу, вказавши, що за поставлену продукцію на момент прийняття рішення у справі борг становить 21465,50 грн., 4800,00 грн. із заявленої до стягнення суми складає заборгованість відповідача за транспортні послуги (а.с.122). Крім того, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивачем здійснено перерахунок заявленої до стягнення пені, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, на суму заборгованості 26265,50 грн. за період прострочення з 13.09.2011р. по 09.11.2011р., таким чином, заявивши до стягнення з відповідача 646,92 грн. пені. Розмір 3% річних (125,21 грн.) та інфляційних (26,27 грн.), нарахованих за вказаний період, позивачем не уточнювався.
Позивачем також надано письмові пояснення по суті справи, долучені судом до матеріалів справи (а.с.119,121).
В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач подав письмові заперечення, долучені судом до матеріалів справи (а.с.36-37), в яких зазначив, що надані позивачем накладні не містять підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла товар. Окрім цього, в запереченнях відповідач зауважив, що до суми основного боргу позивачем включено вартість послуг по доставці товару, згідно актів виконаних робіт. При цьому, договір купівлі-продажу №000004 від 01.04.2011 р., на який посилається позивач, не містить жодної норми стосовно того, що товар поставляється продавцем за окрему плату. Окрім цього, додані до позовної заяви акти прийому-передачі виконаних робіт не є узгодженими та затвердженими відповідачем, а отже, не доводять факту надання послуг позивачем. Відповідач стверджує, що за період дії договору - з 06.04.2011 р. по 25.08.2011 р. до акту звірки взаємних розрахунків безпідставно включено вартість доставки товару на суму 36000,00 грн., тому, з огляду на визначену позивачем суму боргу - 26265,50 грн., сальдо за договором купівлі-продажу №000004 від 01.04.2011 р. складає 9734,50 грн. на користь відповідача. Посилаючись на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2011 р. заперечила проти позовних вимог та просить в позові відмовити. Представник зазначила, що надання транспортних послуг та їх оплата договором між сторонами не обумовлювалась. Представник також вказала про наявність недоліків у оформленні первинних документів, наданих позивачем до позовної заяви, зокрема, товарно-транспортних накладних про поставку товару, водночас, факту поставки товару позивачем відповідачу не заперечила.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
01 квітня 2011 року між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агакс" (продавець) та Дочірнім підприємством "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд" (покупець) укладено договір №000004 (а.с.10), за яким продавець продає, а покупець придбаває продукцію згідно накладних (п.1.1.договору).
Згідно п.2.1. договору, продавець поставляє продукцію згідно накладних, які є невід"ємною частиною договору.
Відповідно до п.6.1. договору, загальна сума договору визначається сумою виписаних накладних. Форма оплати: безготівковий шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, готівковий внесенням грошових коштів в касу підприємства.
У відповідності з п.7.2. договору оплата здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури покупцю або протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження товару. Датою відвантаження товару є дата виписки видаткової накладної продавця покупцю (п.7.3. договору).
Згідно п.7.1. договору, постачальник зобов"язується поставити продукцію протягом 7 днів після погодження специфікації.
В п.2.3. договору визначено, що розвантаження транспорту продавця здійснюється силами покупця протягом 5 годин.
Відповідно до пункту 7.4. договору, у випадку неоплати або неповної оплати відвантаженого товару більше ніж 14 днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 50 грн. за кожен день простроченого платежу.
У відповідності до п.9.2. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011 р.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання вказаного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агакс" поставляло відповідачу товар, в тому числі, за накладними: №28-07/1 від 28.07.2011 р. на суму 6786,00 грн.; №08-08/1 від 08.08.2011 р. на суму 10356,00 грн. та №25-08/1 від 25.08.2011 р. на суму 9036,00 грн. (а.с.11-13). Для оплати товару, поставленого за вказаними накладними, позивачем виставлено рахунки-фактури за датою накладних (а.с.11-13).
При цьому, недоліки в оформленні вказаних документів, всупереч доводам відповідача, не є підставою вважати, що продукція за даними накладними не була поставлена відповідачу. Тим більше, що факт поставки товару відповідачем не спростовано та не заперечується (протокол судового засідання від 29.11.2011 р., а.с.41).
Крім того, товарно-транспортні накладні, оформлені щодо перевезення вантажу за замовленням ТОВ "ТД "Агакс" вантажоодержувачу ДП "Молочний завод" ТОВ "Молочна фабрика "Рейнфорд", зокрема, від 25.08.2011 р. щодо товару згідно накладної 25-08/1 (а.с.48); від 08.08.2011 р. щодо товару згідно накладної 08-08/1 (а.с.51); від 28.07.2011 р. щодо товару згідно накладної 28-07/1 (а.с.54) підписані у встановленому порядку представниками обох сторін та засвідчені їх печатками, оригінали даних товарно-транспортних накладних оглянуто судом в засіданні 06.12.2011 р. Також, позивачем подано суду податкові накладні, оформлені щодо здійснених поставок продукції (а.с.49,52,55). Крім того, згідно виписки з банківського рахунку (а.с.46-47), продукція, поставлена згідно накладної від 28.07.2011 р. була частково оплачена відповідачем,що вбачається з відповідного призначення платежу, що також засвідчує факт отримання продукції за даною накладною.
За таких обставин, господарський суд вважає підтвердженим факт поставки позивачем відповідачу продукції за накладними №28-07/1 від 28.07.2011 р. на суму 6786,00 грн.; №08-08/1 від 08.08.2011р. на суму 10356,00 грн. та №25-08/1 від 25.08.2011р. на суму 9036,00 грн.
Враховуючи викладене, а також умови п.7.2. договору, строк виконання відповідачем зобов"язання з оплати придбаної продукції за накладною від 28.07.2011 р. на суму 6786,00 грн. закінчився 04.08.2011р. (прострочення з 05.08.2011р.); за накладною від 08.08.2011р. на суму 10356,00грн. - 15.08.2011р. (з 16.08.2011р. прострочення); за накладною від 25.08.2011 р. на суму 9036,00 грн. - 01.09.2011 р. (з 02.09.2011 р. прострочення).
Звертаючись з позовом до суду, позивач також вказав про зобов"язання відповідача оплатити надані позивачем послуги з доставки продукції, відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт (а.с.17,18). Позивач вказав, при цьому, що заборгованість відповідача визнана останнім. що підтверджується підписаним обома сторонами актом звіряння розрахунків за період січень 2011 - серпень 2011 року (а.с.19).
Слід зазначити, що акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 28.07.2011р., 08.08.2011 р. та 25.08.2011 р. про надання позивачем відповідачу послуг з доставки вантажу по маршруту Світловодськ-Житомир, за договірною ціною 2400,00грн. дійсно не містять підписів представника відповідача, на що відповідач звертав увагу в письмових запереченнях, проте, з наявних у справі доказів, в т.ч. з вищезазначених транспортних накладних та виписки з банківського рахунку (а.с.46-47), вбачається, що за період дії договору та поставки продукції відповідачу відповідачу надавались транспортні послуги та оплачувались відповідачем.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що надання транспортних послуг, їх вартість та строки оплати не обумовлені саме договором №000004 від 01.04.2011 р., іншого договору, яким було б врегульовано дані питання, згідно пояснень сторін, не укладалось.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.
Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).
У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.
Отже, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції встановлено укладеним між сторонами договором №000004, відповідач повинен був здійснити розрахунок за вказаними накладними у встановлений договором строк - протягом 5-ти банківських днів, однак свого зобов'язання в повному обсязі не виконав, лише частково провівши розрахунок 23.08.2011р. за продукцію, поставлену по накладній від 28.07.2011 р. Станом на час розгляду справи, заборгованість за поставлений за вищевказаними накладними товар становить 21465,50 грн. Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 21465,50 грн. заборгованості. Позов в цій частині задовольняється господарським судом.
Разом з тим, стосовно заборгованості за транспортні послуги в сумі 4800,00 грн., господарський суд приймає до уваги, що як уже зазначалось, строк оплати вказаних послуг не було встановлено сторонами. При цьому, згідно матеріалів справи та як підтвердив представник позивача в судовому засіданні 06.12.2011 р. (протокол судового засідання, а.с.123), вимога про оплату наданих транспортних послуг на вказану суму позивачем не направлялась. А тому, враховуючи положення ч.2 ст.530 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов"язання зі сплати вказаної суми коштів - 4800,00грн. за транспортні послуги на час звернення з даним позовом до суду та на момент прийняття рішення у справі не настав. Зазначені обставини є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення 4800,00 грн. заборгованості.
Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №000004 від 01.04.2011 р.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначеної норми, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 125,21 грн. 3% річних та 26,27 грн. інфляційних, нарахованих за період з 13.09.2011 р. по 09.11.2011 р. Нарахування здійснено позивачем на суму заборгованості 26265,50 грн.
Водночас, перевіривши розрахунок позивача з урахуванням встановлених обставин справи, господарський суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних, нарахованих за вказаний позивачем період на суму боргу 21465,50 грн., а саме в сумі 102,33 грн. В решті позову в частині стягнення 3% річних слід відмовити.
Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
У відповідності з Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р. у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, з урахуванням вищенаведених рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997р., господарський суд встановив, що у визначений позивачем період правомірним є нарахування інфляційних за жовтень 2011 року на суму боргу 21465,50 грн., проте, враховуючи, що у жовтні 2011 року індекс інфляції становив 100,0%, інфляційне збільшення заборгованості не відбувалось. За таких обставин, підстав для задоволення позову в частині стягнення втрат від інфляції не вбачається, в позові в цій частині суд відмовляє.
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як уже зазначалось, в пункті 7.4. договору сторони передбачили, що у випадку неоплати або неповної оплати відвантаженого товару більше ніж 14 днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 50,00 грн. за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, договором, укладеним між сторонами в письмовій формі встановлено сплату неустойки у вигляді пені за порушення строків оплати продукції.
З огляду на приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також, враховуючи, що договором обумовлено більший розмір пені, ніж встановлено названим законом, позивач здійснив перерахунок розміру пені та заявив до стягнення з відповідача 646,92 грн. пені, нарахованої за період з 13.09.2011 р. по 09.11.2011 р. на суму заборгованості 26265,50 грн. (а.с.118).
Разом з тим, встановивши, що сума заборгованості за договором №000004 складає лише 21465,50 грн., господарський суд дійшов висновку щодо необхідності нарахування пені за порушення зобов"язання в межах вказаного позивачем періоду з 13.09.2011 р. по 09.11.2011 р. саме на вказану суму заборгованості - 21465,50 грн. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 528,70 грн., в решті заявленої до стягнення суми пені у позові слід відмовити.
Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач не спростував належними доказами обгрунтованість позовних вимог, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню: з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 21465,50 грн. основного боргу, 528,70 грн. пені, 102,33 грн. 3% річних. В решті позову слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агакс" (27500, Кіровоградська область, м.Світловодськ, вул.Приморська, буд.54, кв.55, ідентифікаційний код 36142026):
- 21465,50 грн. основного боргу,
- 528,70 грн. пені,
- 102,33 грн. 3% річних,
- 1206,32 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ляхевич А.А.
Повний текст рішення підписано 09.12.2011 р.
віддрук.прим:
1 - до справи
2 - позивачу (прост.)
3 - відповідачу (реком.з пов.)