ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" грудня 2011 р. Справа № 5024/1251/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Запорощенка М.Д.
Суддів Акулової Н.В.
Владимиренко С.В.,
за участю представників:
Позивача: ОСОБА_1. (дов.№ЦХП-18/427 від 23.03.2011 року),
ОСОБА_2. (дов.№ЦХП-18/2174 від 29.11.2011 року),
Відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (дов. №594/10 від 03.10.2011 року.)
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроНік", м. Каховка, Херсонська область на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року
у справі № 5024/1251/2011 господарського суду Херсонської області
за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроНік", м. Каховка, Херсонська область
про стягнення 1 105 440,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2011 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроНік" про стягнення суми 1 105 440,00 грн., за договором поставки № ЦХП-06-02210-01 від 30.06.2010 року.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.08.2011 року (суддя Закурін М.К.) у задоволені позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не допущено порушень договірних умов по поставці продукції, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року (судді: Разюк Г.П., Петрова М.С., Колоколова С.І.) рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2011 року скасовано. Позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроНік" 1 105 440,00 грн. штрафу на користь позивача.
Постанова суду мотивована тим, що відповідач виконав зобов'язання за договором щодо поставки продукції з порушенням термінів постачання встановлених пунктом 5.2 договору поставки № ЦХП-06-02210-01 від 30.06.2010 року, а тому зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції, як це передбачено п.10.1 договору.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "ПетроНік" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2011 року, посилаючись на те, що апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права та не прийняв до уваги вимог статей 265,267 Господарського кодексу України, статей 510,530,610,611,612,613,614,712 Цивільного кодексу України, а також не застосував норми законодавства передбачені ст.651-654 Цивільного кодексу України, які регулюють положення, щодо зміни умов договору.
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", у судовому засіданні, просило касаційну скаргу залишити без задоволення , а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року без змін.
Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій: 30.06.2010 року між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „ПетроНік” (Постачальник) був укладений договір поставки № ЦХП-06-02210-01, предметом якого є зобов'язаність постачальника (відповідача) поставити та передати у власність, а зобов'язаність замовника (позивача) прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. (а.с. 13-18).
Згідно із умовами п.п. 1.2, 1.2.1, 1.2.2 зазначеного договору, додаткової угоди №1 до нього від 12.07.10р та специфікації №2 поставляється два навантажувача колісних фронтальних PN 956 та три автогрейдера PY 180 загальною вартістю 6 833 999,99 грн.
Умовами п.5.2 договору зазначається, що поставка продукції проводиться партіями протягом 2010р., тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.
Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв’язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.
Кожна партія продукції постачається протягом 3 (трьох) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною і довіреністю або актом прийому-передачі.
Згідно із умовами п. 10.1 договору поставки № ЦХП-06-02210-01 за порушення термінів постачання згідно п.5.2 дійсного договору постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.
Водночас судами встановлено, що 30.06.2010 року, з метою забезпечення зобов’язання постачальника щодо виконання умов договору поставки № ЦХП-06-02210-01 від 30.06.2010 року, між сторонами у справі був укладений договір про неустойку № ЦХП-06-02210-НУ.
Згідно п. 2 договору про неустойку постачальник зобов’язаний протягом 3 банківських днів, з дати вимоги, сплатити замовнику штраф у розмірі 5 % від суми договору у разі, зокрема, невиконання договору поставки в обсязі та в терміни, визначені згідно з договором.
Вказаний договір про неустойку втрачає юридичну силу внаслідок, зокрема, виконання відповідачем зобов'язань за договором (п. 4 договору).
Судами встановлено, що 06.07.2010р. відповідач листом № 149/07 повідомив позивача, що відповідно до договору поставки № ЦХП–06-02210-01 від 30.06.2010р. готовий поставити техніку в наступні терміни: навантажувач колісний фронтальний PN 956 (2 одиниці) в строк до 16.07.2010р.;грейдер PY 180 (1 одиниця) в строк до 10 серпня 2010р.; грейдер PY 180 (2 одиниці) в строк до 25 листопада 2010р.
На зазначений лист позивач направив на адресу відповідача письмову відповідь від 20.07.2010р. за № ЦХП-19/1143 з проханням відвантажити весь асортимент та кількість продукції кінцевому вантажоодержувачу - Колійній машинній станції –276 (31103, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Ворошилова,1).
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, вірно зазначив, що позивач відповідаючи на лист відповідача про запропоновані строки поставки, не висловився із власними запереченнями щодо поставки продукції в терміни запропоновані відповідачем у листі №149/07 від 06.07.2010 року, не надав доказів, які б стверджували про заперечення визначених у листі строків; матеріали справи не містять письмової рознарядки.
У свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що саме лист позивача № ЦХП-19/1143 від 20.07.2010 року є письмовою рознарядкою, тому продукція поставлена з порушенням терміну поставки та позивач має право на отримання встановленого договором штрафу.
Вищий господарський суд не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачем в силу ст.ст. 11, 712 Цивільного кодексу України виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ст.712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладаючи договір поставки, сторони визначили невід'ємною його частиною специфікацію №1 до договору поставки № ЦХП-06-02210-01 від 30.06.2010 року, якою визначили перелік продукції, що підлягає поставці, загальну вартість продукції, що поставляється.
Зазначеним договором сторони погодили умови постачання та приймання продукції зокрема, визначивши наступне.
Відповідно до п.5.2. договору поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки замовника (позивача), яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник..
Рознарядка надається постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв’язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.
Кожна партія продукції постачається протягом 3 (трьох) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника.
Приймаючи оскаржувану постанову та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що лист позивача № ЦХП-19/1143 від 20.07.2010 року є письмовою рознарядкою і тому відповідач повинен поставити продукцію протягом 3 (трьох) календарних днів з дати письмової рознарядки.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками апеляційного суду, вважає їх помилковими, такими що не відповідають фактичним обставинам справи та зробленими всупереч сутності правовідносин, що склалися між сторонами на підставі договору поставки № ЦХП-06-02210-01, зокрема, з тих підстав, що апеляційною інстанцією було залишено без належної уваги передбачений сторонами при укладені вказаного договору порядок поставки, в основу якого покладено обов'язок саме замовника (позивача) надати постачальнику (відповідачу) рознарядку в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв'язку. Після отримання рознарядки по факсу постачальник (відповідач) повинен протягом доби направити замовнику (відповідачу) копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання.
Правовою підставою до настання відповідальності за порушення зобов’язання є вина особи, що порушила договірне зобов’язання.
Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання встановлена положеннями ст. 614 ЦК України, згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем було дотримано встановлених договором умов поставки, внаслідок чого ним не було порушено виконання зобов'язання. А тому підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.
В той же час, скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з’ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
З врахуванням вищенаведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПетроНік", м.Каховка задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року у справі № 5024/1251/2011 скасувати.
3. Рішення господарського суду Херсонської області від 04.08.2011 року у даній справі залишити без змін.
Головуючий суддя М.Д. Запорощенко
Судді: Н.В. Акулова
С.В. Владимиренко