Справа №639/2172/25

Провадження №1-кп/639/262/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 року                                                                                         м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді –         ОСОБА_1 ,

за участю секретаря –         ОСОБА_2 ,

прокурора –                         ОСОБА_3 ,

потерпілої –                         ОСОБА_4 ,

захисника –                        адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої –                 ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12025221210000129 від 11.02.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Коротич Харківського району Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, заміжньої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 10.02.2025 приблизно о 14:17 перебувала в приміщенні аптеки «АНЦ», яка розташована за адресою: м. Харків, провулок Розторгуївський, буд. 2. Саме в цей час, ОСОБА_6 помітила на прилавку касової зони мобільний телефон «Samsung Galaxy A03s» у корпусі чорного кольору та у чохлі прозорому темно-синього кольору з Imei1: НОМЕР_1 ; Imei2: НОМЕР_2 , належний раніше їй незнайомій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з власної необачності залишила вищевказаний мобільний телефон на прилавку.

В цей час у ОСОБА_6 раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаного мобільного телефону.

Надалі реалізуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди власнику майна, переконавшись, що за її діями співробітники та відвідувачі аптеки «АНЦ», в тому числі і ОСОБА_4 , не спостерігають, шляхом вільного доступу ОСОБА_6 о 14 годині 17 хвилин взяла з прилавку касової зони мобільний телефон потерпілої, та поклала до кишені своєї куртки.

При цьому ОСОБА_6 усвідомлювала, що мобільний телефон не вийшов з володіння ОСОБА_4 та остання може повернутись за ним, а також, що в телефоні мається сім-картка, яку слід розцінювати як індивідуальну ознаку майна, за якою можна визначити його власника.

Тобто ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи можливість повідомити про знайдений мобільний телефон працівникам аптеки «АНЦ» або заявити про знахідку до Національної поліції України, усвідомлюючи, що існує реальна можливість з`ясувати інформацію про законного власника мобільного телефону, свідомо не вжила цих заходів.

Після цього, ОСОБА_6 покинула місце вчинення злочину, не відповідаючи на телефонні дзвінки, які надходили від потерпілої ОСОБА_4 з іншого мобільного телефону на її викрадений телефон, звернувши його на свою користь та розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, спричинивши згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № № 503/25 від 18.02.2025 потерпілій матеріальну шкоду на суму 3808 гривень 34 копійки.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст.185 КК України визнала в повному обсязі, підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони встановлені судом. Зазначила, що дійсно 10.02.2025 в денний період доби знаходилась у приміщенні аптеки «АНЦ» та побачила телефон, який лежав на прилавку, забрала його собі, після чого вимкнула та в подальшому надала співробітникам поліції на їх прохання. Їй дуже шкода, що так сталося. Вона намагалася відшкодувати потерпілій заподіяну шкоду, проте остання відмовилася приймати грошове відшкодування. У вчиненому розкаялася та просила суворо її не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 в судових дебатах просила призначити обвинуваченій реальне покарання, вважаючи, що кримінальне правопорушення було вчинено групою осіб, обвинувачена не відшкодувала їй реально заподіяну шкоду, в тому числі – моральну, заподіяну через відсутність у потерпілої після викрадення мобільного телефону протягом тривалого часу.

Учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченою своєї вини, а також, що вона не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченої, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням даних, що характеризують її особу, а також стосовно судових витрат та речових доказів.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченою ОСОБА_6 , суд дійшов висновку, що її вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченої кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Перевіркою даних про особу обвинуваченої ОСОБА_6 встановлено, що вона до кримінальної відповідальності притягується вперше, офіційно не працює, заміжня, проте зі слів – чоловік пропав без вісти в ході бойових дій, працює неофіційно, має місце проживання, яке не співпадає з місцем реєстрації.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а також принципів законності, справедливості, обгрунтованості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винної, її вік (62 роки), стан здоров`я, сімейний стан, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

При цьому суд дійшов висновку, що досягнення мети покарання щодо ОСОБА_6 в цілому, за наведених обставин, на теперішній час можливе шляхом призначення їй покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 185 КК України.

З врахуванням даних про особу обвинуваченої, її похилий вік, відношення до скоєного, намір та готовність відшкодувати заподіяну шкоду, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нею нових злочинів є можливим без реального відбування покарання, та звільнює її від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.

Запобіжний захід, обраний до ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування, підлягає застосуванню до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи.

До набрання вироком законної сили продовжити відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй в період часу з 23-00 год. до 05-00 год. наступного дня залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь судового експерта ОСОБА_7 процесуальні витрати за проведене у кримінальному провадженні експертне дослідження в розмірі 340 (триста сорок) гривень (к/п, а.с. 36).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.02.2025 на речовий доказ у кримінальному провадженні.

Речові докази: мобільний телефон «Samsung Galaxy A03s» у корпусі чорного кольору, в прозорому чохлі темно-синього кольору, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 – повернути потерпілій ОСОБА_4 (к/п, а.с. 51);

DVD-RW диски з відеозаписами з камер відеоспостереження – зберігати в матеріалах судової справи.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченій, захиснику, потерпілій право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

       Суддя                                                                                                   ОСОБА_1