У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1776/23

№ 1-кп/183/664/25

09 квітня 2025 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 19.12.2022 року до ЄРДР за № 12022221080000824, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 посилаючись на те, що 18.12.2022 року приблизно о 19.30 години ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на подвір`ї за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно та протиправно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, в ході сварки умисно наніс декілька ударів кулаками правої та лівої рук, а також ногами ОСОБА_6 в область голови та тулуба, чим спричинив наступні тілесні ушкодження: важка тупа закрита черепно-мозкова травма у вигляді саднення та крововиливу у слизову оболонку нижньої губи, саднення в проекції правого сосцевидного відростку та синця в лобній ділянці, крововиливу у м`які покриви голови з боку їх внутрішньої поверхні в скронево-потиличній ділянці справа та в лобно-тім`яній ділянці, пластинчатого субдурального крововиливу (під тверду мозкову оболонку) з боку лівої півкулі головного мозку із заходом у міжпівкульну щілину та здавленням і зміщенням півкуль головного мозку, а також забою головного мозку із утворенням вогнищ контузії в полюсно-базальному відділі обох лобних часток головного мозку на тлі субарахноїдального крововиливу у лобних ділянках головного мозку (під м`яку мозкову оболонку), забій головного мозку, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також закриту тупу травму грудної клітини у вигляді крововиливу у м`які тканини грудної клітини в проекції тіла грудини, закритий перелом 4, 5, 6, 7 ребер між середнє-ключичною та переднє-паховою лініями справа та 3, 4, 5, 6 ребер між біля-грудинною та середнє-ключичною лініями зліва, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

В подальшому ОСОБА_6 від отриманих вищевказаних тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13.30 годині помер в лікувальному закладі і безпосередньою причиною його смерті явилася тупа закрита черепно-мозкова травма з внутрішньочерепними крововиливами і забоєм головного мозку, що у своїй течії у поєднанні із закритою травмою грудної клітини ускладнилася гострим розладом кровообігу та набряком-набряканням із дислокацією стовбуру головного мозку.

ОСОБА_3 обвинувачується у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Відповідно до ухвали судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 року відносно ОСОБА_3 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 15.04.2025 року.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На даний час є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі і відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_3 з огляду на тяжкість можливого призначення покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаного злочину, вбачається ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, ОСОБА_3 достовірно знаючи місце проживання потерпілої та свідків у кримінальному провадженні, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на них у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення - у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою зміни або спотворення їх показань на стадії досудового розслідування, які відповідно до положень ст. 95 КПК України, сприймаються лише під час судового засідання.

Також, вбачається ризик вчинення ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень, оскільки від фактично немає постійного місця проживання та міцних соціальних зв`язків, ніде не працював.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам. На підставі вищевикладеного прокурор просить задовольнити клопотання та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на строк 60 днів.

Захисник просив відмовити в задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, та застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_3 суд враховує, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до клопотання прокурора, під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищевказаного злочину вбачається ризик того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, на даний час підозрюється у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, ОСОБА_3 розуміє, що у разі визнання його судом винуватим у вчиненні вказаних злочинів в результаті якого наступили виключно тяжкі наслідки у вигляді смерті людини та за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 років, тому існує реальна можливість переховування останнього від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від покарання.

При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.

Суд при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінила в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваної, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати обвинуваченому найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

Аналізуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників процесу, кожного окремо, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 331 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю смт. Савинці Ізюмського району Харківської області, громадянину України, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 червня 2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1