Справа № 1-31/08

                                           ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

смт. Любешів                                                     27 березня 2008 року

Любешівський районний суд Волинської області  під головуванням

судді                                                                            Труша В.О.,

за участю секретаря                                                    Поліщук І.І.,

прокурора                                                                   Чубка Д.В.,

представника цивільного позивача                            ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Любешів та жителя с. Любешівська Воля Любешівського району Волинської області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого вироком Камінь-Каширського районного суду від 19.08.1996 року за ст. 86-1; ч.3, ч.4 ст. 81; ч. 2, ч.3 ст. 140; ч.1 ст.89; ч. 1 ст. 145; ст. 42 КК України (1960 року) до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ухвалою Верховного Суду України від 26.01.2007 року вважати засудженим на підставі ст. 42 КК України  (1960 року) за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 140 КК України (1960 року), ч. 3 ст. 185 КК України (2001 року) на 6 років позбавлення волі, -

         у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

         ОСОБА_2 звинувачується в тому, що 24 листопада 1993 року біля 22-ої години, з метою викрадення чужого майна, через вікно проник в складське приміщення цеху плодоовочевого виробництва консервів Любешівського міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства (МСЛП), з використанням дверних ключів та ключа з привареним пальцем від трактора відчинив двері в кладову кімнату, звідки таємно викрав 14 мішків цукру вагою по 50 кг  кожний, 3,89 кг лаврового листу, 2 мішки кришок в кількості 4445 штук та 17 мішків у яких зберігалися зазначені цінності. Викрадене погрузив на кінну підводу, завіз в с. Любешівська Воля до свого старого нежилого будинку та в подальшому реалізував товар невстановленим особам. Загальна вартість завданих матеріальних збитків Любешівському МСЛП становить 4910420 крб., що на момент вчинення злочину перевищувало три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

         В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєному визнав повністю, дав детальні покази щодо вчиненого злочину, у вчиненому розкаявся.

Крім визнання своєї вини самим підсудним ОСОБА_2, його вина також повністю доведена в судовому засіданні сідуючими доказами:

- відношенням Любешівського МСЛП про крадіжку товарно-матеріальних цінностей (а.с. 2);

- протоколом огляду місця крадіжки (а.с. 3-6);

- актом ревізії нестачі матеріальних цінностей в Любешівському МСЛП (а.с. 24);

- явкою з повинною ОСОБА_2 про вчинення крадіжки товарно-матеріальних цінностей в Любешівському МСЛП (а.с.95);

- протоколом відтворення обстановки та обставин крадіжки з участю ОСОБА_2 (а.с. 106-108) та іншими матеріалами справи.

         Таким чином, в судовому засіданні повністю доведено вину ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки чужого майна шляхом проникнення в складське приміщення, тому його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України.

         Злочин у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_2 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.

Відповідно до п. ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

З моменту вчинення ОСОБА_2  злочину минуло більше 14 років.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у ч.1 цієї статті строків особа вчила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Згідно вироку Камінь-Каширського районного суду від 19.08.1996 року та ухвали Верховного Суду України від 26.01.2007 року ОСОБА_2 останній тяжкий злочин вчинив 16.04.1996 року, а тому строки давності йому потрібно рахувати із зазначеної дати, що буде більше 10 років.

Таким чином, на момент розгляду справи в суді закінчилися строки давності і на цих підставах ОСОБА_2 слід звільнити від кримінальної відповідальності.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 81 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні, цивільного позову не заявлено.

Керуючись ст. 7-1 КПК України, ст. 49 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України  закрити, а його звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 підписку про невиїзд - скасувати.

Речові докази: навісний замок, металевий ключ та палець від тракторної гусениці, ліву рукавицю - знищити.

Судові витрати по справі відсутні, цивільного позову не заявлено.Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд протягом семи діб з дня проголошення.

         Головуючий:  /підпис/ Труш В.О.

         З оригіналом згідно.

         Суддя Любешівського

районного суду                                                                              В.О. Труш