ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"21" листопада 2011 р.Справа № 9/48/5022-1228/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Гевка В.Л. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
за позовом Асоціації "СКЛОСОЮЗ", вул. Первомайська, б.201Б, м. Лисичанськ, Луганської область, 93113
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроскло", вул. за Рудкою, 35, м.Тернопіль, 46003
про стягнення заборгованості в сумі 340 173 грн. 34 коп.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №1208Д від 12.08.2011р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони в порядку ст.cт.64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 21 листопада 2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Суть справи: Позивач - Асоціація "СКЛОСОЮЗ", вул. Первомайська, б.201Б, м. Лисичанськ, Луганської область звернувся до суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроскло", вул. за Рудкою, 38, м.Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 340 173 грн. 34 коп.
Позовні вимоги підтверджуються поданими для огляду оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору поставки №3 від 03.01.2008р.; видаткових накладних, податкових накладних, іншими матеріалами справи.
Ухвалою господарського суду від 07.09.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 20.09.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 04.10.2011р., на 18.10.2011р., на 01.11.2011р., на 07.11.2011р. та на 21.11.2011р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.
Строк вирішення спору у справі №9/48/5022-1225/2011 встановлено до 05.11.2011р.
За клопотанням відповідача від 03.11.2011р., з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у зв’язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 07.11.2011р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 20.11.2011р.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги з врахуванням заяви №б/н від 17.10.2011р. (вх. №16770 від 18.10.2011р.) про зменшення позовних вимог підтримав в повному обсязі. Так, в даній заяві представник позивача зазначив, що після уточнення зобов'язань відповідача за Договором з урахуванням здійснених ним оплат за поставлений товар виникла необхідність в поданні заяви про зменшення позовних вимог, згідно якої, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 335035 грн. 02 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд розглянувши заяву позивача розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив суму позову та в засіданні, яке відбулось 18.10.2011р. прийняв її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.
При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: стягнення 335035 грн. 02 коп. заборгованості.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів та доказів погашення боргу не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України.
Разом з цим, направлені на адресу відповідача ухвали суду, в окремих випадках, повернуті суду поштовим відділенням із відміткою "неповна адреса", "невірна адреса", а тому з метою встановлення місцезнаходження відповідача, суд зобов’язував позивача надати Довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на день звернення з позовом до суду, із зазначенням його місцезнаходження.
При цьому і з поданої позивачем суду Довідки з ЄДР № 887488 від 18.07.2011р. (запис №9) вбачається, що з 20.06.2011р. місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроскло", станом на час розгляду справи, є: вул. за Рудкою, 35, м.Тернопіль, 46003 (ідент. код 32130415).
Також, і з представленого позивачем Витягу з ЄДРПОУ від 19.10.2011р. вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроскло", станом на час розгляду справи, є : вул. за Рудкою, 35, м.Тернопіль, 46003 (ідент. код 32130415).
Зазначена адреса відповідає тій, на котру судом надсилалась відповідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи.
При цьому згідно пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи.
А тому, суд вважає, що і позивачем, і судом належним чином виконано обов'язок передбачений ГПК України щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов’язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, строк вирішення спору завершився, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до положень ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України відповідно до частини 1 якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що 03.01.2008р. між Позивачем - Асоціацією "СКЛОСОЮЗ", як Продавцем (постачальником), та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроскло", як Покупцем, укладено Договір поставки № 3 від 03.01.2008р. (далі по тексту- Договір) за умовами якого продавець (постачальник) зобов’язався передати у встановлений строк (строки) належний йому товар визначений у специфікації або накладних у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити за нього кошти. Продавець відпускає товар Покупцю партіями згідно його заявок надісланих факсом. Найменування товару, загальна кількість та асортимент визначається за специфікаціями або накладними, складеними відповідно до цього договору за весь строк його дії (п.п.1.1,2.1, 3.1,3.2 Договору).
Розглянувши та оцінивши умови вказаного Договору у сукупності з іншими матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару (товар виробничо-технічного призначення).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).
Відповідно до п.п. 5.3 Договору датою поставки вважається дата складання накладної оформленої відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України, скріпленою підписами представниками обох сторін або дата підписання акту приймання передачі товару.
В свою чергу згідно п.п. 7.7 Договору підтвердженням про одержання товару Покупцем та здійснення поставки належним чином є накладна, підписана уповноваженими представниками Сторін та оформлена відповідно до положень чинного законодавства України.
Як вбачається із матеріалів справи на виконання взятих на себе зобов’язань позивач в період з 03.01.2008 року по 15.12.2010р. здійснив поставку товару відповідачу за Договором №3 від 03.01.2008р. на загальну суму 3030435,02 грн., що підтверджується позивачем поданими суду відповідними видатковими накладними за переліком згідно додатка до заяви про зменшення позовних вимог. При цьому Вказні накладні завірені підписами та печатками обох сторін за Договором (позивачем та відповідачем) і містять посилання у реквізиті "Умова продажу" на Договір № 3 від 03.01.2008р. (належним чином завірені накладні знаходяться у матеріалах справи).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що зобов’язання позивачем як постачальником за Договором були виконані належним чином у відповідності до умов укладеного Договору.
В свою чергу за умовами Договору (п.п.6.6.,6.8.) Покупець - Відповідач був зобов’язаний здійснити оплату за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Позивача впродовж 85-ти календарних днів після отримання продукції.
Проте, як вбачається із поданих суду Позивачем виписок з банківських рахунків по контрагенту та реєстрами платіжних доручень за відповідну дату за переліком згідно додатка до Заяви про зменшення позовних вимог Відповідач здійснив часткову оплату отриманого за Договором товару на загальну суму 2695400,00 грн. Крім того, з наданих на вимогу суду виписок з рахунку обслуговуючого банку про рух коштів по контрагенту ТзОВ "Дніпроскло" свідчать, що станом на час розгляду спору судом, жодних поступлень в рахунок погашення суми боргу додатково до зазначених Позивачем від Відповідача не надходило (останній платіж здійснено 25.06.2009р.).
Відтак, залишок непогашеної суми основного боргу відповідача перед позивачем, станом на 17.10.2011р., становить 335035 грн. 02 коп..
За правилами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Також, суд має за необхідне зазначити, що за загальним правилом, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача, що відповідачем проведено оплату заборгованості за отриманий товар не в повному обсязі, що є порушенням вимог чинного законодавства та умов Договору №3 від 03.01.2008р. в частині належного виконання ним свого зобов’язання. Зокрема, в зв’язку з допущеним простроченням виконання грошових зобов’язань за Договором борг відповідача перед позивачем, станом на час розгляду справи, складає 335035 грн. 02 коп. При цьому доказів протилежного відповідачем суду не надано і судом самостійно не здобуто.
А тому позов в частині стягнення з Відповідача в користь Позивача 335 035 грн. 02 коп. заборгованості підлягає до задоволення судом повністю.
Згідно ч. 1,2 ст. 49 ГПК України в редакції, що діяла станом на час зверенння позивача з позовом до суду (до 01.11.2011р.) державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України в редакції, що діяла станом на час зверенння позивача з позовом до суду (до 01.11.2011р.) суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому судом державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються частково на Позивача у справі, зокрема, в частині 51,38грн. держмита та 3,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу сплачених за позовні вимоги у сумі 5138,32грн. на яку зменшено Позивачем суму позову згідно заяви про зменшення позовних вимог від 17.10.2011р. (б/н) вх. № 16770 від 18.10.2011р. так як підставою для зменшення суми позовних вимог став помилковий розрахунок суми боргу Позивачем, зокрема, в частині обрахунку здійснених Відповідачем платежів в погашення боргу ще до зверення Позивачем із позовом до суду. Отже, спір в цій частині виник з вини саме Позивача.
В свою чергу, враховуючи те, що в іншій частині позов задоволено судом повністю, суд державне мито в сумі 3350 грн. 35 коп. та 232 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладає на Відповідача у справі та вони підлягають стягненню в користь Позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроскло", вул. за Рудкою, 35, м.Тернопіль (ідент. код 32130415) в користь Асоціації "СКЛОСОЮЗ", вул. Первомайська, б.201Б, м. Лисичанськ, Луганської область (ідент. код 32359134 ) - 335035 (триста тридцять п’ять тисяч тридцять п’ять) грн. 02 коп. - основного боргу, 3350 (три тисячі триста п’ятдесят) грн. 35 коп. –державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9001
Суддя В.Л. Гевко
Повне рішення складено та підписано 28.11.2011р.