ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
"29" листопада 2011 р.Справа № 9/53/5022-1285/2011
УХВАЛА
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Гевка В.Л. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув матеріали справи
за позовом Військового прокурора Тернопільського гарнізону в інтересах держави, а/с 7, м.Тернопіль,46000 в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, 46002
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Семенів, Теребовлянського району, Тернопільської області, 48108
про стягнення заборгованості в сумі 2 969 грн. 38 коп.
За участю представників сторін:
прокуратури : Федчишин О.Г. –витяг із наказу №120 від 07.10.2011р.
позивача: ОСОБА_4, довіреність № 14/2161 від 21.09.11 р.
відповідача: не з'явився
Військовому прокурору та представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Сторони в порядку ст.ст.64,77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Суть справи: Військовий прокурор Тернопільського гарнізону, а/с 7, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль звернувся до суду з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Семенів, Теребовлянського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 2 969 грн. 38 коп.
Позовні вимоги підтверджуються належним чином завіреними копіями : договору про надання послуг №130 від 01.01.2011р.; рахунку №72 від 28.03.2011р.; рахунку №145 від 15.06.2011 р.; рахунку №91 від 30.05.2011р.; рахунку №91 від 30.04.2011р.; рахунку №2 від 21.01.2011р.; рахунку №201 від 22.08.2011р.; акту взаємних розрахунків; іншими матеріалами справи.
Ухвалою господарського суду від 20.09.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 04.10.2011 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 25.10.2011р., на 08.11.2011р., на 21.11.2011р. та на 29.11.2011р. у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням сторонами витребуваних судом документів.
Строк вирішення спору у справі №9/53/5022-1285/2011 встановлено до 16.11.2011р.
За клопотанням відповідача від 08.11.2011р., з урахуванням вимог ч. 3 ст. 69 ГПК України, в якій зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів та у зв’язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, ухвалою господарського суду від 08.11.2011р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 01.12.2011р.
В процесі розгляду справи позивачем подано суду заяву №3/2652 вих.-11 від 11.11.2011р. про зміну позовних вимог, в якій зазначено, що 13 жовтня 2011 року СПД ФО ОСОБА_2 за договором сплачена сума в розмірі 200 грн., в зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача 2769 грн. 38 коп. заборгованості.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд розглянувши заяву позивача розцінює її як заяву, якою позивач фактично зменшив суму позову та прийняв її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.
Разом з тим, позивачем подано клопотання №14/2755 від 29.11.2011р. про припинення провадження у справі в зв’язку з добровільною сплатою відповідачем суми боргу в повному обсязі. При цьому, до матеріалів справи долучено виписку ГУДКУ у Тернопільській області від 28.11.2011р. про сплату боргу відповідачем - ФОП ОСОБА_2 в сумі 3000грн.
Військовий прокурор та позивач в судове засідання прибули та підтримали клопотання про припинення провадження у справі. Одночасно просять судові витрати покласти на відповідача та стягнути в користь Державного бюджету України.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заяву позивача, заслухавши думку прокурора, оцінивши подані документи, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
З аналізу змісту ст.ст. 1-3 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні Сили України - це військова державна структура, яка організовано складається з військових об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів, військових установ та навчальних закладів.
Із врахуванням вищевказаних вимог чинного законодавства та доказів, поданих прокурором в обґрунтування позовних вимог, Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль є органом державної військової та виконавчої влади на місцях в системі Збройних Сил України, уповноважений державою виконувати відповідні функції у відносинах, що виникають з її діяльності, від якої залежить стан обороноздатності країни.
Відповідно до ст.ст. 1, 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Кошти, одержані від здійснення військовими частинами, установами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону.
Обґрунтовуючи порушення інтересів Держави прокурор вказує на те, що спори, які виникають внаслідок несвоєчасного надходження до Державного бюджету України коштів від здійснення військовими частинами господарської діяльності порушують економічні інтереси держави, то у відповідності до вищевказаних вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України представництво інтересів держави в суді.
Розглянувши зазначені твердження прокурора суд вважає, що він звернувся з позовом в інтересах держави з дотриманням вимог чинного законодавства в цій частині.
Військовою прокуратурою Тернопільського гарнізону проведено прокурорську перевірку з питань додержання посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль вищенаведених вимог чинного законодавства України щодо своєчасності та повноти надходження коштів від здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що 1 січня 2011 між Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (Поклажодавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернополя, вул. Галицька,1, м. Тернопіль, (Зберігач) укладено Договір зберігання № 130 (далі по тексту – Договір), відповідно до якого Зберігач зобов’язується прийняти на зберігання, в об’єкті військового призначення № 5 будівлі № 1 вул. С. Стрільців, м. Теребовля, Тернопільської області, від Поклажодавця майно (п. 1.1 Договору).
Зазначене вище підтверджується представленим суду зі сторони прокурора та позивача Договором схову № 130 від 1 січня 2011 року.
Також, судом встановлено, що Відповідач, ОСОБА_2, АДРЕСА_1, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа 05.07.1997р. Теребовлянською районною державною адміністрацією Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.
Пунктом 8.1. Договору, сторони погодили, що строк дії даного Договору становить з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.
Згідно п. 3.1-3.3 Договору, плата за зберігання майна становить 400 грн. за 1 місяць зберігання та підлягає сплаті шляхом перерахування на спеціальний рахунок Зберігача до 15 числа наступного місяця за звітним. Плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, приймання майна Зберігачем на зберігання від Поклажодавця здійснюється згідно акту прийому-передачі майна на зберігання.
При цьому Суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_2, м. Теребовля, Тернопільська область, передав, а Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернополя, прийняв на зберігання майно: ЛАЗ-699-р д.н.з. № НОМЕР_3 та ЛАЗ-697 д.н.з. № НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі майна на зберігання від 01.01.2011р., який підписаний представниками сторін без заперечень.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов’язання, що випливає з договору зберігання, згідно якого, в силу ст. 936 Цивільного кодексу України, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її Поклажодавцеві у схоронності.
У відповідності до ч. 1 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
У відповідності до вимог ст.ст. 509, 526, 530 Цивільного Кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Разом з тим, як зазначено прокурором та позивачем в позовній заяві та підтверджено ними в судових засіданнях, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов’язання по Договору зберігання № 130 від 01.01.2011р. не виконав і, станом на час розгляду справи в суді, за ним залишається неоплаченою заборгованість в сумі 2769,38 грн.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).
Підставою звернення до суду прокурора та позивача стало те, що станом на день подачі позовної заяви заборгованість в добровільному порядку за Договором відповідачем не погашена.
Проте, як випливає з доказів, долучених до матеріалів справи зі сторони позивача, відповідачем сплачено 3000 грн. в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією виписки ГУДКУ за 28.11.2011р.
В зв’язку з чим представник позивача 29.11.2011р. надав клопотання, яким просить припинити провадження в зв’язку із відсутністю предмету спору, посилаючись на погашення відповідачем заборгованості в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні заявив, що в зв’язку з добровільною сплатою суми боргу відповідачем не заперечує проти припинення провадження у справі.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи зазначене, а також те що подані представником позивача докази у справі, підтверджують повну сплату боргу відповідачем, суд приходить до висновку, що станом на день розгляду справи, предмет спору між сторонами відсутній, відтак, провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 частини 1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору.
Щодо розподілу державного мита та судових витрат у справі, то суд зазначає наступне.
Статтею 49 ГПК України (в редакції чинній станом на день звернення з позовом прокурора та позивача до суду (редакція до 01.11.2011р.)) було передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Приймаючи до уваги, що відповідачем повністю сплачено суму боргу після звернення прокурора та позивача до суду з позовною заявою, тобто після 16 вересня 2011р., а саме 28.11.2011, оцінивши докази представлені в матеріалах справи, суд вважає, що справу доведено до судового розгляду з вини відповідача.
Враховуючи зазначене державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача та стягуються в доход Державного бюджету України, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст. 42 –47, 22, 33, 43, 44, 47,49, п. 1-1 ст. 80, ст. 86, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -
УХВАЛИВ
1. Припинити провадження у справі.
2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 в доход Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 102 (сто дві) грн. державного мита.
3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_2 в доход Державного бюджету України на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 2205003 - 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Копію ухвали направити військовому прокурору та сторонам у справі.
5. Видати накази.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9056
Суддя В.Л. Гевко