донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.09.2011 р. справа №6/5009/3324/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Азарової З.П.
суддівВеличко Н.Л.
Малашкевича С.А.
При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1:ОСОБА_1 –представник за дов.
від відповідача 2:не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
на рішення
господарського суду Запорізької області
від13 липня 2011р.
у справі№ 6/5009/3324/11 (суддя Місюра Л.С.)
за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя
до відповідача 2: Запорізької міської ради, м.Запоріжжя
прозобов'язання передати та прийняти гуртожиток з документами
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. у №6/5009/3324/11 (суддя Місюра Л.С.) відмовлено у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя, Запорізької міської ради, м.Запоріжжя про зобов'язання передати та прийняти гуртожиток з документами.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними належним чином.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя, звернулось з апеляційною скаргою про його скасування, оскільки вважає, що воно прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, господарським судом не надано належної оцінки всім доказам, наявним в матеріалах справи та стверджує, що гуртожиток розташований по вул.Матросова, 23-а у м. Запоріжжя перебуває на балансі ВАТ "Запорізький завод феросплавів" і не увійшов до статутного фонду товариства у процесі приватизації, зазначений факт на думку скаржника підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів та відомостями інвентаризації нерухомого державного майна. В силу положень Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та інших законодавчих актів міська рада зобов'язана прийняти до комунальної власності державний житловий фонд, а господарське товариство, на балансі якого перебуває державне майно, яке не увійшло до статутного фонду у процесі приватизації, зобов'язане його передати. Тобто відповідачі у даній справі зобов'язанні здійснити певні дії, результатом яких буде прийнято рішення про прийняття державного майна до комунальної власності. Скаржник просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, тому таким, що не підлягає скасуванню. У судовому засіданні відповідач зазначив, що взагалі не вбачається порушення прав Регіонального відділення Фонду державного майна по Запорізькій області щодо не передачі ПАТ "ЗФЗ" гуртожитку до комунальної власності, оскільки рішення щодо обрання способу управління державним майном на момент подання позову та на момент винесення рішення судом першої інстанції було відсутнє. Вказане рішення прийнято позивачем лише 27.07.2011р.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України позивач та другий відповідач про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення ухвали про порушення провадження. Приймаючи до уваги те, що вказані сторони не використали наданого законом права на участь уповноважених представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за відсутності зазначених представників, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представника сторони, який прибув в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя, Запорізької міської ради, м.Запоріжжя про зобов'язання першого відповідача передати другому відповідачу по акту приймання –передачі гуртожиток по вул. Матросова, 23а в м.Запоріжжі разом із технічною документацією (інвентарна справа, акт приймання в експлуатацію, плани зовнішніх меж та інші), а також з документами, що встановлюють право на нього. Також, позивач просить зобов’язати другого відповідача прийняти за актом прийому –передачі вищезазначений гуртожиток.
При розгляді справи було встановлено, що 03.05.1995р. Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Запорізькій області м. Запоріжжя (далі - РВ ФДМУ по Запорізькій області ) Наказом № 462, затверджено план приватизації Запорізького заводу феросплавів. Запорізький державний завод феросплавів перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Запорізький завод феросплавів” .
В підпункті “б” п. 7 розділу III вказаного плану затверджений перелік та вартість майна підприємства, яке не підлягає приватизації , а саме: житловий фонд. При цьому в Плані приватизації не було зазначено, який саме житловий фонд не підлягає приватизації.
Частиною 1 ст. 5 ЗУ “Про приватизацію майна державних підприємств” (у редакції на момент виникнення спірних відносин) було встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами. Відповідно до ч.2 ст. 3 зазначеного Закону його дія не поширювалася, зокрема, на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Пунктом 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18.01.1995р., у редакції на момент виникнення спірних відносин, було визначено, що вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду”, а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.1, ч.2 ст.2 ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду” до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віддані чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат в гуртожитках.
В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віддані яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків), одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.( ч.2 п.9 ст.8 ЗУ “Про приватизацію державного житлового фонду”).
Пунктом 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995р. було встановлено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду крім гуртожитків. Зміни до п.2 Положення щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків, були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 695 лише 26.05.2004р.
Таким чином, судом першої інстанції мотивовано зроблено висновки, що на момент проведення приватизації товариства гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.
Однак з матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя не заперечує проти того, що гуртожиток за адресою: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 23а, не увійшов до статутного фонду товариства у процесі приватизації, але перебуває на його балансі, є державним майном. Таким чином, перший відповідач є лише балансоутримувачем житлового фонду.
Відповідно до Положення "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999р. та зареєстрованого в Мінюсті України 24.06.1999р. за № 414/3707, з наступними змінами та доповненнями (далі –Положення № 908) управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснює Фонд державного майна України.
Відповідно до п. 1.4. вказаного положення, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є зокрема передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" № 147/98-ВР від 03.03.1998р., зі змінами та доповненнями (далі –Закон № 147).
Відповідно до умов Положення про регіональні відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.1994р., зі змінами та доповненнями, Запорізьким РВ ФДМ України проведено перевірку наявності, утримання та використання державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду товариства та перебуває на його балансі, про що складено відповідний акт від 28.09.2009р., в якому зазначено, що житловий фонд та об’єкти інженерної інфраструктури використовуються за призначенням та утримуються у задовільному стані.
Відповідно до ч. 3 ст. 4-1 Закону № 147, рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Таким чином, порядок та умови передачі в комунальну власність державного житлового фонду (в тому числі гуртожитків), що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій визначається:
- Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" № 147/98-ВР від 03.03.1998р.;
- Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим Постановою КМ України № 891 від 06.11.1995р. зі змінами та доповненнями (далі –Положення № 891);
- Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»№ 500-VІ від 04.09.2008 року (далі –Закон № 500).
У апеляційній скарзі заявник наполягає на бездіяльності першого відповідача у передачі гуртожитку в комунальну власність міста, однак відповідно до п. 5 Положення №891, передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради. До складу цієї комісії входять представники відповідних місцевих комунальних підприємств, житлово-експлуатаційної організації, на баланс якої передаються будинки відомчого житлового фонду, регіонального відділення (представництва) Фонду державного майна місцевого фінансового органу, бюро технічної інвентаризації, спеціалізованого проектного інституту, підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд, та представники інших заінтересованих підприємств, установ і організацій. Комісію очолює заступник голови держадміністрації або заступник голови відповідної ради.
Згідно з Розпорядженням Запорізького міського голови № 340р від 01.03.2002р. «Про роботу комісії по прийманню житлового фонду ВАТ «ЗФЗ»з 04.03.2002р. почала роботу Комісія з питання приймання відомчого житлового фонду, яка була створена за розпорядженням міського голови від 21.08.2001р. № 1206 та від 24.10.2001р. № 1579.
Пунктом 6 Положення № 891 встановлено, що комісія з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність визначає технічний стан житлового будинку та об'єктів комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до правил оцінки фізичного зносу житлових будинків, затверджених Держжитлокомунгоспом. Якщо житловий будинок та об'єкти комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до висновків цієї комісії визнані такими, що потребують ремонту, орган, який утворив комісію, приймає рішення про джерела фінансування і терміни виконання робіт, у тому числі з залученням в установленому порядку коштів підприємств, установ і організацій, які передають житловий фонд у комунальну власність.
Порядок залучення коштів підприємств, які передають житловий фонд у комунальну власність визначений ст. 4-2 Закону № 147, а саме: видатки, пов'язані з капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність, відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об'єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об'єктів.
Порядок залучення і використання коштів або інших матеріальних активів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на капітальний ремонт об'єктів соціальної інфраструктури, визначається в договорах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідними органами місцевого самоврядування.
Крім того, відповідно до п.3 та п. 6 ч.1 ст. 3 Закону № 500, забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням відповідних підходів, зокрема: «передача гуртожитків згідно із цим Законом у власність територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, передбаченого Законом № 147 та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей цього Закону; держава виділяє місцевим бюджетам кошти на заходи, пов'язані з прийняттям у комунальну власність гуртожитків (їх цілісних майнових комплексів), а саме: на виготовлення необхідної технічної документації, проведення капітального ремонту тощо, за заявками місцевих рад, в обсягах та порядку, які визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік».
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність (яка була створена відповідно до розпорядження міського голови № 1206 від 21.08.2001р.) не визначено технічний стан гуртожитку та об'єктів комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до правил оцінки фізичного зносу житлових будинків, затверджених Держжитлокомунгоспом, як то встановлено п. 6 Положення 891. Відсутні висновки зазначеної Комісії з приводу визначення технічного стану гуртожитку та Комісією не затверджувалися обсяги витрат, необхідних для проведення ремонту гуртожитку. Крім того, органом, який утворив комісію не приймалося рішення про джерела фінансування і терміни виконання робіт, не розглядалося питання щодо залучення коштів першого відповідача проведення ремонту такого об’єкту у 50% розмірі.
Таким чином, оскільки не було проведено зазначених вище дій, то, відповідно, і не був визначений порядок залучення і використання коштів ПАТ «ЗФЗ», що спрямовуються на капітальний ремонт об'єктів соціальної інфраструктури, у відповідному договорі, який повинен бути укладений з відповідним органам місцевого самоврядування.
Ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном , або самоврядних організацій.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.
Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.
Об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства); нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств , створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Згідно зі статтями 3 та 4 вказаного закону ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності виходить відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.
Передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону; органів, уповноважених управляти державним майном , самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону .
27.06.2002р. позивачем виданий наказ № 367 "Про передачу державного майна у комунальну власність ВАТ “Запорізький завод феросплавів”, в якому вказано: “Передати безоплатно у комунальну власність територіальної громади м. Запоріжжя державний житловий фонд, який знаходиться на балансі ВАТ “Запорізький завод феросплавів”, яке не увійшло до його статутного фонду в процесі приватизації, без урахування приватизованих площ та площ, які включені у державний план приватизації (додається).
До вказаного наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізької області № 367 від 27.06.2002р. додається Перелік державного житлового фонду, якій знаходиться на балансі ВАТ “Запорізький завод феросплавів”, але не увійшло до його статутного фонду в процесі приватизації та передається у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя. В зазначеному переліку не вказаний спірний гуртожиток, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Матросова, 23а .
На підставі акту перевірки від 28.09.2009р. прийнято рішення щодо передачі державного житлового фонду та об’єктів інженерної інфраструктури у комунальну власність територіальної громади м. Запоріжжя. Однак, вказаний Акт не являється Рішенням про передачу об'єктів з державної у комунальну власність, про яке йде у статті 4 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”.
В наданих позивачем рішеннях Запорізької міської ради № 25 від 28.04.1999р. та № 45 від 09.06.2004р. вказаний Перелік підприємств, які готують до передачі в комунальну власність житловий фонд або гуртожитки. При цьому, в рішеннях і в Переліках до цих рішень не вказано які саме гуртожитки передає ВАТ “Запорізький завод феросплавів”, в тому числі не вказаний спірний гуртожиток. В Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.07.1994р. спірний гуртожиток не вказаний.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Апеляційним судом встановлено, що позивач не довів, що існує Рішення про передачу спірного гуртожитку з державної у комунальну власність, позивачем не доведено, що саме протиправними діями відповідачів обумовлено зволікання з передачею гуртожитку в комунальну власність м. Запоріжж, суду таких доказів не надано, як і доказів відмови відповідачів останньому в передачі гуртожитку. Отже, позивачем не доведено належними доказами порушення його прав.
Безпідставні посилання позивача, як на підставу звернення з цим позовом, на те, що на балансі першого відповідача знаходиться спірний гуртожиток, оскільки наявність такої обставини не свідчить про порушення відповідачем права за захистом якого звернувся позивач.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а відтак, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими і спростовуються вищенаведеним.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м.Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. у справі № 6/5009/3324/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.07.2011р. у справі №6/5009/3324/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий З.П.Азарова
Судді Н.Л.Величко
С.А.Малашкевич
надр. 7 прим:
1 прим. –у справу;
1 прим. –позивачу
2 прим. - відповідачам
2 прим. –ДАГС;
1 прим. –ГСЗО;