ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2025 рокуСправа №160/3704/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Херсонській області від 15.01.2025 р. №047050030087 щодо відмови йому в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 08.01.2025 року;

- зобов?язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровський області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Чкалова з 1982 р. по 03.10.1997 р., період роботи в Щорському ПТУ №71 з 23.03.1998 р. по 05.04.2001 р., та період з 16.04.2001 р. по 10.04.2002 р. по отриманню допомоги по безробіттю;

- зобов?язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровський області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення щодо призначення пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 08.01.2025 року звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до   ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління ПФУ в Херсонській області від 15.01.2025 р. №047050030087 йому було відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що прийняте рішення є необґрунтованим та таким, що позбавляє його права на пенсійне забезпечення, оскільки ним надано достатньо підтверджуючих документів про наявний трудовий стаж у спірний період. Позивач зазначає, що записами трудової книжки, а також архівними довідками підтверджено весь незарахований відповідачем-2 страж роботи, що й стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 07.02.2025 року до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 08.01.2025 р. позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до   Закону № 1058-ІV. За принципом екстериторіальності заява від 08.01.2025 р. про призначення пенсії позивача була передана на розгляд до Головного управління ПФУ в Херсонській області. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії, 15.01.2025 р. Головним управлінням ПФУ в Херсонській області прийнято рішення № 047050030087 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. При опрацюванні наявних документів страховий стаж позивача становить 27 років 09 місяців 11 днів, вік при зверненні 60 років 1 місяць 21 день. Необхідний страховий стаж становить 31 рік.

До страхового стажу позивача не зараховано: дату народження на титульній сторінці трудової книжки №27 зазначено скорочено 1964 (тільки рік), чим порушено вимоги пп.2.10, 2.12 Порядку № 162; відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві, чим порушено Порядок № 310. Також, не взято для розрахунку стажу архівні довідки від 11.12.2024 р. за №1258, №1259, №1260, видані комунальною архівною установою «П?ятихатський трудовий архів», оскільки ім?я та по батькові в довідках зазначено скорочено (з 1981 по 1985 по батькові - ОСОБА_2 , з 1986 по 1990 -- по батькові - ОСОБА_3 , з 1991 по 1997 ім?я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , по батькові - ОСОБА_3 ), що не відповідає паспортним даним позивача. Так за даними паспорта серії НОМЕР_1 позивач значиться - « ОСОБА_1 ». Окрім цього, надані позивачем довідки про заробітну плату від 11.12.2024 р. № 1261, № 1262, №1263, видані КАУ «П?ятихатський трудовий архів» потребують перевірки та підтвердження факту роботи первинними документами. Крім того, не зараховані до страхового стажу позивача всі періоди трудової діяльності відповідно вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.05.1998 р., оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка, чим порушено вимоги Інструкції № 58. Відповідач-2 зазначив, що для зарахування спірних періодів роботи позивачу необхідно було надати документи визначені п.3 Порядку № 637, Порядку №310. Проте, як зазначив відповідач-2 своїм правом позивач не скористався, підтверджуючи документи до органів ПФУ не надав. Враховуючи зазначене вище, відповідач-2 просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідачу-1 позовна заява з додатками та ухвала суду від 07.02.2025 року доставлені до його електронного кабінету 05 та 08 лютого 2025 року, що підтверджується відповідними довідками наявними матеріалах справи. Але відзиву на позовну заяву чи будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-1 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяви, позицію відповідача-2, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 08.01.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до   ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії позивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Херсонській області та прийнято рішення № 047050030087 від 15.01.2025 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 31 року.

Спірним рішення №047050030087 від 15.01.2025 року встановлено, що страховий стаж позивача станом на день звернення за призначенням пенсії становив 27 років 09 місяців 11 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- відповідно до трудової книжки №27 від 18.02.1982 періоди роботи в колгоспі імені Чкалова з 1982 по 1997 роки, оскільки дату народження на титульній сторінці зазначено скорочено 1964 (тільки рік), заповнена інформація про відпрацьований (встановлений) мінімум трудової участі в громадському товаристві не відповідає вимогам пунктом 6 Порядку №310 - всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою;

- відповідно до архівних довідок від 11.12.2024 №1258, №1259, №1260, виданих комунальною архівною установою «П?ятихатський трудовий архів» за період роботи в колгоспі ім. Чкалова, (з 1993 року КСП ім.Чкалова) з 1981 по 1996, оскільки ім?я та по батькові в довідках зазначено скорочено (з 1981 по 1985 по батькові - ОСОБА_2 , у 1983 році не вказано, з 1986 по 1990 - по батькові - ОСОБА_3 , з 1991 по 1997 ім?я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , по батькові - ОСОБА_3 ). Довідки №1258, №1259, №1260 та додані довідки про заробітну плату від 11.12.2024 №1261, №1262, №1263, виданих комунальною архівною установою «П?ятихатський трудовий архів» потребують перевірки та підтвердження факту роботи первинними документами;

- відповідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_2 від 06.05.1998, оскільки записи виконані з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка);

- за записами № 3 - № 5 період роботи з 23.03.1998 по 05.04.2001. (Повідомлено, що періоди роботи з 01.03.1999 до страхового стажу зараховані за даними персоніфікованого обліку);

- за записами № 6 - № 7 період отримання допомоги по безробіттю в Криничанському районному центрі зайнятості з 16.04.2001 по 10.04.2002.

Також рішенням додатково повідомлено, що відповідний період потребує підтвердження уточнюючими документами, оскільки номера та дати наказів про початок та закінчення виплати однакові, що викликає сумнів в їх достовірності. В разі перейменування підприємства необхідно надати відомості про реорганізацію.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються   Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV   (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із ч.1   ст.8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним   Законом   та досягли встановленого цим   Законом   пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у   статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою   статті 24 Закону № 1058-IV   встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої   статті 24 Закону № 1058-IV   періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним   Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1   статті 26 Закону № 1058-IV   особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

В силу   статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"   основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із   статтею 48 КЗпП України   трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і   постанова КМУ від 12.08.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1   постанови КМУ від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно із пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Так, відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Так, із трудової книжки колгоспника (позивача) від 18.02.1982 року №27 встановлено, що вона містить наступні записи:

- 18.11.82 за 1981 рік, шофер, кількість відроблених людиноднів – 67;

- 30.01.1982 за 1982 рік, разнорабочий, кількість відроблених людиноднів – 210;

- 4.02.1984 за 1983 кількість відроблених людиноднів – 93;

- 5.02.1985 за 1984 кількість відроблених людиноднів – 107;

- служба у Радянській Армії;

- 07.02.1987 за 1986 рік, тракторист, кількість відроблених людиноднів – 276;

- за 1987 рік, тракторист, кількість відроблених людиноднів – 102;

- 16.02.1989 за 1988 рік, кількість відроблених людиноднів – 280;

- за 1989 рік, кількість відроблених людиноднів – 289;

- за 1990 рік, кількість відроблених людиноднів – 282;

- за 1991 рік, тракторист, кількість відроблених людиноднів – 226;

- 7.03.93 рік, за 1992 тракторист, кількість відроблених людиноднів – 306;

- 20.03.94, за 1993 рік, кількість відроблених людиноднів – 310;

- 12.04.95 за 1994 рік, кількість відроблених людиноднів – 246;

- 3.02.1996 за 1995 рік, кількість відроблених людиноднів – 249;

- 10.03.1997, за 1996 рік кількість відроблених людиноднів – 289;

- 3.10.1997 р. звільнений з членів колгоспу ім.Чкалова у зв?язку з поданою заявою.

Таким чином, трудова книжка колгоспника №27 від 19.02.1982 року містить всі необхідні записи, що підтверджують періоди виконаної роботи позивачем.

Крім того, стаж роботи позивача у колгоспі імені Чкалова, КСП імені Чкалова підтверджується архівними довідками Комунальної архівної установи «П?ятихатський трудовий архів» П?ятихатської міської ради №1258-1263 від 11.12.2024 р., виданою ОСОБА_1 про нараховану заробітну плату в колгоспі імені Чкалова, КСП імені Чкалова.

Записи про прийняття на роботу в спірні періоди вчинені відповідно до вимог   Інструкцій № 162, № 58.

Суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені   законом   гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).

Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно із пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд доходить висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов`язок щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

Водночас, відповідачем-2 не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача в колгоспі імені Чкалова з 1982 року по 03.10.1997 року, суд доходить до висновку, що відмова відповідача-2 у зарахуванні цього періоду його роботи до страхового стажу, вчинена відповідачем неправомірно.

Записи в трудовій книжці позивача кореспондуються з даними уточнюючих довідок та підтверджують його наявний трудовий стаж та отримання ним заробітної плати у спірний період.

Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.

Щодо висновку відповідача-2 викладеного у оскаржуваному рішенні, що додані позивачем довідки про заробітну плату від 11.12.2024 №1261, №1262, №1263, виданих КАУ «П?ятихатський трудовий архів» потребують перевірки та підтвердження факту роботи первинними документами, суд зазначає наступне

Так під час розгляду справи відповідачем-2 не доведено факту недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу були видані довідки. Вказані довідки містять назви первинних документів, на підставі яких їх видано, адресу, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідок первинним документам, тобто відповідають вимогам пп.3 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 22-1.

За викладених обставин суд доходить висновку, що висновки відповідача-2 стосовно необхідності перевірки довідок про заробітну плату від 11.12.2024 №1261, №1262, №1263, виданих КАУ «П?ятихатський трудовий архів» не ґрунтуються на вимогах законодавства та є такими, що прийняті без урахування істотних обставин. Так як відповідач-2 не вжив визначених законодавством необхідних дій для перевірки поданих довідок, а лише послався на здійснення такої перевірки.

Щодо незарахування періоду роботи позивача з 23.03.1998 по 05.04.2001, та періоду отримання ним допомоги по безробіттю в Криничанському районному центрі зайнятості з 16.04.2001 по 10.04.2002, оскільки записи в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 06.05.1998 виконані з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка), суд зазначає на таке.

Так, з вкладиша до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 06.05.1998 р., вбачаються наступні записи:

- 15.10.1997 – Щорське ПТУ №71 – тимчасово на час опалювального сезону прийнятий кочегаром (наказ № 153 від 15.10.1997);

- 05.12.1997 - Щорське ПТУ №71 - звільнений з займаної посади за власним бажанням (наказ № 176 від 05.12.1997);

- 23.03.1998 - Щорське ПТУ №71 – прийнятий на посаду робітника току (наказ № 45 від 23.03.1998);

- 14.04.1998 - переведений трактористом учбового господарства (наказ № 60 від 14.04.1998);

- 05.04.2001 - звільнений з займаної посади за згодою сторін по ст.36 К3пП ( наказ №45 від 05.04.2001).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 р. №58 затверджена нова Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

До трудової книжки вносяться, зокрема: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення (п.2.2.   Інструкції №58).

За вимогами пунктів 2.3., 2.4.   Інструкції №58   записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений   постановою КМУ від 12.08.1993 року №637   (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

В даному випадку, позивачем було надано вкладиш до трудової книжки виданий на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 6.05.1998 р.

Відповідачем-2 під час розгляду заяви позивача не було встановлено будь-яких суттєвих недоліків оформлення записів про роботу позивача. При цьому, позивачу було відмовлено зараховувати до загального стажу період роботи з 23.03.1998 по 05.04.2001 року, та періоду отримання допомоги по безробіттю в Криничанському районному центрі зайнятості з 16.04.2001 по 10.04.2002, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка, що суперечить   Інструкції №58.

Суд вказує, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із тим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 р. по справі №687/975/17.

При цьому, суд враховує, що відповідно до   постанови КМУ від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників»   відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

В той же час, відповідачем-2 не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду його роботи.

Щодо необхідності підтвердження періоду отримання позивачем допомоги по безробіттю в Криничанському районному центрі зайнятості з 16.04.2001 по 10.04.2002 уточнюючими документами, оскільки номера та дати наказів про початок та закінчення виплати однакові, що викликає сумнів в їх достовірності.

Суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем було долучено лист Криничанського управління Кам`янської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 27.01.2025 за №16, відповідно до якого останній повідомляє, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Криничанському районному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю з 16.04.2001 р. по 10.04.2002 р. Крім того, в вищезазначеному листі вказані відомості про реорганізацію.

Враховуючи вищевикладене, періоди роботи позивача в колгоспі імені Чкалова з 1982 року по 03.10.1997 роки, період роботи в Щорському ПТУ №71 з 23.03.1998 р. по 05.04.2001 р., та період з 16.04.2001 р. по 10.04.2002 р. по отриманню допомоги по безробіттю, підлягають врахуванню до його страхового стажу.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління ПФУ в Херсонській області №047050030087 від 15.01.2025 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на приписи розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Херсонській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. В свою чергу Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснило лише повідомлення позивача про прийняте рішення відповідачем-2.

Таким чином, саме Головне управління ПФУ в Херсонській області зобов`язано прийняти рішення про призначення пенсії позивачу.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки зазначеним управлінням не вчинялось будь-яких дій та не приймалось яких-небудь рішень пов`язаних з розглядом заяви позивача, а отже права останньої відповідачем-1 не порушені.

З огляду на висновки суду про протиправність рішення відповідача-2, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в колгоспі імені Чкалова з 1982 року по 03.10.1997 роки, період роботи в Щорському ПТУ № 71 з 23.03.1998 р. по 05.04.2001 р., та період з 16.04.2001 р. по 10.04.2002 р. по отриманню допомоги по безробіттю та відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши до страхового стажу періодів роботи в колгоспі імені Чкалова з 1982 року по 03.10.1997 роки, період роботи в Щорському ПТУ № 71 з 23.03.1998 р. по 05.04.2001 р., та період з 16.04.2001 р. по 10.04.2002 р. по отриманню допомоги по безробіттю, з урахуванням висновків суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spai№) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2   ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед   законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1   статті 9 КАС України   визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2   статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3   ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн.

Позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити 968,96 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 суму сплаченого судового збору розмірі 484,48 грн. (968,96 грн. : 2).

При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн., згідно із положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню за клопотанням позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

                                                     УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 15.01.2025 р. №047050030087 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви про призначення пенсії від 08.01.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Чкалова з 1982 року по 03.10.1997 роки, період роботи в Щорському ПТУ №71 з 23.03.1998 р. по 05.04.2001 р., та період з 16.04.2001 р. по 10.04.2002 р. по отриманню допомоги по безробіттю, та із урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак, 6, м.Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя                                                                         К.С. Кучма