ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р.                                                                 Справа №914/2990/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                                                І.Б. Малех

суддів                                                                                                    І.Ю. Панова

                                                                                                                       О.В. Зварич

cекретар судового засідання Д.Т.Залуцький

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, б/н від 05.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/602/25 від 05.03.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2025 року (суддя Березяк Н.Є., рішення складено та підписано 25.02.2025, м. Львів).

у справі №914/2990/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Захід-Техномедбуд”, м. Стрий Львівської області.

до відповідача: Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, м. Львів.

про: припинення податкової застави, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо автомобіля марки Volkswagen

за участю представників, учасників процесу:

від позивача: Патько Н.Я.;

від відповідача (скаржника): Підгайний О.І.;

ВСТАНОВИВ:

          03.12.2024 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про припинення податкової застави, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо автомобіля марки Volkswagen.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено. Припинено податкову заставу, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: 31016891 від 04.12.2023, обтяжувач: ГУ ДПС у Львівській області, боржник: Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС» (78442, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, смт Делятин, вул. 16 Липня, буд. 11; код ЄДРПОУ 36480308)) щодо автомобіля марки Volkswagen, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Сірка Івана, 3А; код ЄДРПОУ 41709348) на підставі Акта про проведений електронний аукціон від 25.07.2024 ВП №73966089. Стягнуто з Державної податкової служба України в особі відокремленого підрозділу Головного Управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Техномедбуд» 2440,40    грн судового збору.

Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області, не погодившись з винесеним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, судом неповно досліджено докази та неправильно встановлено обставини справи.

Скаржником процитовано норми Податкового кодексу України, що регулюють питання податкової застави та описано весь процес виникнення податкової заборгованості ПАТ «СЕРІН-ЛІС».

Також ДПІ покликається на норми ст. 93 ПК України, як правомірність своїх дій у даному спорі.

Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2025 року в даній справі та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач по справі у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги, з посиланням на те, що судом першої інстанції вірно встановлено всі обставини справи, застосовано норми матеріального і процесуального права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Ухвалою Західного апеляційнийного господарського суду від 10 березня 2025 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді – Панова І.Ю., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, б/н від 05.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/602/25 від 05.03.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2025 року у справі №914/2990/24.

Витребувано матеріали справи №914/2990/24 в Господарського суду Львівської області.

20.03.2025 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/2990/24.

В подальшому ухвалою суду від 24.03.2025 розгляд справи №914/2990/24 призначено в судове засідання на 9 квітня 2025 року.

09.04.2025 в судовому засіданні представники учасників процесу підтримали свої вимоги і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2025 року у справі №914/2990/24 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за результатами електронних торгів, проведених у системі СЕТАМ 15.07.2024 (реєстраційний номер лота 554737), Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід- Техномедбуд» придбано автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску.

Попереднім власником вказаного майна було Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС» (код ЄДРПОУ 36480308). Звернення стягнення на майно відбулося в межах виконавчого провадження №73966089, яке здійснювалося приватним виконавцем Сапіжаком Іваном Івановичем.

На підставі Акту про проведений електронний аукціон, затвердженого приватним виконавцем від 25.07.2024, приватним нотаріусом було винесено постанову про зняття арешту з майна, а саме: з автомобіля, реалізованого згідно протоколу про проведення електронного аукціону (торгів) №616166 від 15.07.2024 року.

26.07.2024 року між ДП «Сетам» Міністерства юстиції України та ТзОВ «Захід- Техномедбуд» укладено Акт видачі майна переможцю електронних торгів, за яким Зберігач передав, а Позивач, як переможець, прийняв автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску.

Як вбачається із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі    обтяжень рухомого майна №87822637, на майно згідно акту опису від 04.12.2023 №88/13-01-13-09-08 накладено обтяження №31016891 від 04.12.2023, обтяжувач - Головне управління ДПС у Львівській області. Боржник - Приватне акціонерне товариство «СЕРІН-ЛІС».

27.11.2024 позивач звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області    з листом №115 щодо припинення податкової застави автомобіля марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер запису про обтяження: 31016891 від 04.12.2023).

Станом на момент подання даного позову відповідь на лист позивача відповідачем не надано, а податкова застава (обтяження №31016891 від 04.12.2023) на автомобіля марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору не припинено.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до пункту   14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 93 Податкового Кодексу України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.

Згідно пункту    93.4 статті 93 Податкового кодексу України    у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до   статті 95 Податкового кодексу України    таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Із аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їхнього проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Ураховуючи той факт, що на час розгляду справи майно реалізовано і право власності на це майно набув позивач (який в свою чергу придбав його на електронних торгах), то має місце спір про право позивача, оскільки наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан його речового права на спірне майно.

Згідно ч.1   ст. 316 ЦК України   правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом   статті 319 цього Кодексу    власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до   статті 41 Конституції України   кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій   статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 4-6   ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження»    реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої   статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого    наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно п. 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, електронні торги продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до п.8 Розділу X Порядку № 2831, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно та є підставою для подальшого оформлення переможцем торгів права власності на придбане нерухоме майно.

Пунктом 9 Розділу X Порядку № 2831 встановлено, що у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Таким чином, відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6   статті 203 ЦК України    (ч. 1    ст. 215 ЦК України).

Як наслідок, автомобіль марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору, який 26 липня 2024 року шляхом електронних торгів придбав позивач, є власністю позивача і він є добросовісним набувачем спірного майна.

Відповідачем-скаржником не долучено до матеріалів справи жодних доказів, що свідчили б про визнання в установленому порядку результатів аукціону, який відбувся 15.07.2024 недійсними.

З огляду на викладене, правочин купівлі-продажу спірного майна на електронних торгах є правомірним, оскільки інше не встановлено законом або судом.

Згідно   ст. 391 Цивільного кодексу України   власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі. Ураховуючи, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі з відміткою заборони його відчуження і такі обставини мають триваючий характер, вони перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що реалізоване рухоме майно на електронному аукціоні знаходиться у податковій заставі у зв`язку із наявністю податкового боргу у Приватного акціонерного товариства «СЕРІН-ЛІС» (код ЄДРПОУ 36480308), якому майно належало до торгів.

На момент розгляду цієї справи позивач є добросовісним набувачем права власності на це майно, але позбавлений права вільно на власний розсуд розпоряджатись своїм майном.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про припинення податкової застави рухомого майна: марки Volkswagen, модель: Touareg, 2014 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 , чорного кольору є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції неповно дослідив докази та неправильно встановив обставини справи, то вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Щодо посилання скаржника на норми ст. 93 ПК України, як підставу правомірності своїх дій у даному спорі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 93ПК України    визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.

Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених    статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до   статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом    93.1    цієї статті (п.93.1., 93.2. ПК України).

Разом з тим, дані положення   ПК України   встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є. Тобто, положення    ст.93 ПК України    на спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають.

Позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за результатами електронного аукціону в межах виконавчого провадження. З одного боку позивач, набувши майно за результатами електронного аукціону в межах виконавчого провадження, не може належним чином реалізувати права власника, а з іншого, майно, яке перебуває в податковій заставі, не може бути спрямоване на погашення боргу боржника. Тобто, жодна особа не може вчинити дій щодо розпорядження цим майном.

У   Податковому кодексі   не передбачено право нового власника нерухомого майна щодо автоматичного звільнення майна з податкової застави придбаного ним на прилюдних торгах у виконавчому провадженні. Прямо це питання також не регулюється будь-якими іншими нормами законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність застосування у даному випадку аналогії закону.

Відповідно до частини десятої   статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Подібні правовідносини регулює   стаття 28 Закону України «Про заставу», відповідно до якої застава припиняється у разі примусового продажу заставленого майна, та    ст.17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього    Закону.

Із правового аналізу змісту правовідносин сторін, суд першої інстанції дійшов правомірно висновку, що такі правовідносини подібні за своїм змістом до відносин, які регулюються    Законами України «Про заставу»    та «;Про    іпотеку", а тому наявні правові підстави для застосування аналогії закону.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.          Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, б/н від 05.03.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/602/25 від 05.03.2025) – залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду Львівської області від 20 лютого 2025 року у справі №914/2990/24  залишити без змін.

3.          Судовий збір за подання апеляційної скарги – покласти на Головне управління Державної податкової служби України у Львівській області.

4.          Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

5.          Матеріали справи №914/2990/24 повернути в Господарський суд Львівської області.  

Повний текст постанови складено та підписано 11.04.2025.

Головуючий суддя                                                                                І.Б. Малех

Суддя                                                                                                    І.Ю. Панова

Суддя                                                                                                    О.В. Зварич