Справа № 135/311/25

Провадження № 3/135/133/25

ПОСТАНОВА

іменем України

10.04.2025                                                м. Ладижин Вінницька область

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника Черевка Є.М., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП  ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2025 року поліцейським офіцером громади ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, капітаном поліції Дзюбенко Н.Г., складено протокол серії ВАД № 672601 про те, що ОСОБА_1 06.03.2025 року о 18 год 30 хв, знаходячись на робочому місці в магазині кафе-бар «Водолій» здійснювала реалізацію горілки «Diamond» - 7 бутлів ємністю 10 л, настоянки «Журавлина» - 1 бутель, бренді «Pierre Monte» - 1 бутель, настоянки «Кактусова» - 1 бутель, настоянки «Медова» - 1бутель, настоянки «Лимонна» - 1 бутель, ємністю 10 літрів кожна, без марок акцизного податку, за адресою: м. Ладижин, вул. Процишина, буд. 26, на загальну суму 23 040 гривень, чим порушила абз. 3 ч. 4, ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв», що було кваліфіковано за ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Позиція сторони захисту.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Черевко Є.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, мотивуючи його відсутністю у її діях події та складу адміністративного правопорушення. Свою правову позицію він обґрунтовує наступними доводами:

1. Відсутність належного суб`єкта правопорушення

Захист зазначає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання — фізичною особою-підприємцем або уповноваженим представником юридичної особи, яка має ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися лише суб`єктами господарювання за наявності у них відповідних ліцензій.

Оскільки притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП можливе лише у разі порушення правил торгівлі, які поширюються на таких суб`єктів, то особа, яка не має відповідного статусу, не може бути належним суб`єктом такого правопорушення.

2. Відсутність об`єктивної сторони правопорушення

У складеному відносно ОСОБА_1 протоколі відсутня конкретна інформація про обставини, які б свідчили про факт реалізації алкогольної продукції. Не зазначено, кому саме було продано алкогольні напої, не вказано обставини розрахунку, місце та спосіб продажу тощо. Протокол не містить жодного посилання на первинні докази, які підтверджували б факт продажу.

Як зазначає захист, вилучені алкогольні напої (горілка, настоянки, бренді у ємностях 10 л) лише зберігалися у приміщенні магазину та були придбані у постачальника — ТОВ «ТД Український продукт» за договором поставки, укладеним з ФОП ОСОБА_2 . Тому факт реалізації не визнається.

3. Законність відсутності марок акцизного податку

Захист обґрунтовує, що алкогольна продукція, яка знаходилась у приміщенні магазину, була імпортована в Україну в ємностях понад 5 літрів на підставі зовнішньоекономічних договорів. Згідно з п.п. «в» п. 227.1 ст. 227 Податкового кодексу України, така продукція не підлягає обов`язковому маркуванню акцизними марками, якщо податок був сплачений під час митного оформлення. У зв`язку з цим відсутність марок не може сама по собі свідчити про протиправність зберігання чи реалізації цієї продукції.

4. Невідповідність протоколу вимогам закону

Захист обґрунтовано вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей, обов`язкових згідно зі ст. 256 КУпАП: не зазначено нормативного акту, що регулює реалізацію підакцизних товарів; не конкретизовано місце, час та обставини продажу; не встановлено особу покупця. Фактично, зміст протоколу зводиться до переписаної диспозиції ч. 1 ст. 156 КУпАП, без наведення обставин, які могли б бути перевірені судом.

Невідповідність протоколу встановленим законом вимогам унеможливлює його використання як належного та допустимого доказу у справі, відповідно до ст. 251 КУпАП.

5. Недоведеність вини. Презумпція невинуватості

У клопотанні наводиться практика Європейського суду з прав людини, зокрема у справах: «Лучанінова проти України», «Карелін проти Росії», «Коробов проти України»,де підкреслено, що суд не має права самостійно змінювати фабулу обвинувачення або перебирати на себе функції обвинувача. Також зазначається, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.

Отже, на думку сторони захисту, у справі: відсутній належний суб`єкт правопорушення, не встановлено об`єктивну сторону (факт реалізації), протокол складено з порушенням вимог закону, не спростовано правомірність зберігання продукції без марок акцизного податку, докази вини відсутні, презумпція невинуватості порушена.

У зв`язку з цим сторона захисту просить суд закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП — у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника, надані у судовому засіданні

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, не визнала. Суду пояснила, що працює продавцем у магазині кафе-бару «Водолій», розташованому за адресою: м. Ладижин, вул. Процишина, 26. У своїй роботі вона діє виключно у межах чинного законодавства та не здійснювала реалізацію алкогольної продукції без марок акцизного податку. ОСОБА_1 зазначила, що вказана у протоколі алкогольна продукція (у ємностях по 10 літрів) зберігалася у приміщенні магазину, але не продавалась, і вона не здійснювала жодних дій, які б могли свідчити про порушення порядку торгівлі.

Крім того, ОСОБА_1 підтримала клопотання свого захисника про закриття провадження у справі та просила суд його задовольнити, вказавши, що доводи, наведені в письмовому зверненні адвоката, є обґрунтованими та відповідають дійсності.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Черевко Є.М., у судовому засіданні наголосив на відсутності у діях його підзахисної складу адміністративного правопорушення та просив суд закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позицію сторони захисту він обґрунтував такими ключовими положеннями: ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, отже не підпадає під коло осіб, відповідальних за порушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП; відсутні докази факту реалізації алкогольної продукції без акцизних марок — у матеріалах справи не наведено, кому саме був проданий товар, не зафіксовано акту реалізації чи розрахунку; продукція, вилучена в магазині, була законно придбана через постачальника ТОВ «ТД Український Продукт» за договором поставки з ФОП ОСОБА_2 ; захист послався на положення п.п. «в» п. 227.1 ст. 227 Податкового кодексу України, відповідно до яких алкогольні напої в ємностях понад 5 літрів не підлягають маркуванню акцизними марками за умови сплати податків при ввезенні на митну територію України; протокол про адміністративне правопорушення складено з істотними порушеннями: не відображено об`єктивну сторону правопорушення, не конкретизовано обставин події, не наведено нормативної основи правопорушення, що суперечить вимогам ст. 256 КУпАП; у справі відсутні інші належні та допустимі докази, що унеможливлює визнання вини особи поза розумним сумнівом; сторона захисту послалася на принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України та підтверджений у практиці ЄСПЛ (зокрема, справи «Карелін проти Росії», «Лучанінова проти України»).

На підставі викладеного, захисник заявив, що у діях ОСОБА_1 відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, і тому провадження підлягає закриттю.

Встановлені обставини, оцінка доказів та правова кваліфікація

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, клопотання захисника, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина 2 ст. 7 КУпАП передбачає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається зі ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фабулу правопорушення, викладену в протоколі.

Посадова особа, що складає протокол, формулює обвинувачення щодо конкретного протиправного діяння, яке, на її думку, містить ознаки адміністративного правопорушення. Суд, розглядає справу виключно в межах такого обвинувачення та зобов`язаний перевірити наявність або відсутність підстав для притягнення особи до відповідальності саме за ті дії, які зазначено в протоколі.

Аналіз змісту диспозиції ч. 1 ст. 156 КУпАП дає підстави для висновку, що на законодавчому рівні передбачено відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку або з підробленими марками такого податку.

Зазначена норма є бланкетною, а тому під час правозастосування вимагає звернення до норм спеціального законодавства, зокрема — законів, що регулюють порядок виробництва, обігу та реалізації підакцизної продукції.

У протоколі серії ВАД № 672601 від 06.03.2025 ОСОБА_1 інкримінується порушення абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв».

Суд звертає увагу, що до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв» № 481/95-ВР від 19.12.1995 неодноразово вносились зміни. На кінець строку його чинності, тобто станом на 01.01.2025, цей Закон мав назву:

«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Разом з тим, зазначений Закон № 481/95-ВР втратив чинність з 1 січня 2025 року (крім деяких його положень) відповідно до п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України № 3817-ІХ від 18.06.2024

«Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

З аналізу норм вказаного Закону № 3817-ІХ убачається, що стаття 11 Закону № 481/95-ВР, на яку послався працівник поліції в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672601 від 06.03.2025, втратила чинність з 01 січня 2025 року, і, відповідно, не може бути застосована для формування обвинувачення у справі, що розглядається.

Більше того, стаття 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-ІХ від 18.06.2024 (у редакції, чинній на момент інкримінованих подій), регламентує виключно питання щодо вимог до матеріально-технічної бази малого виробництва пива.

Зокрема, частина четверта статті 11 зазначеного Закону передбачає, що: «Мале виробництво пива подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, декларацію відповідності матеріально-технічної бази малих виробництв пива вимогам законодавства».

Отже, наведена норма регулює виключно правовідносини у сфері діяльності малих пивоварних підприємств і не має жодного стосунку до обігу алкогольних напоїв у роздрібній торгівлі чи питань маркування акцизними марками, які є предметом регулювання у межах правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 .

У протоколі серії ВАД № 672601 від 06.03.2025 працівником поліції було помилково застосовано положення спеціального закону, яке ані матеріально, ані формально не стосується обставин, викладених у протоколі, що також свідчить про юридичну некоректність формулювання обвинувачення.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672601 від 06.03.2025 не містить відомостей про те, який саме вид торгівлі — оптовий чи роздрібний — здійснювала ОСОБА_1 за обставин, що їй інкримінуються.

Ця інформація має істотне значення для кваліфікації правопорушення, оскільки ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає відповідальність як за порушення у сфері роздрібної, так і оптової торгівлі алкогольними напоями, і відповідно характер правовідносин та об`єктивна сторона правопорушення істотно відрізняються залежно від виду торгівлі.

Невизначеність у цьому питанні унеможливлює встановлення складу адміністративного правопорушення в частині, що стосується порушення спеціальних правил торгівлі, які мають регулюючий характер і застосовуються залежно від статусу суб`єкта та характеру реалізації товару.

Суд також наголошує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не наділений повноваженнями виходити за межі фактичних обставин, викладених у протоколі, самостійно їх змінювати або доповнювати. Якщо фабула правопорушення не містить усіх істотних ознак складу, визначеного законом, суд не має права виправляти ці недоліки або здійснювати збір доказів на підтримку обвинувачення, оскільки це порушує принцип змагальності сторін та право особи на захист.

Слід також ураховувати, що протокол про адміністративне правопорушення у провадженні за КУпАП виконує роль процесуального документа, аналогічного обвинувальному акту, і саме на його змісті має ґрунтуватися оцінка правомірності притягнення особи до відповідальності.

Відповідно, обставини справи не можуть базуватись на припущеннях або загальних формулюваннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь. Це випливає з конституційного принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України, та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

У такій ситуації ухвалення рішення про визнання особи винною є юридично неможливим.

Такий підхід узгоджується із сталою судовою практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої доказування має ґрунтуватися на сукупності ознак або неспростовних презумпцій, що є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими між собою. Якщо такі ознаки відсутні, винуватість особи не може бути визнана доведеною поза розумним сумнівом (п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з посиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

Згідно з позицією ЄСПЛ, «розумний сумнів» — це сумнів, що ґрунтується на конкретних обставинах і здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих доказів або їх відсутності, та є таким, що змусив би розсудливу особу утриматися від ухвалення рішення у важливому для неї питанні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, якщо суд встановив, що в діях особи, щодо якої складено протокол, відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.

Зазначені недоліки у формулюванні обвинувачення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672601 від 06.03.2025 створюють непереборні сумніви щодо правомірності та обґрунтованості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Протокол не містить конкретних відомостей про істотні обставини вчинення правопорушення, а викладена у ньому фабула не дозволяє зробити висновок про наявність у діях особи об`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП. За таких умов суд позбавлений можливості усунути ці процесуальні вади без виходу за межі обвинувачення, що суперечить принципу належної правової процедури та вимогам ст.ст. 7, 251, 252 КУпАП, а також позиції Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості чіткого, перевірюваного і конкретного обвинувачення.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у справі відсутні належні та допустимі докази вини, а в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, що є підставою для закриття провадження згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду чи огляду речей, зберігаються до розгляду справи, а після її розгляду, залежно від результату, — підлягають конфіскації, знищенню, оплатному вилученню або поверненню володільцеві.

З урахуванням того, що провадження у справі підлягає закриттю, вилучені під час складання адміністративних матеріалів речі підлягають поверненню законному володільцеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 256, 265, 268, 278 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 672601 від 06.03.2025.

Речові докази, які зберігаються у ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області: п`ять бутлів горілки «Даймонд», ємкістю 10 л рідини кожен; один бутель горілки «Даймонд», ємкістю 9 л рідини; один бутель горілки «Даймонд», ємкістю 1,5 л рідини; один бутель настоянки «Журавлина», ємкістю 8,5 л рідини; один бутель бренді «Піар Монте», ємкістю 1 л рідини; один бутель настоянки «Кактусова», ємкістю 7 л рідини; один бутель настоянки «Медова з хріном на імбирі», ємкістю 4 л рідини; один бутель настоянки «Лимонна», ємкістю 10 л рідини, - повернути належному володільцеві.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Суддя