14.04.2025        

Справа № 331/2783/24

Провадження № 1-кп/331/278/2025

У Х В А Л А

                               І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 р.                                                                м.Запоріжжя

                Колегія суддів Жовтневого районного суду м.Запоріжжя в складі:

               головуючого судді                                 ОСОБА_1

               судді                                                 ОСОБА_2

               судді                                                 ОСОБА_3

               при секретарі                                         ОСОБА_4

               за участю прокурора                                 ОСОБА_5

               захисника                                         ОСОБА_6

               обвинуваченої                                         ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024080000000600 від 11.04.2024 р., за обвинуваченням  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28,  ч.2 ст.111 КК України,

                                        в с т а н о в и л а:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024080000000600 від 11.04.2024 р., за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України.

Обвинуваченій ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого продовжений ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 10.03.2025 р. до 08 травня 2025 р. включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У судовому засіданні прокурором  заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 на 60 днів, клопотання обґрунтоване тим, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких, усвідомлюючи невідворотність покарання, остання може переховуватись від суду. Прокурор також посилається на наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на наявність ризику повторного вчинення кримінального правопорушення чи продовження здійснення дій, викладених у обвинувальному акті.

Захисник – адвокат ОСОБА_6 просила клопотання прокурора задовоольнити частково, визначивши помірний для обвинуваченої розмір застави.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку захисника.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, вирішуючи питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу, його зміни або обрання іншого запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до положень ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк п`ятнадцять років позбавлення волі або довічне позбавлення волі. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачена може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання, в тому числі на непідконтрольній Україні території.

Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд зазначає, що докази сторони обвинувачення не досліджені, свідки в судовому засіданні не допитані.

При вирішенні питання про продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає встановленою наявність існування ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом знищення доказів, оскільки санкція ч.2 ст.111 КК України передбачає найсуворішу міру покарання у виді довічного позбавлення волі, також продовжує існування ризик, вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, оскільки на території України продовжуються військові дії та збройна агресія рф.

Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик незаконного впливу на свідків також є високим, з огляду на сам характер інкримінованого злочину та обставини його вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті. Також, суд вважає доведеним ризик продовження вчинення злочинної діяльності, оскільки обвинувальним актом інкриміновано вчинення декількох епізодів протиправних дій, крім того, інкриміновані злочини вчинялися з використання месенджерів, доступу до яких у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, запобігти не можливо.

Дані ризики не зникли та на теперішній час не зменшилися, оскільки, на даний час докази сторони обвинувачення судом не досліджені, обвинувачена й можливі свідки не допитувалися.

Також колегія суддів зазначає, що соціальні зв`язки, наявність місця мешкання, були враховані слідчим суддею та судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та нових, суттєвих обставин, суду не надано, також документально не підтверджено стан здоров`я, який би перешкоджав триманню під вартою, обвинуваченої під час перебування в слідчому ізоляторі. Сплив часу не вплинув на зменшення ризиків, передбачених п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки на території України продовжується воєнний стан та збройна агресія рф.

Також, згідно норми ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

За таких обставин, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченої, наявність ризиків, зазначених вище, дає всі підстави для продовження відносно ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, вчинене в умовах воєнного стану, під час збройної агресії російської федерації проти України, а також враховуючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, стан здоров`я та вік обвинуваченої ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що інші, більш м`які, запобіжні заходи будуть недостатні для запобігання ризикам, передбаченим п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, та є необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченому статтями 109-114-2, 258-258-5, 260,261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів, при постановленні даної ухвали, керуючись ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, характер та ступінь ризиків, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 при продовженні запобіжного заходу, оскільки остання обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.111 КК України, тобто державна зрада, в період дії воєнного стану.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 615 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

       Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, без права внесення застави, а саме до 12 червня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Головуючий суддя                                                         ОСОБА_1

Суддя                                                                         ОСОБА_2

Суддя                                                                         ОСОБА_3