Справа № 565/594/25

Провадження № 3/565/219/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2025 року                                                                         м.Вараш

Суддя Кузнецовського міського суду Рівненської області Бренчук Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , громадянки України, пенсіонерки,

- за ч.1 ст.173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №659404 від 15 березня 2025 року ОСОБА_1  15 березня 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання вчинила відносно своє матері ОСОБА_2  домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: ображала нецензурною лайкою, штовхала та вдарила шваброю, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1  не з`явилась, про місце і час розгляду справи повідомлена шляхом надсилання повістки про виклик до суду рекомендованим листом з повідомленням на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення. Клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно з ч.2 ст.268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

За наведених обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У ст.251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечним доказом, обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

На підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП надано рапорт оперативного чергового про реєстрацію відомостей про подію у Журналі єдиного обліку за №1919 від 15 березня 2025 року, письмові пояснення ОСОБА_4 , диск з відеозаписом, копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №659405 від 15 березня 2025 року, складений відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Згідно з фабулою рапорту оперативного чергового про реєстрацію відомостей про подію у Журналі єдиного обліку №1919 від 15 березня 2025 року, о 13 год. 53 хв. 15 березня 2025 року зі служби «102» надійшло повідомлення ОСОБА_2 про те, що за адресою АДРЕСА_1 дочка вчиняє відносно неї домашнє насильство, поводить себе агресивно.

Суд зазначає, що рапорт оперативного чергового про реєстрацію відомостей про подію у Журналі єдиного обліку, містить повідомлення про можливе правопорушення, однак не підтверджує вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення.

Із пояснень ОСОБА_2 убачається, що 15 березня 2025 року за місцем проживання дочка ОСОБА_1 ображала її нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, вдрила шваброю по голові.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №659405 від 15 березня 2025 року зазначено, що 15 березня 2025 року ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання вчинила відносно своє дочки ОСОБА_1  домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме: ображала нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою та вдарила шваброю, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю.

На долученому до протоколу диску з відеозаписом зафіксовано розмову працівника поліції з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 повідомляє працівнику поліції, що попросила сусідку зателефонувати на лінію «102» на прохання матері. ОСОБА_1 вказала, що мати є особою, яка потребує сторонньої допомоги у пересуванні, вона її доглядає. Коли хотіла дати їй ліки мати вдарила її палицею. ОСОБА_2 повідомила працівнику поліції, що дочка вдарила її шваброю. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначили, що такий конфлікт між ними виник уперше.

Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п.14 ст.1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п.17 ст.1 Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварка: гостра суперечка, що супроводжуватися взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.

Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які містяться на доданому до протоколу відеозаписі, убачається, що між ними виник конфлікт на побутовому грунті в ході якого вони ображали одна одну та завдали ударів одна одній.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного та фізичного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

У ст.7 КУпАП зазначено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Згідно з ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З досліджених матеріалів справи не вбачається обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 15 березня 2025 року, перебуваючи за місцем свого проживання вчинила відносно своє матері ОСОБА_2 домашнє насильство.

З огляду на викладене, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведені обставини, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст.173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд.

Суддя         Г.В.Бренчук