донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.11.2011 р. справа №29/79пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Азарової З.П.
суддівГези Т.Д., Малашкевича С.А.
При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:ОСОБА_1, ОСОБА_2 –представники за довіреностями.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-прогрес Україна" м.Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від19 жовтня 2011р.
у справі№ 29/79пд (головуючий суддя: Риженко Т.М., судді: Сич Ю.В., Сгара Е.В.)
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-прогрес Україна" м.Донецьк
до відповідача: Спільної компанії "Дах" м.Донецьк
провизнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1208-02 від 12.08.2008р. недійсним
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. у справі № 29/79пд (головуючий суддя: Риженко Т.М., судді: Сич Ю.В., Сгара Е.В.) відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-прогрес Україна" м.Донецьк до відповідача Спільної компанії "Дах" м.Донецьк про визнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1208-02 від 12.08.2008р. недійсним.
Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними належним чином.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-прогрес Україна" м.Донецьк, не погоджуючись з вказаним рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що при вирішенні питання про дійсність чи недійсність договору на момент його укладання господарський суд мав з'ясувати, чи був відповідач власником майна, переданого за договором. На думку скаржника дане питання судом першої інстанції вирішено не було, чим порушено норми діючого законодавства.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що господарський суд необґрунтовано відмовив у проведенні судово-економічної експертизи, оскільки вирішення питання про наявність у відповідача права власності на сільськогосподарську техніку потребують спеціальних знань.
28.11.2011р. до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю уповноважених представників у інших судових засіданнях.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відмову в задоволені вказаного клопотання, оскільки надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким колом осіб. До того ж, ухвалою від 11.11.2011р. сторони були попереджені що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами в справі.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні зазначив, що вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України –справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників відповідача, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство "Агро-прогрес Україна", м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1208-02 від 12.08.2008 року, який укладений з Спільною компанією "Дах", м. Донецьк.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у відповідача на момент укладання договору та взагалі відсутнє право власності на техніку, яку він продав за договором. За твердженням Позивача Відповідач не мав права продавати Позивачу техніку, тому при укладанні договору ним було грубо порушено ст. 658 Цивільного кодексу України.
При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 12.08.2008 року між Товариством обмеженою відповідальністю „Сільськогосподарське підприємство „Агро-прогрес Україна” (Покупець) та Спільною компанією "Дах" було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1208-02, відповідно п.1.1 якого у порядку та на умовах, встановлених даним договором, Продавець зобов’язується передати у власність Покупця, а Покупець –прийняти та оплатити належну на праві власності Продавцю сільськогосподарську техніку.
Пунктом 1.3 вказаного договору встановлено, що кожна одиниця сільськогосподарської техніки, яка купується за даним Договором Покупцем, належить Продавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машин, реквізити яких вказані у додатку №1 до даного Договору.
Пунктом 1.4 вказаного договору встановлено, що право власності на сільськогосподарську техніку, а також ризики випадкового ушкодження або втрати такої сільськогосподарської техніки, переходять від продавця до Покупця в момент передачі техніки, по акту приймання-передачі Продавцем Покупцю, крім сільськогосподарської техніки, яка не буде прийнята Покупцем.
Відповідно до пункту 3.1. договору Продавець зобов’язаний передати Покупцю сільськогосподарську техніку у справній якості та повній комплектності, передбаченій технічній документації (ГОСТ, ТУ) для відповідної одиниці сільськогосподарської техніки не пізніше 5 (п’яти) робочих днів з моменту підписання Договору. Про готовність передати сільськогосподарську техніку Продавець зобов’язаний повідомити Покупця не менш ніж за 2 робочих дня до запропонованої дати передачі.
Згідно пункту 3.2. договору кожна одиниця техніки, а також номерні вузли та агрегати повинні мати ідентифікаційні номери. Кожна одиниця техніки повинна мати ярлики (таблиці), встановлені виробником такої техніки, з інформацією про марку, тип машини, виробника, рік випуску, із зазначенням ідентифікаційних номерів, а також іншою інформацією, яка повинна бути зазначена Виробником такої техніки. Відсутність на сільськогосподарській техніці ярликів (табличок), відсутність номерів на вузлах та агрегатах, обов’язкова наявність яких передбачено діючими нормативними актами України, вважається неналежною комплектністю сільськогосподарської техніки та є підставою для відмови Покупця приймати таку сільськогосподарську техніку.
У пункті 3.3. договору зазначено, що кожна одиниця сільськогосподарської техніки передається Продавцем Покупцю з транзитними номерами, свідоцтвом про реєстрацію машин з відміткою компетентного органу про зняття сільськогосподарської продукції, що продається з обліку, талоном проходження технічного огляду.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу відповідачем 15.08.2008р. було передано позивачу сільськогосподарську техніку, яка зазначена у додатку №1 до договору купівлі-продажу, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки, підписаний представниками сторін, їх підпис скріплені печатками, тобто, позивач повністю погодився з отриманням та вартістю техніки.
Позивач вважає, що відповідачем всупереч п.3.3 договору не передані реєстраційні документи на отриману техніку, тому він звернувся з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. У задоволенні позову судом відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
В силу ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 215 вказаного кодексу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом (недійсним).
Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
У відповідності до приписів ст. 179 вказаного кодексу, укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладання договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Згідно ст. 180 цього ж Кодексу, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За своєю правовою природою договір №1208-02 від 12.08.2008р. є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути зокрема товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Суттєвими умовами договору купівлі-продажу є ціна та предмет договору. Вказані умови в оспорюваному договорі сторонами погоджені.
Звертаючись з позовом до суду позивач наполягав на тому, що на момент укладення договору у відповідача відсутнє право власності на Техніку, яку він продав, що є підставою для визнання договору недійсним.
Проте, статтею 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Як встановлено при розгляді спору судом першої інстанції, продана за оспорюваним договором купівлі-продажу техніка була отримана Відповідачем від КСП ім.Карла Маркса згідно Договору №1 від 10.03.2000р., від ТОВ „Єнерго” згідно Договору №102-С від 29.12.2000р. та від ВАТ „Уманьфермаш” згідно Договорів №501 від 12.12.2001р., Договору від 26.04.2002р., №308 від 12.09.2002., №12 від 18.11.2002р., №557 від 14.08.2003р. Зазначені договори підтвердили право власності відповідача (продавця) на сільськогосподарську техніку.
Крім того, як зазначалось вище сторонами був підписаний акт приймання –передачі сільськогосподарської техніки до договору купівлі-продажу, який підтверджує факт передачі техніки. Позивач в порядку п.3.2 договору не відмовився від прийняття сільськогосподарської техніки.
Посилання скаржника на лист Інспекції державного технічного нагляду Донецької обласної державної адміністрації, як на підтвердження відсутності у відповідача права власності на сільськогосподарську техніку, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вказаний лист не може бути підтвердженням істотного порушення відповідачем договору купівлі-продажу. Відсутність реєстрації сільськогосподарської техніки у встановленому порядку може бути підставою для застосування до відповідача адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, а не підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним. До того ж, господарський суд Донецької області звертався до Інспекції державного технічного нагляду Донецької обласної державної адміністрації для роз'яснення питання, яке саме майно передане за договором купівлі-продажу підлягало обов'язковій реєстрації, (а.с.114 т.1) але відповідь від Інспекції держтехнагляду на час розгляду справи не надійшла.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що за договором купівлі-продажу продано не тільки сільськогосподарську техніку у вигляді зернонавантажувача, плуга, борони, культиватора, а і генератори, запчастини бочки та інше. Що саме підлягало державній реєстрації позивач в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів суду, а його посилання на відсутність свідоцтв про реєстрацію та не передачу реєстраційних документів на техніку не можуть впливати на дійсність договору. До того ж, пунктом 2.1.1. договору сторонами передбачено, що продавець зобов'язався передати сільськогосподарську техніку, яка була завчасно знята з обліку в органах державного технічного нагляду. Отже, підписавши у 2008 році акт приймання-передачі техніки, покупець підтвердив отримання вказаної техніки згідно умов договору. Тим паче, що в суді першої інстанції доведено, що покупець отримав та користується вказаною технікою з 2008 року до теперішнього часу.
Факт неналежного виконання умов договору продавцем не впливає на дійсність договору, оскільки наслідки неналежного виконання договору передбачені як діючим законодавством, так і умовами договору, а саме розділами 3,5.
Не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Визначені позивачем підстави для проведення експертизи є правовими, та не потребують спеціальних знань. Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору, а такі питання не виникали при розгляді справи № 29/79пд, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.
Таким чином, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими і спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника по справі.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агро-прогрес Україна" м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. у справі № 29/79пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2011р. у справі № 29/79пд - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий З.П.Азарова
Судді Т.Д.Геза
С.А.Малашкевич
Надруковано: 6 прим.
1 прим. - позивачу
1 прим. - відповідачу
1 прим. - у справу
2 прим. –ДАГС;
1 прим. –ГСДО;