Справа № 2-2317/11                                                                                                   

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року                           Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

                                                                   головуючого –судді Гуцалюк О.В.

                                                                   при секретарі –Філіпенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк»про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що він є добросовісним споживачем послуг ПАТ «Укрсоцбанк». Так, 17.12.2007 року позивач уклав договір споживчого кредиту про надання відновлювальної кредитної лінії за № 135/07 з АКБ  СР «Укрсоцбанк»в Ялтинському відділенні. Строк дії договору  до 17.12.2017 року. Згідно п. 23 ст. 1 Закону України  «Про захист прав споживачів» та п.1.2 кредитного договору, кредит надається на споживчі цілі. Згідно п. 1.1.1. даного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами, кожна частина –«транш», а у сукупності  в межах максимального ліміту заборгованості до 100 000 доларів США за складеним банком графіком. В забезпечення вимог по кредиту Позивачем в іпотеку банку була передана належна йому на правах особистої приватної власності квартира АДРЕСА_3, яка була оцінена банком за комерційною вартістю у 143 000 доларів США або 722150 грн. за курсом НБУ. За вказаним кредитним договором було укладено і договір поруки від 17.12.2007 року з ОСОБА_2, та договір страхування заставного майна на повну комерційну вартість. Позивач, як добросовісний споживач неодноразово користується траншами та сумлінно виконував всі свої зобов’язання за даним договором споживчого кредиту згідно п. п. 3.3., 3.4. В листопаді 2008 року позивач вирішив придбати квартиру в смт. Гурзуф,  та знаючи, що він як добросовісний споживач в листопаді і в грудні 2008 року може скористатись послугами банку і заплатити грошові кошти покупцю. 12.12.2008 року він уклав договір застави на суму еквівалентну 10 тис. доларів США з ОСОБА_3 на придбання квартири у смт. Гурзуф, за яку мав сплатити кошти у розмірі 45 тис. доларів США до 01.02.2009 року і після цього оформити угоду нотаріально. Але банк порушив його права як споживача банківських послуг, не повідомив його про сукупну вартість кредиту і обмежив його видачу. 23.01.2009 року позивач знову звернувся до банку за траншем, але знову його не отримав, з невідомих йому причин. В зв’язку з цим, позивач не зміг виконати свої зобов’язання перед власником зацікавившої його квартири у смт. Гурзуф, продавцем який згодився почекати з остаточним розрахунком та нотаріальним посвідченням угоди до 25.05.2009 року, за умови збільшення застави до 20 000 доларів США. В зв’язку з невиконанням умов договору відповідачем 25.05.2009 року позивач не зміг виконати основного зобов’язання по купівлі квартири і розрахуватись із продавцем, внаслідок чого втратив заставу у розмірі 20 000  доларів США.  Таким чином позивач вважає, що в результаті невиконання зобов’язань по договору споживчого кредиту йому  відповідачем завдано збитків на суму 20 000 доларів США, що еквівалентно 152 320 грн. Крім того, бездіяльністю банку позивачу завдано моральну шкоду на суму 50 000 грн., адже останній щоденно несе особисті страждання і хвилювання за власні кошти, і через страх втратити 20 000 доларів США.  В зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача ПАТ «Укрсоцбанк»на його користь завдані збитки в сумі 152 320 грн., та завдану діями відповідача моральну шкоду в сумі 50 000 грн., а також витрати на сплату інформацій - технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача на позові наполягали та просили суд задовольнити його в повному об’ємі. Стосовно завданої моральної шкоди пояснили, що квартира мала бути придбана для доньки на весілля, натомість на даний час батьки вимушені проживати разом з дітьми, при цьому в позивача стався інсульт ( на даний час він лікується у м. Києві), крім того, працівниками банку всіляко ущемляються права позивача: не приймаються платежі за кредитом, належних відповідей на звернення, як споживачу послуг і клієнту банку - не надається, що в свою чергу призводить до постійних стресових ситуацій, викликає постійні переживання, відображається на здоров’ї, відносинах з оточуючими та близькими у бік їх погіршення.  

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

ОСОБА_3 до суду не з»явився, надав письмові пояснення щодо обставин справи, відповідно до яких обставини викладені позивачем підтвердив.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України суд вважає необхідним вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів при заочному розгляді справи.  

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.  

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належить закритому  акціонерному товариству –багатогалузевий концерн «Содружество», яке відповідно до протоколу загальних зборів від 15.10.2008 року надало згоду на її продаж ОСОБА_3, на що останньому було надано нотаріально посвідчену довіреність від 20.05.2008 року.

Відповідно до договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 135/07 від 17.12.2007 року укладеного між Акціонерно–комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1, останній отримав споживчий кредит, надання якого за договором здійснюється окремими частинами –«Траншами», зі сплатою 13,0% річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості до 100000,00 дол. США, за встановленим відповідачем графіком змін максимального ліміту заборгованості, який міститься у п. 1.1.1. договору.

          В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов’язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №135/07 від 17 грудня 2007 року, останній передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 53,2 кв. м. Вартість іпотечного майна, згідно п.1.2 іпотечного договору, за згодою Сторін становить: 722150,00 грн., що за офіційним курсом НБУ  на день укладання договору становить 143000,00 дол. США.

Крім того, в забезпечення виконання зобов’язань основним боржником, 17.12.2007 року було укладено договір поруки №135/01/07, згідно якого ОСОБА_2 поручилася за ОСОБА_1 перед Акціонерно–комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позивачем зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування Кредитом і можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №135/07 від 17.12.2007 року.

Судом було встановлено, що 14 листопада 2008 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір задатку на суму 57820,00 грн., що на день підписання договору завдатку згідно даних НБУ відповідає 10000 дол. США, за придбання позивачем квартири АДРЕСА_1 –А, у смт. Гурзуф, АР Крим. Згідно підписаного договору задатку нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу квартири мало відбутись до 01.02.2009 року. Але, в наслідок неможливості ОСОБА_1 провести повний розрахунок за договором, 01.02.2009 року між ОСОБА_3 та позивачем було укладено додатковий договір завдатку, згідно якого останній передав за придбання квартири ще 77000,00 грн., що на 01.02.2009 року складає 10000,00 дол. США, в зв»язку з чим остаточний завдаток за придбання вищезазначеної квартири склав 20000,00 дол. США.

Вказаний факт також знайшов своє підтвердження у письмових поясненнях ОСОБА_3, засвідчених 09.08.2011 року спеціалістом ТОВ «Сервізем»- ОСОБА_4, а також поясненнями свідка ОСОБА_5, допитаної в судовому засіданні, яка додатково повідомила суду, що  квартиру позивач мав намір придбати для своєї доньки, а з нею вони консультувалися з приводу кредиту, оскільки остання є працівником банку у м. Цюрупинськ. Також підтвердила факт власноручного написання письмових пояснень ОСОБА_3, і повідомила, що через хворобу дружини він не має змоги прибути до м. Херсона для дачі пояснень в судовому засіданні.   

Згідно звернень від 13.01.2009 року та 08.05.2009 року позивач направляв до відповідача  заяви про отримання чергового траншу у розмірі 25000,00 дол. США., вказане знайшло своє підтвердження у листах та фіскальними чеками про оплату послуг за надіслання рекомендованого листа із повідомленням за вказаними датами.

           Відповідно до п. «д»ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору про надання  споживчого  кредиту кредитодавець  зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну  сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про  надання  кредиту  (перелік  усіх  витрат, пов'язаних   з   одержанням   кредиту,   його  обслуговуванням  та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

           Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

           Також п. 2.1 Кредитного договору №135/07 від 17.12.2007 року, передбачено, що видача траншів кредиту на цілі, визначені п. 1.2 цього Договору проводиться шляхом видачі готівки з позичкового рахунку НОМЕР_1 в Ялтинському відділенні КРФ АКБ «УКРСОЦБАНК»в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату отримання траншу.

           Згідно статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець не приступив до виконання зобов’язань за договором.

           У відповідності до ст.ст. 546, 570, 572, 573 ЦК України виконання зобов’язання в тому числі і майбутньої вимоги може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. В разі порушення зобов’язання з вини боржника завдаток залишається у кредитора, а заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем зобов’язання або вимоги, одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до укладених договорів завдатку між позивачем і продавцем квартири, що розташована в АДРЕСА_2, позивач і продавець домовилися щодо усіх істотних умов договору, але договір не був укладений остаточно з вини позивача зокрема з причин безпідставного невиконання відповідачем умов Кредитного договору щодо надання траншів кредиту. Таким чином, оскільки відповідачем по справі ПАТ «Укрсоцбанк»не було належним чином виконані зобов’язання за договором споживчого кредиту про надання відновлювальної кредитної лінії за № 135/07 від 17.12.2007 року, позивачеві нанесені збитки в розмірі втраченої застави в сумі 20 000 доларів США, що в перерахунку на національну валюту станом на 25.05.2009 р. згідно офіційного курсу НБУ відповідно до  розпорядження НБУ від 25.05.2009 р. (761,60 грн. за 100 доларів США) становить 152 320 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення збитків з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.

В силу ст. 23 ЦК України, позивач також має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, які виразилися у ненаданні відповідачем чергових траншів кредиту і як наслідок втрати застави позивачем, не змогою придбати квартиру для належного забезпечення житлом власної дочки.

            Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

             Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначені об’єму компенсації моральної шкоди слід виходити з того, що він не пов'язаний з майновою шкодою, також необхідно враховувати ступінь фізичних та моральних страждань, пов’язаних з індивідуальними особливостями потерпілого.

Так при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, суд виходить з вимог розумності та справедливості, і вважає, заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди неспіввимірним із характером порушених прав і розміром спричиненої матеріальної шкоди відповідачем. З огляду на ступінь і характер моральних переживань позивача, враховуючи їх плинний характер, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь  позивача в рахунок компенсації моральної шкоди 5 000 грн.  

          Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України, із відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесенні ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 23, 526, 546, 570, 572, 629, 1167, 611 ЦК України та ст.ст. 10, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року, суд -

                                                         В И Р І Ш И В :

           Позов ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_1 завдані матеріальні збитки в сумі 152 320 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду  в сумі 5 000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на користь ОСОБА_1 витрати пов’язані зі сплатою інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

            В іншій частині позовних вимог –відмовити за необґрунтованістю.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

            Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачів, поданої протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.  

СуддяО. В. Гуцалюк