Справа №2а-194/2011р.

                                                   П О С Т А Н О В А

                                         І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 року                                 м. Борислав                                                                                                                               

          Суддя Бориславського міського суду Львівської області Посисень Л.М., розглянувши в приміщенні суду м. Борислава в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі Львівської області про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, як «Дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 05.02.2011 року та зобов»язання ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі здійснити їй нарахування і виплату підвищення до пенсії, отриманої з 05.02.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 05 серпня 2011 року звернулася в суд з позовом  до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі Львівської області, у якому просить визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, як «Дитині війни»в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 05.02.2011 року та зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі здійснити їй нарахування і виплату підвищення до пенсії, отриманої з 05.02.2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

          Позивач ОСОБА_1 у позові зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 і у відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно ст. 6 вищезгаданого Закону їй з 01 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком.

          Верховна Рада України своїм Законом України №3235-ІV від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 77, ст. 110 та Законом України № 489 -V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Однак Конституційний суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись ст. ст. 147,150,152, Конституції України та ст. ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив:

Пункт 1. Визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»п. 12 ст. 71 яких зупинено дію ст. 6 Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», п.3 положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»№ 489-V від 19.12.2006 року.

Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України,  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.

Вважає, що невиплата їй соціальної допомоги передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною, такою, що суперечить Конституції та Законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У 2008 році та в подальших роках їй щомісячно, як дитині війни, виплачувалась соціальна допомога у розмірах набагато менших ніж це передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни»2195-ІУ від 18.11.2004 року. Вказана проблема неодноразово розглядалась Конституційним Судом України, згідно його рішень від 09.07.2007 року № 6 - пр. 2007р. та від 22.05.2008 року № 10-рп. визнано неконституційними зміни, що звужували права пенсіонерів категорії «Діти Війни»

Проте навіть після цих рішень допомога їй виплачується у розмірах, які не відповідають дійсності, і суперечать чинному законодавству.

Позов просить задоволити.

05.09.2011 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі на адміністративний позов, згідно яких відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 заперечує з наступних підстав.

          Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. № 2195-ІУ (надалі Закон - 2195) установлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст.1 Закону - 2195 дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Дітям війни, згідно зі ст.6 Закону - 2195 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, законодавством України не визначено поняття "мінімальної пенсії за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону - 2195, так як ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон - 1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині 3 ст.28 Закону -1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із цим законом. Таку ж правову позицію займає і Міністерство юстиції України ( лист від 31.08.2007р. №21- 46-561).

Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні в якому порядку, яким чином, за рахунок яких коштів і джерел обчислювати розмір мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини за Законом -2195.

Дане питання законодавцем вирішено в 2008 році, шляхом внесення змін в ст.6 Закону - 2195, де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Надбавки для учасників війни передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551 - XII від 22.10.1993р. (далі-Закон - 3551). Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону - 3551 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується іншим учасникам війни на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          ОСОБА_1 отримує надбавку як дитина війни у розмірі:

49,80 грн. з лютого 2011 року по даний час.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах і способом, передбаченим законодавством України.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. № 121/2001 (далі - Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-У визнано такою, що не відповідає Конституції України, тобто положення даної статті Закону втратили чинність з дня ухвалення судового рішення.

Проте, зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.

Також рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI. Проте, зміни до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008рік" у видаткову частину не внесені тому кошти на виплату даних підвищень в 2008 році буливідсутні, та на даний час не передбачені.

Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Отже, органами Пенсійного фонду України виплачується підвищення у розмірі надбавки, а виплата щомісячної державної допомоги не відноситься до компетенції Пенсійного фонду.

Поняття «надбавка до пенсії" та „щомісячна державна допомога" не є тотожними.

Окрім того, Конституційний Суд України в своїй ухвалі від 19.05.2009 № 27-у/2009 у справі № 2-25/2009 дійшов висновку про:

-     непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абз.1 ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону;

-     здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", тільки за рахунок коштів Державного бюджету України;

-     відсутність механізму (прогалина у законодавстві) вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

На сьогоднішній день діє Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008р. № 609.

          Вимоги позивача вважає безпідставними, такими, що не грунтуються на чинному законодавстві.

В позові просить відмовити.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася 01 березня 1945 року, є дитиною війни, і перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі Львівської області та отримувала підвищення до пенсії як дитина війни в сумі 49,8 гривні за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, тобто у меншому розмірі, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, чим порушено право позивача на соціальний захист за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року включно.

Позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 23.07.2011 року по 07.09.2011 року (день ухвалення постанови) та зобов»язання ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі здійснити їй нарахування і виплату підвищення до пенсії, отриманої за період з 23.07.2011 року по 07.09.2011 року (день ухвалення постанови) в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають, оскільки п. 7 ч. 1 Закону України №3491-VІ від 14.06.2011 року «Про  внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності з 19.06.2011 року, доповнено п.4, яким встановлено, що у 2011 році ст.6 Закону України "Про соціальний захист  дітей  війни" застосовується  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік.

На виконання вимог Закону України від 14.06.2011 року «Про  внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 «Про   встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року і діє до 01.01.2012 року, та якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) підвищення до пенсії проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Тому, відповідач у справі, за період з 23.07.2011 року по 07.09.2011 року (день ухвалення постанови), належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про  внесення змін до Закону України №3491-VІ від 14.06.2011 року «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»виконав свій обов»язок перед позивачем, та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним Законодавством України.

З врахуванням наведеного та

Керуючись ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України,   ст.ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України № 3491-VI вiд 14.06.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,   –  

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни".

Зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в м. Бориславі здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої за період з 05.02.2011 року по 22.07.2011 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, право на яке надане ОСОБА_1 ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей  війни", з урахуванням виплачених сум.

Зобов»язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду в м. Бориславі виконати постанову негайно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області.   

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом.

          С У Д Д Я: