1-38/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2011 р. Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

          головуючого - судді          -          Шевченко В. С.,

при секретарі                    -          Ничипорчук Т.О., Пугач В.О.,

                                                  Баханцовій Н.Л., Беспалько Д.С.

з участю прокурора          -          Савостьяновій Л.В.

          захисника                              -          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тростянець справу про обвинувачення

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженця с. Жовтневе, Охтирського району Сумської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого старшим оперуповноваженим відділу по боротьбі зі злочинами в паливно-енергетичному комплексі УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області, жителя АДРЕСА_1, не судимого, -

за ч.1 ст. 367 КК України

в с т а н о в и в :

Відповідно до пред’явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_2 звинувачується в тому, що працюючи з 14.08.2009 р. на посаді старшого оперуповноваженого спеціального відділу боротьби зі злочинами у паливно-енергетичному комплексі УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області та будучи службовою особою, він відповідно до вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про міліцію» та своїх функціональних обов’язків, здійснював оперативно-розшукову діяльність з виявлення порушень на підприємствах торф’яної, і вугільної промисловості, а також злочинів, предметом посягання яких є нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали; в порядку провадження дізнання за дорученням слідчих органів проводив обшуки, вилучення, допити та інші передбачені кримінально-процесуальним законодавством слідчі дії.

Так, 12.10.2009 р. начальником відділу боротьби зі злочинами у паливно-енергетичному комплексі УДСБЕЗ ОСОБА_3 було доручено підсудному ОСОБА_2. виконання постанови слідчого СВ ГУМВС ОСОБА_3 про передачу на відповідальне зберігання транспортних засобів, що визнані речовими доказами в порушеній досудовим слідством 11.08.2009 р. кримінальній справі. При виконанні вказаного доручення підсудний ОСОБА_2 недбало поставився до виконання своїх обов’язків, належним чином не ознайомився з положеннями нормативних документів, зокрема, вимогами кримінально-процесуального закону, що визначають долю речових доказів, регулюють їх зберігання та передачу у кримінальних справах органами дізнання та досудового слідства і суду, внаслідок чого зазначені у постанові слідчого вимоги щодо передачі автомобілів до штраф майданчику ДАІ не виконав, а передав їх на відповідальне зберігання ОСОБА_4

Продовжуючи неналежно виконувати своїх службові обов’язки, підсудний ОСОБА_2 всупереч вимогам діючого кримінально-процесуального закону, не пересвідчився у тому, чи є ОСОБА_4 посадовою особою Тростянецької нафтобази та чи має він можливість і належні умови для відповідального зберігання речових доказів, не попередив ОСОБА_4. про відповідальність при неналежному зберіганні речових доказів. Крім того, при складанні протоколу огляду території нафтобази та отримання від ОСОБА_4. розписки про прийняття на відповідальне зберігання речових доказів, підсудний ОСОБА_2 неналежно віднісся до виконання доручення слідчого, не зазначив адреси проживання, посади ОСОБА_4. та дані про понятих ОСОБА_5., і ОСОБА_6., як це передбачено ст. ст. 79, 85 КПК України.

Подібні дії підсудного ОСОБА_2. призвели до незаконного заволодіння невстановленими особами вищезгаданими автомобілями, вчинення з їх застосуванням інших злочинів, унеможливлення встановлення причетних до цього осіб, що підірвало авторитет правоохоронного органу – ГУМВС України в Сумській області. І таким чином, він підсудний ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України – службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу.

Разом з тим в судовому засіданні були встановлені наступні факти.

Так, підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину не визнав повністю та пояснив, що з 2005 року він працює в правоохоронних органах на різних посадах, а з 14.08.2009 р.  – у спеціальному відділі боротьби зі злочинами у паливно-енергетичному комплексі УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області на посаді старшого оперуповноваженого. Свої посадові обов’язки знає добре, з ними ознайомлений. Одного разу в 2009 р. його викликали до районного відділу міліції в м. Суми на оперативну нараду, де начальник відділу боротьби зі злочинами у паливно-енергетичному комплексі УДСБЕЗ ОСОБА_3 повідомив йому, що є доручення слідчого про передачу речових доказів на зберігання. При цьому резолюцію на виконання вказаного доручення ОСОБА_3 поклав на нього та на заступника, а також роз’яснив йому порядок виконання доручення. Так, відповідно до його роз’яснень він мав їхати на нафтобазу м. Тростянець Сумської області, де працює знайомий ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (який в подальшому і прийняв на зберігання автомобілі), який працює начальником нафтобази, дав номер його мобільного телефону, та зазначив, що ОСОБА_4 забезпечить необхідну кількість водії для перегону автомобілів. Про те, де перебувають автомобілі, було вказано у поданні. Для виконання доручення він взяв з собою всі необхідні по справі документи, печатки, бланк протоколу огляду, оскільки ОСОБА_3 наказав скласти протокол огляду, а ОСОБА_4 написати розписку про прийняття на зберігання. начальник. 12.10.2009 р. близько 12 год. ОСОБА_3 повідомив, що прибув автомобіль і він має їхати в м. Тростянець, Сумської області. На вказаному автомобілі, в якому крім нього знаходилися ще два працівники, він поїхав в напрямку м. Тростянець, Сумської області, і через деякий час зателефонував ОСОБА_4, з яким домовився про зустріч. По приїзді в м. Тростянець він зустрівся в районі автовокзалу м. Тростянець Сумської області з ОСОБА_4, при знайомстві з яким представився працівником УДСБЕЗ, пред’явив своє посвідчення. ОСОБА_4 сказав, що про все домовився з ОСОБА_3 Він перевірив паспорт ОСОБА_4. і зателефонував ОСОБА_3., повідомивши йому про цю зустріч з ОСОБА_4 Після  цього вони поїхали до с. Хухра, Охтирського району Сумської області за автомобілями – він з працівниками ДАІ їхав у своєму автомобілі, а ОСОБА_4 – на власному автомобілі. В селі вони приїхали до того місця, де зберігалися автомобілі: 2 КАМАЗи, 1 ЗІЛ, і 1 ВАЗ (всього 4 автомобілі). Він знайшов відповідальну особу, ознайомив її з дорученням і разом з відповідальною особою вони оглянули вказані автомобілі, перевірили всі формальності, він розписався в журналі про те, що отримав від відповідальної особи автомобілі і претензій не має. Після цього ОСОБА_4 завів своїх водіїв і вони колоною поїхали в напрямку м. Охтирка, Сумської області і при в’їзді до м. Охтирка  зупинилися, оскільки вказані вище 4 автомобілі залишилися на місці з працівниками ДАІ, а він з водіями поїхали до с. Мала Павлівка, Охтирського району Сумської області, щоб отримати решту автомобілів – Урал, ГАЗ і ЗІЛ. Процедура вилучення була дотримана тим же чином, що і раніше (також були оглянути з відповідальною особою автомобілі, він розписався в журналі про те, що отримав автомобілі і претензій не має) і також колоною поїхали в напрямку м. Охтирка, Сумської області, де на в’їзді в м. Охтирка до них приєдналися решта автомобілів і в колоні з 7 автомобілів в супроводі працівників ДАІ вони поїхали до м. Тростянець, Сумської області (при цьому це тривало досить довго, оскільки автомобілі весь час виходили з ладу). Біля м. Тростянець ОСОБА_4 став показувати дорогу, куди необхідно їхати, і близько 1 години ночі вони приїхали на територію нафтобази (напрямок руху вгору направо за шоколадною фабрикою), де були охоронники. Відразу ж виникло питання, куди злити рідину, що знаходиться в цистернах на вказаних вище автомобілях. ОСОБА_4 знайшов насос, яким стали перекачувати рідину, при цьому особисто він перевірив всю процедуру. Ближче до ранку, коли було завершено процедуру переливання рідини  він склав протокол огляду по переливанню рідини в цистерні. При цьому в самій постанові було зазначено лише про постановку на зберігання автомобілів, а про те, що слід злити рідину з цистерни йому сказав начальник – ОСОБА_3 Протокол огляду автомобіля і протокол огляду цистерни він склав у присутності двох понятих – водіїв. Анкетні дані понятих він встановлював зі слів, документів не вимагав, оскільки всі вже були втомленими. У протоколі дійсно не зазначав точної адреси проживання, оскільки думав, що ці люди знайомі ОСОБА_3. Вилучені автомобілі були перегнані в сухе місце, описані, опечатані, завірені його підписом, підписом ОСОБА_4. ті підписами двох понятих, що були присутні при цьому. Після цього ОСОБА_4 склав розписку про отримання ним речових доказів згідно складеного ним власноручно протоколу огляду. Всі ці документи він забрав, зателефонував ОСОБА_3. про виконання доручення і поїхав до м. Суми. По приїзду у м. Суми він відразу ж звітував ОСОБА_3. про виконану роботу, віддав розписку, протокол, при цьому ОСОБА_3 все перевірив і наказав йому підготувати супровідний лист слідчому. На виконання цього він особисто передав доручення слідчому, який все також перевірив, жодних зауважень не виказав.

24.10.2009 р. він знову за дорученням слідчого переганяв автомобіль з м. Охтирка до с. Мартинівка Тростянецького району Сумської області. При цьому процедура вилучення була такою ж як і минулого разу. Тобто його начальник ОСОБА_3 повідомив, що в м. Охтирка, Сумської області його зустріне ОСОБА_4 і надалі пояснить, що необхідно зробити. Дійсно, 24.10.2009 р. він приїхав до м. Охтирка, Сумської області, де зустрів ОСОБА_4., який був із власником автомобіля ОСОБА_7. Разом з ними він поїхав на майданчик, де стояв автомобіль, разом з власником ОСОБА_7 оглянули автомобіль, він склав документ і за вказівкою ОСОБА_4.  поїхали до с. Мартинівка, Тростянецького району Сумської області, де заїхали на тракторну бригаду, злили рідину, опечатали цистерну, автомобіль, він склав протокол огляду в присутності понятих, а потім власник автомобіля – ОСОБА_7 – власноручно без диктовки склав розписку про отримання автомобіля і відсутність претензій. Від ОСОБА_4. він також отримав розписку довільної форми про отримання на зберігання речових доказів, яку той також писав власноручно. Протокол огляду він склав особисто без будь-яких додатків, і складений ним протокол був завірений підписами ОСОБА_5, ОСОБА_4. і його власним підписом. При цьому жодних підозр стосовно осіб, що були присутні при огляді та передачі автомобіля у нього не було, оскільки присутні особи були знайомим його начальника ОСОБА_3 Всі анкетні дані встановлював зі слів. При цьому особу ОСОБА_5 було підтверджено зі слів ОСОБА_4., який вказав, що дана особа є його працівником.

Пізніше він дізнався про порушення кримінальної справи по факту зникнення речових доказів, якими він займався у 2009 р. Його викликали для допиту в прокуратуру в якості свідка, а 30.11.2010 р. відносно нього було порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 364 КК України. Вважає, що особисто він діяв на виконання наказу безпосереднього начальника ОСОБА_3, який вважав законним і який не викликав у нього жодних сумніві, тому вважає, що закону при виконанні своїх службових обов’язків він не порушував.

Свідок ОСОБА_8., голова правління ВАТ Тростянецьке АТП 15946, в судовому засіданні показав, що в жовтні 2009 р. йому зателефонував начальник Тростянецького РВ УМВС ОСОБА_9 і попросив поставити близько 11 арештованих автомобілів на територію АТП, які не будуть опломбовуватися. Він погодився і дав розпорядження своїм підлеглим допустити зберігання вказаного транспорту і в подальшому даним питанням займався його заступник ОСОБА_10., якому він особисто наказав дозволити поставити автомобілі на території АТП. Перелік арештованих автомобілів було внесено до спеціального журналу і пізніше особисто він бачив опечатані автомобілі. Наприкінці грудня йому знову зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що арешт з автомобілів знятий і скоро їх приїдуть забирати. Однак при вивозі вищевказаних автомобілів з території АТП особисто він не був присутній, а тому не може сказати, хто саме забирав автомобілі з території АТП, однак з розмов зі своїми підлеглими він з’ясував, що один з водіїв, які переганяли автомобілі з території АТП, був з Криму.

Свідок ОСОБА_10., заступник голови правління ВАТ «Тростянецьке АТП 15946», в судовому засіданні пояснив, що в середині жовтня 2009 р. його начальник ОСОБА_8. повідомив, що міліція попросила прийняти на зберігання 8-10 автомобілів і що необхідно ці машини прийняти. Дійсно ввечері на територію АТП прибуло 8 автомобілів, колону супроводжував працівник міліції у цивільному одязі, при цьому він пред’явив своє посвідчення. Вказані автомобілі були розміщені на території АТП і йому повідомили, що вони арештовані і невідомо, скільки будуть стояти. при цьому всі поставлені на зберігання автомобілі були записані до журналу. Однак при цьому в його присутності автомобілі не опломбовувалися, і при них не було жодних документів і особисто він не перевіряв особи тих, хто пригнав автомобілі в АТП. Друга партія автомобілів у кількості 3 штук прибула через 2 тижні. Про те, що прибули арештовані автомобілі, йому повідомив охоронник, особисто він не був при цьому присутній. водії пригнаних автомобілів весь час перебували на території АТП, але не ночували. Їх прізвищ він не знає, з ними спілкувався ОСОБА_11. Пізніше ОСОБА_8. йому зателефонував і повідомив, що вказані автомобілі будуть забирати. При вивозі автомобілів з території АТП був присутній він. Машини забирали трьома партіями, і якщо при їх ввозі на територію АТП автомобілі супроводжував працівник міліції в цивільному, то при вивозі даних автомобілів працівника міліції вже не було, а був їх власник, при цьому начальник Тростянецького РВ УМВС зателефонував і повідомив, що автомобілі можна забирати, дозвіл на це є, однак особисто ОСОБА_9 ні при постановці на територію АТП ні при вивозі автомобілів з АТП присутній не був.

Свідок ОСОБА_3. в судовому засіданні пояснив, що на даний час він пенсіонер, однак в 2009 р. працював слідчим СВ ГУМВС України в сумській області і в його провадженні знаходилася кримінальна справа за фактом крадіжки. В ході слідчих дій були проведені обшуки і долучені до матеріалів справи. В жовтні 2009 р. він виніс доручення і постанову про передачу речових доказів на зберігання на штраф майданчик ДАІ, а речовину передати підприємству, що має право її зберігати. Винесене ним доручення було направлено для виконання на обласний УСБЕЗ. Виконавцем доручення був підсудний ОСОБА_2, який цікавився у нього, які документи слід складати, на що він пояснив, що потрібно скласти протокол огляду і розписку, тобто мають бути документи встановленого зразка без конкретизації. В ході виконання доручення він дізнався, що речові докази були передані не на штраф майданчик ДАІ, а на нафтобазу м. Тростянець, Сумської області. Підсудний ОСОБА_2 даний факт пояснив тим, що на штраф майданчику не було місця, тому автомобілі були передані на зберігання нафтобазі, і що на місці зберігання речових доказів немає пустої ємності для злиття рідини з цистерн. Тому ввечері того ж дня він вніс зміни до постанови стосовно місця зберігання речових доказів. Точно сказати про те – до чи після виконання доручення були внесені зміни до постанови – він не може. Речові докази зберігалися на якомусь підприємстві в Охтирському районі, а причиною того, що вказані речові докази переміщалися з одного місця зберігання на інше були скарги захисника по справі до прокуратури щодо повернення автомобілів їх власникам. На арештованих автомобілях, які переїздили з одного підприємства на інше, переганялася речовина схожа на нафту та газовий конденсат. І тому ті автомобілі, які були без підроблених агрегатів згідно висновку експертизи, мали бути передані на штрафмайданчик. Дійсно, підсудний ОСОБА_2 передав йому протокол огляду і розписку від імені ОСОБА_4. і як слідчий він вважав, що даних розписки та протоколу огляду, які він оглянув, було достатньо про подальшого слідства, і ніяких зауважень щодо їх форми та змісту до підсудного ОСОБА_2. у нього не було. Коли він оглянув протокол огляду, складений ОСОБА_2., претензій до даного протоколу у нього не було, відомостей у протоколі було достатньо.

Свідок ОСОБА_11, водій ВАТ «Тростянецьке АТП 15946», в судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2009 р. до них на стоянку в Тростянецьке АТП прибули нові автомобілі і особисто він допомагав одному водієві ремонтувати машини. Від нього ж він дізнався, що цього водія звуть ОСОБА_12 і що він з Донецька. Більше ні з ким з водіїв він не спілкувався і ніякою додатковою інформацією не володіє. Сказати про весь перелік автомобілів, що прибули на стоянку, він не може.

Свідок ОСОБА_9, начальник Шосткинського МВ УМВС України в Сумській області, в судовому засіданні пояснив, що в 2009 р. він обіймав посаду начальника Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області. В один з днів 2009 р. - коли саме - він не пам’ятає – йому зателефонували з Головного управління внутрішніх справ (хто саме – він не пам’ятає) і повідомили, що потрібно місце, щоб поставити автомобілі на зберігання. На виконання цього розпорядження він зателефонував голові правління ВАТ «Тростянецьке АТП» ОСОБА_8. і попросив його виділити місце, щоб поставити автомобілі на зберігання, на що він погодився. При цьому, скільки саме приганяли автомобілів, і звідки – йому не повідомили. Пізніше йому знову зателефонували і повідомили, що автомобілі будуть забирати. При цьому особисто він був присутній один раз, коли забирали автомобілі, були присутні також адвокат ОСОБА_13 та представник ГУ МВС України в Сумській області, які йому повідомили, що забирають автомобілі, однак які саме і скільки – він не пам’ятає. Жодних документів на вказані автомобілі йому не давали. І жодних відомостей щодо крадіжки автомобілів з території нафтобази йому невідомо. І особисто він не давав ніяких розпоряджень працівникам Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області щодо обов’язку ними переганяти автомобілі.

Свідок ОСОБА_14., старший слідчий СУ ГУМВС України в Сумській області, в судовому засіданні пояснив, що влітку чи восени 2009 р. в провадженні Охтирського МРВ УМВС України в Сумській області була кримінальна справа за ч.3 ст. 358 КК України по факту затримання автомобілів у Лебединському районі. Слідчим управлінням була створена слідча група, до складу якої був включений і він. По справі проводилися слідчі дії в с. Хухра, Охтирського району Сумської області. Старшим слідчим групи був ОСОБА_15., а особисто він виконував вказівки слідчого ОСОБА_3, оскільки за територіальним розподілом його зона – Охтирка та Охтирський район. Дійсно, він брав участь у огляді транспортних засобів у с. Хухра, Охтирського району Сумської області, а саме 4 автомобілі: 2 КАМАЗи, 1 УАЗ і 1 ЗІЛ-131, що стояли на території технологічно-транспортного цеху, при цьому разом з ним був присутній також експерт-криміналіст. Чи був при цьому там присутній підсудний ОСОБА_2 він  не може, оскільки він не пам’ятає. Огляд проводив для призначення трасологічної експертизи, оскільки деякі номери на автомобілях були дійсні, а деякі – перебиті. При цьому автомобілі опечатував раніше заготовленими паперовими стрічками, які наклеював на дверцята кабіни, бензобак та капот, ставив свій підпис, а також підписувалися поняті. Всі матеріали перевірки передав ОСОБА_3 і за його ж дорученням передав 3 автомобілі їх власникам (ці автомобілі були з тих чотирьох, які оглядалися ним в с. Хухра, Охтирського району Сумської області, і які на момент передачі вже знаходилися на території АТП в м. Тростянець, Сумської області). Напередодні передачі автомобілів їх власникам, він особисто їх допитав, з’ясував, чи є у них документи на вказані автомобілі, після чого вони домовилися зустрітися в м. Тростянець Сумської області. Наступного дня один КАМАЗ, УАЗ і ЗІЛ були передані власникам, а один КАМАЗ залишився в АТП. При передачі були складені розписки, претензій від власників автомобілів не надійшло і вони відразу ж поїхали. При цьому крім власників були присутні також і інші особи, однак він ними не цікавився. Всі матеріали по факту передачі автомобілів були передані слідчому ОСОБА_3 особисто, при цьому слідчий ніде не розписався, а свої розпорядження та вказівки слідчий ОСОБА_3. завжди давав усно особисто чи в телефонному режимі, а пізніше факсом отримав від нього постанову щодо необхідності передати 3 автомобілі їх власникам. Дату постанови він не пам’ятає і те, яким чино вказані автомобілі потрапили до АТП м. Тростянець, він також сказати не може. Може лише сказати, що при огляді в с. Хухра Охтирського району Сумської області автомобілі були опечатані, а про те, чи були вони опечатані в АТП – він не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_3, начальник СДСБЕЗ Феодосійського МВ АРК, в судовому засіданні пояснив, що в 2009 р. він працював начальником спецвідділу УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області і підсудний ОСОБА_2 був його підлеглим. В один з днів, точної дати він не пам’ятає, надійшло окреме доручення слідчого ОСОБА_3 про передачу на зберігання транспортних засобів, а також нафти особі, яка має право її зберігати. Окреме доручення було на 2 аркушах і отримав він його в канцелярії УДСБЕЗ, ознайомився з ним і на першому аркуші в лівому верхньому кутку написав резолюцію «т. ОСОБА_2, т. ОСОБА_16 до виконання». Наступного дня до нього прийшов підсудний ОСОБА_2 і сказав, що виконати доручення не може, оскільки відсутні особи, які можуть зберігати дану продукцію. На той час він в Сумській області працював всього 3 місяці, нікого не знав, тому, коли побачив у м. Суми автомобіль з кримськими номерами, то підійшов подивитися, хто це, до нього підійшов хлопець 32-33 років, якого він раніше бачив у м. Ялта і який його впізнав. Як з’ясувалося це був ОСОБА_17, який на той час працював в Сумській області і займався посередницьким бізнесом, скупкою та реалізацією бензину, лісу, нафти. Тому, коли підсудний ОСОБА_2 сказав, що немає осіб, які б могли зберігати вказану продукцію, він згадав про ОСОБА_17, зателефонував йому (в кабінеті при цьому нікого не було) і поцікавився, чи може він прийняти на зберігання нафто продукцію, на що той відповів, що може, коли поцікавився, чи є у нього різні бочки для зберігання нафтогазового конденсату, і ОСОБА_17 відповів, що з цим проблем не буде. При цьому особисто він не бачив документів, що ОСОБА_17 є директором нафтобази. Тому дав підсудному ОСОБА_2., телефон ОСОБА_17, в цей момент в кабінеті, крім ним, не було нікого, і сказав, що ОСОБА_17 може зберігати продукцію, якщо тільки у нього будуть всі документи для зберігання даної продукції, для чого ОСОБА_2 має все це перевірити. Потім він підійшов до ОСОБА_18 і попросив виділити 2 екіпажа ДАІ. Екіпажі ДАІ були виділені і підсудний ОСОБА_2 поїхав виконувати доручення. Тоді були складні погодні умови, автомобілі необхідно було переганяти з однієї базисна іншу, підсудний ОСОБА_2 неодноразово телефонував і доповідав про хід операції, яку було закінчено вже вночі. Про те, що окреме доручення виконано, підсудний ОСОБА_2 повідомив або вночі або вранці – точно не пам’ятає. При цьому він не цікавився, куди були поставлені автомобілі, так як ні від ОСОБА_2., ні від слідчого ніяких претензій не було. В березні 2010 р. йому зателефонував ОСОБА_19 і запитав про передачу рідини. В жовтні місяці йому поставили завдання виїхати до м. Тростянець, Сумської області до шоколадної фабрики для визначення транспортних засобів на вивіз. Біля шоколадної фабрики знаходилася база, на якій стояли автомобілі а опечатаному вигляді. Вони зайшли на територію і охоронник повідомив, що автомобілі як стояли так і стоять. Він зателефонував підсудному ОСОБА_2. і той сказав, що автомобілі поставив на базу, а не на штрафмайданчик в звязку з погодними умовами. Всі автомобілі були опечатані – на відстані 10 метрів він роздивився аркуші з печатками. Потім йому зателефонував ОСОБА_19 і запитав про те, як відбулася передача автомобілів ОСОБА_4, але особисто він домовлявся з ОСОБА_17, а ОСОБА_4 бачив кілька разів у присутності ОСОБА_17. До передачі автомобілів ОСОБА_4 він раніше знав, однак чим він займався – не знав, говорив, що в Криму у нього мережа бензоколонок, однак жодного відношення до ОСОБА_4 він не має. Пізніше йому зателефонував слідчий прокуратури ОСОБА_20 і викликав на допит, після чого він намагався зв’язатися з ОСОБА_17, однак той знаходився поза зоною зв’язку. У вересні 2010 р. він зустрівся з ОСОБА_4 у м. Сімферополь (на той час вже працював у Криму) і в ході розмови, яку він записав на диктофон, з’ясувалося, що дійсно, ОСОБА_4 отримував на зберігання рідину від ОСОБА_2., і що транспорту немає. Після цього диск з розмовою він привіз слідчому ОСОБА_20 і попросив виділити працівників міліції. Однак він сам зателефонував ОСОБА_4., після чого той зник. Від часу, коли він їздив на базу в м. Тростянець і його розмовою з ОСОБА_4. минуло 10-11 місяців. Вважає, що підсудний ОСОБА_2 виконав окреме доручення, однак чи належним чином чи не належним-судити не йому.

Свідок ОСОБА_7, оператор на заправці, в судовому засіданні поясни, що у нього вилучили автомобіль ГАЗ-3307 з автоцистерною, що належить йому на праві власності. Перший раз арештували в с. Мала Павлівка, Охтирського району Сумської області, за кермом був водій і щось було негаразд з вантажем. А в подальшому цей автомобіль йому повернули.

Свідок ОСОБА_16., заступник начальника УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області, в судовому засіданні пояснила, що в 2009 р. начальником відділу боротьби зі злочинами у паливно-енергетичному комплексі УДСБЕЗ був ОСОБА_3. в той час у відділі працювали 5 чоловік: ОСОБА_3, вона, ОСОБА_2, ОСОБА_21 і ОСОБА_22. Нарад як таких у них не було, кожен сам собі складав план, інколи начальника його перевіряв, а інколи усно обговорювали. Якщо начальник отримував пошту, то завдання кожному роздавав в усній формі. Про те, що ОСОБА_2. доручили переганяти автомобілі у відділі знали, однак особисто вона цим не займалася. Однак знала, що потрібно в ДАІ, що були складні погодні умови, і що взагалі це завдання було дуже складним. Про те, що ОСОБА_2. притягнуто до кримінальної відповідальності вона дізналася від ОСОБА_3, коли він взяв її з собою в Тростянець на базу дивитися автомобілі. Однак особисто вона на територію бази не заходила, оскільки ОСОБА_3 їй цього не наказував, однак чула, як хтось із присутніх сказав, що це дійсно ті автомобілі. Крім ним були присутні ще кілька людей (один з них ОСОБА_23, а ще двох вона не пам’ятає). Вона сфотографувала автомобілі на мобільний телефон. А потім вони їздили в Охтирку дивитися на решту автомобілів, які знаходилися там. Саме від ОСОБА_3 вона дізналася, що йому завдання дізнатися про ці автомобілі дав ОСОБА_18.

Свідок ОСОБА_22., старший оперуповноважений УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області, в судовому засіданні пояснив, що в спецвідділі він працює з 2007 р. до цього часу, а разом з ОСОБА_2. – з 2009 р.  В серпні 2009 р. працівниками ДАІ був затриманий автомобіль КАМАЗ з рідиною, що нагадувала нафту, а в супровідних листах було вказано солярку і за даним фактом було призначено перевірку. Був допитаний водій КАМАЗа ОСОБА_23, і було встановлено, що він заправлявся на одній з баз «Охтирка Агро» і проводився огляд місця події. За даним фактом було порушено кримінальну справу. Слідство проводив слідчий ОСОБА_3. і саме він давав доручення проводити слідчі дії. Всі доручення і порядок їх виконання обов’язково перед цим обговорювалися. Під час бесіди ОСОБА_3 з ОСОБА_2. він також був присутній в кабінеті, а тому чув як вони обговорювали порядок перевезення транспортних засобів. Кілька разів ОСОБА_3 згадував прізвище «ОСОБА_4» (особисто йому завдання ніхто не давав, а тому він не вникав, хто такий ОСОБА_4, спочатку навіть подумав, що це їх співробітник). При цьому мова йшла тільки про автотранспорт, а про рідину мови не було. ОСОБА_3 говорив ОСОБА_2., що він має перегнати автомобілі в Тростянець (де саме-не знає) при цьому ОСОБА_2 запитував, яким чином це має відбуватися, на що ОСОБА_3 відповів йому, що будуть працівники ДАІ і водії. Як саме ОСОБА_2 виконав це завдання, особисто він не знає, однак наступного дня з розмов він зрозумів, що завдання ОСОБА_2 виконав, хоча було складно, так як була злива, транспорт виходив з ладу. Куди саме перегнали транспорт-він не зрозумів, було лише зрозуміло, що завдання виконано.

Свідок ОСОБА_4, генеральний директор підприємства «ОСОБА_4», в судовому засіданні пояснив, що в один з днів жовтня 2009 р. йому зателефонував ОСОБА_3, з яким він познайомився до цього десь за два тижні через свого знайомого ОСОБА_17, а тому знав, ким і де працює ОСОБА_3, який попросив допомогти йому і запитав, чи не може він взяти ненадовго на відповідальне зберігання автомобілі, вказавши, що їх через кілька днів мають забрати власники. Тому він погодився допомогти. А через деякий час приїхав ОСОБА_3 в м. Тростянець і познайомив його з ОСОБА_2. (точно він не пам’ятає, допускає, що ОСОБА_2 після дзвінка ОСОБА_3 приїжджав сам і вони з ним познайомилися тоді). ОСОБА_3 особисто попросив його взяти на відповідальне зберігання автотранспорт, на що він відповів, що може взяти транспорт ненадовго. Після чого ОСОБА_3 представив ОСОБА_2. і вказав, що той буде передавати автомобілі, після чого сам поїхав. Після цього він точно не пам’ятає, чи їздив особисто в Охтирку і скільки саме було автомобілів – на його думку десь 5 чи 7. Точно не пам’ятає, однак пригадує, як власноруч писав розписки, де розписувався, а ОСОБА_2 теж складав протокол огляду автомобілів, де він також розписався. При цьому показав свій паспорт. До бази в м. Тростянець, на яку ставили автомобілі, він не має ніякого відношення, про що відразу попередив ОСОБА_3, сказавши, що автомобілі він охороняти не буде, ОСОБА_3 сам сказав, куди ставити автомобілі, тому він зрозумів, що той сам про все домовлявся. Через деякий час він зателефонував ОСОБА_3. з проханням повернути йому розписки, так як збирався їхати в Крим, на що той відповів, що розписки знищив. Тоді він не знав, де автомобілі, і за його вказівкою їх нікому не повертали. Ними розпоряджався ОСОБА_3, який особисто приїхав до нього в Крим і він знову запитав його про розписки, на що той сказав, що виникли проблеми і він все владнає.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, давши оцінку показам свідків, суд прийшов до висновку, що підсудного ОСОБА_2. необхідно виправдати за відсутністю складу злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.

Матеріалами справи встановлено, що підсудний ОСОБА_2 на час пред’явлення йому обвинувачення працював на посаді старшого оперуповноваженого спеціального відділу боротьби зі злочинами у паливно-енергетичному комплексі УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області. 08.10.2009 р. слідчим ОСОБА_3. була винесена постанова про визнання речовими доказами автомобілів, що підлягали передачі на штрафмайданчик ДАІ. І доручення про виконання вказаної постанови того ж дня було направлено на адресу УДСБЕЗ ГУМВС України в Сумській області до виконання (т.1 а.с.186-188), який в свою чергу дане доручення направив начальнику спецвідділу боротьби зі злочинами у паливно-енергетичному комплексі ОСОБА_3. до виконання, який є безпосереднім начальником підсудного ОСОБА_2. і який шляхом накладення резолюції зобов’язав підсудного ОСОБА_2. виконати вказане доручення та наказав йому вилучені автомобілі поставити на зберігання на нафтобазу м. Тростянець, директором якої, як він вказав, є ОСОБА_4

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про міліцію» працівник міліції, яким є підсудний ОСОБА_2, при виконанні покладених на нього обов’язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Відповідно до ст. ст. 3, 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» начальник спецвідділу ОСОБА_3 був прямим і безпосереднім начальником підсудного ОСОБА_2., і він має право видавати накази як в усній, так і в письмовій формі і які є обов’язковими для виконання. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов’язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ або старший прямий начальник.

Таким чином, підсудний ОСОБА_2 виконав наказ, даний йому його начальником ОСОБА_3, а саме вилучив автомобілі, визнані речовими доказами, та передав їх на відповідальне зберігання службовим особам Тростянецької нафтобази, Сумської області, і про виконання наказу доповів, передавши протокол огляду та розписки про передачу автомобілів слідчому ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував, що він давав усний наказ підсудному щодо місця, куди необхідно передати автомобілі, однак суд до цих показів ОСОБА_3 ставиться критично, оскільки з логічних та послідовних показів підсудного ОСОБА_2., самих обставин справи в день виконання цієї постанови, коли підсудний неодноразово доповідав ОСОБА_3. про хід виконання, та показів ОСОБА_4. вбачається, що такий усний наказ дійсно був даний підсудному ОСОБА_2. свідком ОСОБА_3

Те, що підсудним ОСОБА_2. наказ виконано належним чином, підтверджується також постановою слідчого ОСОБА_3 від 13.10.2009 р.,  якою слідчий погодився з діями підсудного ОСОБА_2., змінивши місце зберігання речових доказів замість штрафмайданчика ДАІ на Тростянецьку нафтобазу Сумської області (т.1 а.с.190), тобто слідчий ОСОБА_3. вважав дії підсудного ОСОБА_2. законними.

З матеріалів справ вбачається, що справа, по якій проводилися слідчі дії щодо вилучення та передачі вказаних автомобілів, знаходилася в провадженні слідчого ОСОБА_3, який відповідно ст. 114 КПК України при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Таким чином, винесення слідчим ОСОБА_3. свідчить про те, що він погодився з тим, що підсудний ОСОБА_2 виконав належним чином його доручення, так як ніяких зауважень у нього як слідчого до підсудного не було, що він сам підтвердив у судовому засіданні. І в подальшому саме слідчий ОСОБА_3., в провадженні якого перебувала кримінальна справа, відповідно до вимог КПК України, повинен був пересвідчитися у належному зберіганні вилучених автомобілів, оскільки він сам своєю постановою взяв таку відповідальність на себе і тому був зобов’язаний перевірити де і яким чином зберігаються вказані автомобілі.

З матеріалів справи вбачається, що вилучені автомобілі дійсно перебували на Тростянецькій нафтобазі, Сумської області, що підтверджується як показами свідків ОСОБА_3 і його заступника ОСОБА_16., так і постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.12.2010 р. (т.1 а.с.34-37), де вказується, що після передачі цих автомобілів на Тростянецьку нафтобазу підсудним ОСОБА_2. десь приблизно через 1-2 тижні після цього вони (ОСОБА_3 і ОСОБА_16.) їздили в м. Тростянець, знайшли дану нафтобазу і пересвідчилися, що дані автомобілі перебувають на території вказаної бази.

Таким чином, підсудний ОСОБА_2 після виконання доручення слідчого та підтвердження слідчим, що він виконав доручення (постанова про зміну місця зберігання речових доказів від 13.10.2009 р.), не несе ніякої відповідальності за подальше зберігання та зникнення вказаних автомобілів, що було вмінено йому результат скоєння ним протиправних дій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вказані автомобілі з Тростянецької нафтобази Сумської області були в подальшому вилучені працівниками міліції і передані на зберігання на територію Тростянецького АТП. Це підтвердив і свідок ОСОБА_9, який на той час працював начальником Тростянецького РВ УМВС України в Сумській області, і який показав, що йому зателефонував хтось із працівників ГУ УМВС України в Сумській області (хто саме-не пам’ятає) і наказав перевести вказані автомобілі з території Тростянецької нафтобази в інше місце, що також свідчить про те, що підсудний ОСОБА_2 до переведення автомобілів з території нафтобази не має ніякого відношення.

Підсудному ОСОБА_2. вміняють недбале ставлення до виконання своїх службових обов’язків, те, що він належним чином не ознайомився з положеннями нормативних документів, зокрема не перевірив особи ОСОБА_4., якому мав передати автомобілі на зберігання, однак суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_2 добросовісно виконав наказ свого начальника ОСОБА_3, що в подальшому визнав і слідчий ОСОБА_3., оскільки ніяких претензій до підсудного у нього не було. Крім того, суд враховує те, що підсудний не має юридичної освіти, що з питання порядку виконання доручення він зхвертався до слідчого ОСОБА_3, що підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3., який зазначив, що підсудний ОСОБА_2 дійсно звертався до нього з цим питанням і він йому пояснив, яким чином необхідно складати дані документи. І те, що складені підсудним ОСОБА_2. документи були в подальшому прийняті слідчим ОСОБА_24 без будь-яких зауважень свідчить про те, що з боку підсудного ОСОБА_2 не вбачається неналежного ставлення до виконання своїх обов’язків.

Про це також свідчить також той факт, що в процесі виконання доручення підсудний ОСОБА_2 неодноразово телефонував своєму начальнику ОСОБА_3. і цікавився, яким чином необхідно перевозити автомобілі і як це має відбуватися.

Цей факт підтверджується показами свідків ОСОБА_25. та ОСОБА_26., які були допитані в судовому засіданні і які показали наступне.

Так, свідок ОСОБА_25, інспектор Сумського взводу ДПС, в судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2009 р. командир Сумського взводу ДПС Нікуленко наказав йому забрати працівника міліції (як потім з’ясувалося, це був підсудний ОСОБА_2) і супроводжувати його до с. Хухра, Охтирського району Сумської області. На виконання цього наказу він забрав підсудного ОСОБА_2. і вони втрьох (був присутній також інспектор відділу ДАІ ОСОБА_26.) разом приїхали до с. Хухра, Охтирського району Сумської області, де на території підприємства стояли машини, а через 40 хв. з території підприємства виїхали 4 автомобіля і вони разом поїхали до м. Охтирка, Сумської області. При цьому підсудний ОСОБА_2 неодноразово телефонував своєму начальнику, задавав йому питання з приводу виконання доручення та доповідав про хід виконання доручення. Біля в’їзду до м. Охтирка, Сумської області вони зупинилися, а підсудний ОСОБА_2 поїхав забирати інші автомобілів і вже пізніше приїхали ще 3 машини. Всі разом колоною вони приїхали до м. Тростянець, Сумської області, і залишили ці автомобілі за шоколадною фабрикою. При цьому підсудний ОСОБА_2 залишився там, а він з напарником ОСОБА_26. поїхали додому.  

Свідок ОСОБА_26., інспектор відділу ДАІ м. Суми, в судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2009 р. їм зателефонував начальник і наказав їхати до відділу міліції, забрати оперативника і бути у повному його розпорядженні. Коли вони приїхали до міліції, вийшов підсудний ОСОБА_2 і сказав, що потрібно супроводжувати колону автомобілів з Охтирки до Тростянця Сумської області. Для цього вони спочатку поїхали до с. Хухра, Охтирського району Сумської області, де підсудний ОСОБА_2 пішов до підприємства і через деякий час виїхали 4 машини, які підсудний ОСОБА_2 наказав супроводжувати до об’їзної м. Охтирка, Сумської області. При цьому підсудний ОСОБА_2 неодноразово телефонував своєму начальнику, задавав йому питання з приводу виконання доручення та доповідав про хід виконання доручення. Сам же підсудний ОСОБА_2 поїхав на іншій машині і вони його чекали на об’їзній м. Охтирка, Сумської області. А коли він приїхав, то з ним були ще 3 машини, а пізніше колоною з 7 автомобілів вони поїхали до м. Тростянець, Сумської області, по дорозі зламалася одна машина, її довго ремонтували. Тому до Тростянці приїхали вже пізно вночі близько 2 години ночі, автомобілі залишили на території нафтобази, і самі поїхали до м. Суми, а сам підсудний ОСОБА_2 залишився там.

Таким чином, давши об’єктивну оцінку пред’явленого підсудному ОСОБА_2. обвинувачення, суд дійшов до висновку, що в діях підсудного ОСОБА_2. відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, а саме службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків  через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу, а тому його необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.  

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т.1 а.с.115-117) – скасувати.

По справі речовими доказами було визнано автомобілі ГАЗ-САЗ-53, ЗІЛ-130 та Урал-4320, однак ні в матеріалах справи, ні в судовому засіданні не було з’ясовано, кому належать вказані автомобілі, тому суд вважає за необхідне інформацію щодо цих речових доказів направити в прокуратуру Сумської області для вирішення подальшої долі цих речових доказів в залежності від обставин їх вилучення.

Речові докази – протокол огляду території Тростянецької бази нафтопродуктів від 13.10.2009 р., розписка ОСОБА_4. про отримання на зберігання товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи (т.1 а.с.192-198) – залишити при справі.

Речові докази - журнал реєстрації авто послуг за 2005 рік ВАТ «Тростянецьке АТП №15946», що зберігається при матеріалах кримінальної справи (т.4 а.с.152-156) – залишити при справі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судових витрат по справі немає.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, який обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, - виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (т.1 а.с.115-117) – скасувати.

Інформацію щодо автомобілів ГАЗ-САЗ-53, ЗІЛ-130 та Урал-4320, які є речовими доказами по справі, направити в прокуратуру Сумської області для вирішення подальшої долі цих речових доказів в залежності від обставин їх вилучення.

Речові докази – протокол огляду території Тростянецької бази нафтопродуктів від 13.10.2009 р., розписка ОСОБА_4. про отримання на зберігання товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи (т.1 а.с.192-198) – залишити при справі.

Речові докази - журнал реєстрації авто послуг за 2005 рік ВАТ «Тростянецьке АТП №15946», що зберігається при матеріалах кримінальної справи (т.4 а.с.152-156) – залишити при справі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судових витрат по справі немає.  

Вирок може бути оскаржений в Сумський апеляційний суд через Тростянецький районний суд протягом 15-ти днів з часу його проголошення.

          Суддя                                                                           В.  С.  Шевченко