ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

20 червня 2006 р.

№ 16/459

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Приватного підприємця Самофалової Юлії Вікторівни

на                         рішення господарського суду Донецької  області від 08.02.2006р.

                          та постанову Донецького  апеляційного господарського суду від 19.04.2006р.

у справі             №16/459

за позовом        Приватного підприємця Самофалової Ю.В.

до                  1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Артемівський торговий комплекс”

                 2) Акціонерного товариства закритого типу “Торговий дім Астрон”          

про                       визнання  угоди  оренди нежилого приміщення відновленим на строк раніше

                          установлений угодою, договору купівлі-продажу нікчемним та недійсним з

                          моменту його укладання

та за зустрічним позовом  АТЗТ “Торговий дім Астрон”

до                        ПП Сафонової Ю.В.

3-тя особа             ТОВ “Артемівський торговий комплекс”

про                        усунення перешкод у здійсненні права власності і спонуканні про звільнення

                           приміщення та виконання умов договору,

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець Самофонова Юлія Вікторівна  звернулася до Вищого господарського  суду України з касаційною скаргою  на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №16/459.

Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.

Основні вимоги, що пред’являються до форми і змісту касаційної скарги, викладені у статті 111 Господарського процесуального кодексу  (ГПК) України. Так, зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.

В силу ст.46 ГПК України, державне мито сплачується в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, при цьому, відповідно до ст.45 ГПК України, позовні заяви і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а порядок сплати –Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р.  №15.

За змістом ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, одним з об’єктів справляння державного мита є касаційна скарга на рішення та постанови суду.

Розмір ставок державного мита визначений ст.3 вказаного Декрету. Зокрема, відповідно до підпункту “г” п.2 вказаної норми,  ставка державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови  встановлена у розмірі 50 відсотків ставки,  що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Так, в силу підпункту “а” п.2 ст.3 Декрету, з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до підпункту “б” п.2 ст.3, з позовних заяв немайнового характеру –5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, до  позовних  заяв  немайнового  характеру   відносяться вимоги,  що  не  підлягають  вартісній  оцінці  (про    звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі,  спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).

У даній справі заявлено два позови  (первісний та зустрічний) немайнового характеру:

про визнання  угоди  оренди нежилого приміщення відновленим на строк раніше установлений угодою, договору купівлі-продажу нікчемним та недійсним з моменту його укладання (первісний позов);

усунення перешкод у здійсненні права власності і спонуканні про звільнення    приміщення та виконання умов договору (зустрічний позов).

Відповідно до оскаржуваної постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. залишено без змін рішення господарського суду Донецької області  від 08.02.2006р. у даній справі. Зазначеним рішенням:

-          у задоволенні первісного позову відмовлено;

-          зустрічний позов задоволено.

Як вбачається з поданої скарги, ПП Самофалова Ю.В. оспорює ухвалені у справі судові акти у повному обсязі та просить їх скасувати, ухваливши нове рішення.

Отже, до касаційної скарги, скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для двох позовів немайнового характеру, а саме у сумі 85,0 грн.

Разом з тим, до касаційної скарги скаржником додана квитанція від 16.05.2006р., відповідно до якої до державного бюджету сплачено державне мито лише у сумі 42,50 грн. за один позов немайнового характеру, тобто менше ніж встановлено.

Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.

Керуючись п.4    статті 1113 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу  Приватного підприємця Самофонової Юлії Вікторівни  на рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.04.2006р. у справі №16/459 та додані до неї документи повернути.

2. Видати Приватному підприємцю Самофоновій Юлії Вікторівні довідку на повернення з державного бюджету 42,50 грн. державного мита, перерахованого відповідно до квитанції від 16.05.2006р.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій