Справа 2 -43
2007 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року Ніжинський міськрайонний
суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судці Гордієць Л.В..
при секретарі Олійник Ю.М., Бережняк О.О., Добрі В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ніжині справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про усунення перешкод в користуванні водопроводом.
ВСТАНОВИВ:
В позові до суду позивачка зазначила, що рішенням Чернігівського апеляційного суду від 07.03.2006 року за нею визнано право власності на 13/25 частин домоволодіння під АДРЕСА_1. Друга частина цього домоволодіння належить її колишньому чоловіку - ОСОБА_8, якому в період перебування в шлюбі з нею 16 лютого 1993 року на підставі рішення Ніжинського міськвиконкому №42 було виділено під забудову земельну ділянку площею 1000 кв.м. за рахунок домоволодіння під №10 в цьому провулку, яке належить його матері, відповідачці по справі ОСОБА_3.
В червні 1993 року Київською дистанцією водопостачання та сантехобладнань Південно-Західної залізниці власникам будинків №1,1-а, 2,3,4,10-1 та 10-2 по АДРЕСА_1 було надано дозвіл та технічна документація на прокладку водопровідної мережі по провулку для забезпечення цих будинків водопостачанням від водопровідної мережі станції Ніжин.
Прокладка водопровідної мережі здійснювалась силами і коштами власників вищевказаних будинків.
На той час вони з ОСОБА_8. розпочали будівництво будинку на земельній ділянці, відведеній їм за рахунок землі, що була у користуванні відповідачки, домоволодіння якої мало номер 10-1.
Проживали вони на той час з нею в одному будинку і брали безпосередню участь у прокладці водопроводу як по АДРЕСА_1, так і безпосередньо до її будинку та до будинку, який вони будували з ОСОБА_8.
Після здачі в експлуатацію побудованого їми будинку під №10-а за погодженням з відповідачами вони з чоловіком проклали за свої кошти 50 метрів водопровідної магістралі від магістралі, що йде по провулку через земельну ділянку відповідачки ОСОБА_3. до їхнього будинку і до березня 2006 року користувались цим водопроводом.
Без погодження з нею прокласти 50 метрів труби через її двір та її земельну ділянку вони з ОСОБА_8. просто не змогли б.
Коли вона поставила питання про розділ будинку з її сином і суд розділив їх, то відповідачка викликала майстра Ніжинської дільниці водопостачання ОСОБА_9., який перекрив кран в розподільчому колодязі в АДРЕСА_1 біля двору ОСОБА_3., через який вони користувались водою.
Мотивація була такою, що підключились самовільно і не платили за воду.
Вважає, що цей висновок є абсолютно надуманим, так як ще у 1993 році вона та її чоловік, на той час ОСОБА_8., брали безпосередню участь у прокладці водопроводу.
Дійсною причиною позбавлення її можливості користуватись водопроводом є помста свекрухи за те, що вона розлучилась з її сином та ще й поділила будинок.
Під час розгляду судом справи про розподіл домоволодіння була проведена судово-технічна експертиза у досліджувальній частині якої вказано, що спірний будинок обладнаний центральним водопостачанням.
Цим документом вона вважає, підтверджується той факт, що водопровід до будинку і в будинку є, а користуватись ним їй не дають відповідачі.
На її звернення про видачу їй технічних умов на підключення до залізничної водопровідної мережі ст.Ніжин її частини будинку, начальник Київського будівельно-монтажного управління №1 Південно-Західної залізниці відповів їй, що водопровідної мережі по АДРЕСА_1на балансі управління немає, а тому їй необхідно погоджувати це питання з мешканцями провулка, які прокладали водопровід за власні кошти.
В грудні 2006 року вона звернулась з письмовою заявою до старшої об'єднання громадян провулку ОСОБА_2. з проханням зібрати збори мешканців провулку і розглянути її заяву про надання дозволу на підключення її будинку до водопровідної магістралі, прокладеної по АДРЕСА_1, але остання категорично відмовила приймати її заяву.
Відмова в надані їй права користуватись водою є нічим не аргументованою і такою, що суперечить діючому водному законодавству так і нормам моралі.
Вважає, що не надання людині води є великим гріхом і позиція сусідів її просто шокує.
В 1993 році вона разом з ОСОБА_8. брали безпосередню участь у спорудженні водопроводу по провулку, копали траншею від провулку через двір та земельну ділянку ОСОБА_3., що було неможливим без її згоди та згоди інших відповідачів.
Вважає, що відповідачі та представник Ніжинської дільниці водопостачання ОСОБА_9., яка є структурним підрозділом Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1, а останнє згідно його листа від 17.04.2007 року є також структурним підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання " Південно-Західна залізниця" порушили її права як вторинного водокористувача, перекривши магістраль в АДРЕСА_1 біля будинку №10, що належить ОСОБА_3. і позбавили її можливості користуватись водою, а тому у відповідності до вимог ст.ст. 43 ч.2 та 3 і ст.44 ч.1 п.5 Водного Кодексу України вони, як водокористувачі зобов'язані не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам.
В позові до суду просила винести рішення, яким зобов'язати об'єднання громадян АДРЕСА_1- відповідачів по даній справі -усунути перешкоди у водокористуванні нею від водопровідної мережі, прокладеної по АДРЕСА_1і надати їй дозвіл на підключення її будинку до водопроводу, що прокладений поАДРЕСА_1, а Ніжинську дільницю водопостачання, яка є структурним підрозділом відповідача по справі, підключити водопровідну мережу до її будинку від будинку №10 до загальної мережі, прокладеної по АДРЕСА_1 і укласти з нею договір на водокористування з водопостачальником.
В суді позивачка ОСОБА_1. підтримала свою позовну заяву за обставин викладених в ній та просила суд задовільнити її заяву в повному обсязі.
Також суду пояснила, що ніяких документів про право на користування водою ні в неї, ні в бувшого чоловіка немає.Оплату за користування водою проводила її бувша свекруха ОСОБА_3., яка по оплаті мала пільги.
Однак, оскільки водопровід в їхньому будинку №10-а був, тому вона вважає, що на даний час відповідачі чинять перешкоди в його користуванні. Також стверджувала, що вона в 1993 році перебувала в списках на підведення водопостачання до будинку.
Відповідачка ОСОБА_2. позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона приходиться двоюрідною сестрою колишнього чоловіка позивачки ОСОБА_1.
Станом на 1993 рік в будинку АДРЕСА_1проживало два співвласника - ОСОБА_3та ОСОБА_10. Частина будинку ОСОБА_3 мала №10-1, а ОСОБА_10- №10-2. Мати ОСОБА_8. - ОСОБА_3виділила йому 10 соток своєї земельної ділянки під забудову будинку № 10-а. Будинок під № 10-а зареєстрований за позивачкою та її колишнім чоловіком ОСОБА_8.Їй, за рахунок земельної ділянки ОСОБА_10, яка мешкала в будинку №10-2, була виділена під забудову земельна ділянка і в подальшому збудованому будинку було присвоєно №10-б. Вона перейшла жити в свій будинок в 1989 році.
В 1993 році силами та коштами мешканців будинків по АДРЕСА_1прокладалась водопровідна мережа.Організацією
роботи займався колишній мешканець їхнього провулку ОСОБА_11.Люди провулку самостійно об'єднались для прокладення водопроводу.Офіційно дане об'єднання ніде не було зареєстровано.На даний час вона не являється старшою цього об'єднання.Кожен мешканець провулку вирішує самостійно питання про підключення до водопровідної мережі провулку інших громадян.
Позивачка ОСОБА_1. ніколи не була членом цього об'єднання.Членами об'єднання були мешканці будинків №№10-1,10-2. Оскільки це був один будинок, мав два входи, то посеред нього, в дворі була розташована колонка для водокористування.
Коли побудували будинок №10-а ОСОБА_8. та позивачка ОСОБА_1. то вони нелегально провели до свого будинку воду від колонки, що був в дворі.
За користування водою з колонки платила ОСОБА_3., на яку була відповідна документація по оформленню, як водокористувача.Позивачка до цього не мала ніякого відношення. До 2001 року мешканці провулку платили за водокористування за показниками загального лічильника.Витрата води розділялась на всіх мешканців провулку.В цей перелік не входили позивачка та її чоловік.Вона безпосередньо збирала з людей гроші за користування водою.З 2001 року кожен водокористувач встановив лічильник і проводить оплату самостійно.
Підтвердила, що дійсно траншею для прокладки водопровідних труб копав ОСОБА_8. від центральної труби до колонки в дворі будинку №№10-1,10-2
Також поснила,що за всі роботи, матеріал, пов'язаний з водопроводом платила ОСОБА_3.- колишня свекруха позивачки. Остання ніяких коштів не вкладала, трудової участі не приймала Тому, всі мешканці провулку настроєні проти ОСОБА_1. - позивачки по справі. Позивачка не бажає підійти до кожного із водокористувачів провулку з метою досягти згоди на підключення її частини будинку до водопровідної мережі. ОСОБА_1. забажала вирішити ці питання через суд.
Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідачки ОСОБА_3.-ОСОБА_8., який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності позовні вимоги не визнав та пояснив, що приходиться колишнім чоловіком позивачки.В період шлюбу вони побудували будинок АДРЕСА_1.
Станом на 1993 рік будинок не був зареєстрований.Тому, ніякого дозволу на водопостачання їм би офіційно не видали.Він допомагав матері ОСОБА_3. копати траншею і встановлювати колонку в дворі її будинку . Колонка стояла в дворі, посередині будинку №10, який розділявся на дві квартири №1 та №2 і мав два входи. Ніяких грошей вони з позивачкою на водопровід не здавали.Він особисто, незаконно провів воду до свого будинку від колонки, що була в дворі його матері. За користування водою вони з позивачкою не платили. В подальшому, він хотів просити дозволу в членів об'єднання для проведення водопроводу в свій будинок. Коли почався з позивачкою спір з приводу розподілу спільного сумісного майна подружжя,
прийшли слюсаря з участку та відключили його будинок від водопроводу, який був прокладений від колонки.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідачі ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. в судове засідання не з'явились, але надали до суду письмові заяви, в яких позовні вимоги не визнали.Пояснили, що на час прокладення водопроводу ОСОБА_1. по АДРЕСА_1 не проживала, ніякої участі по проведенню водопровідної мережі не приймала, кошти не вкладувала. Тому, просили в позові відмовити.
Представник відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - майстер Ніжинської дільниці Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 ОСОБА_9. позовні вимоги не визнав та пояснив, що в 1993 році спілка громадян по АДРЕСА_1звернулась до Київської дистанції водопостачання та сантехпристроїв і в червні 1993 року їм були видані технічні умови на підключення будинків №№1,1-а,2,3,4,10-1,10-2 до до водопровідної мережі на станції Ніжин. Офіційно ця спілка громадян зареєстрована не була.
Люди за свої кошти самостійно зробили підключення до водопровідної мережі.Спочатку платили за воду по загальному лічильнику, а з 2001 року в кожному будинку встановлений свій лічильник.
Згідно книг обліку абонентів кожному водокористувачу виписана абонентська книжка.
Станом на 01.10.2006 року зареєстрованим абонентом по будинку №10-1 значиться ОСОБА_3. До будинку №10-а офіційно водопостачання не проведено.Коли почався спір між бувшим подружжям ОСОБА_1 то він направив до їхнього будинку контролерів з участку-слюсарів ОСОБА_12, ОСОБА_13, лаборанта які встановили, що до будинку АДРЕСА_1 є самовільне підключення до водопроводу КБМЕУ-1 з грудня 2003 року, господарем будинку є ОСОБА_8. Останній дозволу на підключення не має, оплату не проводив. З 2003 по2006 роки ОСОБА_8. на участок водопостачання не звертався. Про що складений акт від 09.03.2006 року.
Також пояснив, що для вирішення питання для позивачки про підключення до водопровідної мережі її частини будинку необхідно звернутись до Ніжинської дільниці із заявою, а також звернутись із заявами до кожного з водокористувачів провулку для дачі згоди на підключення до водопроводу, відповідно до п.3.10 Правил користування системами водопроводу та каналізіції на залізничному транспорті України.
Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи приходить до слідуючих висновків.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1.- позивачка по справі та її колишній чоловік ОСОБА_8. були зареєстровані та проживали в будинку АДРЕСА_2 з 29.12.1981 року по 25.07.2000
року, що стверджується довідкою КП "Служба Єдиного Замовника" від 20.11.2006 року.(а.с.5)
Відповідно до довідки Ніжинського МБТІ №1972 від 11.09.2006 року жилий будинок по АДРЕСА_1 станом на 1993 рік за даними обліку бюро технічної інвентаризвції в бюро не зареєстрований (а.с.6).
Відповідно до свідоцтва про право власності вказаний житловий будинок в цілому на праві приватної власності належить ОСОБА_8 і зареєстрований за ним в березні 2002 року . В даному будинку останній зареєстрований з квітня 2002 року.
Лист Ніжинської дільниці водопостачання стверджує, що станом на 01.10.2006 року по АДРЕСА_1 зареєстровані згідно журналу обліку абонентів слідуючі мешканці: ОСОБА_14-буд.1-а, ОСОБА_5-буд.1, ОСОБА_6-буд.3, ОСОБА_8-буд. 10-1 , ОСОБА_4-буд. 1 -б, ОСОБА_15-буд.2-а,ОСОБА_7-буд.4-1 ,ОСОБА_2-буд. 10-2(а.с. 12)
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 уточнила, що її будинок має нумерацію 10-6.
Лист №2383 від 08.09.2006 року Київської дистанції споруд та водопостачання стверджує, що технічні умови на підключення до залізничних водопровідних мереж ст.Ніжин були видані по АДРЕСА_1на будинки №№1,1-а,2,3,4, 10-1, 10-2 (а.с.14).
Акт на а.с.21 стверджує, що 09.03.2006 року в домоволодінні ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 виявлено самовільне підключення до водопроводу КБМЕУ-1. Дозволу на підключення ОСОБА_8. не має.Вода підведена з грудня 2003 року.За даний період з 2003 по 2006 роки ОСОБА_8. на участок водопостачання не звертався, зареєстрований не був, лічильник на воду не встановлений, оплату не проводив(а.с.21).
В судовому засіданні відповідач-представник Ніжинської дільниці КБМЕУ №1 ОСОБА_9. підтвердив, що даний акт складений контролерами його дільниці.Відповідач ОСОБА_8. в суді також підтвердив, що він самовільно підключився до водопровідної мережі від колонки, що розташована в дворі будинку №10-1,10-2.
Сама позивачка в суді також стверджувала, що ніяких документів на право водокористування і водопостачання до будинку АДРЕСА_1 не було і на даний час не має.За їхнє водокористування сплачувала платежі її колишня свекруха ОСОБА_8.
Судом встановлено, що підключення домоволодіння №10-а по АДРЕСА_1 в м.Ніжині до водопровідної мережі в грудні 2003 року було здійснено самовільно, тобто незаконно, без відповідної правової підстави.На протязі 2003-2006 років заяви про підключення до водомережі цього домоволодіння не подавалась, дозволу на підключення не надавалось, оплати за користування водою за період з грудня 2003 року по 09.03.2007 року, по день відключення не провадилось.
Посилання позивачки на обставини, що вона в 1993 році перебувала в списках на підключення до водопровідної мережі та те, що в судовому
рішенні вказано, що в будинку №10-а є центральне водопостачання не заслуговують на увагу, оскільки підключення до водомережі було самовільним.
Таким чином, права на користування водопроводом позивачка не має і вимагати усунення якихось перешкод у водокористуванні не може, оскільки для цього відсутні будь-які правові підстави.
Судом встановлено, що укладення водопровідної мережі від магістралі ст.Ніжин до АДРЕСА_1та по провулку здійснювалось в 1993 році силами та за кошти мешканців 7-ми житлових будинків №№1,1-а,2,3,4,10-1,10-2 .Власники вказаних будинків самостійно об'єднались для проведення водопровідної мережі. Ніде дане об'єднання громадян не реєструвалось.Станом на 1993 рік позивчка була зареєстрована та проживала поАДРЕСА_2.
Відповідно до ст.48,49 Водного Кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу .Видача дозволу здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби. У воді. Спеціальне водокористування є платним.
Тому, позивачка повинна звернутись із заявою про видачу дозволу на водокористування в Ніжинську дільницю Київського БМЕУ №1 та із заявою до власників житлових будинків - водокористувачів про надання їхньої згоди до підключення до водопроводу, оскільки вони понесли затрати на проведення водопроводу, відповідно до Правил користування системами водопроводу та каналізації на залізничному транспорті України.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обгрунтовані і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.213-215,218 ЦПК України,ст.6,48,49 Водного кодексу України,суд-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні водопроводом, підключення водопровідної мережі до її будинку та укладення договору на водопостачання, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.