ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

20 червня 2006 р.

№ 35/390

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                        “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”

на                        рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р.

                          та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

                          від 04.04.2006р.

у справі             №35/390

за позовом        Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія

                         “Дніпрообленерго”

до                       Товариства з обмеженою відповідальністю “Стратегія”

3-тя особа            Державне підприємство виробниче об’єднання “Південний

                           машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”

про                      визнання  недійсним договору

та за зустрічним позовом  ТОВ “Стратегія”

до                      ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго”

3-тя особа            ДП ВО “Піденний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова”

про                      виконання зобов’язань,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”  звернулося до Вищого господарського  суду України з касаційною скаргою  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №35/390.

Вказана скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню скаржникові з таких підстав.

Основні вимоги, що пред’являються до форми і змісту касаційної скарги, викладені у статті 111 Господарського процесуального кодексу  (ГПК) України. Так, зокрема, відповідно до ч.4 названої статті, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.

В силу ст.46 ГПК України, державне мито сплачується в доход держаного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, при цьому, відповідно до ст.45 ГПК України, позовні заяви і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Розмір державного мита визначений Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, а порядок сплати –Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р.  №15.

За змістом ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, одним з об’єктів справляння державного мита є касаційна скарга на рішення та постанови суду.

Розмір ставок державного мита визначений ст.3 вказаного Декрету. Зокрема, відповідно до підпункту “г” п.2 вказаної норми,  ставка державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови  встановлена у розмірі 50 відсотків ставки,  що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Так, в силу підпункту “а” п.2 ст.3 Декрету, з позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до підпункту “б” п.2 ст.3, з позовних заяв немайнового характеру –5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.37 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15, до  позовних  заяв  немайнового  характеру   відносяться вимоги,  що  не  підлягають  вартісній  оцінці  (про    звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі,  спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).

У даній справі заявлено два позови  (первісний та зустрічний) немайнового характеру: про визнання недійсним договору та виконання зобов’язань.

Відповідно до оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 26.01.2006р. у даній справі. Зазначеним рішенням:

-          у задоволенні первісного позову відмовлено;

-          зустрічний позов задоволено частково: зобов’язано ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” передати ТОВ “Стратегія” документи, що підтверджують передане право вимоги згідно Угоди №189/04 про уступку права вимоги від 27.02.2004р. В решті позову відмовлено.

Як вбачається з поданої скарги, ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” оспорює ухвалені у справі судові акти у повному обсязі та просить їх скасувати, ухваливши нове рішення.

Отже, до касаційної скарги, скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для двох позовів немайнового характеру, а саме у сумі 85,0 грн.

Разом з тим, до касаційної скарги скаржником додане платіжне доручення №3185 від 03.05.2006р., відповідно до якого до державного бюджету сплачено державне мито лише у сумі 42,50 грн. за один позов немайнового характеру, тобто менше ніж встановлено.

Допущене скаржником порушення є підставою для повернення касаційної скарги.

Керуючись п.4    статті 1113 ГПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. Касаційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №35/390  та додані до неї документи повернути.

2. Видати Відкритому акціонерному товариству “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” довідку на повернення з державного бюджету 42,50 грн. державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення №3185 від 03.05.2006р.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій