Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2258/25

Номер провадження 1-кс/711/662/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року                                                                         м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

скаржника - ОСОБА_3

прокурора - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 27.12.2024 про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на постанову прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 27.12.2024 про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 вказує, що 18.12.2024 року ним було подано позовну заяву до Соснівського районного суду м. Черкаси про відшкодування моральної шкоди завданої незаконною бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури. Отримавши відзив на позов від Головного управління Національної поліції в Черкаській області він дізнався про постанову про закриття кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42012250290000002 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.365 та ч.1 ст.366 КК України.

19.02.2024 року в слідчому відділі Черкаського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області він отримав копію постанови про закриття кримінального провадження №42012250290000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

В поданій скарзі вказує про незаконність винесення постанови з огляду на наступне:

Частина 1 ст.365 КК України зазначає перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Вважаючи, що ПДР України є загальнодоступними та функціональні обов`язки працівників ДАІ (станом на 2010 рік) передбачають суворо дотримуватись ПДР України, саме тому працівник ДАІ ОСОБА_5 перевищив службові повноваження порушивши ПДР України п.п. 11.4., 3.2. та створив небезпеку для руху іншим учасникам дорожнього руху. (Експертний висновок №2312 від 02 листопада 2015 року).

Що стосується істотної шкоди, то ним було подано клопотання слідчому прокуратури в якому зазначено розмір істотної шкоди, яка станом на 06.03.2017 року становила близько 338081,87 грн. і перевищує в 250 разів і більше, що тягне за собою не істотні, а тяжкі наслідки.

В постанові зазначено, що спецавтомобілі в супроводі авто ДАІ рухались по зустрічній смузі проти загального руху транспортних засобів під знак 3.21 - «В`їзд заборонено», яка є дорогою з одностороннім рухом, при цьому у автомобіля ДАІ були увімкнені звукові сигнали та проблискові маяки червоного і синього кольору, а у автомобілів Служби автомобільних доріг проблискові маяки жовтого кольору. Наявність дозволу на встановлення маяків у авто ДЕД відсутнє. Працівники автодору та ДАІ стверджували про наявність жовтого маяка на автомобілі КРАЗ та зазначили серію та номер дозволу НОМЕР_1 . Цей факт було спростовано сервісним центром Черкаської області за запитим слідчого від 21.07.2016 №31/23/1 - 1204 (в матеріалах справи).

В постанові зазначено, що снігоочищення проводилось у відповідності до технологічної карти на снігоочищення, яка складена працівником Черкаської ДЕД ОСОБА_6 , затверджена начальником ДЕД ОСОБА_7 та погоджена старшим інспектором ОДР Черкаського ДПС ДАІ УМВС України в Черкаській області капітаном міліції ОСОБА_8 . Однак слідчим не встановлено відповідно до якого нормативно-правового акту складено даний документ, погоджено всупереч п.п. 3.2., 11.4. ПДР України, не надано правову оцінку карті в напрямку відповідності ПДР України та забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідно до якого нормативно правового акту вона складена, бо снігоочисні роботи проводились не в відповідності до Єдиних правил зимового утримання доріг ПГ 1-218-118:215.

В матеріалах провадження не встановлено належності доказу технологічної карти, так як ДТП відбулась 17.12.2010 року, а згадування про неї вперше відбулось 04.07.2011 року.

В постанові зазначено, що на 44 кілометрі автодороги Золотоноша - Черкаси - Сміла - Умань на дорозі Н-16 встановлено тимчасові знаки: 3.29. - обмеження швидкості (70 та 50 км/год.), 1.37. - дорожні роботи, 1.5.3. - звуження дороги, 4.7. - об`їзд перешкоди та 1.4.1. - напрямок повороту. Однак ні один дорожній знак не попереджує учасників дорожнього руху про небезпеку, а саме зустрічний рух по дорозі з одностороннім рухом, в темну пору доби під час хуртовини. Більш детально описано експертом у висновку №2312 від 02 листопада 2015 року.

В акті обстеження місця вчинення ДТП до протоколу огляду місця події в розділі «наявність технічних засобів регулювання дорожнім рухом», який було складено 18.12.2010 року за попередньо зібраними відомостями 17.12.2010 року під час оформлення ДТП зазначено п.п.1.1. та 1.5. ПДР України (Розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) та тимчасові знаки.

В показах старшого інспектора ОДР Черкаського району ДПС ОСОБА_8 від 07.09.2011 року зазначено «ми приїхали на місце пригоди та повторно проїхавши ділянку дороги впевнились, що дорожні знаки знаходяться згідно технологічної карти в місці передбаченого ТК». Крім того, ОСОБА_8 дає показ, що 18.12.2010 року разом з ОСОБА_6 складено акт обстеження. Стає незрозумілим чому цієї інформації не внесено в матеріали ДТП.

Однак в допиті інспектора ДПС ОСОБА_9 від 04.12.2014 року, який складав матеріали ДТП, зазначено, що «вказана ділянка дороги на момент огляду була дуже засніжена і під шаром снігу та льоду ні асфальтобетонне покриття ні дорожня розмітка взагалі не проглядались. Межі проїзної частини визначались лише краями снігових наметів нагорнутих снігоочисною технікою, тому ширина проїзної частини була визначена від снігового намету до снігового намету».

Аналізуючи вищевикладене стає незрозумілим, як працівники ДЕД 17.12.2010 року помітили тимчасові знаки та розмітку на дорозі, а інспектор ДАІ при оформленні матеріалів ДТП де були понятими ті ж самі представники ДЕД, дані відомості не зафіксував.

Про ТК та тимчасові знаки вперше згадано після позову ОСОБА_3 про відшкодування збитків до Черкаського ДЕД, 23 травня 2011 року. 04.07.2011 року ДЕД було подано апеляційну заяву. До скарги додано технологічну карту та акт обстеження від 18.12.2010 року.

Слідством не встановлено відповідно до якого правового документу складено технологічну карту, чи в повній мірі вона забезпечує безпеку дорожнього руху. Не надано правову оцінку карті, діям працівникам ДАІ в юридичній площині.

За весь період досудового розслідування, старшим слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, у кримінальному провадженні №42012250290000002 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.365 та ч.1 ст.366 КК України не проведено жодної процесуальної дії, окрім неодноразового закриття кримінального провадження, які було скасовано судом.

Неодноразово різними експертами зазначалось про відсутність частини вихідних даних, а головне схеми метричного розташування автомобілів на місці ДТП. Однак ці прогалини не заповнюються і до сьогодні.

Свідок ОСОБА_10 , при проведенні дослідження зазначає, що водій АУДІ порушив п.3.2 ПДР України. Однак пунктом 3.2. зустрічний рух не передбачено на даній ділянці дороги. Про це зазначено в Львівській експертизі №2312 від 02 листопада 2015 року.

В постанові апеляційного суду Черкаської області від 28.05.2012 року підтвердження факту дослідження технологічної карти на предмет відповідності ПДР України, забезпечення безпеки руху та відповідно до якого нормативно правового акту її було складено - відсутні. Довід про те, що в ході проведення судового розгляду доводи ОСОБА_3 у провадженні перевірялись (щодо технологічної карти, яка є основним доказом у справі) - не відповідає дійсності.

Водночас, у постанові про закриття кримінального провадження від 31 травня 2024 року, яка скасована Соснівським районним судом м. Черкаси, слідчий зазначає, що в повноваженнях слідчого відсутні правові механізми проведення детального аналізу технологічної карти. Даний факт підтверджує не всебічність та необ`єктивність при проведенні слідства.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_3 просив слідчого суддю скасувати постанову прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 27.12.2024 про закриття кримінального провадження №42012250290000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав скаргу в повному обсязі та просив скасувати постанову прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 27.12.2024 про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, оскільки вбачає в діях працівників ДАІ УМВС України в Черкаській області та Служби автомобільних доріг у Черкаській області ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

В судовому засіданні прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні скарги, оскільки вважає, що досудове розслідування проведено повно та об`єктивно, а постанова від 27.12.2024 року про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування не вбачає.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 , заперечення прокурора ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з вимогами ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно, об`єктивно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до положень ст.40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий уповноважений, зокрема: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. Слідчий зобов`язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються у письмовій формі.

Нормами ст.36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема: доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом, скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження.

Відповідно до положень ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до положень п.2 ч.1 та ч.4 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.

Відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Нормами п.18 ст.3 КПК України, визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

За змістом ст.110 КПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть розслідуваного кримінального правопорушення та висновки щодо всіх обставин, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. Мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення цього Кодексу.

У свою чергу слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

В судовому засіданні встановлено, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №4212250290000002 від 24.12.2012, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.365, ч.1 ст.366 КК України, за заявою ОСОБА_3 щодо дій співробітників ДАІ УМВС України в Черкаській області та Служби автомобільних доріг у Черкаській області, за фактом внесення завідомо неправдивих даних в протокол дорожньо-транспортної пригоди, акт обстеження місця дорожньо-транспортної пригоди та допущення руху снігоочищувального транспорту на дорозі з одностороннім рухом проти загального руху транспорту.

27 грудня 2024 року прокурором відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 винесена постанова про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В постанові зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що 17.12.2010 близько 17 - 18 години, на автодорозі Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань Н-16, яка має по дві смуги руху в кожному напрямку та які розділені ґрунтовим ровом, відбулась дорожньо-транспортна пригода між транспортними засобами АУДІ А6, під керуванням ОСОБА_3 , та спец-автомобілем КРАЗ, під керуванням водія ОСОБА_11 , що проводив снігоочищення разом з автомобілем ЗІЛ, під керуванням ОСОБА_12 .

Вказані спец-автомобілі, рухались під супроводом автомобіля ДАІ, під керуванням ОСОБА_5 , по зустрічній смузі проти загального потоку транспортних засобів під знак 3.21 - «В`їзд заборонено», яка є дорогою з одностороннім рухом, при цьому у автомобіля ДАІ були увімкненні звукові сигнали та проблискові маячки червоного і синього кольору, а у автомобілів Служби автомобільних доріг проблискові маячки оранжевого кольору.

Вказане снігоочищення проводилось у відповідності до технологічної карти на снігоочищення, яка складена працівником Черкаського ДЕД ОСОБА_6 , затверджена начальником філії «Черкаська ДЕД» ОСОБА_7 та погоджена старшим інспектором ОДР Черкаського ДПС ДАІ УМВС України в Черкаській області капітаном міліції ОСОБА_8 .

На 44 кілометрі автодороги Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань Н-16 встановлено тимчасові знаки: 3.29. - обмеження швидкості (70 та 50 км/год), 1.37. - дорожні роботи, 1.5.3. - звуження дороги, 4.7. - об`їзд перешкоди, 1.4.1. - напрямок повороту.

Автомобіль АУДІ А6, під керуванням ОСОБА_3 , рухався в зустрічному напрямку, здійснюючи маневр на випередження автомобіля марки ВАЗ 2107, що рухалися в попутному напрямку руху, почав рухатись прямо на патрульний автомобіль. Уникаючи лобового зіткнення, працівник ДАІ ОСОБА_5 , керуючи службовим автомобілем, різко прийняв вправо, по напрямку свого руху та з`їхав на узбіччя, а за ним водій першого спецавтомобіля під керуванням ОСОБА_12 , другий водій спецавтомобіля - ОСОБА_11 , який рухався слідом, цього маневру зробити не встиг з об`єктивних причин, із-за чого сталося його зіткнення з автомобілем, під керуванням ОСОБА_3 , який за цих обставин не стежив за дорожньою обстановкою. При цьому, останній отримав тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої ступеню тяжкості.

Згідно висновку додаткової судової дорожньо-технічної експертизи №3883 від 31.10.2016, організація виконання робіт по снігоочищенню на ділянці автодороги сполученням «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» KM 43+100-43+800, 51+900-53+200 не відповідала вимогам п.6.1.4 Єдиних правил зимового утримання автомобільних доріг П Г1-218-118:215 та додатку ПІ до цих правил, п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Порядку огородження та організації дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг СОУ 45.2-00018112-006:2006.

Невідповідність в організації виконання снігоочищенню на вказаній робіт по ділянці автодороги, з технологічної точки зору, не знаходилися у причинному зв`язку з технічної точки зору з виникненням даної ДТП.

Згідно висновку автотехнічної експертизи №2312 від 02.11.20015, п.п. 5, 6:

В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, дії водія патрульного автомобіля «Шкода» ОСОБА_5 , який в умовах обмеженої видимості всупереч вимогам «Правилами дорожнього руху України» на ділянці дороги з розділювальною смугою руху, виїхав на смугу зустрічного руху і своїми діями створив для водія зустрічного автомобіля Ауді небезпеку для руху - знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з фактом ДТП.

Дана експертиза не може одночасно визначити, чи мав автомобіля Ауді ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації технічну можливість попередити зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, чи перевищувала обрана водієм швидкість руху по видимості дороги максимально допустиму для даних дорожніх умов і чи знаходиться можливе перевищення швидкості в причинно-наслідковому зв`язку з фактом ДТП внаслідок відсутності необхідних даних для проведення розрахунків, вказаних у дослідницькій частині, а тому і може визначити, чи знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку дії водія ОСОБА_3 з наслідками даної пригоди.

Разом з цим, в постанові прокурором зазначено, що під час проведення вказаної експертизи експертом не враховано п.3.1 Правил дорожнього руху України про те, що водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 28.05.2012, ОСОБА_3 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

За заявою ОСОБА_3 , УДАІ УМВС України в Черкаській області проведено службову перевірку щодо дій працівників ДАІ під час супроводження спеціальної техніки та оформлення матеріалів ДТП стосовно водія ОСОБА_13 , висновок якої затверджений 18.06.2012, з якого вбачається, що дії працівників ДАІ не суперечать вимогам чинного законодавства.

18 липня 2018 року слідчим, за клопотанням ОСОБА_3 , призначено додаткову судову автотехнічну експертизу, проведення якої (за клопотанням останнього) було доручено експертам Львівського НДІСЕ.

Згідно висновку додаткової судової автотехнічної експертизи №4248 від 01.11.2018 встановлено: що встановити чи спроможні з технічної точки зору покази потерпілого ОСОБА_3 , який керував автомобілем АУДІ, державний номерний знак НОМЕР_2 , щодо маневру відвороту ліво по ходу свого руху автомобіля ЗІЛ, під керуванням водія ОСОБА_12 , не виявляється можливим у зв`язку з відсутністю зафіксованих слідів, які свідчать про це, та відсутності будь-якої інформації по розвитку механізму ДТП у вказаній частині. Оскільки згідно з наданими даними обставин ДТП, якими встановлено, що зіткнення між автомобілем ЗІЛ та автомобілем АУДІ не відбулося, то з технічної точки зору, вирішення питання - «чи була технічна можливість зіткнення автомобіля ЗІЛ з автомобілем АУДІ, в момент виконання автомобілем ЗІЛ маневру відвороту вправо по ходу свого руху та з`їзду на узбіччя, з метою уникнення зіткнення з автомобілем АУДІ?» позбавлене технічного змісту.

Виходячи з дорожньо-транспортної ситуації, що склалася на момент ДТП, після маневрування праворуч транспортних засобів Шкода і ЗІЛ, що рухались попутно попереду автомобіля КРАЗ, технічна можливість уникнути зіткнення із зустрічним автомобілем АУДІ, діями водія автомобіля марки КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 , в даному випадку не визначалась, оскільки, з технічної точки зору навіть повна зупинка керованого ним автомобіля не виключала зіткнення з автомобілем АУДІ, який рухався назустріч в заносі в некерованому стані.

Виходячи з дорожньо-транспортної ситуації що склалась на момент ДТП, у разі дотримання водієм автомобіля марки КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 передбачених пунктом 6.2.5. «Єдиних правил зимового утримання автомобільних доріг» ПГ. 1-218-118:2005. 40-60 метрового розриву (дистанція руху) до автомобіля марки ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_12 , діями водія автомобіля марки КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 в даному випадку не визначалась, оскільки, з технічної точки зору, навіть повна зупинка керованого ним автомобіля не виключала зіткнення з автомобілем АУДІ, який рухався назустріч в заносі в некерованому стані.

По причинам вказаним в дослідницькій частині, виходячи з дорожньо-транспортної ситуації що склалась на момент ДТП, у разі дотримання водієм автомобіля марки КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 передбачених пунктом 6.2.5. «Єдиних правил зимового утримання автомобільних доріг» ПГ. 1-218-118:2005, 40-60 метрового розриву (дистанція руху) до автомобіля марки ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_12 , встановити технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем КРАЗ у водія автомобіля марки АУДІ шляхом виконання вимог п.3.2(ч.3) та п.12.3 Правил дорожнього руху України не представляється можливим. Оскільки згідно з наданими даними обставин ДТП, якими встановлено, що зіткнення між автомобілем ЗІЛ та автомобілем АУДІ не відбулося, то з технічної точки зору, вирішення питання - «чи перебувають дії водія автомобіля марки ЗІЛ, державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_12 з технічної точки зору у причино-наслідковому зв`язку із фактом даної ДТП?» позбавлене технічного змісту.

Враховуючи вище проведені дослідження, де встановлено, що технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем АУДІ, діями водія автомобіля марки КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 в даному випадку не визначалась, оскільки з технічної точки зору, навіть повна зупинка керованого ним автомобіля не виключала зіткнення з автомобілем АУДІ, який рухався назустріч в заносі в некерованому стані, то з технічної точки зору, вирішення питання перебування дій водія автомобіля марки КРАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_11 в причинно-наслідковому зв`язку, в діях водія ОСОБА_11 із фактом даної ДТП, в даному випадку позбавлене технічного змісту.

Виходячи з наданих обставин ДТП, враховуючі, що водій спеціального автомобіля марки Шкода (ДАІ), державний номерний знак НОМЕР_5 , ОСОБА_5 на момент вказаної події виконував спеціальне завдання, а саме супроводжував автомобілі, які здійснювали роботи по снігоочищуванню автодороги, то питання по встановленню причинно-наслідковому зв`язку із фактом даної ДТП, в діях водія ОСОБА_5 , в даному випадку повинне вирішуватися правоохоронними органами самостійно.

По причинам вказаним в дослідницькій частині, встановити чи перебувають дії водія автомобіля марки АУДІ, державний номерний знак НОМЕР_6 , ОСОБА_3 з технічної точки зору у причинно-наслідковому зв`язку із фактом даної ДТП, в даному випадку не представляється можливим.

07.05.2019, за клопотанням потерпілого ОСОБА_3 , слідчим з урахуванням всіх попередніх висновків експертів, та інших отриманих під час досудового розслідування доказів, призначено до експертної установи вищого рівня - Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, повторну комплексну дорожньо-технічну та автотехнічну експертизу.

Згідно висновку повторної комплексної дорожньо-технічної та автотехнічної експертизи №19744/19-52 від 28.06.2023:

Якщо швидкість руху автомобіля ВАЗ становила значення менше ніж 85,0...90,0 км/год, то при виконанні маневру випередження швидкість руху автомобіля Ауді А6, д.р.н. НОМЕР_6 , могла становити значення 85,0...90,0км/год.

Встановлення експертним шляхом теоретичної можливості зіткнення автомобіля Ауді А6, д.р.н. НОМЕР_6 , з автомобілями ШКОДА та ЗІЛ з технічної точки зору не доцільно та не можливе.

Показання водія автомобіля Ауді А6, д.р.н. НОМЕР_6 , ОСОБА_3 або в частині факту відвороту автомобіля ЗІЛ ліворуч, або в частині параметрів взаємного наближення є технічно неспроможними.

Вбачати в діях водіїв автомобілів КРАЗ, ЗІЛ та ШКОДА невідповідності п. 11.4. ПДР України немає підстав технічного характеру. Відповісти на другу частину даного питання «... і чи не створювали їхні дії небезпеки руху на даній ділянці дороги» не вдалося за можливе.

Настання пригоди діями водія автомобіля ЗІЛ ОСОБА_12 не визначалося, тому в його діях невідповідностей вимогам ПДР України [3], які знаходилися би в причинному зв`язку з настанням даної ДТП не вбачається.

В умовах даної пригоди водій автомобіля КРАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_11 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Ауді А6, д.р.н. НОМЕР_6 , та в його діях невідповідностей вимогам ПДР України, які знаходилися би в причинному зв`язку з настанням даної ДТП не вбачається.

Для дослідження питань №10-14 експертам необхідно мати дані про загальну та конкретну видимості з робочого місця водія автомобіля Ауді А6, д.р.н. НОМЕР_6 , безпосередньо на момент ДТП при фактичних погодних та дорожніх умовах. В наданих матеріалах та постанові вказані дані відсутні, тому дослідити Питання №10-14 не вдається за можливе.

З причин, викладених в дослідницькій частині, дослідити питання №15-17 не вдалося за можливе.

Таким чином, в кримінальному провадженні проведенні експертні автотехнічні та автодорожні дослідження, в тому числі повторні та додаткові, експертами Черкаського НДЕКЦ, Черкаського відділення КНДІСЕ, ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса, Львівського НДІСЕ та КНДІСЕ, у висновках яких відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями співробітників УДАІ УМВС України в Черкаській області, спільно з працівниками ДП «Черкаський облавтодор», при здійсненні снігоочищувальних робіт, з виникненням ДТП за участі потерпілого ОСОБА_3 .

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийняття прокурором постанови про закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.365 КК України, слідчий суддя приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Положення ч.1 ст.11 КК України вказують, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Згідно диспозиції ч.1 ст.365 КК України передбачена кримінальна відповідальність за - перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне, вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Таким чином, об`єктивна сторона кримінального правопорушення передбаченого ст.365 КК України, є перевищення влади або службових повноважень, що характеризується трьома обов`язковими ознаками: 1) діянням, яке: а) полягає тільки в активній поведінці - діях; б) зумовлено службовим становищем винного і пов`язане з його владними чи службовими повноваженнями; в) явно виходять за межі цих повноважень; 2) наслідками, що виявляються в істотній шкоді чи тяжких наслідках правам, свободам та інтересам фізичних, юридичних осіб або державним чи громадським інтересам; 3) причинним зв`язком між діянням і наслідками.

Отже, відповідальність за ст.365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов`язані з її службовими (владними) повноваженнями. Якщо такий зв`язок відсутній, вчинене не може розглядатися як перевищення влади і за наявності до того підстав підлягає кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо.

Характерною ознакою об`єктивної сторони перевищення влади є також і те, що при вчиненні цього злочину винний хоча і здійснює ті чи інші службові діяння, проте вони не тільки не входять до його компетенції, а, навпаки, явно (очевидно, безперечно) виходять за межі наданих суб`єкту прав і повноважень. Саме в цьому полягає принципова відмінність перевищення влади (ст.365 КК) від службового зловживання (ст.364 КК), при вчиненні якого винний хоча і діє всупереч інтересам служби, проте використовує для цього ті повноваження, які надані йому за службою, і отже, діє в межах (рамках) своєї компетенції. Тому будь-яке злочинне використання винним свого службового становища, але у межах наданих йому повноважень (тобто за відсутності явного виходу за ці межі), не може кваліфікуватися за ст.365 КК України.

Характер, зміст та обсяг повноважень, а також порядок (умови, способи) їх реалізації визначаються службовою компетенцією особи, яка закріплюється в законах, постановах, розпорядженнях, наказах, інструкціях, статутах, положеннях, правилах та інших нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять вчи­нені службовою особою дії за межі її повноважень, необхідно з`ясувати, яким норма­тивним актом вони регламентуються і які саме положення цього акта були порушені винним у конкретному випадку.

Конкретні дії службової особи при перевищенні влади можуть бути різними і залежать передусім від сфери її службової діяльності, характеру, змісту та обсягу наданих їх повноважень. Проте всі вони можуть бути зведені до кількох форм (способів) вчинення цього злочину та полягають у вчиненні таких дій:

а) які входять до компетенції будь-якої іншої, а не цієї службової особи - є компетенцією вищестоящої службової особи чи службової особи іншого відомства;

б) виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх у даному випадку умов - в особливих випадках, з особливого дозволу або з додержанням особливого порядку;

в) які могли бути здійснені лише колегіально, тоді як винний вчинив їх одноособово;

г) які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Суб`єктивна сторона перевищення влади характеризується умисною або змішаною формою вини. Вказівка закону (ч.1 ст.365 КК) на явний вихід за межі наданих прав або повноважень означає, що службова особа може діяти лише з прямим умислом. Тому при вирішенні питання про те, чи є такий вихід дійсно явним, слід виходити з того, наскільки він був очевидним, безсумнівним та безперечним для всіх і кожного і перш за все для самої службової особи, і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки.

В постанові про закриття кримінального провадження в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України прокурором зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що співробітники УДАІ УМВС України в Черкаській області проводили заходи з забезпечення безпеки дорожнього руху при снігоочищенні у встановлений законом спосіб - перебуваючи в добовому чергуванні, використовуючи спеціальний службовий автомобіль обладнаний необхідною світловою та звуковою сигналізацією, з увімкненою світловою та звуковою сигналізацією, використання якої відповідно до Правил дорожнього руху надає їм можливість здійснювати рух в зустрічному напрямку при виконані невідкладних службових завдань, за вказівки уповноваженої на те посадової особи, керуючись в тому числі своїми службовими обов`язками, інструкціями та ЗУ «Про міліцію», що виключає об`єктивну та суб`єктивну сторону кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.365 КК України.

З урахуванням вищевикладеного, дослідивши матеріали кримінального провадження №4212250290000002 від 24.12.2012, слідчий суддя прийшов до висновку про законність та обґрунтованість постанови прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 27.12.2024 про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, оскільки в ході досудового розслідування не здобуто будь-яких даних та відповідних доказів, які можуть свідчити про наявність ознак перевищення влади чи службових повноважень працівниками УДАІ УМВС України в Черкаській області при проведенні заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху при снігоочищенні та наявності прямого умислу щодо настання наслідків по відношенню до ОСОБА_3 .

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що допущенні порушення працівниками УДАІ УМВС України в Черкаській області при проведенні заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху при снігоочищенні, за наявності до того підстав, можуть кваліфікуватися за іншими статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо.

Оскільки, кримінальне провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, закрито лише в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, слідчий суддя вважає, що за таких обставин права потерпілого ОСОБА_3 щодо розслідуваних подій не порушенні, оскільки в частинні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286 та ч.1 ст.366 КК України досудове розслідування продовжується, та останній у відповідності до положень ст.22 та 26 КПК України не позбавлений можливості у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом щодо обстоювання своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Щодо позиції скаржника ОСОБА_3 про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України в діях Служби автомобільних доріг у Черкаській області, то вказані твердження є необгрунтованими, оскільки суб`єктом вказаного злочину може бути лише працівник правоохоронного органу.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова прокурора відповідає вимогам ст.110 КПК України, належним чином обґрунтована, в ній викладено зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 27.12.2024 про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, - не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 22, 26, 36, 284, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 27.12.2024 про закриття кримінального провадження №42012250290000002 від 24.12.2012 року, в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 14.04.2025 року о 10:00 годині.

Слідчий суддя: ОСОБА_1