Справа № 135/312/25

Провадження № 2/135/217/25

РІШЕННЯ

іменем України

16.04.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024  у розмірі 65 790 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7521638, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 21 000 грн 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, визначені договором.

ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши відповідачу відповідно до умов договору кредитні кошти шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «Пейтек» на платіжну картку - № НОМЕР_1 . Водночас відповідач своїх зобов`язань не виконав — не повністю вносив передбачені договором платежі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 65 790 грн 00 коп., яка складається з: 19 590 грн 00 коп. — заборгованість за основною сумою кредиту; 46 200 грн 00 коп. — заборгованість за відсотками.

23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 перейшло до ТОВ «Онлайн Фінанс». Згідно з витягом із реєстру боржників до вказаного договору, новий кредитор набув право вимоги до відповідача в обсязі 65 790 грн 00 коп.

20.01.2025 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 20/01/2025-01, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал». Згідно з витягом із реєстру боржників до вказаного договору, новий кредитор набув право вимоги до відповідача в обсязі 65 790 грн 00 коп.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 65 790 грн 00 коп., а також судові витрати, що складаються з 2 422 грн 40 коп. судового збору та 7 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 12 березня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. З огляду на розмір позовних вимог, справа визнана малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 та частини шостої статті 19 ЦПК України). Судове засідання призначено на 09 квітня 2025 року.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1  у судове засідання також не з`явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій визнав позов у повному обсязі, підтвердив, що наслідки такого визнання йому відомі та зрозумілі, і просив розглянути справу за його відсутності. Окрім того, у зв`язку з визнанням позову, відповідач просив зменшити на 50 % суму судових витрат, понесених позивачем, а саме: зменшити розмір судового збору з 2?422,40 грн до 1?211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу з 7?000 грн до 3?500 грн.

Суд, враховуючи зазначене, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, оскільки учасники справи належним чином реалізували свої процесуальні права та обов`язки.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

27.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Споживач) укладений Договір про споживчий кредит № 7521638, за яким Товариство надає Споживачу грошові кошти у сумі 21 000 грн (п.1.3. Договору) на строк 363 дні (п.1.4. Договору), а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. (а.с.42-48).

Відповідно до п. 1.4 Договору, детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, сторони погодили в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки, що є Додатком № 1 до Договору (а.с.46).

Також сторонами було узгоджено Графік платежів з урахуванням визначеної п. 1.4 Договору періодичності платежів зі сплати процентів – кожні 11 днів (а.с. 47-48).

Договір про споживчий кредит № 7521638 від 27.01.2024 з додатками був підписаний відповідачем о 18:23:15 шляхом введення одноразового ідентифікатора А8189. Під час підписання договору відповідач вказав свої персональні дані: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), номер телефону та адресу місця проживання/реєстрації.

Одночасно з укладенням договору відповідачем о 18:23:00 шляхом введення одноразового ідентифікатора BW4133 було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 55-57).

Відповідно до інформаційного листа ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 за № 20241113-1/1, через систему «Пейтек» 27.01.2024 о 18:24:07 було проведено успішне перерахування на карту № НОМЕР_1 коштів на суму 21 000 грн (а.с. 58-59).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024, згідно з яким станом на 22 жовтня 2024 року загальна сума заборгованості становить 65 790 грн 00 коп., з яких: 19 590 грн 00 коп. – заборгованість за основним кредитом; 46 200 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; платежі за договором – 5683 грн 50 коп. (а.с. 65-68).

Зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 убачається, що станом на 12.02.2025 загальна сума заборгованості становить 65 790 грн 00 коп., з яких: 19 590 грн 00 коп. – заборгованість за основним кредитом; 46 200 грн 00 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 69).

23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «Онлайн Фінанс» прийняло належні першому товариству права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників (а.с. 70 – 73).

Відповідно до пункту 4 договору відступлення, перехід права вимоги підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників, підписаним обома сторонами (а.с. 73 зворотна сторона).

ТОВ «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжною інструкцією № 166 від 30.10.2024 (а.с. 12).

Згідно з витягом з реєстру боржників від 23.10.2024, ТОВ «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 65 790 грн 00 коп. (а.с. 74).

20.01.2025 між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 20/01/2025-01, відповідно до якого ТОВ «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» прийняло належні першому товариству права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників (а.с. 13 – 15).

Відповідно до пункту 4 договору відступлення, перехід права вимоги підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників, підписаним обома сторонами.

10.02.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» повністю здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з платіжними інструкціями № 213 від 20.01.2025 та № 253 від 10.02.2025 (а.с. 19 – зворотна сторона) та цього ж дня між сторонами був складений акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 18).

Згідно з витягом з реєстру боржників від 20.01.2025, ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 65 790 грн 00 коп. (а.с. 16).

Станом на час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів сплати зазначеної суми заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024  у розмірі 65 790 грн 00 коп. визнає у повному обсязі.

VІ. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Щодо доведеності укладення договору про споживчий кредит за допомогою одноразового ідентифікатора.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину не встановлена законом прямо, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 652 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, будь-який вид договору, що укладається відповідно до положень Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Такий договір прирівнюється до письмового (статті 205, 207 ЦК України), за умови, що містить усі істотні умови для відповідного виду договору. У разі відсутності таких умов договір може бути визнаний неукладеним або недійсним у зв`язку з недотриманням письмової форми.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

Метою підписання договору є ідентифікація особи, яка його укладає, підтвердження її згоди з умовами договору, а також забезпечення цілісності електронних даних. У цьому контексті електронний підпис у вигляді одноразового ідентифікатора — це алфавітно-цифрова послідовність, яка додається до інших електронних даних особою, що акцептує пропозицію (оферту), і надсилається іншій стороні договору. Такий ідентифікатор може надаватися у вигляді пароля, SMS-коду або іншими засобами, що дозволяють ідентифікувати користувача.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» (за умови використання засобів ЕЦП усіма сторонами договору); електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, визначеного цим Законом; аналога власноручного підпису (факсиміле), за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки таких підписів.

Не кожна електронна угода вимагає створення окремого електронного документа. Електронний договір може бути укладений у спрощеній формі або шляхом заповнення відповідної форми в електронній системі, якщо у ній чітко описано юридичні наслідки такої дії.

При оформленні заявки, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому вказується особа, яка здійснила дію, з використанням відповідної інформаційної системи (наприклад, сайту кредитора).

Згідно зі статтею 129 Конституції України, принцип змагальності у цивільному процесі забезпечує обов`язок сторін доводити обставини, на які вони посилаються. Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, причому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до закону мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Позивачем надано суду письмову форму договору про споживчий кредит № 7521638 від 27.01.2024, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , у пункті 10 якого зазначено, що договір підписано з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора. Вказаний договір містить погоджені сторонами істотні умови: суму кредиту, строк користування та процентну ставку.

Відповідач визнає факт укладення договору у встановленій законом формі.

Щодо доведеності відступлення прав вимог.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18), постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Позивач на підтвердження набуття права вимоги за договором надано: копію договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Онлайн Фінанс», копію договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025, укладеного між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» та копії витягів з реєстрів боржників до вказаних Договорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів того, що договір факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Онлайн Фінанс» та договір факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025, укладений між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал», визнані недійсними суду не надано, враховуючи позицію відповідача, який не оспорює даного факту, а тому суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» набуло статус нового кредитора за договором про споживчий кредит № 7521638 від 27.01.2024 до відповідача.

Щодо доведеності розміру заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).

Позивачем доведено факт укладання договору № 7521638 від 27.01.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .

Наведений позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 в сумі 65 790 грн відповідає умовам договору та визнається відповідачем.

Отже, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що позов визнаний відповідачем, а визнання позову відповідачем ОСОБА_1 не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, та з урахуванням невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості в розмірі 65 790 грн 00 коп., що складається з 19 590 грн 00 коп. (сума заборгованості за основною сумою боргу) та 46 200 грн 00 коп. (сума заборгованості за відсотками) підлягають задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу (а.с. 20-25, 76).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Позиція відповідача про те, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню на 50% в зв`язку з визнанням ним позову, не ґрунтується на вимогах закону, адже чинним цивільним процесуальним законодавством, вказана норма як заохочувальна передбачена лише щодо вирішення питання розподілу судових витрат у виді судового збору.

За таких обставин клопотання відповідача про зменшення на 50% витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає у зв`язку з його безпідставністю.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Постановою від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17 Верховний Суд виснував, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач ОСОБА_1 в цілому заперечень щодо розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавав, помилково посилаючись, що сума вказаних витрат повинна бути зменшена на 50%.

В додатковій постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Отже, для цілей розподілу витрат на правничу допомогу розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги, необхідно враховувати не лише те, чи були вони фактично понесені, а й їх розумність та необхідність у контексті кожної справи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши кожну складову наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості та розумності, суд прийшов до наступних висновків.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а від так заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу - 7 000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору так як матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною, враховуючи усталену практику.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється спів мірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи,а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак приходить до висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Щодо судового збору.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2422 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 27.02.2025. (а.с. 11).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % сплаченого судового збору.

Беручи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що 50 % сплаченого позивачем судового збору підлягають поверненню з Державного бюджету України, а решта 50 % підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7521638 від 27.01.2024 у розмірі 65 790 (шістдесят п`ять тисяч сімсот девяносто) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривні 20 коп. судового збору та 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривні 20 коп. згідно з платіжною інструкцією № 11049 від 27.02.2025.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал», місце знаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 43541163;

- відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя