РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
01 грудня 2011 року Справа № 2/5007/73/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Олексюк Г.Є. ,
судді Сініцина Л.М.
при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Макро" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.11 р.
у справі № 2/5007/73/11 (суддя Тимошенко О.М. )
позивач Бердичівська районна санітарно-епідеміологічна станція
відповідач Приватне підприємство "Макро"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача регіональне відділення фонду державного майна України у Житомирській області
про звільнення приміщення та стягнення 9 165 грн. 36 коп. неустойки
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1 –представник за довіреністю
Биков В.М. –головний державний санітарний лікар
відповідача –ОСОБА_2 –представник за довіреністю
третя особа –ОСОБА_3 –представник за довіреністю
З оголошенням перерви.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.09.2011 року у справі № 2/5007/73/11 позов Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Бердичів до приватного підприємства «Макро» м. Житомир про звільнення приміщення та стягнення 9165,36 грн. задоволено частково. Зобов»язано звільнити приватному підприємству «Макро» м. Житомир орендоване приміщення загальною площею 180,6 кв.м. за адресою: Житомирська обл., м. Бердичів, вул. К.Лібкнехта,49. Позов в частині стягнення 9165,36 грн. неустойки залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач – приватне підприємство «Макро» м. Житомир звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовучи свої вимоги апелянт посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають зачення для справи.
Зокрема, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції, була порушена ст. 4-2 ГПК України, яка говорить, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так судом першої інстанції позовна заява була прийнята з порушенням вимог ст. 56 ГПУ України, а саме позивач не надав доказів надсилання відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення. Також звертає увагу на те, що місцевий суд в своєму рішенні не дав жодної оцінки тому факту, що предметом спору є державне майно. Суд не залучив в якості третьої особи власника цього майна, тобто Фонд державного майна України. В ході судового засідання було встановлено, що лист №534 був направлений 01.03.11 року до закінчення терміну дії договору. Але не зрозумілих причин суд визнав його таким, що відповідає вимогам п. 8.5 договору оренди.
Представником відповідача також у судовому засіданні представлено доповнення до апеляційної скарги в яких він звертає увагу апеляційного суду на обставини справи які не були досліджені в місцевому господарському суді. Договір оренди від 01.03.2004 року був неодноразово переукладений сторонами на тих самих умовах строком до 01.03.2006 року, до 01.03.2007 року, до 01.03.2008 року, до 01.03.2009 року. Разом з тим Верховною Радою України 15.12.2009 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», яким встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб»єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом вважати продовженим до п»яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26.10.2011 року залучено до справи № 2/5007/73/11 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача регіональне відділення Фонду державного майна України у Житомирській області.
У судовому засіданні та у своїх пояснення представник Фонду державного майна пояснила, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення- щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.
На виконання наказу ФДМУ №912 від 17.06.2009 року «Про контрольно-ревізійну службу Фонду державного майна України», 21.12.2010 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства щодо передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної станції та знаходиться в м. Бердичеві.
Перевіркою було встановлено, що 01.03.2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди про передачу в строкове платне користування нежитлового приміщення площею 180,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Бердичів, вул. К. Лібкнехта, 49 та перебуває на балансі Бердичівської районної СЕС. Договір оренди було укладено строком на один рік до 01.03.2005 року, а потім відповідно до умов договору оренди його дію було продовжено на наступні роки до 01.03.2011 року.
Даною перевіркою, також було встановлено, що орендоване майно використовується не за призначенням, окрім продажу продовольчих товарів (в т.ч.підакцизної групи) здійснюється продаж непродовольчих товарів, стільникових телефонів та аксесуарів до них, окрім того у відокремленому приміщенні, площею 18 кв.м. здійснюється продаж канцелярських товарів, надаються послуги з ксерокопіювання. Частина орендованого приміщення площею 2 кв.м. передане ВАТ КБ «Приватбанк» під розміщення банкомату. На думку представника третьої особи всупереч вимогам ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно не було застраховане. Враховуючи вищевикладене, комісією було рекомендовано Бердичівській районній санітарно-епідеміологічній станції привести орендні відносини у відповідність з вимогами чинного законодавства.
Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розглядом матерів справи встановлено наступне:
01.03.2004 року між Бердичівською районною санітарно-епідеміологічною станцією (позивач) та Бердичівською філією приватного підприємства "Макро" (відповідач) був укладений договір оренди б/н (далі по тексту - договір), згідно якого позивач (орендодавець за договором) передав, а відповідач (орендар за договором) прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою м. Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 49 загальною площею 180,6 м.кв., що знаходиться на балансі Бердичівської районної санітарно-епідеміологічної станції. (п. 1.1 договору).
Вказаний договір зі сторони орендаря (відповідача) підписаний директором Бердичівської філії приватного підприємства "Макро", який, як вказано в договорі, діє на підставі Положення та розпорядження №331 від 15.11.02.
Відповідно до ст. 2 ч.1 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Відповідно до ст. 95 ч.3 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до ст. 2 ч.1 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання.
Зі змісту статті 55 ГК України, яка визначає поняття суб'єкту господарювання, вбачається, що філія не може бути самостійним суб'єктом господарювання.
Згідно п.3 Положення про філію ПП"Макро", філія не є юридичною особою, не користується кредитами банків, не має права заключати господарські угоди від імені чи від імені товариства з іншими господарськими організаціями, крім угод по продажі товару, чи питань обумовлених в генеральному дорученні.
Розпорядження, на яке йде посилання в договорі, сторонами не надано. Таким чином філія не може бути стороною вказаного договору.
Відповідно до ст. 92 ч.1 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
До суду не представлено доказів, що Собко Т.В., яка підписала договір від імені орендаря, наділена повноваженнями представляти юридичну особу – ПП "Макро".
Разом з тим господарський суд вважає, що вказаний договір є укладеним і, відповідно, створює юридичні наслідки для юридичної особи - ПП "Макро", оскільки дії директора філії були в подальшому схвалені юридичною особою (ст. 241 ЦК України), зокрема про це свідчить заява №57 від 18.07.11, відзив на позовну заяву №124 від 01.09.11. Крім того, рішенням господарського суду Житомирської області від 27.09.10 по справі №6/63-Д по спору між цими ж сторонами встановлено факт дійсності та виконання сторонами вищевказаного договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.04.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з місцевим господарським судом, що позов в частині спонукання відповідача звільнити орендоване приміщення підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В п.8.1 договору сторони визначили строк дії договору з 01.03.2004р. по 01.03.2005р. При цьому, згідно п.8.5 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну даного договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором.
Сторони не заперечили, що даний договір був пролонгований до 01.03.11. На виконання пункту 8.5 договору, листами №534 від 01.03.11 та №921 від 30.03.11 позивач повідомляв відповідача про припинення з 01.03.11 дії договору оренди від 01.03.04 (а.с.13,18).
Відповідач вважає, що позивач не належним чином повідомив його про припинення дії договору, оскільки вказані листи направлялись не на юридичні адреси філії і самого підприємства відповідача. Крім того, лист №534 був відправлений 01.03.11, тобто до закінчення терміну дії договору, що суперечить п.8.5 договору.
Заперечення відповідача спростовуються наступним:
- як вбачається з матеріалів справи, отримання вказаних листів відповідачем підтверджується поштовим повідомленням про вручення: 11.03.11 директору ПП"Макро" – Рибачок О.П. Сопко Т.В.; 02.04.11 директору Бердичівської філії ПП"Макро" - Сопко Т.В (а.с.15, 20);
- направлення позивачем листа від 01.03.11 ніяким чином не порушує прав відповідача та умов договору оренди, оскільки даний лист містить повідомлення про те, що договір закінчує свою дію 01.03.11 і ніяк не раніше і не позбавляє права відповідача користуватись орендованим приміщенням до закінчення строку дії договору;
- п.8.5 договору не позбавляє права позивача в будь-який час, заздалегідь попередити про закінчення дії договору та витребувати у зв'язку з цим майно в обумовлений строк і лише встановлює граничний строк, до закінчення якого позивач вправі витребувати з оренди своє майно щоб даний договір не був укладений на новий строк.
Таким чином, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про припинення дії договору оренди з 01.03.11, тому договір оренди від 01.03.04 припинив свою дію з 01.03.11.
Відповідно до норм статті 785 ч.1 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Отже, вимога про спонукання відповідача звільнити орендоване приміщення загальною площею 180,6 кв.м. за адресою: Житомирська обл., м.Бердичів, вул К.Лібкнехта, 49 підлягає задоволенню. При цьому суд зобов'язує саме юридичну особу звільнити приміщення, оскільки філія не може бути стороною у справі, а отже стороною у виконавчому провадженні.
Разом з цим колегія суддів не погоджується з місцевим господарським судом, щодо залишення позову без розгляду в частині стягнення неустойки виходячи з наступного.
П. 3.1 договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2004 року передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, затвердженої рішенням Житомирської обласної ради від 29.02.200 року і становить 722,4 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа з урахуванням щомісячного коефіцієнту інфляції та податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов»язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов»язку, щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як було судом встановлено вище договір оренди від 01.03.2004 року припинив свою дію з 01.03.2011 року, проте відповідач не звільнив займане ним приміщення.
Позивачем при подані позовної заяви було подано розрахунок неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України (стр. 25). Так, нарахування за період з березня по 19 травня 2011 року склали 4582,68 грн.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З-за таких підстав судова колегія приходить до висновку про скасування рішення в частині залишення позову без розгляду і відповідно направлення справи № 2/5007/73/11 в цій частині на розгляд до господарського суду Житомирської області.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для повного скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Макро» м. Житомир на рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.2011 року у справі № 2/5007/73/11 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 19.09.2011 року у справі № 2/5007/73/11 в частині залишення позову без розгляду скасувати і в цій частині передати справу № 2/5007/73/11 на розгляд до господарського суду Житомирської області.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Сініцина Л.М.
01-12/17188/11 17188/11