В И Р О К                                                                   

                                                       І м е н е м   У к р а ї н и                                            1-179/11                                                                                                                                      

14 листопада 2011 року                                                                                                           м. П’ятихатки

             П’ятихатський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого –судді Резніченка М.С.,

              при секретарі -           Гук С.Р.,

  за участю прокурора –        Пономаренка А.Є.,

представника цивільного позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні  злочину, передбаченого ст.. 185 ч. 3 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, не працюючого, раніше судимого 25.08.2005 року П’ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 263 КК України до штрафу 510 грн., має на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 185 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3  16.09.2011 р. приблизно об 12.20 год., будучи працівником П’ятихатського вагонного депо Державного підприємства  «Придніпровська залізниця» маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливої зацікавленості, з метою отримання прибутку, знаходячись у будинку 226 по вул.. Гагаріна в м. П’ятихатки Дніпропетровської області, вступив в попередню змову групою осіб з ОСОБА_2, який також мав умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливої зацікавленості, з метою отримання прибутку, направлений на таємне викрадення чужого майна –металобрухту з цеха по ремонту автозчепів П’ятихатського вагонного депо та вивезення його з території депо.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 16.09.2011 року приблизно о 17год. 30 хвилин, працюючи слюсарем в цеху по ремонту автозчепів П’ятихатського вагонного депо, і маючи вільний доступ до матеріальних цінностей вказаного цеху, будучи на робочому місці, скориставшись обставинами, що за його діями ніхто сторонній не спостерігає, умисно, таємно викрав з вищевказаного цеху 45 кг. металобрухту виду 500, вартістю 2570 грн. за 1 тону. ОСОБА_2 того ж дня  о 17 год. 30 хвилин на велосипеді проник на охоронювану  територію П’ятихатського вагонного депо, в цех по ремонту автозчепів, скориставшись тими обставинами, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно викрав металобрухт, який ОСОБА_3 раніше зібрав в вищевказаному цеху. З викраденим ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зник.

Крадіжкою ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 завдали матеріальної шкоди Державному підприємству «Придніпровська залізниця»в особі П’ятихатського вагонного депо на загальну суму 115,65 грн.           

Підсудний ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.. 185 ч. 2 КК України, визнав повністю і скористався правом, передбаченим ст.. 63 Конституції України, відмовившись від показань і підтвердив ті, які давав на досудовому слідстві, де підтвердив факт умисного, таємного викрадення,  з попередньою змовою групою осіб, металобрухту з цеха по ремонту автозчепів П’ятихатського вагонного депо. У вчиненому щиро каявся і просив не призначати реальне покарання.

Підсудний ОСОБА_2  свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.. 185 ч. 3 КК України, визнав повністю і скористався правом, передбаченим ст.. 63 Конституції України, відмовившись від показань і підтвердив ті, які давав на досудовому слідстві, де підтвердив факт умисного, таємного викрадення,  з попередньою змовою групою осіб, металобрухту з цеха по ремонту автозчепів П’ятихатського вагонного депо та вивезення його з території депо. У вчиненому щиро каявся і просив не призначати реальне покарання.

Відповідно до ч. 3 ст..299 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи в сукупності вищенаведене суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 та  ОСОБА_2   вчинили злочин проти власності, дії ОСОБА_3 органами досудового слідства вірно кваліфіковано за ст.. 185 ч. 2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб. Дії ОСОБА_2  органом досудового слідства також вірно кваліфіковані за ст.. 185 ч. 3 КК України як  таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у сховище.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності 25.08.2005 року П’ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ст. 263 ч.2 КК України до 510 грн. штрафу  (а.с. 145), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 151, 153), за місцем роботи характеризувався позитивно (а.с. 161), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 159).

ОСОБА_2 раніше не судимий (а.с. 131), на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває (а.с. 135, 133), за місцем роботи характеризувався позитивно (а.с. 141), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 142).

До обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України суд відносить щире каяття. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 слід обрати покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки дійшов висновку про можливість їхнього виправлення без відбування реального покарання з покладенням на них обов’язків, передбачених п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Керуючись ст..ст. 321, 323, 324, 328, 330-339 КПК України, суд,

З а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, і призначити покарання 3 роки позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, і призначити покарання 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.. 75, 76 п. 3, 4 КК України звільнити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік кожному, поклавши на них обов’язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця роботи і проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід –підписка про невиїзд –ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити дотеперішній до вступу вироку в законну силу.

Речові докази: велосипед марки ММВЗ залишити ОСОБА_4, металобрухт в кількості 45 кг виду 500, картонну коробку, мішок повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця»в особі П’ятихатського вагонного депо.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий –суддя: