КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2011                                                                                           № 14/58

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:             

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 12.12.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головеньківське» на рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року

по справі  № 14/58 (суддя Книш Н.Ю.)                    

за позовом           публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ніжин Чернігівської області»

до          сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головеньківське»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління юстиції у Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа ОСОБА_1

про   стягнення 88 927,89 грн.,-

                                               ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року по справі  № 14/58 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 88 927,89 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 889,28 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Головеньківське» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року по справі  № 14/58 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 09.08.2011 року апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапка В.В., судді Борисенко О.В., Ільєнок Т.В. зазначену вище апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Після повторного автоматизованого розподілу ухвалою від 21.10.2011 року апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді – Майданевича А.Г., суддів Гаврилюка О.М., Мальченко А.О. зазначену вище апеляційну скаргу було прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників учасників судового процесу.

Ухвалою від 24.11.2011 року апеляційним господарським судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_1.

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги СТОВ «Головеньківське» на рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року у справі № 14/58 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача приймав участь у судовому засіданні 24.11.2011 року та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях 07.11.2011 року і 24.11.2011 року та надав свої пояснення, в яких заперечив проти доводів, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського Чернігівської області від 24.11.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головеньківське» - без задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалами про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників третіх осіб.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 1 Статуту ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», державну реєстрацію змін до якого проведено 08.06.2010 року, номер запису 10741050088013048, публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» є правонаступником прав та зобов’язань акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку» (закритого акціонерного товариства).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №306161 публічне акціонерне товариство «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», ідентифікаційний код 00039002, місцезнаходження м. Київ, провулок Шевченка, 12, зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 26.08.1992 року, дата заміни свідоцтва 13.08.2009 року, підстава заміни – зміна найменування юридичної особи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 06.06.2011 року зареєстроване сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Головеньківське», ідентифікаційний код 03796034, місцезнаходження: вул. Інтернаціональна, 30-а, с. Головеньки, Борзнянський район, Чернігівська область.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.11.2006 року по справі №12/301 за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) до відповідача СТОВ «Головеньківське», яке набрало законної сили, встановлено, що 08.10.2004 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є позивач, та відповідачем (позичальник) було укладено кредитний договір № 179 про відкриття кредитної лінії, зі змінами, внесеними до нього від 26.10.2004 року № 132/01, від 30.12.2004 року № 02/159, від 28.02.2005 року № 03/74, від 15.03.2005 року № 04/77, від 18.03.2005 року № 05/85, від 30.09.2005 року № 06/210, від 04.10.2005року №07/212, від 01.12.2005 року № 238/08.

За умовами кредитного договору та змінами внесеними до нього, позивач взяв на себе зобов’язання надати позичальнику кредит, шляхом відкриття не відновлюваної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 900 000,00 грн., а відповідач зобов’язався повернути кредит, сплачувати відсотки та комісійну винагороду у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до пункту 2.2 договору було встановлено строк повернення кредиту - 30.09.2005 року.

Крім того, зазначеним вище рішенням суду від 23.11.2006 року по справі №12/301 встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання визначені договором про відкриття кредитної лінії та здійснював кредитування позичальника в межах встановленого ліміту в сумі 900 000,00 грн. шляхом перерахування коштів позичальнику.

В забезпечення виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору про відкриття кредитної лінії за № 179 від 08.10.2004 року, зі змінами внесеними до нього, між позивачем та відповідачем були укладені договори застави: від 20.07.2005 року за № 1352, предметом якого виступає молодняк ВРХ; від 02.11.2004 року за № 2983, предметом якого виступає сільськогосподарська техніка; від 08.10.2004 року за № 2829, предметом якого виступає сільськогосподарська техніка та обладнання; від 22 листопада 2004 року № 109, предметом якого виступає сільськогосподарська техніка.

Окрім цього, господарським судом Чернігівської області у рішенні від 23.11.2006 року по справі № 12/301 встановлено, що відповідно до п. 1.1. договорів застави від 20.07.2005 року за №1352, від 02.11.2004 року за № 2983, від 08.10.2004 року за № 2829, від 22 листопада 2004 року №109, ці договори забезпечують вимоги заставодержателя (позивача), що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії за № 179 від 08.10.2004 року, зі змінами внесеними до нього, укладених між сторонами, згідно з якими відповідач зобов’язаний повернути позивачу до 30.09.2005 року кредит у розмірі 900 000,00грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 19% річних, а з 01.12.2005 року – відсотки у розмірі 10% річних та відшкодувати заставодержателю всі збитки, передбачені кредитним договором.

Відповідно до п.п. 1.2-1.6 договорів застави передбачено, що предметом застави є майно, перелік якого викладений у пункті 1.2 договорів застави. Майно належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується відповідними довідками і накладними та знаходиться за адресою: Чернігівська область, Борзнянський район, с. Головеньки, вул. Інтернаціональна, 30-а, СТОВ «Головеньківське».

Також при прийнятті рішення від 23.11.2006 року по справі №12/301 господарським судом Чернігівської області було встановлено, що з метою погашення заборгованості 23.12.2005 року за заявою позивача приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу було вчинено виконавчі написи №2505, 2506, 2507 на договорах застави від 20.07.2005 року за р.№1352, від 02.11.2004 року за р.№ 2983, від 08.10.2004 року за р.№ 2829, посвідчених приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_2., згідно з якими було звернено стягнення на заставне майно на суму заборгованості, яка виникла станом на 25.10.2005 року, а саме у розмірі непогашеного кредиту в сумі 843 000,00 грн., відсотків в сумі 13 7173,99 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 11 012,19 грн.

Вказаним вище рішенням суду від 23.11.2006 року по справі №12/301 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті відсотків за період з 01.01.2006 року по 17.10.2006 року в сумі 57 426,42 грн., 574,26 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно договорів застави № 109 від 22.11.2004 року, № 1352 від 20.07.2005 року, № 2829 від 08.10.2004 року, № 2983 від 02.11.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір №09/248 про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №179 від 08.10.2004 року, відповідно до якого сторони виклали п. 3.7 договору в новій редакції, визначивши черговість погашення позичальником заборгованості.

З наявного в матеріалах справи листа третьої особи від 20.06.2011 року за №11-20/127-4 вбачається, що по виконавчим написам №2506 та 2507 від 23.12.2005 року було стягнуто за рахунок реалізації майна і перераховано стягувачу 113 418,55 грн. - 02.10.2007 року згідно платіжного доручення №361 від 01.10.2007 року, які були направлені позивачем для погашення заборгованості по кредиту згідно кредитного договору №179 від 08.10.2004 року, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 02.10.2007 року, випискою по рахунку відповідача та розпорядженням від 02.10.2007 року (а.с. 155-157).

Проте, сторонами ні під час розгляду справи в місцевому господарському суді, ні під час апеляційного розгляду справи не подано належних та допустимих доказів проведення саме підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області стягнення з відповідача (реалізація заставного майна) 534 805,91 грн. на виконання виконавчого напису нотаріуса №2505 від 23.12.2005 року, про що стверджував відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, посилаючись на вчинений державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень напис на зворотному боці виконавчого напису нотаріуса №2505 від 23.12.2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2007 року між ТОВ «Головеньківське Плюс» (покупець), СТОВ «Головеньківське» (продавець) та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (третя особа) укладено договір купівлі-продажу (на користь третьої особи) №1, згідно з яким продавець доручає покупцеві, а покупець зобов’язується виконати обов’язок згідно умов кредитного договору №179 від 08.10.2004 року, по якому позичальником є продавець, та кредитного договору №159 від 15.09.2004 року, по якому продавець є майновим поручителем майна, що становить предмет даного договору на користь третьої особи, якою є акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство).

Предметом даного договору є молодняк ВРХ в кількості 25 голів вагою 240 кг/гол, загальною вагою 6000 кг, 130 голів вагою 250кг/гол., загальною вагою 32500 кг, 155 голів вагою 90кг/гол, загальною вагою 13950 кг. За умовами вказаного договору отримані кошти третя особа зобов’язується направити в сумі 34 650,63 грн. на погашення заборгованості по кредиту ДП «Шабалинівський спиртовий завод», решту суми 227 052,37 грн. направити на погашення заборгованості по кредиту СТОВ «Головеньківське».

12.12.2007 року між ТОВ «Головеньківське Плюс» (покупець), СТОВ «Головеньківське» (продавець) та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (третя особа) укладено договір купівлі-продажу (на користь третьої особи) №2, згідно з яким продавець доручає покупцеві, а покупець зобов’язується виконати обов’язок згідно умов по кредитного договору №179 від 08.10.2004 року, по якому позичальником є продавець, на користь третьої особи, якою є акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство).  Передбачене цим договором виконання обов’язку на користь третьої особи оцінено сторонами в сумі 38 297,00 грн.

Копія виписки з позичкового рахунку відповідача №20671302835555, яка міститься в матеріалах справи, свідчить про надходження коштів від реалізації заставного майна згідно договорів купівлі-продажу № 1, 2 від 12.12.2007 року у сумі 265 349,37 грн. з рахунку №290949022 в рахунок погашення заборгованості по кредиту відповідача за кредитним договором №179 від 08.10.2004 року, та відповідно підтверджує виконання позивачем умов договорів купівлі-продажу № 1, 2 від 12.12.2007 року стосовно направлення суми 265 349,37 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредиту СТОВ «Головеньківське» по кредитному договору №179 від 08.10.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 01.05.2008 року по 28.04.2011 року в сумі 88 927,89 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для задоволення позову.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами п. 3.2 договору позичальник зобов’язався сплачувати банку відсотки за користування коштами в розмірі 19 % річних.

Договором № 238/08 від 01.12.2005 року про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 179 від 08.10.2004 року було внесено зміни до п. 3.2 договору, відповідно до яких відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 10 % річних.

Частиною другою п. 3.2 договору (в редакції договору №238/08 від 01.12.2005 року) визначено, що нарахування відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку відсотків використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця, за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 договору. Сплата відсотків здійснюється авансом щомісячно и сплачуються позичальником щомісячно з 15 числа по останній робочий день місяця на рахунок банку, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця з поточних рахунків позичальника.

В разі несплати відсотків позичальником наступного після обумовленого цим договором терміну нараховані відсотки переносяться на рахунок прострочених доходів.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з дня видачі кредиту по 30.06.2011 року відбулися наступні погашення кредитної заборгованості відповідача перед позивачем: за рахунок власник коштів відповідач здійснив погашення кредиту в сумі 199 320,00 грн. (28.09.2005 року – 14 000,00 грн., 30.09.2005 року – 3 000,00 грн., 03.10.2005 року – 40 000,00 грн., 28.10.2005 року – 52 320,00 грн., 21.03.2006 року – 90 000,00 грн.); підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Чернігівській області примусово реалізовано майно згідно виконавчих написів від 23.12.205 року №2505, 2506 і 02.10.2007 року направлено кошти від реалізації майна на погашення кредиту в сумі 113 418,55 грн.; згідно договорів купівлі-продажу (на користь третьої особи) № 1 та № 2 від 12.12.2007 року на погашення кредиту 12.12.07р. направлено кошти в сумі 265 349,37 грн.; позивачем 02.12.2010 року на підставі п. 3.11 кредитного договору здійснено договірне списання коштів з поточного рахунку відповідача в сумі 184 210,00 грн., які поступили на його рахунок від реалізації заставного майна, таким чином за період з 28.09.2005 року по 30.06.2011 року відбулося погашення кредиту на загальну суму 762 297,92 грн.

Зазначене вище підтверджується випискою з рахунку відповідача за період з 08.10.2004 року по 16.05.2011 року та не спростовується відповідачем (а.с. 104-106, т. 1).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п.7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, і до цього часу заборгованість по кредиту у сумі 137 702,08 грн. в повному обсязі не сплатив.

Натомість, доказів, які б спростовували наведені позивачем суми погашення відповідачем кредиту по договору №179 від 08.10.2004 року та відповідно наведені розрахунки заборгованості відповідача по кредиту відповідачем суду ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано, не містять такі докази і матеріали справи.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення 88 927,89 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 01.05.2008 року по 28.04.2011 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаних норм закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих  висновків суду  першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головеньківське» без задоволення.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

                                                ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головеньківське» на рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року у справі № 14/58 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Чернігівської області від 30.06.2011 року у справі № 14/58 залишити без змін.

3.          Справу № 14/58 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.12.11 (відправлено)