КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

 13.12.2011                                                                                           № 2/233

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Іваненко  Я.Л.

 суддів:                                           

за участю представників сторін:          

від ТОВ „Оптіма-лізинг”:          

Граб Ю.І., дов. б/н від 10.03.2011 року

від ТОВ „КТС Груп”:          

ОСОБА_1, дов. б/н від 11.02.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву          

Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп”

про           перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року

у справі          № 2/233

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг”

до          Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп”

про          стягнення 570 210, 67 грн.

та          

за зустрічним позовом          

Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп”

до          Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг”

про           стягнення 621 310, 49 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року ТОВ „Оптіма-лізинг” звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ „КТС Груп” 62895,61 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 205,26 грн. 3% річних, 1189,03 грн. пені за прострочення сплати лізингових платежів, 42217,00 грн. франшизи, 326,17 грн. 3% річних, 422170,00 грн. збитків та 41007,60 грн. штрафу за порушення умов Договору.

Заперечуючи проти первісного позову, ТОВ „КТС Груп” заявило зустрічний позов про стягнення заборгованості в сумі 621 310,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.10 року позовні вимоги ТОВ "Оптіма-лізинг" задоволено частково. З ТОВ "КТС Груп" на користь ТОВ "Оптіма-лізинг" стягнуто 62 895,61 грн. основної суми боргу, 205,26 грн. 3% річних, 1 189,03 грн. пені, 422 170,00 грн. збитків, 41 007,60 грн. штрафу, а також 5 274,65 грн. державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.11 року в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "КТС Груп" відмовлено в повному обсязі; апеляційну скаргу ТОВ "Оптіма-лізинг" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.10 року скасовано частково, резолютивну частину викладено в наступній редакції:

"Стягнути з ТОВ "КТС Груп" на користь ТОВ "Оптіма-лізинг" основну суму боргу 62 895,61 грн., 3% річних в сумі 205,26 грн., пеню в сумі 1 189,03 грн., збитки в сумі 84 033,72 грн., 726,93 грн. державного мита та 30,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В задоволенні зустрічного позову відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили".

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року касаційну скаргу ТОВ "КТС Груп" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року – без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі № 2/233.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року у справі № 2/233 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі № 2/233 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для нового розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України не погодилась з висновком апеляційного суду про те, що зазначені заявником обставини ніяким чином не впливають на вирішення спору по суті та не спростовують факти, які були покладені в основу рішення господарського суду, яке просить переглянути ТОВ "КТС Груп".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 року прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року до провадження, призначено розгляд заяви на 22.11.2011 року та зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг” надати суду відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року та письмові пояснення з урахуванням правової позиції, викладеної в Постанові ВГСУ від 13.10.2011 року.

В судовому засіданні 22.11.2011 року було оголошено перерву до 13.12.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року було продовжено строк розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі №2/233.

В судовому засіданні 22.11.2011 року представником ТОВ „Оптіма-лізинг” було надано відзив на заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, в якому останнє просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ „Оптіма-лізинг” про стягнення штрафу у розмірі 41 007, 60 грн., а врешті залишити постанову без змін. В обґрунтування своїх доводів представник ТОВ „Оптіма-лізинг” зазначив, що порушення ТОВ „Оптіма-лізинг” договору страхування, а саме, не повідомлення страхової компанії про зміну страхових ризиків у зв’язку з наданням права керування іншій особі не підтверджує факт порушення зобов’язань ТОВ „Оптіма-лізинг” за договором фінансового лізингу. До того ж, представник ТОВ „Оптіма-лізинг” зазначив, що перелік уповноважених водіїв, передбачений додатком № 3 до договору фінансового лізингу, не було змінено, у зв’язку з чим у ТОВ „Оптіма-лізинг” не було підстав повідомляти страхову компанію про зміну уповноваженого водія. Більше того, договором лізингу взагалі не передбачено обов’язку ТОВ „Оптіма-лізинг” повідомляти страхову компанію про зміну уповноваженого водія. Крім того, посилаючись на факт допущення ТОВ „КТС Груп” до керування транспортним засобом інших осіб, ніж уповноважених водіїв, незалежно від наслідків такого порушення договору є порушенням умов договору фінансового лізингу.

В судовому засіданні 13.12.2011 року представник ТОВ „КТС Груп” надав заяву про уточнення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, в якій останній просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, та прийняти нову постанову, якою скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.10 року, та прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю, а в задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що зазначену заяву слід залишити без задоволення, а Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі № 2/233 – без змін, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів з нарахованими на них 3% річних, а також пені, штрафу, збитків та франшизи. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після викрадення наданого відповідачеві у лізинг транспортного засобу останній припинив сплату лізингових (орендних) платежів, чим порушив свої зобов’язання за договором лізингу, а тому, повинен погасити існуючу за договором лізингу заборгованість, а також відшкодувати збитки, пов’язані з викраденням транспортного засобу, сплатити штраф за допущення до керування іншої особи, ніж це передбачено Договором.

Відповідачем було заявлено зустрічний позов про стягнення з позивача 621 310, 49 грн., які є сплаченими лізинговими платежами за користування транспортним засобом за період з лютого 2008 року по травень 2010 року. Свої вимоги відповідач обґрунтував тим, що мав на меті придбати транспортний засіб, а відповідно, сплачуючи кошти за користування ним одночасно сплачував кошти за придбання транспортного засобу, втім після викрадення транспортного засобу замінний ТЗ надано не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.10 року по справі № 2/233 позовні вимоги ТОВ "Оптіма-лізинг" задоволено частково. З ТОВ "КТС Груп" на користь ТОВ "Оптіма-лізинг" стягнуто 62 895,61 грн. основної суми боргу, 205,26 грн. 3% річних, 1 189,03 грн. пені, 422 170,00 грн. збитків, 41 007,60 грн. штрафу, а також 5 274,65 грн. державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.11 року в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "КТС Груп" відмовлено в повному обсязі; апеляційну скаргу ТОВ "Оптіма-лізинг" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.10 року скасовано частково, резолютивну частину викладено в наступній редакції:

"Стягнути з ТОВ "КТС Груп" на користь ТОВ "Оптіма-лізинг" основну суму боргу 62 895,61 грн., 3% річних в сумі 205,26 грн., пеню в сумі 1 189,03 грн., збитки в сумі 84 033,72 грн., 726,93 грн. державного мита та 30,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В задоволенні зустрічного позову відмовити. Видати наказ після набрання рішенням законної сили".

Переглядаючи рішення Господарського суду в апеляційному порядку, колегією суддів було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оптима-лізинг”(надалі –Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КТС ГРУП”( надалі - Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу №20081014 від 12.02.2008 року (надалі –Договір лізингу), відповідно до якого Лізингодавець взяв на себе зобов’язання придбати у визначеного Відповідачем постачальника у власність та передати користування транспортний засіб, за умови періодичної сплати лізингових платежів.

На виконання умов Договору та відповідно до визначеної сторонами специфікації Лізингодавець придбав та зареєстрував в органах ДАЇ  МВС України автомобіль Lexus GX-470, державний номер АА7804НА, номер кузова JTJBT20X980156605 (надалі –транспортний засіб ).

Зазначений транспортний засіб на підставі акту приймання-передачі від 07.03.2008р. №2008/97 було передано Лізингоодержувачу у володіння та користування.

Пунктом 12.1 Договору передбачено обов’язок Лізингодавця застрахувати ризики Лізингоодержувача. На виконання даного пункту 16.04.2009 року між ТОВ “Оптіма-лізинг” та Закритим акціонерним товариством “Страхове товариство “Стройполіс”(надалі- Страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (крім залізничного) №ДД 090416/002 (надалі- Договір страхування).

13.02.2010 року у м. Львові невстановлена особа незаконно заволоділа Автомобілем, який знаходився у користуванні Лізингоодержувача. По факту незаконного заволодіння Автомобілем Галицьким РВ ЛМУ ГУ МВС України була порушена кримінальна справа за ч.3 ст.289 Кримінального кодексу України “Незаконне заволодіння транспортним засобом”.

Листом від 16.02.2010р. Лізингоодержувач письмово повідомив Лізингодавця про крадіжку Автомобіля, яка сталася 12.02.2010р. у м.Львів.

Листом від 23.02.2010 року Відповідач звернувся до Лізингодавця з листом про узгодження замінного транспортного засобу.

19.03.2010р. Лізингодавець надіслав повідомлення Відповідачу про неможливість виконання зобов’язання у тримісячний строк у зв’язку із невиконанням зустрічних зобов’язань Лізингоодержувачем та просив надати документи на підтвердження незаконного заволодіння транспортним засобом невстановленою особою.          

31.03.2010р. Лізингодавець повторно звернувся з вимогою про надання документів стосовно незаконного заволодіння транспортним засобом.

12.04.2010р. Лізигодавець одержав від Лізингоодержувача документи відповідно до  вимог Договору та надав їх Страховику.

12.04.2010 року ТОВ “Оптіма-лізинг” було надано страховику документи відповідно до вимог Договору страхування для розгляду зазначеного випадку та прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

На підставі наданих документів, Страховиком було здійснено висновок, що зазначений випадок не є страховим та відмовлено у виплаті страхового відшкодування, про що повідомлено Лізингодавця  листом 05.05.2010 року.

ТОВ “Оптіма-лізинг” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до страховика про стягнення 392 618, 10 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року по справі № 47/319 в позові ТОВ “Оптіма-лізинг” до ЗАТ „Страхова компанія „Стройполіс” про стягнення страхового відшкодування відмовлено з тих підстав, що позивач не проінформував страховика про зміну страхових ризиків – передачу транспортного засобу особі, яка не була уповноважена умовами договору лізингу, чим порушив п. 15.1.14. договору страхування.

Розділом 9 Договору лізингу встановлено порядок сплати лізингових платежів Лізингоодержувачем за користування транспортними засобами. Додатками до Договору зизначено строки та розміри лізингових платежів.

Зокрема п.п. b п.9.1 Договору та п.п.3 п.5 Додатку №1 до Договору передбачено, що всі платежі виплачуються щомісячно як плата за поточний місяць.

Лізингові платежі, за виключенням першого платежу, є рівними та розраховані як еквівалент грошового зобов'язання Лізингоодержувача у доларах США за курсом НБУ 5,05 станом на момент укладення договору (п.9.3 Договору та п.п.4 п.5 Додатку №1). У разі зміни курсу Національного банку України гривні до долару США, лізинговий платіж підлягає перерахунку на дату здійснення наступного платежу.

Відповідно до п.9.5 Договору лізингові платежі не зменшуються та не припиняються у випадку неможливості користуватися Автомобілем, в т.ч. при крадіжці Автомобіля.

Як було встановлено судами, Відповідач лізингові платежі за червень, липень та серпень не сплатив, зазначений факт останній не заперечує.

Таким чином, сума заборгованості по сплаті лізингових платежів складає 62 895,61 грн. і доказів виконання зобов’язань по сплаті лізингових платежів Відповідачем надано не було.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання боржником. Пенею є неустойка яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п.п.9.6, 17.3 Лізингоодержувач у разі порушення строків здійснення платежу сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в постанові від 24.01.2011 року було встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити заборгованість по сплаті лізингових платежів в сумі 62 895,61 грн., 3 % річних в  сумі - 205,26  грн. та пеню  в сумі 1 189,03 грн.

Згідно Додатку № 1 Договору Лізингоодержувач відшкодовує вартість об'єкту лізингу щомісячними платежами в такому порядку: нульовий платіж в розмірі 126250, наступні платежі в розмірі 7847, 64 грн.

Відповідач здійснив оплату нульового платежу та двадцяти семи лізингових платежів на загальну суму 621310,49 грн. з них 338136,28 грн. оплатив вартість транспортного засобу. Вартість транспортного засобу складає 422170, 00 грн. Отже, реальні збитки, які зазнав позивач складають 84033,72 грн. і в цій частині були стягнуті апеляційною інстанцією.

Крім того, апеляційна інстанція зазначила, що задовольняючи вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення штрафу у відповідності до п. 17.4. договору за допуск до керування не уповноваженої особи, суд першої інстанції не врахував доводи відповідача, що позивач був належним чином повідомлений про зміну уповноваженого водія, про що свідчить подорожній лист виданий самим позивачем та завірений його мокрою печаткою.

Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2010 в цій частині було змінено та відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 41007,60 грн.

Також, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення франшизи, оскільки відповідно до п.12.6 Договору під франшизою розуміється сума, яка не відшкодовується страховою компанією і яку Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити у разі настанні страхового випадку. Зазначене положення Договору кореспондується із ст.1194 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, цивільна відповідальність якої застрахована, зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

За своєю суттю виплата франшизи у випадку крадіжки транспортного засобу, передбачена Договором, є відшкодування збитків, що не були компенсовані Страховою компанією та які повинен відшкодувати Лізингоодержувач як особа, що несе ризик випадкової втрати та пошкодження майна, про що і було зазначено в позовній заяві, а отже, судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення франшизи.

Судова колегія також погодилась з висновком суду першої інстанції, що Лізингоодержувач не довів факт нанесення збитків Лізингодавцем. Сплачені кошти за отримані послуги із користування транспортним засобом не можна вважати збитками.

За даних обставин, зобов’язання щодо надання транспортного засобу не було порушено, а відповідно і відсутні підстави для притягнення особи до відповідальності за невиконання зобов’язання.

Крім того, Позивачем за зустрічним позовом не було доведено факту нанесення збитків діями Відповідача, позовні вимоги документально та нормативно не обґрунтовані. За таких обставин господарські суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції в своїй постанові від 24.01.2011 року, відмовляючи позивачеві в задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 41 007, 60 грн., вказала на можливість такого стягнення лише на підставі п. 17.4 договору лізингу за допуск до керування ТЗ не уповноваженої особи, в той час як матеріалами справи підтверджено той факт, що позивач був належним чином повідомлений про зміну уповноваженого водія, про що свідчить подорожній лист, виданий самим позивачем та завірений його мокрою печаткою.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011 зазначену постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року залишено без змін.

При цьому, в своїй постанові від 15.03.2011 року Вищий господарський суд України визнав доведеними наявність заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за червень, липень та серпень 2010 року в сумі 62 895, 61 грн.; констатував наявність підстав для стягнення 3% річних в сумі 205, 26 грн. та пені в сумі 1 189, 03 грн., наявність реальних збитків, яких зазнав позивач, в розмірі 84 033, 72 грн.; погодився з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення франшизи, а також з викладеним в постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року висновком про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 41 007, 60 грн., оскільки позивач був належним чином повідомлений про зміну уповноваженого водія, про що свідчить подорожній лист, виданий самим позивачем та завірений його мокрою печаткою; крім того погодився з висновками судів, що позивач по зустрічному позову не довів факт нанесення збитків лізингодавцем, а сплачені кошти за отримані послуги із користування транспортним засобом не можна вважати збитками.

Товариство з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі № 2/233.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року ТОВ "КТС Груп" в якості нововиявленої обставини вказало встановлений в установленому законом порядку факт порушення ТОВ "Оптіма-лізинг" умов договору страхування, що призвело до відмови у виплаті страхового відшкодування. При цьому, заявник звернув увагу на те, що зазначена обставина підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у справі   № 47/319 за позовом ТОВ "Оптіма-лізинг" до ЗАТ "Страхова компанія "Стройполіс" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 392 618,10 грн., якою встановлено, що відмова у виплаті страхового відшкодування є правомірною, оскільки ТОВ "Оптіма-лізинг" в порушення п. 15.1 та п. 15.1.14 договору страхування не повідомило ЗАТ "Страхова компанія "Стройполіс" про зміну обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та не повідомило страховика про зміну страхового ризику.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

З матеріалів справи вбачається, що в якості нововиявленої обставини ТОВ "КТС Груп" вказало встановлений в установленому законом порядку факт порушення ТОВ "Оптіма-лізинг" умов договору страхування, що призвело до відмови у виплаті страхового відшкодування.

При цьому, заявник звернув увагу на те, що зазначена обставина встановлена постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у справі   № 47/319 за позовом ТОВ "Оптіма-лізинг" до ЗАТ "Страхова компанія "Стройполіс" про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 392 618,10 грн., в якій зазначено, що відмова у виплаті страхового відшкодування є правомірною, оскільки ТОВ "Оптіма-лізинг" в порушення п. 15.1 та п. 15.1.14 договору страхування не повідомило ЗАТ "Страхова компанія "Стройполіс" про зміну обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та не повідомило страховика про зміну страхового ризику, а саме, про допущення до керування ТЗ особи, що не зазначена в договорі страхування.

Таким чином, на думку заявника, обставини, що встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у справі № 47/319, є по своїй суті нововиявленими, оскільки є свідченням того, що відмова у виплаті страхового відшкодування була обумовлена саме діями ТОВ „Оптіма-лізинг”, а не діями ТОВ „КТС Груп”, що, в свою чергу, спростовує висновки суду у справі № 2/233.

Згідно з пунктом 3.7. Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Відповідно до п. 3.6. зазначеного Роз'яснення прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою юридичною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких під час розгляду справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.

Як на нововиявлені обставини, заявник послався на факти, встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року по справ № 47/319.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що вказаною постановою обставини (факти), які заявник зазначає в якості нововиявлених, не встановлено, а лише підтверджено висновки місцевого господарського суду, викладені в рішенні від 13.07.2010 року по справі № 47/319, яке переглянуто даною постановою, і зокрема, зазначено: „Оскільки в день викрадення застрахованого ТЗ – 13.02.2010 року автомобіль Lexus 470 було передано водію Бєлозьорову О.С., який не є особою, уповноваженою на керування застрахованим ТЗ згідно Договору страхування, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було порушено пункт 15.1.14 Договору страхування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування” (т.3, а.с. 13, 1-ий абзац).

При цьому, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року у справі № 47/319, яке переглянуто зазначеною постановою КАГС від 24.05.2011 року, і яким встановлено, що 12.02.2010 року – в день викрадення ТЗ автомобіль було передано водію Бєлозьорову О.С. – особі, яка не була уповноважена умовами договору лізингу, отже ТОВ „Оптіма-лізинг” змінив страхові ризики не проінформувавши страховика, чим порушив пункти 15.1.14 та 15.1.7 договору страхування, - наявне в матеріалах справи (т.1, а.с. 71-74), а отже, зазначені факти, встановлені у ньому, і які в подальшому підтверджені і у постанові КАГС від 24.05.2011 року, були відомі як сторонам по справі № 2/233, так і господарському суду міста Києва при прийнятті рішення від 21.06.2010 року по справі № 2/233, а також апеляційній та касаційній інстанції при його перегляді.

Крім того, в постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі № 2/233, яку заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача за первісним позовом - ТОВ „Оптіма-лізинг” щодо стягнення з ТОВ „КТС Груп” штрафу у розмірі 41 007, 60 грн. саме з підстав порушення ним п. 17.4. договору фінансового лізингу за допуск до керування не уповноваженої особи.

На відміну від місцевого господарського суду, який зазначив, що Бєлозьоров О.С. не був визначений сторонами договору як уповноважений водій, а доказів повідомлення лізингодавця про допущення до керування іншої особи, ніж це передбачено додатком № 3 до договору, відповідачем не надано, у зв’язку з чим з останнього підлягає стягненню штраф, Київський апеляційний господарський суд в своїй постанові від 24.01.2011 року встановив, що позивач був належним чином повідомлений про зміну уповноваженого водія, про що свідчить подорожній лист виданий самим позивачем та завірений його мокрою печаткою, і що, в свою чергу, свідчить про відсутність зі сторони відповідача порушень п. п. 17.4 договору лізингу і, відповідно, підстав для стягнення штрафу.

Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, Вищий господарський суд України в постанові від 15.03.2011 року по справі № 2/233 повністю підтримав висновки апеляційної інстанції.

Таким чином, факти зазначені заявником в якості нововиявлених обставин, були відомі сторонам під час розгляду справи № 2/233, були предметом дослідження господарських судів під час постановлення рішення від 21.06.2010 року та його перегляду апеляційною інстанцією, і були прийняті в якості заперечень відповідача та враховані апеляційною  інстанцією при відмові позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 41 007, 60 грн. штрафу.

Крім того, зазначені заявником мотиви не спростовують висновків, викладених в постанові Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року (та підтверджених в постанові ВГСУ від 15.03.2011 року) про те, що відповідач є таким, що порушив свої обов’язки щодо сплати лізингових платежів та наявність у останнього заборгованості перед позивачем по лізингових платежах, а також про те, що факту нанесення лізингодавцем збитків позивачем за зустрічним позовом не доведено, оскільки сплачені ним кошти за отримані за договором лізингу послуги із користування транспортним засобом не можна вважати збитками.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили”№1 від 27.02.1981 року перевіряючи обґрунтованість заяви чи подання про перегляд судових рішень, суд виходить із загальних положень про докази, у тому числі про належність і допустимість засобів доказування, обов'язку доказування і подання доказів. Як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що в порушення вимог розділу ХІІІ ГПК України, в якості підстав для перегляду Постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі № 2/233 заявником зазначено факти (обставини), які були встановлені та відомі сторонам на дату прийняття постанови, були предметом дослідження господарських судів усіх інстанції згідно з визначеною законом юрисдикцією, та яким дана юридична оцінка. У решті мотиви, викладені ТОВ "КТС Груп" у заяві про перегляд Постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року за нововиявленими обставинами, є новою оцінкою (переоцінкою) обставин справи, які досліджувались судами і яким дана юридична оцінка, що виходить за межі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи ТОВ "КТС Груп", викладені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року, не є підставою для скасування чи зміни зазначеної постанови.

Керуючись ст. ст. 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „КТС Груп” про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі №2/233 залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року у справі №2/233 залишити без змін.

3.Справу №2/233 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                            

 Судді