Справа № 156/434/25

Провадження № 1-кп/156/74/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2025 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора                         ОСОБА_3 ,

обвинуваченого         ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області (із застосуванням засобів відеоконференції) кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12025030520000041 від 23.01.2025) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Іваничівського районного суду Волинської області 15.04.2025 надійшов від прокурора Володимирської окружної прокуратури Волинської області обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

1. Позиції учасників кримінального провадження щодо можливості призначення справи до судового розгляду

У підготовчому судовому засіданні 17.04.2025 прокурор ОСОБА_3 запропонував призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. На думку прокурора, кримінальне провадження за територіальністю та інстанційністю підсудне саме Іваничівському районному суду, наданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам закону, підстави для закриття провадження у справі відсутні, угод між сторонами кримінального провадження укладено не було; судове засідання необхідно здійснювати за участі прокурора, обвинуваченого та його захисника.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти призначення провадження до розгляду та задоволення клопотання прокурора, вважав за можливе призначити провадження до судового розгляду, здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні за участі прокурора, обвинуваченого та його захисника; клопотань щодо виклику свідків, витребування певних речей чи документів, що мають доказове значення у справі, ним заявлено не було.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого, вважав за можливе призначити справу до судового розгляду.

    2. Рішення суду щодо призначення справи до судового розгляду

Вислухавши думку присутніх учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030520000041 від 23.01.2025 щодо ОСОБА_4 , додатки до обвинувального акта, суд дійшов таких висновків.

Обвинувальний акт до суду надійшов відповідно до вимог ст. 314 КПК України та за своїм змістом відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 293 КПК України до обвинувального акта додані розписки обвинуваченого та його захисника про отримання копії обвинувального акта й реєстру матеріалів досудового розслідування.

Кримінальне провадження підсудне Іваничівському районному суду Волинської області, сторона обвинувачення та сторона захисту у підготовчому засіданні визнали, що протиправні діяння, інкриміновані ОСОБА_4 , були вчинені обвинуваченим та припинені співробітниками поліції у лісовому масиві поблизу с. Грибовиця, що належить до території колишнього Іваничівського району Волинської області.

Підстав для ухвалення процесуальних рішень, передбачених п. п. 1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, суд не вбачає.

З метою всебічності та повноти розгляду питання про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ознаками складів злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, заявлене прокурором клопотання про призначення судового розгляду підлягає задоволенню.

3. Щодо підготовки досудової доповіді у кримінальному провадженні

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених КПК, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

За змістом ч. 1, 2 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

ОСОБА_4 висунуті обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень, кваліфікованих за ч.2 ст. 307 КК України, котрі підлягають судовому розглядові в межах одного кримінального провадження. Діяння, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України належать до категорії тяжких злочинів, нижня межа санкції ч.2 ст. 307 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність, чинній на час скоєння інкримінованих діянь) становить шість років позбавлення волі.

Отже, в розглядуваному випадку у суду відсутні передбачені законом підстави для надання уповноваженому органу з питань пробації доручення скласти досудову доповідь щодо ОСОБА_4 ..

4. Щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Обвинувачений ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 21.03.2025 у справі № 165/289/25 перебуває під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор», строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначено до 24.04.2025 включно.

Прокурор ОСОБА_6 17.04.2025 надав до суду клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 ще на 60 днів. Своє клопотання прокурор мотивує обґрунтованістю підозри ОСОБА_4 у скоєнні кількох умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, необхідністю забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, наявністю ризиків з боку обвинуваченого в подальшому переховуватись від суду, вчиняти інші правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

На думку прокурора, обвинувачений не є працевлаштованим, не має міцних соціальних зв`язків, під впливом суворості можливого покарання за скоєння тяжких злочинів обвинувачений може намагатись уникнути суду, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєні злочини та процедура його відбування. За твердженням прокурора, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, характер скоєних ним діянь вказує на схильність до злочинів у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні 17.04.2025 підтримав клопотання, заявлене прокурором ОСОБА_6 , вважав необхідним та достатнім застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки (на думку сторони обвинувачення) інші, більш м`які запобіжні заходи, не здатні нівелювати існування ризиків у кримінальному провадженні з боку цієї особи.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував своєї вини у скоєнні інкримінованих йому діянь,

указав, що не намагався переховуватись від органу досудового розслідування та суду, не намагався перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, ОСОБА_4 вважав за можливе застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Обвинувачений пояснив, що він до взяття під варту мешкав з бабусею ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , саме на ім`я бабусі зареєстроване право власності на згадане житлове приміщення (квартиру), бабуся не висловлює жодних заперечень проти його проживання у цій квартирі.

Захисник ОСОБА_5 висловив у підготовчому засіданні думку стосовно того, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 є занадто суворим запобіжним заходом, стороною обвинувачення не доведено, а лише висунуто припущення про існування певних ризиків щодо обвинуваченого, вважав за можливе застосувати до свого підзахисного більш м`який запобіжний захід – домашній арешт.

Розглядуване клопотання сторони обвинувачення суд вирішує таким чином.

За змістом ч.1 ст. 92 КПК України, за загальним правилом, обов`язок доказування у кримінальному провадженні покладається на слідчого, прокурора.

Згідно з ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл. 18 КПК.

За змістом ч.3 ст. 331 КПК України за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Відтак, вбачається, що в межах підготовчого провадження (на підставі аналогії закону) є можливим ухвалення судом процесуального рішення про продовження строку дії запобіжного заходу.

Відповідно до ч.4 ст. 176 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України, під час судового провадження запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора.

Згідно зі ст. 177 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії.

Згідно з ч.1 ст. 183 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).

Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.1 ст. 199 (гл. 18 розд. ІІ) КПК України).

Оцінюючи наведені підстави для продовження у даній конкретній справі раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Ст. 29 Конституції України гарантується право кожної людини на свободу та особисту недоторканність.

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини. Саме така правова позиція висловлена у п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України».

Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення, наведеного у п.175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21.04.2011, де зазначено, що обґрунтована підозра - це існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти і інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення кількох умисних кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 28.10.1994 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88, зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Як вбачається із додатків до обвинувального акта, стороною обвинувачення зібрані певні докази у кримінальному провадженні, а саме: протоколи огляду місця події, протоколи допитів свідків, протоколи огляду предметів, протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновки експертів. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 органом досудового розслідування пред`явлені обвинувачення у скоєнні умисних злочинів у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин, за які санкція відповідної статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений не є працевлаштованим, не має міцних соціальних зв`язків, під впливом суворості можливого покарання за скоєння тяжких злочинів обвинувачений може намагатись уникнути суду, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані менш небезпечними, ніж покарання за скоєний злочин та процедура його відбування. Суд враховує на фоні складної суспільно-політичної обстановки в Україні, запровадженні в державі воєнного стану та збройної агресії російської федерації проти України високу імовірність виїзду особи на територію, котра є тимчасово непідконтрольною державній владі України, або за межі України, що тягнутиме за собою неминуче ускладнення процедури подальшого судового розгляду кримінальної справи.

Відтак, прокурором доведено існування щодо ОСОБА_4 ризику переховуватись від правосуддя.

Як убачається зі змісту документів, доданих прокурором до клопотання, обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 309 КК України (протиправні діяння скоєні 09.10.2024, 02.11.2024), однак належних для себе висновків не зробив, впродовж короткого періоду часу після притягнення до кримінальної відповідальності продовжив скоювати кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин. Щодо ОСОБА_8 Іваничівським районним судом Волинської області вже було ухвалено обвинувальний вирок від 12.03.2025 у справі № 156/1570/24, йому призначено покарання у вид 1 року обмеження волі.

Отже, прокурором доведено існування щодо ОСОБА_8 ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), заява № 7064/05, від 01.06.2006, п.79, вказав, що на початкових стадіях розслідування ризик втручання особи у здійснення правосуддя міг виправдовувати її тримання під вартою, однак після того, як докази були зібрані, ця підстава своє значення втратила.

Складаючи і скеровуючи до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 , сторона обвинувачення виходила з того, що у справі вже зібрані достатні докази для визнання особи винною у скоєнні злочинів у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин. Водночас твердження прокурора щодо імовірних намагань ОСОБА_8 «перешкоджати здійсненню кримінального провадження іншим чином» є занадто абстрактними, не були підтверджені певними доказами.

Аналізуючи у своїй правозастосовній практиці питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути певні ризики, при цьому обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, заява № 40107/02, п. 80).

У кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК): особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Види цих заходів законодавцем наведено у порядку зростання ступеня суворості; відповідно найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

З урахуванням наданих ОСОБА_4 під час підготовчого засідання пояснень з приводу відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно (квартиру, де фактично мешкав до взяття під варту обвинувачений), належності об`єкта нерухомості ОСОБА_7 , застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не є можливим, оскільки інакше вирішення цього питання порушуватиме право власника нерухомого майна на вільне володіння, користування, розпорядження таким майном (ст. 41 Конституції України).

Будь-якими особами, котрі заслуговували б на довіру, на час розгляду судом питання про продовження строку застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не були взяті зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а відтак, запобіжний захід у виді особистої поруки відносно згаданої особи не може бути застосовано.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків у вказаному кримінальному провадженні з огляду на серйозність висунутих обвинувачень та на значну кількість правопорушень, до яких була причетна ця особа впродовж відносно короткого проміжку часу.

Отже, підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на теперішній час відсутні.

Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Оцінюючи в сукупності особу ОСОБА_4 , обставини вчинення кримінальних правопорушень, необхідність забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також доведеність прокурором наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, існування відносно обвинуваченого двох з числа ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити застосування відносно обвинуваченого раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою до 59 днів (із можливістю внесення застави).

Продовжуючи застосування раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд одночасно визначає заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Нормами ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2025 року – 3028,00 грн.. Отже, в грошовому вираженні визначена судом сума застави становить 121120,00 грн., що з урахування матеріального стану обвинуваченого є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, встановлених КПК.

Керуючись ст. 7,8,84,92, 131,176,177,178,314,314-1,315 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12025030520000041 від 23.01.2025) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, прийняти до провадження Іваничівського районного суду Волинської області.

Призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні цього суду (адреса: вул. Незалежності, буд. 16, сел. Іваничі. Володимирський район, Волинська область) на 23.04.2025 на 11 год 30 хв.

Про дату, час та місце здійснення судового розгляду повідомити прокурора, обвинуваченого, його захисника.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на строк п`ятдесят дев`ять днів, тобто з 17.04.2025 до 14.06.2025 включно.

Визначити для обвинуваченого заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в грошовому вираженні – 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 копійок.

Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в цій ухвалі, протягом строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки: прибувати до прокурора або до суду за першою вимогою; не залишати територію сел. Благодатне м. Нововолинська Володимирського району Волинської області без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку на підтвердження внесення застави повинен бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Луцький слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно та письмово головуючого суддю у даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані з застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію цієї ухвали направити до Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» - для виконання в частині застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу.

Строк дії цієї ухвали (в частині запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_4 ) встановити до 14.06.2025 включно.

Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена (лише в частині продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою) на підставі п.1-1 ч.2 ст. 395 КПК України до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області впродовж п`яти днів з дня її проголошення (для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення).

Головуючий у справі суддя                                                                 ОСОБА_1