ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/23673/21Головуючий у 1-й інстанції   Братасюк В.М

Провадження № 22-ц/817/367/25 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2025 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів -  Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Шмигельської Олени Василівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2025 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року, ухвалені суддею Братасюком В.М. у цивільній справі №607/23673/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що сторони з 18 листопада 2000 року по 26 жовтня 2021 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час неповнолітня дочка проживає разом із позивачкою, у останньої склались такі обставини, за яких особистих коштів не вистачає для повного забезпечення доньки.

ОСОБА_1 є здоровою, працездатною особою, працює за кордоном, отримує високу заробітну плату та має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки у розмірі 15000,00 грн щомісячно.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі 15000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 21.12.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1211,20 гривень судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2459,00 грн понесених витрат, пов`язаних з перекладом документів.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 41,40 грн понесених витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В апеляційній скарзі представник  ОСОБА_1  - адвокат Шмигельська О.В. просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2025 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн, щомісячно. Розмір судових витрат, що підлягають розподілу, зменшити до 3000,00 грн та здійснити розподіл витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Вказує, що оскаржувані рішення суду прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки представником ОСОБА_1 - адвокатом Шмигельською О.В. було подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 10 січня 2025 року, у зв`язку із сімейними обставинами, однак суд необґрунтовано не визнав причини неявки поважними та розглянув справу у відсутності сторони відповідача, чим порушив принцип змагальності. Судом не було досліджено наявних у матеріалах справи доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 непрацездатного батька та матері інваліда ІІ групи, не викликано та не допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а також не встановлено, з якого часу ОСОБА_2 з донькою перебувають у Канаді, що дало б підстави визначити період, за який повинні стягуватись аліменти. ОСОБА_2 не надала жодного доказу на підтвердження того, що на утримання спільної із відповідачем доньки вона витрачає 30000,00 грн на місяць, враховуючи, що обов`язок утримання дітей поширюється на обох батьків. Суд взяв до уваги докази, які не існували на час пред`явлення позову, зокрема Детальну довідку про доходи від 10 травня 2024 року, переклад якої не містить нотаріального посвідчення. Позивачем не надано суду доказів щодо обгрунтованості перевищення суми, визначеної у попередньому розрахунку судових витрат, а стягнутий судом розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірний з обсягом виконаних адвокатом робіт та не підтверджений належними та допустимими доказами.

У відзиві представник ОСОБА_2  - адвокат Парубій І.М. просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Вказує, що дату проведення судового засідання, призначеного на 10 січня 2025 року, було погоджено обома сторонами, жодних зауважень щодо цієї дати від представника відповідача не було. Стороною відповідача не надано доказів, які б впливали на зменшення розміру аліментів, заявлених у позові.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2021 року.

У шлюбі у сторін народились двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим повторно 30 червня 2016 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №8456582 від 10 лютого 2021 року, ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом із дочкою ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №6110-1693523-2018.

На даний час ОСОБА_2 разом з дочкою проживають в Канаді.

За час здійснення судом першої інстанції розгляду справи позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 виданим Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області.

25 січня 2022 року органом 6132 ОСОБА_2 видано паспорт № НОМЕР_3 громадянина України ОСОБА_2 .

Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 17.11.2023 року на адресу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Тернопільській області було направлено клопотання (доручення) про витребування документів на території Республіки Польща у зв?язку із розглядом справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

На підставі Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції у Тернопільській області надіслало інформацію, отриману від Окружного суду в Czestochowie Республіка Польща, стосовно розгляду клопотання Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про виконання дій у цивільній справі відносно ОСОБА_1 .

Районний суд у м. Ченстохова, за запитом органу, який надсилає повістку до суду, звернувся до відповідних установ з метою отримання необхідної інформації. Було встановлено, що ОСОБА_10 у період, зазначений у запиті (01.01.2022 р. - 23.10.2023 р.), працював на підставі трудового договору в Командитному товаристві ТОВ «SASTRANS NOVA» у с. Панки. Інформація про доходи, отримані за вказаний період, міститься у надісланому документі, яким є оригінал довідки про доходи, отриманий від роботодавця.

Відповідно до Детальної довідки про доходи, ОСОБА_10 , який у вказаний період був працевлаштований у компанії, отримав заробітну плату за період з 01.01.2022 по 31.10.2023 в загальному розмірі 166278,07 злотих. За жовтень 2023 року відповідачу було нараховано 9064,42 злотих.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).

Звертаючись до суду з позовом в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання їх спільної дочки, позивачка обґрунтовувала свої вимоги матеріальним становищем відповідача, яке дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 15 000,00 грн щомісячно.

Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах цієї справи наявні докази, які не спростовані відповідачем і підтверджують, що він отримує заробітну плату, достатню для виплати аліментів у заявленій позивачкою сумі на утримання їх доньки.

Врахувавши обставини, визначені статтею 182 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 в розмірі 15 000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, оскільки на нього, як на батька, покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, яка проживає разом із матір`ю. Обґрунтовуючи розмір аліментів, суд, оцінивши надані сторонами докази, правильно виходив із того, що майновий стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у зазначеному розмірі.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано не визнав причини неявки представника ОСОБА_1 - адвоката Шмигельської О.В. поважними та розглянув справу у відсутності сторони відповідача, оскільки заяву про відкладення розгляду справи подано лише 10 січня 2025 року, тобто в день розгляду справи, та до неї не долучено жодного доказу на підтвердження перебування представника відповідача у відпустці у зв`язку із сімейними обставинами.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд взяв до уваги докази, які не існували на час пред`явлення позову спростовуються тим, що у позовній заяві стороною позивача було повідомлено про подання відповідних запитів щодо розміру доходу відповідача, однак на вказані запити отримано негативні відповіді, що в свою чергу стало підставою для звернення стороною позивача до суду із клопотанням про звернення із судовим дорученням.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що переклади документів, наданих на виконання судового доручення, не містять нотаріального посвідчення, оскільки вимога нотаріального посвідчення таких документів чинним ЦПК України не передбачена.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було досліджено наявних у матеріалах справи доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 непрацездатного батька та матері - інваліда ІІ групи, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про народження відповідача ОСОБА_1 , яке б доводило факт родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Наявні у матеріалах справи копії пенсійних посвідчень ОСОБА_11 та ОСОБА_12 доводять лише факт досягнення вказаними особами пенсійного віку та призначення ОСОБА_12 пенсії за віком, а ОСОБА_11 - пенсії по інвалідності, однак пенсійні посвідчення не доводять перебування вказаних осіб на утриманні відповідача.

Крім цього, з врахуванням розміру заробітку відповідача, стягнення аліментів у визначеному судом розмірі не є перешкодою для надання відповідачем матеріальної допомоги своїм батькам у разі, якщо вони потребують такої допомоги від нього.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не викликав та не допитав неповнолітню дочку, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , а також не встановив, з якого часу ОСОБА_2 з донькою перебувають у Канаді, що дало б підстави визначити період, за який повинні стягуватись аліменти, суд не врахував наявність у відповідача боргів, ОСОБА_2 не надала жодного доказу на підтвердження того, що на утримання спільної із відповідачем доньки вона витрачає 30000 грн, колегія суддів також оцінює критично, виходячи з наступних мотивів.

Неповнолітня дочка сторін проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Незалежно від місця їх проживання, відповідач як батько зобов”язаний приймати участь в утриманні неповнолітньої дитини.

Заслуховування судом думки неповнолітньої дитини щодо стягнення аліментів на її утримання з одного з батьків на користь іншого, не є обов”язковою. Оскільки витрати на утримання дитини несе той з батьків, з ким дитина проживає, тому аліменти обгрунтовано стягнуті на користь позивачки.

В апеляційній скарзі не обгрунтовано, які висновки суду могли бути спростовані показаннями свідків.

Заробіток відповідача за жовтень 2023 року склав близько 92 тис. грн (згідно офіційного курсу НБУ польського злотого до гривні станом на день постановлення рішення суду першої інстанції), а тому суд виходив з вірних мотивів про те, що матеріальний стан відповідача свідчить про те, що останній має можливість сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки у сумі 15 тис. грн в місяць.

Щодо періоду, за який повинні стягуватися аліменти — суд вірно визначив дату, з якої будуть стягуватися аліменти - відповідно до вимог ст. 191 СК України з дня пред”явлення позову, тобто з 21.12.2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Також колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував наявність у відповідача боргів, оскільки, як зазначалося вище, розмір заробітку відповідача дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 15 000 грн щомісячно та при цьому надає відповідачу можливість матеріально забезпечувати інші аспекти його життя, в тому числі сплачувати борги, надавати допомогу батькам, тощо.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано суду доказів щодо обґрунтованості перевищення суми, визначеної у попередньому розрахунку судових витрат, а стягнутий судом розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірний з обсягом виконаних адвокатом робіт та не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки орієнтовний розрахунок судових витрат не є остаточним та може змінюватись в процесі розгляду справи. При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вірно врахував складність справи та її обставини, характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та стягнув витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Разом з тим, стягуючи з ОСОБА_1 в дохід держави 1211,20 грн судового збору, суд першої інстанції не врахував того, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Зважаючи на те, що позовну заяву подано у грудні 2021 року, тому розмір судового збору за її подання становить 908,00 грн (0,4*2270,00 грн).

За таких обставин, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору слід змінити, зменшивши розмір судового збору з 1211,20 грн до 908,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Шмигельської Олени Василівни — задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави судового збору — змінити, зменшивши розмір судового збору з 1211,20 грн до 908,00 грн.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 січня 2025 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2025 року — залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2025 року.

Головуюча                                                                        Хома М.В.

Судді                                                                                Гірський Б.О.

                                                                               Храпак Н.М.