РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
14 грудня 2011 року Справа № 11/204-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Саврій В.А.
судді Огороднік К.М. ,
судді Філіпова Т.Л.
при секретарі Бугай Н.С.
розглянувши апеляційну скаргу позивача - Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 05.10.11 р. у справі № 11/204-10
за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
до Ходацької сільської ради
про стягнення 964 594 грн. 06 коп.
за участю представників сторін:
позивача - не з’явився;
відповідача - не з’явився.
До початку розгляду справи розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2011р. змінено склад суду у даній справі. У зв'язку з неможливістю приймати участь в судовому засіданні 14.12.2011 року судді Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №4/33-10 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Огороднік К.М.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.02.2011р. у справі №11/204-10 (суддя Матвійчук В.) у позові Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Ходацької сільської ради про стягнення 964 594 грн. 06 коп. –було відмовлено.
Дане рішення постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.11р. залишено без змін.
Однак, постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р. рішення господарського суду Вінницької області від 03.02.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2011р. скасовано, а справу №11/204-10 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.10.2011р. у справі № 11/204-10 (суддя Балтак О.О.) в позові Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Ходацької сільської ради про стягнення 964 594 грн. 06 коп.–відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами. (арк.справи 152-154).
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач - Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Скаржник свої доводи обгрунтовує наступним:
1) актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.03.2010р., протоколом №010391 про адміністративне правопорушення від 17.03.2010р. та постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.03.2010р. встановлено факт порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем. Вищеперераховані документи є чинними і відповідачем не оскаржені.
2) факт використання відповідачем питної води підтверджується довідками про водопостачання населення та соціальної сфери на території Ходацької сільської ради.
3) за період самовільного водокористування позивачем нарахована сума збитків за порушення норм водного законодавства, використовуючи «Методику рохрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціоналне використання водних ресурсів»№37 від 18.05.1995р. та «Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», №389 від 20.07.2009р., однак суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що розрахунок проведено з порушенням даних методик. Судом не враховано ч.4 ст.68 ЗУ «Про охорону навколишнього середовища», ст.111 Водного кодексу України, п.п. 1.3, 1.4 «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», №389 від 20.07.2009р., що призвело до неправильного висновку суду.
Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з’ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права (арк.справи 163-164).
Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 11/204-10 від 21.11.2011р. відновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, справу призначено до слухання (арк.справи 161-162).
Позивач та відповідач не забезпечили явку своїх представників в призначене на 14.12.2011р. судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку (арк.справи 170-171).
Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2011р. у справі №11/204-10 явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
17.03.2010р. Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Ходацької сільської ради, Барського району, Вінницької області за результатами якої складено акт від 17.03.2010р. (арк.справи 5).
В ході перевірки встановлено, що в процесі виробничої діяльності відповідач здійснював спеціальне водокористування (видобуток підземних вод) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.
На підставі даних перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення №010391 від 17.03.2010р., винесена постанова № 006-11/17 від 19.03.2010р. про накладення адміністративного стягнення, якою визнано сільського голову с. Ходаки Коломійчука В.В. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 47, 48 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (арк.справи 9,10).
Згідно довідок від 22.03.2010р. за період самовільного водокористування (з 01.10.2008р. по 22.03.2010р.) відповідачем здійснено забір води із артезіанської свердловини в об’ємі 74,44 тис. м. куб. (арк.справи 6-8).
Відповідно до висновків перевірки, здійснюючи спеціальне водокористування без відповідного дозволу, відповідачем нанесено державі збитки в загальному розмірі 964 594,06 грн.
Як стверджується матеріалами справи, в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодував.
Спеціальне водокористування, відповідно до положень ст. 49 Водного кодексу України, здійснюється на підставі дозволу.
Статтею 44 Водного кодексу України визначено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне використання водних ресурсів лише за наявності дозволу.
Статтею 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Згідно норм статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Ходацькою сільською радою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об’єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліораторних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників»№ 1253 від 13.03.2003р. з 01.10.2008р. прийнято на баланс артезіанські свердловини в селах Слобода та Черешневе, Барського району, Вінницької області.
З вказаних свердловин питною водою користуються мешканці сіл Слобода та Черешневе для побутових потреб.
Відповідно до Погодження спеціального водокористування №483 від 4 листопада 2008 року Подільська гідрогеологічна партія погодила умови спеціального водокористування підземними водамиХодацькій сільській раді для господарсько-питного водопостачання(а.с 26)
У матеріалах справи відсутні докази використання питної води з артезіанських свердловин саме відповідачем.
Поміж з тим, колегія суддів приймає до уваги, що постановою Барського районного суду Вінницької області від 09.06.2010р. у справі 4-40/2010р. за скаргою ОСОБА_1 (голова Ходацької сільської ради) на постанову про порушення кримінальної справи по факту перевищеня влади або службових повноважень та незаконного видобування службовими особами Ходацької сільської ради корисних копалин за ознаками злочинів, передбачених ст. 365 ч.3, 240 ч. 1 КК України встановлено, що матеріали перевірки не містять жодного доказу використання питної води з артезіанських свердловин сільською радою. Питною водою користуються виключно мешканці сіл Слобода та Черешневе.
Окрім того, вказаною постановою встановлено, що відповідно до дозволу на спеціальне водокористування № 4101 від 22.04.2010 р. Ходацькій сільській раді і фактично її громаді, надано право на використання води.
При цьому, позивач вважає, що своїми протиправними діями відповідач заподіяв державі в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області збитків в розмірі 964 594,06 грн.
Такі вимоги позивача спростовуються наступним.
Відповідно до ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.
В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.
Покладаючи на відповідача відповідальність за збитки, позивачем повною мірою не враховані положення законодавства про відшкодування шкоди, а саме - наявність в діях Ходацької сільської ради повного складу правопорушення як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
До того ж як вбачається з довідок від 22.03.2010р. (за період самовільного водокористування з 01.10.2008р. по 22.03.2010р.) обрахунок збитків Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області проведений з порушенням методик, встановлених для розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
У випадку, коли правопорушення вчинено до 08.08.2011р. (до набрання чинності наказу Мінприроди України від 30.06.2011р. № 220), а виявлено після 08.08.2011р., для розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, слід використовувати методику розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Мінприроди від 20.07.2009р. №389. А у випадку, коли правопорушення тривало до та після 08.08.2011р. і виявлено після 08.08.2011р. для розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених до 08.08.2011р. слід використовувати Методику, затверджену наказом Мінприроди від 20.07.2009р. №389, для розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених після 08.08.2011р. слід використовувати Методику затверджену наказом Мінприроди від 20.07.2009р. №389 із змінами і доповненнями затвердженими наказом Мінприроди України від 30.06.2011р. №220.
Зважаючи на вказані обставини, та виходячи з положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено обставини щодо використання питної води з артезіанських свердловин відповідачем та заподіяння останнім збитків в розмірі 964 594,06 грн.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 05.10.2011р. у справі №11/204-10 –залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Філіпова Т.Л.
01-12/17913/11 17913/11