Справа №  2-266/11  

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                        ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року                                                                                      м. Снятин

      Снятинський районний суд Івано-Франківської області  у складі:

          головуючого судді -                          Калиновського М.М. ,

          секретаря -                                        Петричка Т.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Снятинської міської Ради  про скасування рішення Снятинської міської ради  та визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

             ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, Снятинської міської  ради про скасування рішення Снятинської  міської ради №718 від 27 жовтня 2009 р. про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та визнання нечинним Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ 885704 від 24 листопада 2009 року, площею 0,10 га по вул.Нова у м.Снятині.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що спірна земельна ділянка, яка виділена ОСОБА_2 і на яку видано Державний акт на право власності, була передана її дідусеві ОСОБА_4 у особисту власність. Після смерті її дідуся, вона являється його спадкоємцем за заповітом, тому на даний час являється особою, яка прийняла спадкове майно, а саме спірну земельну ділянку.

Вказувала на те, що вищезазначена земельна ділянка не вилучалася ні у ОСОБА_4, ні у неї, а також жодним чином не змінювалось її призначення.

Зазначила, що спірною земельною ділянкою користується більше 15-ти років та сплачує за неї земельний податок, а також те, що неодноразово зверталася до Снятинської міської ради з заявою про приватизацію даної ділянки.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили його задоволити.

ОСОБА_2 та його представник позов не визнали. В обгрунтування своїх заперечень посилались на те, що ОСОБА_4 в особисту власність передавались земельні ділянки, які розташовані в урочищі "Ясенівець" по вул. Трудовій  та по  вул. Річній у м.Снятині, а спірна земельна ділянка знаходиться по вул. Нова.

Вказували на те, що позивачка успадкувала після смерті ОСОБА_4 земельний пай у с/с "Нове життя", а спірна земельна ділянками виділена із земель запасу Снятинської  міської ради.

Крім того зазначили, що у позивачки відсутні будь-які правовстановлюючі документи на вказану ділянку, тому просили в позові відмовити.

Представник Снятинської міської ради позов не визнав. Зазначив, що спірне рішення про  виділення  ОСОБА_2 земельної ділянки та Державний акт на неї є правомірними. Просив у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, повно та всебічно дослідивши докази по справі, встановивши дійсні обставини справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому нормами ЦПК України, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 11 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог  і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2, згідно рішення Снятинської міської ради №718 від 27.10.2009р., надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою м. Снятин вул. Нова.

На підставі даного рішення ОСОБА_2 було видано спірний Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Позивачка, закладаючи позов до суду, мотивувала свої вимоги тим, що ОСОБА_2, на підставі зазначеного рішення  та державного акту, порушує її права на користування та володіння земельною ділянкою, яку вона отримала у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4  

Відповідно до ст. 40 Земельного Кодексу України земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку громадянам України передаються безплатно у власність за рішенням органів місцевого самоврядування.

Статтею 116 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із  земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів самоврядування.

Згідно ст. 152  Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам захист прав на землю.

У ст. 155 Земельного Кодексу України зазначено, що у разі видання органами державної влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4, який являється спадкодавцем позивачки, було в особисту власність земельні ділянки в урочищі «Ясенівець», що по  вул. Трудовій та по вул. Річній у м. Снятині.

Згідно заповіту  від 01.02.2002р. ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 належний йому  у с/с «Нове життя» земельний пай.

У довідці відділу містобудування та архітектури Снятинської РДА вказано, що  вул. Трудова та вул. Нова на якій знаходиться спірна земельна ділянка, це різні дві вулиці. Зазначене також підтверджується схемою генерального плану забудови.

У довідці виданої Управлінням Держкомзему у Снятинському районі, зазначено, що земельна ділянка яка надавалась у власність відповідача виділялася із земель запасу міської ради масиву «Аеродром», яке не включалося у схему розпаювання земель по ПАПП «Ольвія» ( с/с «Нове життя» ).

Показанням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що позивачка після смерті ОСОБА_4 обробляла спірну земельну ділянку  та проводила за неї оплати суд дає  критичну оцінку, оскільки вказані обставини не дають суду підстав прийти до висновку про правомірність користування позивачкою даною земельною ділянкою.

Посилання позивачки, про те, що вона неодноразово зверталася до Снятинської міської Ради з питань приватизації спірної земельної ділянки не береться судом до уваги, оскільки зазначене не є предметом даного позову.

З огляду на наведене, суд вважає, що оспорювані позивачем рішення  Снятинської міської Ради та Державний акт на право власності на земельну ділянку,  прийняті та видані у спосіб що передбачений діючим законодавством.

У судовому засіданні не встановлено, що оспорювані рішення Снятинської міської Ради та Державний акт на право власності на земельну ділянку порушують права позивачки на власність чи користування спірною земельною ділянкою  по вул. Нова у м. Снятині, оскільки позивачка не надала суду доказів, які б підтверджували  її право власності чи право користування  зазначеною земельною ділянкою.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 12, 40, 81, 116, 125, 152 Земельного Кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

          У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду  Івано-Франківської області  протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення  судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти  днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

          Суддя:підпис

Суддя Снятинського райсуду                                                     Калиновський М.М.