Справа № 136/1073/24

провадження № 2/136/249/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 квітня 2025 року                         м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Турбівської селищної ради Вінницького району, Вінницької області (орган опіки та піклування) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року позивач Турбівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (орган опіки та піклування) в інтересах малолітньої дитини  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Громадянин ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Журава, Липовецького району Вінницької області. З 3 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах служби у справах дітей Турбівської селищної ради у зв`язку з неналежним виконанням батьком та матір`ю батьківських обов`язків по відношенню до дитини. Також КУ «ЦНСП» Турбівської селищної ради здійснювався соціальний супровід сім`ї. Із заяви матері ОСОБА_3 з`ясувалось, що ОСОБА_2 записаний батьком ОСОБА_1 , так як в період вагітності вона не була розлучена з ним. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 травня 2016 року (справа №136/668/16-ц) шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 26.07.2022 засуджена за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - 3 роки. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 05.03.2024 іспитовий строк скасовано та ОСОБА_3 направлено в місця позбавлення волі для відбування покарання. 17 травня 2024 року ОСОБА_3 була заарештована та відправлена для відбування покарання. 17 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 поставлена на облік дітей, які залишились без батьківського піклування служби у справах дітей Турбівської селищної ради. Станом на даний час дитина навчається з цілодобовим проживанням в пансіоні КЗ «Староприлуцькій спеціальній школі» Вінницької обласної ради. Згідно інформації, яку надала школа від 24.05.2024 року, №51, батько дитини, ОСОБА_2 жодного разу доньку не відвідував, участі у навчанні та вихованні доньки не приймав. З метою захисту прав дитини, 27 травня 2024 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Турбівської селищної ради було розглянуто питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1 , 2016 року народження. За результатами розгляду прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Враховуючи особу відповідача ОСОБА_2 , його поведінку, його відношення до дитини, свідоме, винне ухилення батьком від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, позивач вважає, що є усі підстави для позбавлення його батьківських прав, а також просить суд стягнути аліменти на користь дитини у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви до повноліття дитини.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 12.08.2024 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначене підготовче судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак від начальника Служби у справах дітей Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав, повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, яка була встановлена судом за інформацією відповідного органу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, судові виклики повернуто до суду 02.09.2024, 25.10.2024, 03.12.2024, 14.01.2025, 26.02.2025, 15.03.2025, 18.03.2025 за відомостями Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 27.01.2025 закрито підготовче провадження в справі, призначено її до судового розгляду по суті.

Учасники процесу у судове засідання не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином., однак від позивача надлійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Тому суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

26.06.2007 між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, актовий запис №10 (а.с. 13).

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20.05.2016, справа №136/668/16-ц (а.с. 17-18) шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано, а також відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 9), відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Журава, Липовецького району Вінницької області, а матір`ю дитини є ОСОБА_3 (копія паспорта серії НОМЕР_2 на а.с. 11).

Із довідки про склад сім`ї №726 від 02.11.2023 (а.с. 12) слідує, що ОСОБА_3 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять: син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12).

З 3 серпня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах служби у справах дітей Турбівської селищної ради у зв`язку з неналежним виконанням батьком та матір`ю батьківських обов`язків по відношенню до дитини. Також КУ «ЦНСП» Турбівської селищної ради здійснювався соціальний супровід сім`ї, відповідно до акту оцінки сім`ї (а.с.22-27).

Відповідно до заяви матері дитини - ОСОБА_3 ОСОБА_2 записаний батьком ОСОБА_1 , так як в період вагітності вона не була розлучена з ним. ОСОБА_3 не спілкувалась з колишнім чоловіком протягом шістнадцяти років. ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймай, його місцезнаходження невідомо (а.с.14).

       Відповідно до вироку Липовецького районного суду Вінницької області від 26.07.2022 ОСОБА_3 засуджена за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - 3 роки. Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 05.03.2024 іспитовий строк скасовано та ОСОБА_3 направлено в місця позбавлення волі для відбування покарання (а.с.15-16). 17 травня 2024 року ОСОБА_3 була заарештована та відправлена для відбування покарання.

Як зазначено у позові, 17.05.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , поставлена на облік дітей, які залишились без батьківського піклування служби у справах дітей Турбівської селищної ради. Станом на даний час дитина навчається з цілодобовим проживанням в пансіоні КЗ «Староприлуцькій спеціальній школі» Вінницької обласної ради, що підтверджується довідкою №49 від 07.05.224 (а.с. 19). Згідно інформації, яку надала школа від 24.05.2024 року, №51, батько дитини, ОСОБА_2 жодного разу доньку не відвідував, участі у навчанні та вихованні доньки не приймав.

З метою захисту прав дитини, 27 травня 2024 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Турбівської селищної ради було розглянуто питання про стан виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , стосовно малолітньої доньки ОСОБА_1 , 2016 року народження.

За результатами розгляду прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6-9).

Судом встановлено, що в період з 01.06.2023 по 05.06.2023 КУ «Центр надання соціальних послуг» здійснено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22-27). За результатами оцінки потреб встановлено, що потреби дітей у сім`ї не задовольняються, сім`я перебуває у складних життєвих обставинах та потребує послуги соціального супроводу сімей/осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах (а.с. 28-29).

У зв`язку із відсутністю будь-якої допомоги з боку відповідача, в тому числі матеріальної на утримання дитини, позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути аліменти з відповідача на користь дитини ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він поміж іншого ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав щодо дитини вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Разом з цим, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Суд дійшов висновку, що наявні усі правові підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, жодних об`єктивних причин, які позбавляють його можливості виконувати батьківські обов`язки по відношенню до дитини не наведено.

За таких обставин, суд вважає, що є достатні усі правові підстави для застосування крайнього заходу впливу до відповідача шляхом позбавлення його батьківських прав, який відповідає інтересам дитини, отож позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2, 3 ст.166 С України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 ч.1 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати обставини визначені частиною 1 статті 182 СК України.

Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як було встановлено відповідач не надав жодних заперечень проти позову, не повідомив про наявність обставин, що мають істотне значення, які підлягають з`ясуванню при вирішенні питання щодо визначення розміру аліментів.

За встановлених у ході судового розгляду обставин, обставин передбачених ст.182 СК України, суд дійшов висновку, що відповідач спроможний надавати утримання дитині у частці від заробітку (доходу), яка має складати 1/4 частку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.180, 191 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12-13, 76–80, 89, 258–259, 263–265, 268, 273–279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Турбівської селищної ради Вінницького р-ну, Вінницької області (орган опіки та піклування) (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 42, с-ще Турбів, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ 04326230), в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП-невідомо) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі заяви до суду – 04.06.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Д. Іванець