Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-сс/4809/174/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.03. 2025 року.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Миколаївської області Доманівського району, с. Маринівка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України

застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисника-адвоката – ОСОБА_10 , ОСОБА_11

підозрюваного – ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.03. 2025 застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, поклавши на неї наступні обов`язки:прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого судді, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, за винятком проведення за їх участі слідчих дій;здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Слідчий суддя бере до уваги те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах.

Дослідивши докази, надані стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку вважати їх достатніми для висновку, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, у об`ємі як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи з критеріїв "розумної підозри", тобто наявності фактів та іншої інформації, яка могла б переконати неупередженого спостерігача в тому, що ОСОБА_7 могла вчинити інкриміновані їй правопорушення.

Прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризику, визначеного п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

ОСОБА_7 має сталі соціальні зв`язки, зокрема має офіційне місце роботи, очолює декілька підприємств, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судима, за її неспростованих доводів опікується батьками предпенсійного віку, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризик переховування від органу досудового розслідування має мінімальний рівень інтенсивності.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 добровільно з`являлася на виклики слідчого, прокурора, також до слідчого судді для розгляду клопотання, повернула квитки до міста Львів, задля дотримання належної процесуальної поведінки при розгляді клопотання про застосування до неї запобіжного заходу. Органом досудового розслідування не доведено, що підозрювана своїми свідомими діями ухилялася від органу досудового розслідування або перешкоджала встановленню обставин кримінального правопорушення.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення - не підтверджується фактичними даними. ОСОБА_7 не судима, до кримінальної відповідальності не притягалася, тобто, за відсутності кримінальної історії минулого підозрюваної та належних доказів про її протиправну поведінку у матеріалах клопотання - неможливо стверджувати про схильність підозрюваної до протиправної поведінки, до вчинення нею протиправних вчинків.

Органом досудового розслідування не надано доказів можливості підозрюваною внесення такого розміру застави, не з`ясовано її майновий та сімейний стан, також інші дані про особу підозрюваної.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що з матеріалів клопотання та пояснень прокурора встановлено, що стороною обвинувачення не доведено всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В апеляційній скарзі прокурор Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення клопотання та застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 201 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 608 628 грн. з покладенням обов`язків прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися з м. Київ, де вона фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватись як особисто, так і через третіх осіб у спілкуванні зі свідками у кримінальному провадженні, за винятком їх участі в процесуальних діях.

Підозрювана ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість кримінального правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до неї застосована у разі ухвалення обвинувального вироку, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин.

Зокрема, ОСОБА_7 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв`язку з цим у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрювану та, як наслідок, притягнути останню до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останньої у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Вказане беззаперечно свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Досудове розслідування триває, для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дії, спрямованих на встановлення усіх обставин вчинення злочину, здобуття інших доказів, та перевірку наявних.

У зв`язку з цим, підозрювана ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема для перешкод встановлення обставин, які свідчать про наступне: чи були інші невстановлені наразі досудовим розслідуванням спільники, чи вчинено кримінальне правопорушення внаслідок підбурення інших осіб, де знаходяться грошові кошти, які одержані внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення, способи їх використання, тобто вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, ОСОБА_7 маючи можливість вільного пересування та контактів, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім застави, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні, що у свою чергу безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченого п. З ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними доказами, зокрема показами свідків та документами.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 зазначені вище злочини вчинялися з корисливих мотивів, метою яких було незаконне збагачення, відтак, існує ризик того, що у випадку застосування відносно останнього запобіжного заходу більш м`якого, ніж застава, призведе до вчинення ним інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення та приховування слідів інкримінованих кримінальних правопорушень. Вказане підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, зокрема показами свідків та документами, що свідчить про ризик вчинення ОСОБА_7 нових умисних кримінальних правопорушень, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, зокрема можливість спроби підробити будь-які документи, що можуть мати значення для кримінального провадження, а також вчинити протиправні дії із протиправно набутим майном, одержаного злочинним шляхом, та/або залучити до вчинення таких злочинів третіх осіб, з якими наявні стосунки, оскільки як встановлено в ході досудового розслідування, підозрюваний схильний до протиправних дій внаслідок своїх корисливих спонукань, тобто наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи наведені обставини, які вказують на наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачається що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, аніж застава не може запобігти зазначеним ризикам, зокрема.

Застосований слідчим суддею запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів, та будь-які позитивні відомості, які б вказували на належну поведінку підозрюваної відсутні. Крім того, цей запобіжний захід не відповідає тяжкості вчиненого злочину, його наслідкам та суспільної потреби у притягненні до відповідальності за вчинення такого ступеню тяжкості кримінальних правопорушень.

Таким чином, у справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слід оцінити суворість можливого покарання ОСОБА_7 та визнати за реальну небезпеку можливість її ухилення від правосуддя та настання негативних наслідків у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в обранні підозрюваній запобіжного заходу у вигляді застави.

За таких обставин, зазначені в клопотанні ризики щодо переховуватися від органів досудового розслідування, суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення єналежно обґрунтованими, а можливість запобігти вказаним ризикам, внаслідок застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж застава, не знаходить свого підтвердження.

Як встановлено в ході досудового розслідування, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у тому, що, діючи згідно розробленої схеми (плану) злочинної діяльності, об`єднаний спільним злочинним умислом згідно розподілу ролей із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , спричинила збитки управлінню освіти Кропивницької міської ради на загальну суму 3 232 760,62 гривень.

Отже, з метою запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування, запобіганням спробам знищення або переховування речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, запобігання можливості незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, попередження вчинення нових злочинів,та з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 є необхідним застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді застави 201 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб..

Отже, слідчим суддею не в повній мірі оцінено доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість їх запобігання у випадку застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж зазначено в клопотанні.

Вищевказане свідчить про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда про відмову в задоволенні клопотання слідчого про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді застави, оскільки порівняно з більш м`якими запобіжними заходами за таких умов лише застава може стати єдиним дійсно дієвим й обгрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження.

Зважаючи на все вищевикладене, беручи до уваги, обставини вчинення злочину, реальність та обґрунтованість вищевказаних ризиків, вважає, застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж застава до підозрюваної ОСОБА_7 є недопустимим, оскільки не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на неї процесуальних обов`язків.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, ухвалу слідчого судді залишити без зміни.

Посилання в апеляційній скарзі на судові експертизи, які містять недоліки та неточності є необґрунтованими.

Обставини на які посилається сторона обвинувачення про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 не підтверджується матеріалами справи.

В поданій апеляційній скарзі не доведено наявність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України.

Зазначають, що застава у розмірі 608 628 грн. є надмірною та необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, підозрювану ОСОБА_7 та в її інтересах захисників-адвокатів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які просили ухвалу слідчого судді залишити без зміни, апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, думку прокурорів, які просили скасувати ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження №12025121010000149 від 22.01.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст.191, ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

18.03.2025 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, відповідно до якої ОСОБА_7 , діючи у складі організованої групи у якості виконавця, спільно з іншими співучасниками злочинної групи з жовтня 2019 року по червень 2024 року вчинила заволодіння чужим майном грошовими коштами управління освіти Кропивницької міської ради в сумі 3232760.62 грн. шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану та у складі організованої групи у особливо великому розмірі, а також складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинені організованою групою.

Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.03. 2025 застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Як визначено ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно із ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.

Розглядаючи клопотання, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять дані на підтвердження доказів обґрунтованості пред`явленої  ОСОБА_7  підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, у об`ємі як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи з критеріїв "розумної підозри", тобто наявності фактів та іншої інформації, яка могла б переконати неупередженого спостерігача в тому, що ОСОБА_7  могла вчинити інкриміновані їй правопорушення.

Обгрунтованість пред`явленої підозри підтверджується матеріалами доданими до клопотання, які буди предметом дослідження слідчим суддею та надано оцінку при постановлені оскаржуваного рішення.

У рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, слідчий суддя вірно зазначив, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене вказує наявність ризику, визначеного п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_7  підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Разом з тим, тяжкість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), 2005, § 58).

ОСОБА_7 має сталі соціальні зв`язки, зокрема має офіційне місце роботи, очолює декілька підприємств, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судима, за її неспростованих доводів опікується батьками предпенсійного віку, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування має мінімальний рівень інтенсивності.

Встановлено, що ОСОБА_7 добровільно з`являлася на виклики слідчого, прокурора, також до слідчого судді для розгляду клопотання, повернула квитки до міста Львів, задля дотримання належної процесуальної поведінки при розгляді клопотання про застосування до неї запобіжного заходу. Органом досудового розслідування не доведено, що підозрювана своїми свідомими діями ухилялася від органу досудового розслідування або перешкоджала встановленню обставин кримінального правопорушення.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення - не підтверджується фактичними даними. ОСОБА_7 не судима, до кримінальної відповідальності не притягалася, тобто, за відсутності кримінальної історії минулого підозрюваної та належних доказів про її протиправну поведінку у матеріалах клопотання - неможливо стверджувати про схильність підозрюваної до протиправної поведінки, до вчинення нею протиправних вчинків.

Колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не надано доказів, які доводять обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор. Не надано таких доказів прокурором і в суді апеляційної інстанції, а тільки вказано на можливість та ймовірність існування вищезазначених ризиків.

Матеріали клопотання не містять інших доказів, окрім припущення сторони обвинувачення, які б могли переконати суддів в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначених ризиків на даному етапі кримінального провадження.

Прокурор, обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 201 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб зазначив, що розмір застави визначався виходячи із розміру збитків у кримінальному провадженні.

Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу обвинуваченого, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), 2018, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) [ВП], 2010, § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), 1968, § 14).

Органом досудового розслідування не надано доказів можливості підозрюваною внесення такого розміру застави, не з`ясовано її майновий та сімейний стан, також інші дані про особу підозрюваної.

ОСОБА_7 не одружена, працює на ТОВ «Арматок» з 2019 року, на даний час на посаді директора. Згідно наданої довідки про заробітну плату на ТОВ «Арматок», їй нараховано з січня 2024 року по лютий 2025 року дохід в розмірі – 284443,22 грн, середньомісячний нарахований дохід складає після призначення на посаду директора ТОВ «Арматок» в серпні 2024 року – 25 000,00 грн. ОСОБА_7 з вересня 2024 року займає посаду генерального директора ТОВ «Енерго_Тех-Інвест» та отримала з вересня 2024 року по лютий 2025 року дохід у розмірі 33005 грн, 5576 грн на місяць. Крім того, з серпня 2024 року по лютий 2025 року ОСОБА_7 отримала: 7985 грн. заробітної

плати, займаючи посаду директора ТОВ «ЕСКО ПРОФІТ»; 7985 грн. займаючи посаду директора ТОВ «ДІЙСНОЕСКО».

Рішення ЄСПЛ у справі «Хрістова проти Болгарії» в якому зазначено , що «національні суди повинні приводити достатні аргументи, щоб виправдати суму встановленої застави. Так, серйозність обвинувачення не тільки не може бути єдиним фактором, що обґрунтовує розмір застави, вона не може бути вирішальним фактором. Так само небезпека переховування від правосуддя не може бути оціненою виключно на основі міркувань, що стосуються тяжкості покарання, яке, ймовірно, буде накладено».

В рішенні ЄСПЛ у справі «Тошев проти Болгарії» судом визначено, що під час визначення суми застави суд має оцінити матеріальний стан обвинуваченого.

Рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин обвинуваченого та його майна» (рішення ЄСПЛ у справі Маргаретич проти Хорватії).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується). Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо не помірним для нього.

З огляду на встановленні під час розгляду клопотання обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, її майновий та сімейний стан, наявність ризиків, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що розмір застави непомірним для підозрюваної, а тому застава не може бути до неї застосована, як самостійний запобіжний захід.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді застави та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо   ОСОБА_7 запобіжного заходу, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інший запобіжний захід, окрім особистого зобов`язання, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винною, дані про особу підозрюваної, міцність соціальних зв`язків, репутацію та майновий стан, колегія суддів приходить до висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, із покладенням на неї обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий  суддя дослідив всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення  законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваної більш м`який запобіжний захід, а саме у виді особистого зобов`язання.

  Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів надав загальну оцінку вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваною інкримінованого їй кримінального правопорушення.

  Посилання прокурора щодо наявності у кримінальному провадженні ризиків переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає не обгрунтованими, оскільки прокурором не наведено достатніх відомостей на підтвердження вказаних обставин.

   Крім того, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваної та її процесуальної поведінки, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання не зможе запобігти ризикам, які прокурор вважає доведеними.

Станом на день апеляційного розгляду прокурором не надано відомостей про неналежну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_7 з моменту повідомлення їй про підозру у даному кримінальному провадженні, та застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

 За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 376, 177, 178, 183, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.03.2025, якою застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України– без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4