Справа № 139/280/25

Провадження № 3/139/89/25

П О С Т А Н О В А

        І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2025 року                         селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., з участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка надійшла з Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України,

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 03 квітня 2025 року о 12-ій годині 03 хвилин керував мотоциклом FORTE FT-125-2 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) по вул. Зарічній в с. Горай Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу «Drager-6810», який показав вміст алкоголю у випарах з видиху в розмірі 1,15 проміле (тест № 1796).

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно мала місце подія, коли він їхав мопедом до сільського магазину, а назустріч йому їхали працівники поліції. Через свою хворобу він не вживає спиртного, а тому погодився на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ. Коли прилад показав вміст алкоголю у випарах з видиху в розмірі 1,15 проміле, він зізнався, що напередодні випив невелику кількість пива.

Розглянувши справу, зокрема, заслухавши пояснення особи щодо якої складено протокол, дослідивши та оцінивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, прийшла до висновку про винуватість ОСОБА_1 в правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 доведена обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 289384 від 03 квітня 2025 року, довідкою начальника САП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Максима Олійника, результатом тесту на визначення ступеню алкогольного сп`яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, копією постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА № 4415587 від 03.04.2025 та оглянутим в судому засіданні технічним записом події адміністративного правопорушення.

Так, на відеозаписі події зафіксовано, як працівник поліції підходить до водія, який стоїть біля мотоцикла і запитує, чому той керував транспортним засобом без мотошолома, а також просить пред`явити документи на що водій відповів, що документів з собою не брав (зазначив, що має всі документи вдома) і намагався «вирішити все на місці», «залишити на каву» працівникам поліції;у зв?язку з наявністю в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху з порожнини рота, нестійкої ходи, йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ або в медичному закладі; ОСОБА_1 пояснив, що пив пиво напередодні ввечері, а також ліки від подагри цього дня вранці; ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою спеціального приладу «Drager-6810», який показав вміст алкоголю у випарах з видиху в розмірі 1,15 проміле; з результатом тесту водій не погодився, вживання алкоголю, в цей день, заперечував, однак їхати на огляд у медичний заклад відмовився; працівник поліції пояснив водію права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та щодо складення відносно нього постанови про керування без мотошолома та документів, але водій не хотів слухати, від підпису відмовився, діалог підтримувати бажання не мав і поштовхав мотоцикл з місця події; відеозапис закінчується складанням відповідного протоколу відносно

ОСОБА_1 відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є адміністративне стягнення (ст. 23 КУпАП).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність водіїв, а також інших осіб.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винного, вважаю за можливе та правильне призначити ОСОБА_1 стягнення, передбачене санкцією інкримінованої частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, також враховую інформацію, що міститься в довідці начальника САП Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Максима Олійника (а.с. 3), відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, а також таке:

Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст цієї норми свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, законодавець у санкції частини 1 статті 130 КУпАП визначив як основне обов`язкове стягнення штраф з позбавленням права керування транспортними засобами. Тому в даному випадку не є доцільним керуватися п. 28 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому наголошується, що «суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами у випадках, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала». Ці роз`яснення Пленуму ВСУ були актуальними в той час, коли позбавлення права керувати транспортними засобами було передбачено у санкції статті як альтернативне стягнення.

Суб`єкт зазначеного адміністративного правопорушення також загальний і додаткових вимог до суб`єкта, а саме наявність у нього права на керування ТЗ, санкція ст. 130 КУпАП не містить.

При призначенні стягнення суд також враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20: «… покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції … і полягає у забороні керувати транспортними засобами». «Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом , а також нівелює попереджувальну мету покарання». Таким чином ОП ККС ВС дійшла висновку, що «суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами».

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення. Ставка судового збору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, визначена ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

В той же час, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що особи з інвалідністю I та II груп від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 336314, а тому він звільняється від сплати судового збору.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 40-1 ст. ст. 221, 283, 284, 287, 294, 307, 308 КУпАП, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суддя

                                        П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати винним ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП   НОМЕР_2 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,  та піддати  адміністративному стягненню за цією статтею у виді штрафу у розмірі 1000 НМДГ в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст.7та ч. 1 ст.287 КУпАП.

Суддя: ________________