УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/1063/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Номер провадження №11-кп/4805/529/25

Категорія ст.422-1 КПК                Доповідач ОСОБА_4

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді                         ОСОБА_4 ,

суддів:                                         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю: секретаря                         ОСОБА_7 ,

прокурора                                 ОСОБА_8 ,

захисника                                 ОСОБА_9 ,

обвинуваченого                         ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження №935/1063/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_10 – адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 14.03.2025,

в с т а н о в и в:

Зазначеною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_10 та задоволено клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 . Продовжено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 12 травня 2025 року включно.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу суду, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , з покладанням на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, або, у відповідності до положень ст.ст.182, 183 КПК країни, визначити обвинуваченому ОСОБА_10 альтернативний запобіжний захід у виді застави - у розмірі, передбаченому КПК України, поклавши обов`язки, передбачені ст.194 КПК України. При цьому, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги зауважень сторони захисту про невідповідність положенням ст.ст.199, 184 КПК України клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 дії запобіжного заходу, оскільки прокурор не долучив доказів якими він обґрунтовує свої вимоги, як і не надав ці докази для ознайомлення стороні захисту. Вважає, що за таких умов, таке клопотання сторони обвинувачення повинно було бути повернуто прокурору для доопрацювання та приведення у відповідність вимогам ст.ст.199, 184 України. Однак, суд вказані порушення проігнорував та розглянув клопотання прокурора без наявності доказів причетності останнього до кримінальних правопорушень в яких він обвинувачується. Крім того, суд першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора не взяв до уваги, що стороною обвинувачення не були доведені ризики, передбачені п.п.1, 3-5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначені ризики є формальними, без підтвердження будь-якими доказами. Наголошує, що вся аргументація ризиків зазначених у клопотанні сторони обвинувачення зводиться до тяжкості покарання за кримінальні правопорушення в яких на даний час обвинувачується ОСОБА_10 . Звертає увагу, що за час перебування під вартою обвинувачений ОСОБА_10 жодного разу не порушив покладених на нього КПК України обов`язків. Крім цього, ОСОБА_10 має на утриманні 2-х малолітніх дітей, працював неофіційно на каменеобробці в м.Коростишеві, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має офіційне місце реєстрації та проживання - АДРЕСА_1 , має виключно позитивні характеристики за місцем проживання. Звертає увагу, що 15.02.2025 (побиття ОСОБА_10 невідомими особами в СІЗО) виникла реальна загроза життю та здоров`ю ОСОБА_10 у зв`язку з його перебуванням у СІЗО ДУ «Житомирська установа виконання покарань №8», що свідчить про необхідність скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувавши запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначення останньому альтернативного запобіжного заходу у виді застави, поклавши обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

У відповідності до виділених матеріалів судового провадження №935/1063/24, в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.149, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.357, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.

В ході судового розгляду вказаного кримінального провадження, 14.03.2025 в судовому засіданні Корольовським районним судом м. Житомира, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_8 (т.2 а.п.187-192) про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 .

При цьому, на думку апеляційного суду клопотання прокурора є відповідним вимогам ст.199 КПК України, подано у визначений цією статтею строк, містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відповідні відомості та обставини, які враховуються при продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Апеляційні посилання захисника щодо невідповідності клопотання вимогам КПК України є безпідставними, не доведеними належними доказами.

Вирішуючи клопотання прокурора та позицію сторони захисту, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.

Твердження захисника про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу – домашнього арешту, на думку апеляційного суду, є непереконливими.

Перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого з огляду на наступне.

Так, на думку апеляційного суду, наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Апеляційний суд звертає увагу, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При цьому, апеляційний суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема, за які передбачено покарання до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна (ч.2 ст.255, ч.4 ст.189 КК України) та під тяжкістю можливого покарання може вчиняти спроби переховування від суду.

При цьому, слід врахувати і ті обставини, що згідно змісту обвинувального акту вище зазначені кримінальні правопорушення скоєнні останнім у складі організації, в якій він був активним виконавцем, явно значну суспільну небезпечність скоєного, як наслідок, суцільну небезпечність особи обвинуваченого, що лише підсилює вище зазначений процесуальний ризик.

Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_10 від суду, який на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції та апеляційним судом не зменшився та продовжує існувати.

Апеляційний суд також погоджується з висновками суду про наявність ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших учасників в даному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства та застосуванням насильства відносно потерпілих, які перебували під його психологічним тиском, а всі учасники кримінального провадження судом ще не допитані станом на теперішній час на стадії судового розгляду, ризик впливу на них існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від учасників провадження та дослідження їх судом.

Крім того, за встановлених обставин, апеляційний суд вважає і доведеним процесуальний ризик вчинення інших правопорушень, оскільки багатоепізодні обставини інкримінованих правопорушень свідчать про можливість та високий ризик вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, виходячи з того, що останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких правопорушень, як і факт притягнення в попередньому останнього до кримінальної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Апеляційний суд звертає увагу, що вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції відповідно до ст.178 КПК України, врахував фактичні обставини цього кримінального провадження, його характер, суспільну небезпечність скоєного, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_10 у разі визнання його винним, дані про його особу, тяжкість злочинів, взяв також до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі.

Оскаржуване рішення суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15.12.2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно також виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 «Летельє проти Франції» від 26.06.1991року).

Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.

Також, апеляційний суд приймає до уваги, що жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_10 на вказаній стадії кримінального процесу, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду надано не було.

За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає безпідставними доводи захисника обвинуваченого про те, що суд не обґрунтував неможливість застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу, та недоведеністю ризиків зазначених в клопотанні прокурора.

Безпідставними також є доводи сторони захисту в суді апеляційної інстанції про неврахування судом першої інстанції, що ОСОБА_10 має на утриманні 2-х малолітніх дітей, є не судимим, має місце реєстрації та проживання, за яким має виключно позитивні характеристики, працював неофіційно, як і гарантування обвинуваченим належного дотримання процесуальних обов`язків, були враховані судом першої інстанції та на переконання апеляційного суду не доводять по-за розумним сумнівом дотримання обвинуваченим відповідної сталої процесуальної поведінки останнього, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи доведеність прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі всебічно з`ясованих обставин дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 .

В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням фактичних обставин злочинних дій обвинуваченого, котрі поєднані з насильством, є встановленими підстави, визначені ч.4 ст.183 КПК України, як забороняючі застосування відповідної застави у цьому кримінальному провадженні.

Одночасно апеляційний суд зауважує, що апеляційні посилання захисника обвинуваченого на факт побиття його підзахисного 15.02.2025 в СІЗО не спростовує підстави продовження міри запобіжного заходу. Ухвалою апеляційного суду від 18.03.2025 по цьому факту було зобов`язати процесуального прокурора ОСОБА_8 здійснити відповідні процесуальні заходи для внесення до ЄРДР відомостей по факту побиття обвинуваченого ОСОБА_10 в умовах Житомирського УВП №8, та на даний час порушено відповідне кримінальне провадження за №42025060000000022 від 04.04.2025 за ч.2 ст.365 КК України та у ньому проводиться досудове розслідування (підтверджується наданим прокурором витягом з ЄРДР).

Всі викладені захисником апеляційні доводи були об`єктом дослідження судом першої інстанції при продовженні обвинуваченому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого під час апеляційного розгляду не виявлено.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, , а ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 14.03.2025, якою продовжено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 12 травня 2025 року включно, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

       Судді :