ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2011 р. Справа № 5002-5/1334.1-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Губенко Н.М.
суддівГольцової Л.А.
Іванової Л.Б.
перевіривши матеріали
касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення
та постановуГосподарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2011
Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2011
у справі№ 5002-5/1334.1-2011
господарського судуАвтономної Республіки Крим
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доЗакритого акціонерного товариства "Теодосія"
треті особи1. Феодосійська міська рада;
2. Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго"
простягнення 2 008 901,73 грн.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 182/10 від 23.12.2010;
відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
треті особи: повідомлені належним чином, але не з’явились;
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Теодосія" про стягнення 2 008 901,73 грн.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2010 у справі № 2-18/1987-2010 (суддя Осоченко І.К.) позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Волков К.В., судді –Гоголь Ю.М., Черткова І.В.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2010 у справі № 2-18/1987-2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2010 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.06.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 у справі № 2-18/1987-2010 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.
За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2011 у справі № 5002-5/1334.1-2011 (суддя Гаврилюк М.П.) у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Балюкова К.Г., судді –Гонтар В.І., дмитрієв В.Є.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2011 у справі №5002-5/1334.1-2011 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 у справі №5002-5/1334.1-2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час повторного розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.
Між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) 24.11.2009 укладено договір № 06/09-1855ТЕ-19(Р) поставки природного газу, за умовами якого Постачальник зобов’язався передати у власність Покупця природний газ з ресурсу листопада-грудня 2008 року, січня-березня 2009 року для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на визначених в договорі умовах.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за газ, що передається відповідно до п.2.1 договору, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника протягом 3-х банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі, зазначених у п. 3.1 цього договору.
Згідно п.9.1 договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині передачі ресурсу до 31.12.2009, а в частині розрахунків за газ –до їх повного виконання.
Судами попередніх інстанцій досліджено, що на виконання умов договору, позивач 26.11.2009 передав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та заперечень газ на загальну суму 1 872 169,38 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу. Вказані акти приймання - передачі природного газу підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками. Однак, як вказав суд апеляційної інстанції, сторонами не заперечується, що відповідач частково розрахувався за отриманий газ по спірному договору та перерахував кошти в сумі 85 209,00 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд встановив, що 09.07.2010 між виконавчим комітетом Феодосійської міської ради і ОП "Кримтеплокомуненерго" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу –КП "Феодосійські теплові системи" та підписано відповідний акт приймання –передачі цілісного майнового комплексу.
Відмовляючи у задоволенні позову, попередні судові інстанції виходили з того, що відповідач, як вони вважають, з жовтня 2009 року не володіє та не користується газовими комунальними котельнями, оскільки їх передано в оренду третій особі у справі –ОП "Кримтеплокомуненерго", яке 09.07.2010 уклало з виконавчим комітетом Феодосійської міської ради договір оренди цілісного майнового комплексу –КП "Феодосійські теплові системи", згідно якого взяло в оренду комунальні котельні та, відповідно, стало правонаступником відповідача за борговими зобов’язаннями з оплати спожитого газу та послуг за його транспортування.
При цьому, господарські суди, послались на наявність обставин для застосування до даних правовідносин ч. 3 п. 13-1 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", відповідно до якої, у разі коли суб’єкту господарювання надано в оренду цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, він визнається правонаступником за борговими зобов’язаннями з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування, що виникли у суб’єкта господарювання, який раніше використовував (володів або користувався) зазначене майно.
До того ж, суди дійшли висновку, що в розумінні ч. 4 п. 13-1 Порядку, позивачем з питання укладення договорів поставки газу з новим орендарем котелень відповідних договорів не надано, що свідчить, на думку судів, про фактичне існування таких відносин без врегулювання їх в договірному порядку, але це не пов’язано з діями відповідача в даних правовідносинах.
Крім того, при перегляді рішення в апеляційному порядку, Севастопольський апеляційний господарський суд зазначив про обґрунтованість відмови в позові ще й з тих підстав, що протягом розгляду справи позовних вимог до ОП "Кримтеплокомуненерго" заявлено не було, тоді як пред’явлення позову, визначення його предмета, підстав та кола відповідачів є виключною прерогативою позивача, заміна відповідача та притягнення до участі у справі іншого відповідача не є обов’язком суду, а тому порушень ст. 24 ГПК України при розгляді справи судами не допущено.
Вищий господарський суд України вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких вони дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Всупереч зазначеному, та з огляду на суть правовідносин, які склались між сторонами, суди попередніх інстанції, не дослідили, чи сприятиме залучення іншого відповідача з’ясуванню усього кола обставин, які входять до предмета доказування у справі, а безпідставно послались на те, що залучення до участі у справі іншого відповідача не є обов’язком суду, а є виключною прерогативою позивача, тоді як такого клопотання позивачем заявлено не було.
Згідно з ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
В порушення зазначеної норми закону при новому розгляді справи господарські суди не виконали вказівок Вищого господарського суду України, що містяться в постанові від 21.12.2010, а саме: суди не встановили факт знаходження котелень, які перебували в оренді позивача, у складі цілісного майнового комплексу, який був переданий у оренду ОП "Кримтеплокомуненерго"; не було взято до уваги норми ч. 4 п. 13-1 Порядку забезпечення споживачів природним газом, які вимагають укладення договорів про постачання та транспортування природного газу з правонаступниками реорганізованого суб’єкта господарювання з вироблення теплової енергії лише за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитого природного газу та послуг з його транспортування за попередній період. Встановивши, що такі договори не укладались і що в даному випадку не мало місце реорганізація суб’єкта господарювання, господарські суди не надали ніякої оцінки цій обставині, в той час як це має суттєве значення для розгляду справи.
Суди також не перевірили доводи позивача щодо того, що відповідач продовжує виробляти теплову енергію на комунальних котельнях, укладаючи про це відповідні договори, копії яких є у матеріалах справи.
Крім того, не взято до уваги та не перевірено відомості, які зазначені в листі Феодосійської міської ради від 23.02.2011 № 02-17-1133, згідно якого договори на поставку природного газу від 24.11.2009, укладені сторонами, у виконавчий комітет не надходили, заборгованість за зазначеними договорами ЗАТ "Теодосія" міській раді не надавалась (отже, відповідно, не була включена до передавального акту), котельні в оренду ЗАТ "Теодосія" у складі цілісного майнового комплексу не передавались, реорганізація ЗАТ "Теодосія" не проводилась, тому пункт 13-1 Порядку не може бути застосовано.
Відповідно до роз’яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.
Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2011 у справі №5002-5/1334.1-2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА
Л.Б. ІВАНОВА