Справа № 2-4569/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року  Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді                        Лозинської М.І.,

при секретарі                                   Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати; доплат за почесне звання, грошової допомоги при виході на наукову пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди , -

встановив:

В червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив стягнути з ДП ««Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»нараховану, але невиплачену заробітну плату  за період з 01.09.2009 р. по 01.04.2011 р. в сумі 55 101,92 грн.; доплату у розмірі 20 % з січня 2010 року по березень 2011 року (включно) в сумі 8 800,00 грн.; грошову допомогу в розмірі шести посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат в розмірі 23 976,00 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2011 р. в сумі 8445,45 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 22.11.1965 року був прийнятий на роботу в Київський науково- дослідний інститут гідроприладів. 01.04.2011 року  він був звільнений відповідно до п.2 ст. 36 КЗпП, але всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України розрахунок з ним проведений не був.

Крім того позивач зазначив, що при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до Закону України «про наукову і науково- технічну діяльність»науковому працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів(ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботу на посадах. Науковий та науково- технічний стаж ОСОБА_1  становить більше 36 років.

Відповідно до галузевої угоди на 2010 –2011 роки між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки  та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної  промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об’єдналися для ведення колективних переговорів та колективним договором між адміністрацією ДП «КНДІ Гідроприладів»і первинною профспілковою організацією КД НДІ гідро приладів передбачено нарахування доплат в розмірі 20 %  за почесне звання.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, що виразилася в тяжких моральних  та душевних стражданнях, погіршенні стану здоров’я, що підтвердив відповідною довідкою, та просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

В ході судового розгляду позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та остаточно уточнивши їх просив суд, стягнути з ДП «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»на свою користь помісячну компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період вересень –грудень 2009 р. та січень -  березень 2011 року в сумі  2337,30 грн.; щомісячну доплату у розмірі 20 % до посадового окладу з січня 2010 р. по березень 2011 р. в розмірі 8800 грн.; грошову виплату в розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат в розмірі 23 976,00 грн.;середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.04.2011 р. по 30.11.2011 р. в сумі  36 163,85 грн.; моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Представник відповідача в ході судового розгляду визнала позовні вимоги в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити з огляду на наступне. Стосовно стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, зазначила, що згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, відповідальність за затримку розрахунку у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку наступає у разі невиплати з вини роботодавця. У даному випадку жодних платіжних чи будь-яких інших фінансових операцій ДП „КНДІ ГП” не мало змоги проводити, оскільки з 25.01.2011 р. і по даний час розрахунковий рахунок інституту арештований ВДВС Солом’янського РУЮ у м. Києві, тобто у неможливості вчасного проведення розрахунку з позивачем відсутня вина інституту.

В частині вимог про відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначила, що, позивач не наводить тих обставин, в яких полягає моральна шкода в трактуванні ст. 23 ЦК України і які можна було б вважати підставою даної вимоги.

Що стосується грошової допомоги у розмірі шести місячних посадових окладів, то слід взяти до уваги, що ст. 24 ЗУ „Про науково та науково- технічну діяльність” передбачається: науковому працівнику видається грошова допомога у розмірі шести посадових окладів (ставок) з урахуванням ставок та доплат за наявності відповідного стажу роботи при виході на пенсію з посади наукового працівника. Позивач дійсно вийшов на пенсію з посади наукового працівника, проте ще у 2009 р. Згідно ч.І ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Отже, щодо даної вимоги строк судового звернення позивачем пропущений. В подальшому  відповідач свого представника в судове засідання не направив хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить зворотнє повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.

Суд заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.11.1965  року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в Київський науково-дослідний інститут гідро приладів (а.с.6).

Відповідно до наказу № 31-к від 28.03.2011 р. ОСОБА_1  з 01.04.2011 року  було звільнено з посади начальника науково-дослідного відділу № 17 у зв’язку із закінченням строку дії контракту згідно п.2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 10, 14).

Відповідно до ст. 116  КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.  Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про  нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмові повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Всупереч цим вимогам відповідач повний розрахунок з ОСОБА_1 не провів і на день винесення рішення.

Згідно довідки № 432 від 22.11.2011 р., наданої відповідачем, заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 24 195,45 грн.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні представника відповідача було зобов’язано надати довідки про середньоденну заробітну плату позивача та про кількість відпрацьованих ОСОБА_1 днів у лютому та березні 2011 року (а.с.107). Проте, ця вимога суду відповідачем не була виконана, і суд розраховуючи суми, які підлягають стягненню з відповідача виходить з розрахунків позивача, зважаючи на те, що а ні в письмових запереченнях відповідача, а ні представником відповідача в ході судового розгляду не було поставлено під сумнів та оспорено розмір середньоденної заробітної плати, кількість робочих днів та розмір посадового окладу, зазначений ОСОБА_1..    

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати  з  вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього  Кодексу,   при  відсутності  спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про працю» установивши при розгляді справи про стягнення  заробітної плати  у  зв'язку  із  затримкою  розрахунку  при  звільненні,  що працівникові не були  виплачені  належні  йому  від  підприємства, установи,  організації  суми  в день звільнення,  коли ж він у цей день не був на роботі,  - наступного дня  після  пред'явлення  ним роботодавцеві  вимог  про розрахунок,  суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній  заробіток  за  весь  період затримки розрахунку,  а при непроведенні його до розгляду справи - по  день  постановлення  рішення,  якщо  роботодавець  не   доведе відсутності в цьому своєї вини.  Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того,  що в усіх випадках,  коли  за  чинним  законодавством  вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої  заробітної плати,  затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995  р.  N  100.  Цей нормативний акт не застосовується  лише  тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата позивача за останні два місяці роботи становила: за лютий 2011 року –3360,35 грн., за березень 2011 р. –3569,47 грн. Кількість робочих днів  за вказаний період складає 32 дні. Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить:

(3360,35+3569,47)/32= 216,55 грн. Затримка розрахунку з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року складає 167 робочих днів.

          Виходячи з наведеного, середній заробіток за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»на користь позивача становить 36163,85 грн.

          Відповідно до колективного договору  від 15.05.2007 р. укладеного між адміністрацією Київського науково-дослідного інституту гідро приладів і первинною профспілковою організацією КД НДІ гідро приладів встановлено доплату в розмірі 20 відсотків посадового окладу(ставки) за почесне звання(29-30). ОСОБА_1 є лауреатом державної премії України в галузі науки і техніки, що підтверджується відповідним дипломом (а.с.31).

          Неодноразові звернення позивача до директора ДП«Київський науково - дослідний інститут гідроприладів» про виплату зазначеної доплати залишилися проігнорованоними відповідачем (а.с.18,19,20).

        Посадовий оклад позивача становив 2960,00 грн., 20 % вказаного окладу  складає 592,00 грн.

          Виходячи з наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача 20 % доплати за почесне звання за період з січня 2010 р. по березень 2011 р. в розмірі 8 800 грн.  є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація  громадянам  втрати  частини доходів у зв'язку з порушенням  строків  їх  виплати  (далі  -  компенсація) провадиться  у  разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів,  нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Ст. 3 цього ж закону визначає, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після  утримання  податків  і  обов'язкових  платежів)  на індекс  інфляції  в  період  невиплати доходу.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. № 13  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За період з вересня 2009 р. по березень 2011 р. сума компенсації обраховується наступним чином (3780,00*18,5) + (2388,00*17,4) + (2677,00*16,2) + (3291,00*15,1)+(2850,00*4,5) + (2898,00*3,5) + (2962,00*2,1) = 2337,30 грн.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 2337,30 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою  про  вирішення  трудового спору  безпосередньо  до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного  суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або  повинен  був дізнатися про порушення свого права, а у справах про  звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З огляду на те, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення грошової допомоги в розмірі шести місячних посадових окладів з урахуванням надбавок і доплат в розмірі 23976,00 грн. та зважаючи, що   ОСОБА_1 не наведено поважних причин для поновлення цих строків суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником   або   уповноваженим   ним   органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,  втрати  нормальних життєвих  зв'язків  і  вимагають  від  нього додаткових зусиль для організації свого життя.  Порядок відшкодування    моральної     шкоди     визначається законодавством.

Заявлена ОСОБА_1 сума  моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. не була підтверджена ним  під час судового розгляду, крім наведених загальних фраз щодо спричинення моральної шкоди саме в такому розмірі.

          Отже, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості та дійсних обставин справи, суд вважає , що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

          Відповідно  ст. 88 ЦПК України судовий збір в розмірі 2823,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116,117,233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 р. № 13  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,  ст.ст. 11, 60, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК, суд,-     

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати; доплат за почесне звання, грошової допомоги при виході на наукову пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

         Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 24 195 грн.45 копійок ( двадцять чотири тисячі сто дев'яносто п’ять гривень) 45 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково - дослідний інститут гідроприладів»на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною виплатою у розмірі 2 337грн. 30 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»на користь ОСОБА_1 20% доплату до посадового окладу за почесне звання у розмірі 8 800грн.00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки проведення розрахунку у розмірі 36163 грн.85 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»на користь держави судовий збір у розмірі 2 823,00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення мають право на його оскарження на протязі десяти днів з дня отримання його копії.            

Суддя: