Справа № 22-ц-1173/11Головуючий у 1-й інстанції Процько Я.В.
Категорія - 27Доповідач - Гурзель І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.,
при секретарі - Сеник В.В.
з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ “Альфа-Банк” ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк” про визнання частково недійсним кредитного договору №490081247 від 07.07.2008 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк” про визнання часково недійсним кредитного договору №490081247 від 07.07.2008 року, зокрема п.п.2.11, 2.13, 11 із усіма наслідками, що випливають із недійсності правочину, посилаючись на те, що 07 липня 2008 року між чоловіком позивачки, ОСОБА_3 та ЗАТ “Альфа-Банк” в особі ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №490081247, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит на придбання транспортного засобу у розмірі 12 032 долари 82 центи США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,99 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової комісії у розмірі 1099,80 грн. з кінцевим терміном повернення 07.07.2013 року. 18 червня 2008 року було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №967 та в порядку забезпечення виконання зобов’язань щодо повернення кредиту передано його банку у заставу. Оскільки даний автомобіль придбано під час перебування відповідача ОСОБА_3 у шлюбі із позивачем ОСОБА_2, то дане майно є набутим подружжям за час шлюбу та належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а отже може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співласників, тому просить позов задовольнити.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2011 року позов —задоволено.
Визнано недійсними п.п.2.11, 2.13, 11 кредитного договору №490081247 від 07.07.2008 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Альфа-Банк” в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_3, із усіма наслідками, що випливають із недійсності правочину.
В апеляційній скарзі представник ПАТ “Альфа-Банк” ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права.
Позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи про що свідчить розписка від 14.09.2011 р.
Заслухавши представника апелянта який зіслався на доводи апеляції, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Так визнаючи недійсним умови кредитного договору що до передачі в заставу майна суд першої інстанції виходив з того що автомобіль НОМЕР_1, є майном набутим подружжя за час шлюбу та належить обом з подружжя, а отже може бути передано в заставу за згодою всіх співласників, чого в даному випадку не було.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки правовідносини між сторонами встановлено невірно і помилково застосовано норми права про визнання недійсним правочину.
Так по обставинам справи подружжя ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 06.09.2001 року.
07 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ “Альфа-Банк” в особі ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №490081247, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит на придбання транспортного засобу у розмірі 12 032 долари 82 центи США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,99 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової комісії у розмірі 1099,80 грн. з кінцевим терміном повернення 07.07.2013 року.
Умовами кредитного договору, які оспорюються, передбачено з метою забезпечення договору передати в заставу транспортний засіб на купівлю якого брався кредит.
Визнаючи правочин частково недійсним суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те що умови договору щодо застави майна суперечать закону. Судом першої інстанції не взято до уваги що укладаючи кредитний договір ОСОБА_3 діяв самостійно як позичальник.
На час укладення кредитного договору, як вбачається з його змісту про те що кредит надається на придбання транспортного засобу для оплати товару, не пізніше наступного банківського дня після отримання банком документів зазначених в розділі 2 однією сумою у готівковій формі, автомобіль оплачений не був.
Таким чином проплата за товар відбулась після укладення кредитного договору ОСОБА_3, а отже у відповідності до ст. 655 ЦК України купівля —продаж автомобіля відбулась після передачі товару та сплати за нього коштів.
Сама передача товару покупцеві, для його реєстрації в органах МРЕВ ще не є свідченням набуття на нього права власності покупцем, оскільки процедура реєстрації транспортного засобу в даному випадку є підготовчою для можливості укладання кредитного договору, оскільки в такому договорі повинні бути виписані реєстраційні данні транспортного засобу.
Власність передбачає можливість володіння, користування та розпорядження майном - ст.317 ЦК України. Разом з тим в техпаспорті про реєстрацію придбаного за кредитні кошти транспортного засобу стоїть відмітка про придбання в кредит, що позбавляє можливості його володільця самостійно розпоряджатись зазначеним транспортним засобом, як і членів його сім”ї.
Положення ст. 65 Сімейного кодексу України (далі —СК) на яку послався суд першої інстанції, щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов’язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Тому ОСОБА_3 в кредитному договорі міг робити застереження що до передачі в заставу придбаного на кредитні кошти майна.
Також ОСОБА_2 не може оспорюватись третейське застереження в договорі, оскільки вона не є учасником договору і таке застереження не порушує її прав.
Визнаючи умови договору недійсними суд послався на ст.215 ЦК України, неконкретизувавши яку частину зазначеної статті слід застосувати, що позбавляє сторони можливість оспорювати доводи суду.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування як винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
По справі слід ухвалити нове рішення яким в позові відмовити.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1ст. 309, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ПАТ “Альфа-Банк” ОСОБА_1 –задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 31 березня 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк” про визнання частково недійсним кредитного договору №490081247 від 07.07.2008 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель