Справа № 22-ц-1320/11Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М.
Категорія - 46 Доповідач - Гурзель І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Гурзеля І.В.
суддів - Ходоровського М. В., Фащевської Н. Є.,
при секретарі - Саланда О.М.
з участю сторін - позивача ОСОБА_1, апелянта
ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя та стягнення аліментів,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку та розподіл спільно нажитого майна.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2011 року позов –задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 08 серпня 2004 року відділом РАЦСу Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 1025.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.07.2009 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля Honda CRV в сумі 68659 грн. 87 коп., половину вартості причепа для перевезення водних мотоциклів в сумі 4000 грн., половину вартості коштів за систему відеоспостереження встановлену в магазині побутової техніки "ІНФОРМАЦІЯ_3" в сумі 3580 грн. 36 коп., а всього 76240 грн. 23 коп.
В задоволенні решти позовних вимог –відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти в присудженому розмірі починаючи з червня 2011 року, а в решті позовних вимог відмовити. Посилається на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши апелянта та його представника які зіслалися на доводи апеляції, позивача яка просить апеляцію відхилити, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Так доводи апелянта щодо необґрунтованого стягнення з нього аліментів починаючи з 20.07.2009 року є частково вірними, оскільки з представлених позивачем квитанцій про перекази грошових коштів та довідки Тернопільської дирекції поштового зв’язку вбачається, що шляхом переказу коштів через поштове відділення за місцем проживання позивача ОСОБА_2 були сплачені у 2009 році —1200 грн., у 2010 році —3600 грн., у 2011 році —2000 грн. аліментів. За вказаних обставин зазначенні суми переказів слід зарахувати у сплату аліментів. Доводи апелянта що до повної відмови у стягненні аліментів за цей період до задоволення не підлягають оскільки аліменти з нього стягнуті у відповідності до ст. 191 СК України з часу пред’явлення позову у визначеній частці до його заробітку. Сам розмір стягнення аліментів сторонами не оспорюється. В матеріалах справи відсутні відомості що до заробітку апелянта за період з 2009 року по даний час, що не дозволяє колегії зробити висновок про відповідність переказаних грошових сум аліментів їх стягнутій частці. Крім того з представлених ним підтверджень переказів вбачається що зазначені суми стягнення аліментів сплачувались не регулярно, а тому перевірка правильності та повноти сплати ним аліментів за вказаний період буде здійснюватись органами ДВС, на яких покладено виконання судових рішень.
Що до доводів апеляції про безпідставне включення в спільно нажите майно автомобіля Honda –CRV та стягнення половини його вартості в користь позивача то вони є безпідставними.
Відповідно до інформації облікових даних автоматизованого обліку транспортних засобів та їх власників, за ОСОБА_2 були зареєстовані транспортні засоби, а саме Honda-CRV, кузов №НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знятий з обліку для реалізації 21.07.2009 року, причіп для перевезення водних мотоциклів ПГМФ (2009 року випуску), який знятий з реєстрації 14.08.2009 року.
Доводи апелянта про придбання зазначеного автомобіля в 2009 році від коштів виручених від продажу автомобілів Мерседес-Бенц та Ауді-100, а також дачних домиків, які той мав до шлюбу не є вірними, оскільки шлюб сторін тривав з 2004 року. Як пояснив сам апелянт сторони під час шлюбу тратили значні кошти на поїздки та відпочинок закордоном, купівлю коштовностей для дружини, а тому визначати походження коштів, шляхом прослідковування черговості купівлі ним автомобілів, як це пропонує апелянт не є вірним і суперечить ч.2 ст.61 СК України у відповідності до якої об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Таким чином визначною умовою віднесення майна до об’єктів спільної сумісної власності подружжя є внесення доходів одним з подружжя до сімейного бюджету. Визначати походження доходів, як це пропонує апелянт не є вірним. Апелянтом не доведено що доходи від реалізації майна яке належало йому до шлюбу не вносились до сімейного бюджету, навпаки ним стверджується що за ці кошти придбавалось в шлюбі інше майно в т.ч. оспорюваний автомобіль.
Апелянт погоджується з оцінкою спірного автомобіля, а тому підстав для виключення ? частини суми за вказаний автомобіль колегія не вбачає.
Також, з цих підстав вірно визначено що спільним майном подружжя є причеп для перевезення водних мотоциклів, ціна якого становить 8000 грн.
Доводи апелянта щодо виключення з спільного майна подружжя системи відеоспостереження є вірними, оскільки 08.04.2003 року Бучацькою РДА ОСОБА_2 було зареєстровано фізичною особою —підприємцем і видано свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_3. На підставі вказаного свідоцтва апелянт здійснював торговельну діяльність в магазині “ІНФОРМАЦІЯ_3” по АДРЕСА_2. Система відео спостереження встановлена в магазині “ІНФОРМАЦІЯ_3” - це майно фізичної особи —підприємця. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, майно приватного підприємства чи фізичної особи —підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
В даному випадку позивачка посилалась на те що від доходів з даного магазину вони купили автомобіль “хонда” ? вартості якого їй присуджена, а тому система відеоспостереження, яка використовувалась в магазині сприяла в отриманні зазначених доходів які враховані при поділі майна подружжя, і стягнення частини її вартості є неправомірним.
Керуючись п.3 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задоволити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 03 червня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 половини вартості коштів за систему відеоспостереження встановлену в магазині побутової техніки “ІНФОРМАЦІЯ_3” в сумі 3580 грн. 36 коп. скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в стягненні зазначеної суми.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.07.2009 року до досягнення дитиною повноліття, змінити доповнивши в цю частину рішення словами “зарахувавши ОСОБА_2 у сплату аліментів, сплачені у 2009 році —1200 грн., сплачені у 2010 році —3600 грн., сплачені у 2011 році —2000 грн.”
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.В. Гурзель