Справа №  2-1089/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року                                                                                  м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю. В.

при секретарі – Борисовій О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про визнання недійсним споживчого договору про надання кредиту та договору іпотеки ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 22 лютого 2008 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» був укладений кредитний договір № 014/02-40/832, за умовами п. 3 якого сплата 13,5 відсотків за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту, тобто в доларах США. Згідно п. 4 цього договору погашення кредиту позичальник зобов'язаний здійснювати в порядку та строки згідно з Графіком повернення кредиту і сплати процен тів, наведеному в Частині 2 цього договору у валюті Кредиту, тобто в доларах США. За цим договором ОСОБА_2 надає йому кредит одним траншем у розмірі 125 000 доларів США на строк 120 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13, 5 відсотків річних. Крім того, між ним та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством « Райф файзен ОСОБА_3» 22 лютого 2008 року був укладений договір іпотеки № 014/02-40/1728, предметом якого є комплекс нежитлових будівель загальною площею 563 кв. метрів, який належить йому на праві приватної власності на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 2-1361/2007 від 18 червня 2007 року та земельна ділянка площею 0, 0726 га, яка належить на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 576785, виданого 13 жовтня 2006 року, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська об ласть, місто Синельникове, вулиця Воровського, 18. Загальна вартість Предмету іпотеки визначена в сумі 2 359 360 грн. 00 коп. Свої обов'язки по виконанню умов кредитного договору по поверненню кредиту та процентів він сумлінно виконував згідно графіку повернення кредиту та процентів до трав ня 2011 року. З виникненням світової кризи, зупинки роботи підприємств, безробіття та зростання курсу долара США, він не має можливості виконувати свої обов'язки по кредитному договору по виплаті кредиту та процентів в доларах США. Приблизно в середині березня 2011 року йому стало відомо з інтернет-видань та судової практиці про порушення його цивільних та конституційних прав, прав споживача щодо порушення законодавства у сфері валютного регулювання внаслідок укладення договору надання кредиту у іноземній валюті. Кредитний договір, текст якого складений відповідачем, містить положення, які значно погіршують його положення, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме відповідач, надавши кредит у доларах США, порушив вимоги статті 99 Конституції України, статті 524 ЦК України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», статей 6, 7 постанови Національного банку України № 200 від 30 травня 2007 року «Про затвердження Правил користування готівкової іноземної валюти на території України», тому вважає, що використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом і внесення в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною (та кою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника), що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вимагати визнання в цієї частині кредитного договору недійсним. 16 березня 2011 року він звернувся до ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3» з передпозовною заявою, в якій просив перерахувати суму кредиту та процентів з іноземній валюти на дер жавну з урахування курсу долара до національної валюти на день одержання кредиту. Відповіді він не отримав, і вважає, що це свідчить про фактичну відмову відповідача від досудового врегулювання спірного питання. Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що від носини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком. Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог ро зумності та справедливості. Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і пози чальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України. У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно було виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України, відпо відно якій законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України. Відповідно до ч. 1 ст.524 ЦК України зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. У відповідності до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній ва люті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншими нормативно-правовими актами. Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умо вах, встановлених законом. Згідно ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валю ти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на тери торії України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встанов лених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 198 ЦК України виконання грошових зобов'язань учасників гос подарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валю ті, здійснюються відповідно до закону. Згідно ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Украї ні, яка приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всієї території України. Тому можливі посилання відповідача на підзаконні акти Національного банку України, правління банку відповідача тощо, є незаконними і не можуть бути прийняті судом до уваги. Згідно Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає за гальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій бан ків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відпо відальності за порушення валютного законодавства. У відповідності з підпунктами «а», «в» та «е» підпункту 6.1 та підпункту 6.2 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», затверджених постано вою Правління Національного банку України ЗО травня 2007 року, № 200 фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фі нансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів мит ними органами; -оплати товарів і послуг в зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні осо-би-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в»їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 вказаних Правил НБУ резиденти - суб'єкти під приємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб пла тежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транс портних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Ук раїні ), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень та на міжнародних вис тавках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів. Використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України. Так, відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і ва лютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою з правом відкриття на території України пункти обміну іноземних валют, в тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - рези дентами. Підпунктами «в», «г» пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній ва люті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує от римання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необ хідний для здійснення такої операції. Згідно п. 5 ст. 5 Декрету НБУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін ва лютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою осо бою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуаль ної ліцензії. Відповідачем не було надано доказів, що підтверджують отримання останнім відповід ної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній ва люті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Таким чином, при наданні відповідачем та отриманні ним кредиту у доларах США, а також здійснення платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми чинного законодавства України: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання повинно бу ти визначено в грошовій одиниці України - гривні; статтю 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-ІП, яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єди ним законним платіжним засобом в України, яка приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; статтю 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулюван ня і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року, яка встановлює, що валюта Ук раїни є єдиним законним засобом платежу на території України, яка приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань; статтю 6, 7 постанови Національного банку України «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» № 200 від 30 трав ня 2007 року, які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридич ним особами ( резидентами України ) іноземної валюти, як засобу платежу, у розра хунках на території України; інші нормативні акти. Згідно вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст угоди не може суперечить актам цивіль ного законодавства, а також моральним принципам суспільства. У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності угоди є недотримання в момент укладення угоди стороною ( сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. На підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності угоди кожна зі сторін зобов'язана повернути іншої стороні в натурі все, що вона отримала у виконання цієї угоди. Тому вважає, що у разі визнання кредитного договору № 014/02-40/832 від 22 лютого 20008 року відповідач повинний повернути йому всі гроші в сумі 525 878 грн. 82 коп., які він фактично сплатив йому у виконання цього договору, а він повинний повернути відповідачу всю суму кредиту в розмірі 631 250 грн. 00 коп. ( 125 000 доларів США х 5, 05 ). У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України угода, яка визнана судом недійсною, є не дійсною з моменту її укладення. З метою забезпечення вимоги Іпотекодержателя ( тобто ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_3»), що витікають з Кредитного договору № 014/02-40/832, за умовами якого Іпотекодавець (тобто, він) зобов'язується перед Іпотекодержателем повернути кредит не пізніше 15 лютого 2018 року, між ним та відповідачем 22 лютого 2008 року був укладений дого вір іпотеки № 014/02-40/1728, за яким він передав відповідачу у заставу комплекс не житло вих будівель загальною площею 563 кв. метрів та земельну ділянку площею 0, 0726 га, які розташовані за адресою: м. Синельникове Дніпропетровської області, вул. Воровського, 18, загальною ринковою вартістю 2 341 028 грн. 00 коп. Таким чином, укладення зазначеного договору іпотеки є наслідком укладення кредит ного договору № 014/02-40-832. Тому, кредитний договір не може створювати юридичні наслідки, окрім тих, які пов'язані з його недійсністю. Вважає, що договір іпотеки № 014/ 02-40/1728 від 22 лютого 2008 року також слід визнати недійсним. Згідно ст. З ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості та розумності ци вільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересів; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, мо ралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нор мою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захис тити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зва жене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади ( публічного інтересу). Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. З ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору э несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що пе редбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за ко ристування кредитом в доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризи ки знецінення національної валюти України ( яке має, нажаль, стабільну тенденцію ) шля хом порушення вимог закону, відповідач повністю перекладає, як суб'єкт підприємниць кої ( господарської ) діяльності, виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Так, на час укладення договору курс валюти договору ( долар США) складав 5 грн. 05 коп. за 1 долар США. На грудень 2008 року цей курс - 7, 8788 грн. за 1 долар США, тобто на 56 % збільшився. На даний час курс долара США ще збільшився і складає 8, 0000 грн. за 1 долар США, тобто збільшився на 58, 4 %. Отже істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні договору. Так, на час складання договору, коли курс долара США складав 5, 05 грн. за 1 долар США, він повинний був сплачувати щомісячно 9 615 грн. 20 коп. ( у перерахунку на націо нальну валюту України). Ця сума для нього була реальною і його бізнес дозволяв спла чувати її. Саме тому він уклав з відповідачем кредитний договір, умови якого його на той час повністю задовольняли. Але, потім, у зв'язку з підвищенням курсу долару США, ви мушений був щомісячно сплачувати не 9 615 грн. 20 коп., а по 15 436 грн. 67 коп., внаслідок чого на даний час замість 367 863 грн. 11 коп. фактично сплатив 525 878 грн. 82 коп., тобто він завдяки істотному дисбалансу прав сторін за договором переплатив 158 015 грн. 71 коп. Вважає, що дана обставина є істотною, оскільки внаслідок неї йому спричинена шкода і він у значній мірі позбавлений того, на що він розраховував під час укладення договору. Тому, на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України такій договір може за рішенням суду розірваний або змінений. Крім того, використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за спо живчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує станови ще Позивача, як споживача порівняно з відповідачем ( надавачем фінансових послуг) в ра зі настання певних дій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кре дитний договір або окремих його частин недійсним. Згідно вимогам п. 1.4.1.7 Кредитного договору у випадках зміни середньозваженої вар тості залучення коштів банками України згідно офіційних даних НБУ, збільшення рівня інфляції та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін Договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів ОСОБА_3, сторони Договору дійшли зго ди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими Сторони керува лись при визначенні розміру процентної ставки при укладенні цього Договору. У цьому випадку Сторони досягли взаємної згоди без укладення будь-якої додаткової угоди до цього Договору встановити наступний порядок змін умов цього Договору з відповідною зміною зобов'язань Позичальника та прав ОСОБА_3 за цим договором щодо розміру процент ної ставки. Зменшення процентної ставки здійснюється ОСОБА_3 в односторонньому поряд ку, згідно ст. 651 ЦК України, з повідомлення Позичальника. Але, незважаючи на постійне зростання курсу долару США, відповідач жодного разу не зменшив розмір процентної ставки за користування кредитом, тобто порушив вимоги Договору. Просить визнати кредитний договір № 014/02-40/832, укладений 22 лютого 2008 року між ним та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» - недійним; визнати договір іпотеки № 014/02-40/1728, укладений 22 лютого 2008 року між ним та відповідачем - Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_2 ОСОБА_3» - недійсним; зобов'язати сторони повернути одна одної всі гроші, які отримані ними у виконан ня кредитного договору № 014/02-40/832 від 22 лютого 20008 року, а саме: стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» на його користь гроші в сумі 525 878 ( п'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім ) грн. 82 коп.; стягнути з нього на користь відповідача - Публічного акціонер ного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» гроші в сумі 631 250 ( шістсот тридцять одну тисячу двісті п'ятдесят ) грн. 00 коп.; в порядку застосування недійсності Договору іпотеки (майнової поруки) виключи ти з Державного реєстру іпотек та єдиного Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження комплексу нежитлових будівель загальною площею 563 кв. метрів та земельної ді лянки площею 0, 0726 га, розташованих за адресою: м. Синельникове Дніпропет ровської області, вул. Воровського, 18.

До початку відкритого судового засідання представник відповідача надав суду письмові заперечення в якому, посилаюсь на те що, у відповідача є дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та посилаючись на наведені в позові обставини просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 у відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та, посилаючись, на наведені в письмовому запереченні обставини, просив у задоволенні позов відмовити.

Таким чином, суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

22.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 014/02-40/832, згідно якого позивачу надано кредит в розмірі 125 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № 014/02-40/1728 від 22.02.2008 року, за умовами якого позивач передав відповідачу в іпотеку нерухоме майно, а саме комплекс нежитлових будівель загальною площею 563 кв. метра та земельна ділянка площею 0, 0726 га, , що знаходяться за адресою: Дніпропетровська об ласть, місто Синельникове, вулиця Воровського, 18. Загальна вартість Предмету іпотеки визначена в сумі 2 359 360 грн. 00 коп. Позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором № 014/02-40/832 від 22.02.2008 року, перерахувавши кошти в сумі 125 000 доларів США на поточний рахунок позивача, який отримав суму готівкою через касу банку, згідно заяви на видачу готівки. В реквізитах заявок вказано, що готівка видається у доларах США , що, в свою чергу, є підтвердженням фактичного отримання кредиту в доларах США, а не в національній валюті України – гривні.

Відповідач надав суду банківську ліцензію № 10 від 27.03.1992 року, дозвіл № 10-4 від 11.10.2006 року та додаток до нього на операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч.1. ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд вважає, що доводи позивача викладені у позовній заяві є безпідставними та не підтверджені доказами.

Згідно п.1.12.8 кредитного договору позичальник свідчить, що всі ризики, пов’язані з істотною зміною обставин, з яких Позичальник виходить при укладенні договору, договору застави, Позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, договору застави, а також невиконання Позичальником зобов’язань за вищезазначеними договорами.   Тобто, ризики, пов’язані з коливанням курсу валют, позивач  прийняв на себе. Кредитний договір був укладений у 2008 році , протягом трьох років позивач здійснював погашення кредитної заборгованості у валюті, яку отримав за договором кредиту.    

Позивачем не надано доказів того, що під час укладення договору він не розумів його змісту і наслідків, на момент укладення договору позивач розумів наслідки отримання кредиту в іноземній валюті, крім того власноруч написана заява на видачу кредиту не в гривні, а в іноземній валюті.

Зміст правочину не суперечить цивільному законодавству чи моральним засадам суспільства, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, його волевиявлення було вільним, відповідало його внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання наслідків, сторонами узгоджено всі істотні умови договору.

За наведених обставин, позовні вимоги щодо недійсності кредитного договору, стягнення з відповідача збитків та визнання недійсним іпотечного договору є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 526, 530, 1054  ЦК України, Законом України «По банки та банківську діяльність», ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ОСОБА_3» про визнання недійсним споживчого договору про надання кредиту та договору іпотеки – відмовити в повному обсязі.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги у разі, якщо її не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

            Суддя:


ОСОБА_5